L/O/G/O Любов і свідомість

Кохання Потреба в коханні, здатність кохати є невід'ємною частиною людської психіки. Абрахам-Харольд Маслоу ( ) вважав її однією з вроджених людських потреб. Кохання - морально-естетичне почуття, яке виражається у самозабутньому і безкорисливому ставленні до певної особистості.

сексологи соціологи психологи тлумачать кохання як зустріч двох людей, які органічно доповнюють один одного припускають, що в корі головного мозку є центри, які відповідають за це почуття трактують кохання як шлях подолання самотності, прояв бажання піклуватися про іншого, як про самого себе. КОХАННЯ

Кохання як хвороба Дороті Теннов у своїй книзі «Кохання і закоханість» описала пристрасне романтичне кохання як сліпий біологічний механізм, що забезпечив наших предків здатністю не тільки розмножуватися, але і певний час виховувати спільних дітей.

Теннов не вважає закоханість справжнім коханням, а описує її скоріше як хворобливий стан, що має наступні симптоми: Постійні навязливі думки про обєкт закоханості. Гостра, хвороблива потреба у повторних почуттях обєкта. Відчуття ейфорії у разі взаємності. Зосередженість на обєкті закоханості до такої міри, що людина може ігнорувати важливі обовязки і не вирішувати нагальні проблеми. Спотворене сприйняття обєкта закоханості, що часто межує з маренням. При цьому позитивні якості обєкта перебільшуються, а негативні або ігноруються, або вважаються привабливими. Сильний сексуальний потяг до обєкта закоханості.

Кохання як хімія Вчених цікавило, які біохімічні процеси сприяють романтичним почуттям. Наприклад, в одному експерименті дівчина-інтервюер підходила до молодих людей і залишала їм свій телефон після інтервю. Виявилося, що чоловіки частіше передзвонювали їй, якщо до цього перейшли через гірську річку - збудження від фізичного навантаження сприяло романтичному інтересу.

Деякі гормони і інші речовини повязують саме з любовю, зокрема наступні: речовина, в невеликих кількостях виробляється в мозку, відповідальна за «божевільне» кохання. За дією дуже подібна до кокаїну, тому змушує відчувати збудження, ейфорію і сексуальне бажання під час закоханості. На жаль, дія фенілетіламіна тимчасова, людина звикає до нього і коханий вже не викликає тієї ж «хімічної реакції». Фенілетиламін відповідає за чутливість до дотиків. Саме він викликає у нас бажання «пообійматися», а також допомагає протистояти стресам. Його рівень у крові підвищується при спілкуванні з близькими людьми, особливо якщо при цьому є тактильний контакт. Окситоцин здатний привязати нас до людини і зберегти відносини, коли фенілетиламін перестав діяти. Окситоцин

Що цікаво: чим краще людина ставиться до самої себе, тим кращий у неї баланс цих двох речовин, тим вдаліший її вибір партнера.

Любов як трикутник потреба в турботі, схвалення і фізичному контакті з іншою людиною. стурбованість чужими потребами і щастям більше, ніж своїми власними. Почуття турботи змушує нас ставити на перше місце інтереси іншої людини загальні думки, бажання і почуття, які обєднують двох людей. Чим більша інтимність, тим більше бажання ділитися ідеями та емоціями. Прихиль ність Інтимність Турбота Зік Рубін запропонував розглядати романтичне кохання як набір трьох елементів: На основі цих трьох складових Рубін навіть розробив шкали, за якими в буквальному сенсі можна оцінити «силу кохання».

Любов як палітра «Кольори кохання» У своїй книзі «Кольори кохання» Джон Алан Лі розглядав не сутність романтичного кохання, а його різновиди. Він порівнює кохання з колірним колом. На ньому є три основних кольори, і Лі вважав, що є три основні стилі кохання. Назвав він їх гарно і грецькою : Ерос Ерос - кохання до ідеальної людини. Лудос Лудос - кохання як гра. Сторге - Сторге - кохання як дружба.

Продовжуючи аналогію з палітрою, Лі запропонував, що три основних кольори можна комбінувати і створити додаткові кольори. В результаті вийде девять різновидів кохання. Манія - Прагма - Агапе- Наприклад, якщо на палітрі кохання змішати Ерос і Лудос, то вийде Манія - навязливе кохання. Також, якщо змішати Лудос і Сторге, то вийде Прагма - реалістичне і практичне кохання. Якщо ж змішати Ерос і Сторге, то вийде Агапе- співчутливе і безкорисливе кохання.

Любов як дружба співчутливе і пристрасне Елейн Хатфільд з колегами виділила два типи кохання: співчутливе і пристрасне. Пристрасне кохання Пристрасне кохання повязане з сильними і некерованими емоціями. Згідно воно залежить від нашого виховання і випадкових обставин, обстановка або певні особистісні характеристики людини сигналізують нам, що це «романтично» - і мозок отримує сигнал закохатися.

коханням-дружбою в ідеалі пристрасне кохання повинне переходити в співчутливе. Таке кохання засноване на спільних цінностях, і його можна назвати коханням-дружбою, коли людям подобається просто спілкуватися, проводити разом час. Співчутливе кохання

Ідеальне кохання Ідеальне кохання, можливо, могло б обєднати пристрасне кохання і стабільне кохання-дружбу, але, за словами Хатфільда, це величезна рідкість. Саме тому згасання пристрасті найкраще переживають ті пари, у яких спільні культурно-моральні цінності і загальний погляд на світ.

Кохання Кохання – як вода – плавке та бистре, рве, грає, пестить, затягає й топить. (Леся Українка) Скільки років кохаю, а закохуюсь в тебе щодня. (Л. Костенко) Десь на дні мого серця заплела дивну казку любов. (П. Тичина)

Оноре де Бальзак

А яка Ваша думка про кохання? Чи були Ви закохані?

L/O/G/O Дякую за увагу!