Становлення і розвиток науки про дошкільне виховання

Проблеми дошкільного виховання у педагогічній думці давнього світу Платон ( 472 – 347 до н.е) – витлумачив поняття навчання і виховання; у своїх міркуваннях розмежовував фізичне, моральне, статеве виховання; відводив роль виховній системі,особистості вихователя. Арістотель ( до н.е)- виховання поділяється на фізичне, моральне, розумове; приділяв увагу догляду за новонародженими.

Дошкільне виховання в античному світі виявлялося у двох виховних системах : спартанській ( виховання волі, сили), афінській ( гармонійний розвиток особистості). Дошкільне виховання в античному світі виявлялося у двох виховних системах : спартанській ( виховання волі, сили), афінській ( гармонійний розвиток особистості). Марк Фабій Квінтіліан ( прибл.35-96) - наголошував на особливому значені виховного пливу дорослого; був проти примусу до навчання у ранньому віці. Плутарха ( прибл ) – найважливіше виховання у сім ї. Неприпустимі жорстокі покарання дітей.

Епоха середньовіччя Ієронім Євсевій ( ) – основним чинником християнського виховання є віра, молитва, праця, цнотливість. Іоанн Златоуст ( прибл ) – головним вважав виховання душі дитини. Вбачали смисл педагогічних зусиль у допомозі людини оволодіти християнськими чеснотами

Епоха відродження Вітторіно де Фельтре ( ) – перший учитель нового типу ; засновник будинку радості. Тамас Мор ( ) – вважав виховання дітей має покладатися на призначених державою осіб.

Виховання слід починати з раннього віку, формуючи у них терпимість, милосердя, скромність, повагу, здійснену у християнських традиціях. Виховання слід починати з раннього віку, формуючи у них терпимість, милосердя, скромність, повагу, здійснену у християнських традиціях. Ян-Амос каменський ( ) – його основою педагогіки є принцип єдності людства, свободи і братерства, розробив проект пансофічної школи.

Епоха просвітництва Дж.Локк – приділяв увагу розвитку вроджених інстинктів; головним вважав прагнення дитини до навчання. Ж.-Ж. Руссо – автор ідеї епмірико-сенсуалістської концепції виховання; увага розвитку вроджених інстинктів.

Світський, гуманістичний дух епохи Відродження зорієнтував педагогічну теорію і практику на реальні можливості дитини, задля гармонійного розвитку якої має працювати освітньо- виховна система. Йоганн- Генріх Песталоцці – обстоював принцип природо відповідності навчання і виховання; розвивав ідею гуманізму, моральне виховання. Іван Бецькой ( російський мислитель) – пропонував створити навчальні заклади для виховання нової породи людей; ініціював відкриття виховних будинків для покинутих дітей. Михайло Ломоносов – розглядав навчання і виховання у єдності, мета формування правильного способу мислення та морального виховання. Григорій сковорода ( український філософ) – ідея прородовідповідності; виховання має бути спорідненим. Феофан Прокопович – наголошував на ролі виховання у долі людини; автор букваря Перше учіння отрокам.

Педагогічні теорії та практика 19ст. Роберт Оуен – проблеми суспільного виховання ; організував інститут виховання характеру. Фрідріх-Вільгельм Фребель- вважав,що виховання повинно мати чітку методологічну основу, метою вважав розвиток природних здібностей дитини; заснував Дитячий садок; розроби дидактичний матеріал для сенсомоторики ( система Фребеля). Микола Пирогов – розглядав питання духовно-морального виховання дітей, освіти жіноцтва.

На масову вітчизняну освітню практику та теоретичну педагогіку домінуючий вплив мала західна педагогічна традиція. У 19ст. Виразно окреслилася гуманістична тенденція. Константин ушинський – метою вважав формування гармонійного розвитку людей, а засіб-створення народної системи освіти; розробив принцип народності;

Вітчизняна дошкільна освіта кінець 19 по 20 ст. Петро Лесгафта – обґрунтував роль гри як самостійного вияву особистості; класифікував різні види ігор; сформулював рекомендації, щодо педагогічного керівництва ними. Володимир Бехтерев – приділив увагу проблемі моральної зорієнтованості педагогічного процесу; довів володіня двох рефлексів. С. Русова - обґрунтувала значення національної системі дошкільного виховання; головне завдання виховної системи – формування людського в дитині. Костянтин Вентцель – сповідував концепцію гуманістичного виховання, на передній план ставив виховання; обґрунтував новий напрям – космічну педагогіку Єлизавета Тихеєва – розробила систему спеціальних розвивальних занять, дидактичний матеріал для розвитку органів чуття і мовлення дитини, оригінальні ігрові прийоми роботи вихователя.

У 20ст було сформовано теоретичні, організаційні та методичні основи діяльності дошкільних закладів в Україні. Суспільне дошкільне виховання розглядалося як початкова ланка системи народної освіти, спрямованої на всебічний і гармонійний розвиток дітей. Антон Макаренко - створив теорію опосередкованого виховання особистості в колективі; написав книгу для батьків. В. Сухомлинський – вважав дитину найвищою соціальною цінністю; відводив важливу роль особистості педагога; визнав рівність особистостей педагога і дитини.

Зарубіжні педагогічні концепції дошкільної освіти 20ст. Альфред Біне - критикував словесне навчання дитина має буди активним учасником процесу виховання; розробив систему тестів для вияву розвитку інтелекту. Джон Дбюї – представник реформаторської педагогіки ; центром усього вважав дитину;педагогіка пов'язана з ідеєю; написав книгу Моральні принципи виховання. Марія Монтессорі – започаткувала цілісну психолого-педагогічну систему індивідуального виховання дітей дошкільного віку, головний у цієї системі є особистісно-орієнтована мета, творчо-продуктивний зміст навчання, свобода у вихованні. Її теорія та практика набула всесвітнього визнання. Жан-Овіда Декролі – головне покликання виховання вбачав у моральному самовдосконаленню дитини, у навчанні і виховування опираючись на природу, орієнтуючись на вільну діяльність.

На початку 20ст. було спричинено так звану педоцентристську революцію в педагогіки, гостро стояло питання про масову гуманізацію освіти. Був пошук нових шліхів і способів організації освіти. Рудольф Штайнер – система виховання ґрунтувалася на антропософії вальдорфська педагогіка постала як педагогічний світогляд, що є результатом багаторічного практичного досвіду. Януш Корчак - вважав, що принцип гуманістичної педагогіки має моє буди заснованим на свободі і правах дитини. Селестен Френе – автор оригінальної педагогічної технології, заснованої на ідеях гуманізму і самовідданої любові до дітей; основним засобом реалізації мети вважав природу, працю, художню творчість, власний досвід дитини.

Дякуємо за увагу ) Дякуємо за увагу )