Підготувала : студентка 21 групи 5 курсу Щур О. М.

Аміак (NH3) – безбарвний газ із різким задушливим запахом, при охолодженні і під тиском зріджується у прозору рідину, яка кипить при температурі мінус 33 0 С. Температура затвердіння мінус 78 0 С, пара легша за повітря ( щільність 0,59), вибухонебезпечний в суміші з повітрям. При взаємодії з вологою повітря утворює нашатирний спирт, з метаном – синильну кислоту. Відноситься до швидкодіючих отрут, на місцевості утворює нестійкі вогнища ураження.

Рідкий аміак застосовують у холодильних установках. Аміак також використовується для виготовлення азотної кислоти і азотовмісних речовин ( азотні добрива ). Нітрат алюмінію утворює вибухові суміші з горючими речовинами ( амонами ), які застосовують для підривних робіт.

- задушливою дією ; - нейротропною дією Аміак добре проникає через тканини у кров і, досягаючи мозку, подразнююче на нього діє. При надлишку аміаку в організмі може настати параліч нервової системи і смерть від асфіксії. - гемолізуючою дією На кров аміак справляє гемолізуючу дію і тягне утворення лужного гематину. Смертельна доза мл. насиченого розчину (33%) або мл. аптечного (10%) нашатирного спирту.

При дії аміаку на тканини дихальних шляхів розвивається запальна реакція ( гіперемія, транссудація, гіперсекреція слизу ), у разі більш тривалого впливу зміни некробіотичного характеру. На певній стадії патологічного процесу має місце приєднання інфекції ( цьому сприяють ураження тканини дихальних шляхів токсичною речовиною і зниження загальної імунологічної резистентності організму у зв ' язку з інтоксикацією ).

Певне значення надається також рефлекторним порушенням, адже подразнення рецепторів слизової оболонки дихальних шляхів викликає спазм м ' язової тканини трахеї, бронхів, гортані, а пізніше і рефлекторні зміни в діяльності серця, дихального і судинорухового центрів. Механізм розвитку найбільш тяжкого проявлення впливу аміаку на організм працюючого ( це можливо лише при дії останнього у високих концентраціях і при досить тривалій експозиції ) значною мірою зумовлений підвищенням проникності альвеолярно - капілярної мембрани внаслідок уражуючої дії токсичної речовини на білкові структури тканини легенів з накопиченням при цьому біологічно активних речовин.

Гостре отруєння Переважним шляхом дії хімічних речовин при гострих отруєннях у побуті і при суїцидальних спробах є пероральний, а інгаляційний не перевищує 3-5 % від загальної кількості випадків. Разом з тим в багатьох містах розташована значна кількість середніх і великих промислових об ' єктів різного призначення, технологічні процеси на яких допускають виникнення аварійних ситуацій.

незадовільний технічний стан підприємств ; порушення технологічних процесів ; незадовільна кваліфікація персоналу ; повсякденне порушення технічних норм і правил експлуатації ; розміщення підприємств підвищеної вибухонебезпечності в зонах житлової забудови з порушенням параметрів санітарно - захисних зон ; відсутність ефективних заходів із захисту персоналу і населення.

Клінічна картина отруєння аміаком характеризується переважно ураженням органів дихання у вигляді катару верхніх дихальних шляхів, рідше трахеїту і хронічного бронхіту. Відмічаєть - ся також хронічний кон ' юнктивіт. Є дані, що свідчать про можливість розвитку диспептичних порушень і помірної анемії. Функція зовнішнього дихання порушується за обструктивним або змішаним типом. У разі тривалої дії аміаку в концентраціях, що незначно перевищують допустимі, можуть бути скарги на зниження працездатності, головний біль, підвищену роздратованість, поганий сон, погіршення апетиту. Ці скарги супроводжуються суттєвими порушеннями в найвищій нервовій діяльності, зниженням біоелектричної активності головного мозку, тенденцією до гіпотензії, тахікардії.

Після короткочасної стимуляції гемопоезу спостерігається іноді його пригнічення та погіршення показників неспецифічної резистентності організму ( знижується фагоцитарна активність лейкоцитів, титру комплементу ). Частота таких захворювань, як гострі респіраторно - вірусні інфекції ( ГРВІ ), ангіна, тонзиліт, збільшується. Відмічається порушення жирового і білкового обміну, підвищується активність глутамінопіровиноградної трансамінази, знижується виведення сечовини, зростає необхідність в аскорбіновій кислоті. В осіб, які мають великий термін контакту з аміаком, часто розвивається дерматит. У разі дії сечовини, сульфату амонію та аміачної селітри дерматит переважно локалізується на ділянках тильної поверхні кисті. Можливо також утворення ерозії на кінцях пальців з гострим запаленням навколо них. Виражені запалення з тенденцією до утворення виразок, які довго загоюються, виникають під час попадання селітри на тріщини шкіри. Токсичні властивості комбінованих азотних мінеральних добрив ( вуглеаміакатів, плаву ) визначаються особливостями дії на організм компонентів, які входять до їх складу ( аміак, аміачна селітра і карбамід ).

1. Отруєння легкого ступеня тяжкості (0,0120,07 г / м 3). З ' являється характерний запах. Скарги на зниження працездатності, головний біль, поганий сон і апетит, підвищену дратівливість, зниження або втрату чутливості нюхового аналізатора, неврастенію, відчуття сухості в носі, подразнення слизових оболонок носа, глотки, трахеї, сухий кашель ; можливі набряк слизових оболонок гортані і трахеї, спазм повік, сльозотеча. Об ' єктивно : збільшення хвилинного об ' єму легень, зниження біоелектричної активності головного мозку. Підвищення активності глутамінопіро - виноградної трансамінази і зниження рівня вітаміну С в крові, зменшення виділення сечовини, збільшення потреби у вітамінах групи В. Перебіг отруєння загалом сприятливий. Симптоматика через 23 тиж. без залишкових явищ зникає.

2. Отруєння середнього ступеня тяжкості (> 0,070,7 г / м 3). Симптоматологія тісно пов ' язана з роз ' їдаючою дією аміаку на поверхні, що зазнають хімічної агресії. Хворі скаржаться на печіння в роті і горлі, що утруднює дихання і створює відчуття неминучої смерті. З ' являються кров ' янисті виділення з носа, утруднення мови, дихання і кашлю. Очні симптоми характеризуються спазмом повік, рясною сльозотечею і гіперемією кон ' юнктив. В окремих випадках рогівка втрачає прозорість, а на сполучній оболонці повік з ' являються пухирці. Через кілька годин розвивається ціанотичність, шкірні покриви і слизові оболонки набувають набряклого вигляду і покриваються пухирцями. Пухирці збільшуються, зливаються і розриваються, з них витікає серозно - геморагічна рідина. ЛОР - дослідження виявляє гостре глотково - трахеальне запалення. При аускультації легень вислуховуються вологі хрипи і свист при видиху. Протягом 4870 год після отруєння стан хворого поліпшується. Зменшуються відчуття стиснення грудної клітки і утруднення дихання. У мокротинні виявляють сліди некротичного матеріалу, хоч кількість його та напади кашлю зменшуються. При рентгенологічному дослідженні легень окремі ділянки ателектазів і ущільнень, що зникають за декілька днів.

3. Отруєння тяжкого ступеня (> 0,711,50 г / м 3). Високі концентрації зумовлюють значну сльозотечу і біль в очах, задуху, сильні напади кашлю, запаморочення, біль у шлунку, блювання, затримку сечі. Отруєння такого ступеня перебігає на тлі різкого зменшення легеневої вентиляції, гострої емфіземи легень, збільшення печінки, ацидозу, підвищення глутаміноксалатної і глутамінпіруватної активності. Уже через кілька хвилин після масивної дії аміаку настає м ' язова слабкість з підвищеною рефлекторною збудливістю, виникають тетанічні судоми ; різко знижується поріг слуху, від чого сильний звук спричинює новий напад судом. Після дії дуже високих концентрацій потерпілі іноді сильно збуджені, перебувають у стані буйного марення, не здатні стояти. Спостерігаються різкі розлади дихання і кровообігу ; у найближчий час ( іноді в перші хвилини ) після отруєння може виникнути смерть від серцевої слабкості або зупинки дихання у фазі вдиху при спазмі голосової щілини. Частіше смерть настає через декілька годин або днів після нещасного випадку від набряку гортані або легень. У багатьох випадках причиною загибелі є запалення бронхів або дихальних шляхів. Можливий хімічний опік очей і верхніх дихальних шляхів.

Смертельний результат при дії протягом 30 хв (1,75 3,15 г / м 3). Зупинка дихання. Миттєва смерть (3,5 г / м 3 і більше ). Зупинка дихання.

ізолювальні і фільтрувальні протигази марок КДМ, респіратор РПГ -67 КД, за їх відсутності ватно - марлеву пов ' язку, змочену 5 % розчином лимонної кислоти, захисний костюм, гумові чоботи, рукавички.

Невідкладна медична допомога надогоспітальному етапі в осередку ураження ( здійснюється як само - і взаємодопомога ) полягає у промиванні очей і обличчя водою, одяганні протигаза або ватно - марлевої пов ' язки, змоченої 5 % розчином лимонної кислоти ; промиванні водою відкритих ділянок шкіри. Негайна евакуація з осередку.

в осередку ураження ( проводять санітарні дружини ) передбачає розшук уражених ; надягання протигаза, якщо немає, ватно - марлевої пов ' язки, змоченої 5 % розчином лимонної кислоти ; промивання очей й обличчя водою, уражених ділянок шкіри ( рясно ). Термінова евакуація уражених з осередку на ношах.

в місцях збору уражених включає такі заходи : зняття протигаза, звільнення від тісного одягу, зігрівання, при різкому болю в очах закапування 2 % розчину новокаїну ; оброблення уражених ділянок шкіри 5 % розчином лимонної, оцтової або соляної кислот ; при сильному болю введення наркотичних анальгетиків ( наприклад, фентаніл, морфін ) внутрішньом ' язово, при спазмі голосової щілини тепло на ділянку шиї, спазмолітики ( наприклад, папаверин, платифілін ); в екстрених випадках виконання трахеотомії ; при зупинці дихання штучне дихання, інгаляції кисню. Негайна евакуація до лікувального закладу.