Самоорганізація

1.Поняття та сутність самоорганізації, як синергетичної концепції. 2.Види самоорганізації. 3.Принципи, методи, процеси та середовища самоорганізації.

1. Поняття та сутність самоорганізації, як синергетичної концепції Синергетика (від грецького synergetikos - спільний, узгоджено діючий)- науковий напрям, що вивчає процеси утворення і колективну взаємодію об'єктів (елементів, підсистем): - відбуваються у відкритих системах при нерівноважних умовах; - супроводжуються інтенсивним обміном речовинами і енергією підсистем з системою і системи з навколишнім середовищем; - характеризуються мимовільною поведінкою об'єктів (підсистем), що поєднується з їх взаємодією; - результатом впорядкування є самоорганізація, а також еволюція систем. Засновник синергетики (Р. Гакен) визначив її як науку про самоорганізацію.

Предмет синергетики - механізми самоорганізації, тобто механізми мимовільного виникнення, відносно стійкого існування і саморуйнування макроскопічних упорядкованих структур, що характеризують такого роду системи. Ці механізми властиві і світу природних (живих і неживих), і світу людських, соціальних процесів. Синергетику як нову парадигму можна коротко охарактеризувати трьома ключовими ідеями: нелінійність, самоорганізація, відкриті системи.

Синергетика має власну мову. Це мова таких понять, як «атрактори» і «біфуркації», «фрактали» і «детермінований хаос». Поняття «атрактор» близьке поняттю мети. Під атрактором в синергетиці розуміють стійкий стан системи, який ніби притягує до себе безліч «траєкторій» системи, визначених різними початковими умовами. «Біфуркація» означає розгалуження рішень нелінійного диференціального рівняння.Фізичний зміст біфуркації: точка біфуркації- точка розгалуження шляхів еволюції системи. «Фраклами» називаються об'єкти, що володіють властивістю самоподібності. Це означає, що малий фрагмент структури такого об'єкта подібний до іншого більш великого фрагменту або навіть структурі в цілому. «Детермінований хаос» спрямованість поведінки нелінійної системи, «кінцевий стан» системи.

На побутовому рівні, тобто в нашому повсякденному житті, під словом «самоорганізація» ми розуміємо як цілеспрямований процес, в ході якого створюються умови, що дозволяють людині відчувати себе комфортно, тобто здатність правильно організувати своє життя, оточення, роботу, відпочинок. Процес самоорганізації полягає в раціональному використанні свого часу, виробітку внутрішньої дисципліни. Для того щоб домогтися успіху в житті, важливо не нехтувати щоденним плануванням. Час – це найцінніший ресурс.

Наукове поняття «самоорганізація» істотно відрізняється від побутового. Воно ширше і глибше. Певною мірою це наукове поняття включає в себе буденне, побутове. Самоорганізація процес упорядкування елементів одного рівня в системі за рахунок внутрішніх чинників, без специфічного зовнішнього впливу (зміна зовнішніх умов також може бути стимулюючою або переважною дією). Результат поява одиниці наступного якісного рівня.

Основною характеристикою самоорганізації будь-якої системи, її еволюції є необоротність, що виражається в певній спрямованості її змін. Дійсно, оскільки організація як сукупність активностей не може бути замкнутою, її розвиток спрямовано не тільки всередину системи, а й за межі системи, де організація стикається з іншими сукупностями активностей, долає їх опір і рухається далі. Незворотність або неповторність процесу означає неможливість змінити спрямованість процесів самоосвіти в кожен даний момент. За словами М. Кондратьєва, під еволюційними, чи необоротними, процесами ми розуміємо ті зміни, які за відсутності різких сторонніх впливів протікають у певному одному і тому ж напрямку

Для самоорганізації системи характерні такі риси, як : спонтанність випадковість Характерною умовою самоорганізації є властивість автономності, що означає, що система реагує насамперед на внутрішні зв'язки, тобто орієнтується на особисті цілі.

2. Види самоорганізації Види самоорганізації: - Технічна самоорганізація - Біологічна самоорганізація - Соціальна самоорганізація.

Технічна самоорганізація (як процес) основана на програмі автоматичної зміни алгоритму дії при зміні властивостей об'єкта управління, мети управління або параметрів навколишнього середовища. Як явище технічна самоорганізація- це набір альтернативних інтелектуальних адаптивних систем, які забезпечують задану працездатність незалежно від умов функціонування. - Біологічна самоорганізація (як процес) основана на генетичній програмі збереження виду, яка покликана забезпечити соматичну(тілесну), побудова об'єкта (як явище) - Соціальна самоорганізація (як процес) основана на суспільній соціальній програмі гармонізації суспільних відносин і реалізується шляхом самонавчання, самовиховання і самоконтролю. Як явище соціальна самоорганізація –це конкретні вчинки людини або організації, форми комунікації, висновки.

Самонавчання – це необхідне самостійне прагнення людини або організації до змін внутрішньої бази даних і бази знань, яке реалізується шляхом затрат власного вільного часу і фінансових ресурсі на більш повне задоволення потреб та інтересів в інформації, знаннях і спілкуванні. Самовиховання – цілеспрямоване подолання шкідливих або створення нових позитивних якостей особистості або організації, зокрема формування активної ділової політики,укріплення своеї продукції, технології чи іміджу. Самоконторль- це контроль власної діяльності людини, колективу або організації, що здійснюється з метою порівняння результатів діяльності з прийнятими нормами, правилами і стандатрами.

3. Принципи, методи, процеси та середовища самоорганізації Принципи самоорганізації: - принцип позитивного зворотного зв'язку, відповідно до якого прогресивні зміни, що у системі, що не придушуються, а накопичуються і посилюються. -принцип негативного зворотного зв'язку, що показує, як підтримується спонтанно виникає порядок;

Самоорганізація може здійснюватися у трьох середовищах: Ризикових (венчурних) операцій Зовнішніх комунікацій Внутрішніх комунікацій

лінії, кільця, колеса, зірки і т.д., в яких вузловим елементом є не керівник, а неформальний лідер Для внутрішнього середовища характерні типові схеми відносин у вигляді: матрична і рідко вживана ієрархічна схеми, а також сполучення всіх поданих схем, які можуть бути реалізованими у віртуальному вигляді Для середовища зовнішніх комунікацій додаються : вузлова схема на базі всіх існуючих схем, в яких на ключових (вузлових) місцях висуваються неформальні лідери. Вони само організують тільки частину загальної структури і можуть не знати про існування інших. Для середовища ризикових (венчурних) операцій додається:

завжди розписувати кожен свій день; розставляти пріоритети і виконувати справи відповідно до них; робити все точно в строк, не лінуватися не спізнюватися заохочувати себе за великі і маленькі досягнення ; бути чесним, в першу чергу, з самим собою; вести здоровий спосіб життя Методи і способи самоорганізації

Типи процесів самоорганізації Перший тип Це самозародження організації, тобто виникнення будь-якої сукупності цілісних об'єктів визначеного рівня нової цілісної системи зі своїми специфічними закономірностями. Другий тип Це процеси, завдяки яким система підтримує певний рівень організації при зміні зовнішніх і внутрішніх умов її функціонування. Третій тип Повязаний з розвитком систем, які здатні накопичувати і використовувати минулий досвід.