Ревматоїдний артрит хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини, характеризується прогресивним симетричним ерозивно- деструктивним поліартритом і запально-дистрофічними процесами у внутрішніх органах.

Потенційні етіологічні фактори: вірус Епштейна-Барр; лімфотропний Т-клітинний вірус; людський парвовірус В19. генетична схильність Ризик виникнення РА в сім'ях, де єревматичні захворювання в 4,7 - 5,7 рази вище, ніж у популяції в цілому. Стійкі асоціації з антигенами HLA I класу і HLA II класу (DR1, DR3, DR4...)

Патогенез РА Активація і проліферація імунокомпетентних клітин (макрофагів, Т- і В-лімфоцитів та ін.) Продукція прозапальних Цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ФНП-аідр.), факторів росту, молекул адгезії 1. Синтез В-лімфоцитами агрегованих (змінених) Ig 2. Освіта АТ до зміненим Ig з утворенням РФ проліферація фібробластів ангіогенез активація остеокластів Продукція протеїназ Активація ЦОГ-2 Освіта імунних комплексів Активація системи комплементу, факторів згортання крові Хронічне запалення

Патоморфологія Набряк, інфільтрація синовії лімфоцитами,моноцитами і плазматичними клітинами Гіперплазія ворсин синовії, проліферація синовіальних клітин з відкладенням фібрину на синовіальній оболонці Паннус – агресивна грануляційна тканина, що покриває суглобові поверхні кісток і хряща, викликаючи їх руйнування р

Роз починається переважно повільно з поступовим розвитком клінічних симптомів протягом декількох місяців або навіть років. Основним синдромом захворювання є суглобовий. Характерною є ранкова скутість тривалістю понад 30 хв. Типовою ознакою є симетричність ураження суглобів. Найчастіше уражуються IIIII п'ястково-фалангові, проксимальні міжфалангові, плеснофалангові, колінні, променево-зап'ясткові, ліктьові і надп'ятково-гомілкові суглоби. Пізніше з'являються зміни в суглобі, спричинюючи такі деформації: пальців кисті типу «ґудзикової петлі», «шиї лебедя», згинальні контрактури великих і малих суглобів, деформації колінних суглобів. Обмежується амплітуда рухів, у деяких хворих виникає анкілоз (повна відсутність рухів). Шкіра над ураженими суглобами яскраво-рожева з ціанотичним набряком, стоншена, суха, з ділянками депігментації. Нігті теж стоншені, ламкі, з поперечною посмугованістю, поблизу нігтьового ложа, можливий некроз.

Деформація кистей при РА

Позасуглобові прояви 1. Ревматоїдні вузлики 2. Генералізована аміотрофія, міопатія 3. Анемія 4. Шкірний васкуліт(виразково-некротіческій,інфаркти нігтьового ложа, дигітальнийа ртеріїт, ) 5. Нейропатія (мононеврит, поліневрит) 6. Плеврит, перикардит 7. Генералізована лімфаденопатія, гепатоспленомегалія 8. Гломерулонефрит 9. Сухий синдром(синдром Шегрена), епісклерит 10. Синдром Рейно

---Ревматоїдні вузлики. Розміри їх коливаються від 23 мм до 23 см. Найчастіша локалізація: ділянка ліктя, розгинальна поверхня передпліччя, суглоби кисті, коліна. Збільшення лімфатичних вузлів. Воно може бути як регіональним, так і системним. ---Ураження серцево-судинної системи при ревматоїдному артриті різноманітні, але часто перебіг їх безсимптомний. ---Ревматоїдний кардит може залучати в процес усі три оболонки серця, а може набувати симптомів дифузного міокардиту, сухого або ексудативного перикардиту, зрідка ендокардиту з формуванням вади серця. ---Ураження легенів проявляються пульмонітом, унаслідок чого виникає кашель без виділення харкотиння, жорстке дихання, вологі хрипи. Нерідко виникає адгезивний плеврит. ---Ураження нирок. Вогнищевий і дифузний гломерулонефрит, амілоїдоз. Найчастішими симптомами є альбумінурія, персистуюча гематурія, циліндрурія. Можливий розвиток хронічної ниркової недостатності. ---Травний тракт. З'являються гастрит, кишкова диспепсія, жирова дистрофія печінки. Уражається також центральна і периферична нервова система у вигляді безсоння, адинамії, дратівливості, зміни трофіки шкіри, випадання волосся, парестезії.

Ревматоїдний вузлик

Дигітальний васкуліт - вогнищеві некрози шкіри в області нігтьового ложа. Класичний, але рідкісний варіант ревматоїдного васкуліту

Лабораторна діагностика анемия (нормо - или гипохромная); повышение СОЭ и С -реактивного белка; наличие диагностических титров РФ; наличие антицитруллиновых антител (АЦЦП ) повышение провоспалительных цитокинов: интерлейкина-1(ИЛ-1), фактора некроза опухоли альфа (ФНО - α);

Основні діагностичні лабораторні маркери - Аутоантитіла класу IgG, що реагують з Fc-фрагментом IgG Метод визначення: латекс-тест (реакція аглютинації сенсибілізованих IgG частинок латексу) - в нормі <1:40 Ревматоїдний фактор

Найхарактернішою і найбільш постійною ознакою ревматоїдного артриту є збільшення ШОЕ. Показники ШОЕ залежать від ступеня активності процесу. Розвиток анемії відбувається при тяжкому та тривалому перебігу захворювання. Під час загострень хвороби може реєструватися лейкоцитоз, надалі лейкопенія. Ревматоїдний чинник. Для ревматоїдного артриту характерні високі титри ревматоїдного чинника (за реакцією Ваалера-Розе 1/32 і вище, за латекс-тестом 1/20 і вище). Під час біохімічного дослідження крові виявляють гіпергаммаглобулінемію 119 %), підвищення фібриногену крові (норма мг/л), серомукоїду (норма ОД), С-реактивного протеїну (у нормі в крові відсутній), позитивну дифеніламінову реакцію (норма 0,100-0,210 ОД). Ці показники підвищуються пропорційно активності і тяжкості процесу. Титри протистрептококових антитіл на відміну від ревматизму залишаються в нормі. Особливостями спинномозкової рідини у хворих на ревматоїдний артрит є високий відсоток у ній нейтрофілів, низький рівень комплементу.

---РАНКОВА СКУТІСТЬ ---АРТРИТ ТРЬОХ І БІЛЬШЕ СУГЛОБОВИХ ЗОН ---НАБРЯК МЯКИХ ТКАНИН ---АРТРИТ СУГЛОБІВ КИСТІ ---СИМЕТРИЧНИЙ АРТРИТ ---РЕВМАТОЇДНІ ВУЗЛИКИ ---РЕВМАТОЇДНИЙ ЧИННИК ---РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ Якщо є 4 і більше з перерахованих вище критеріїв, можна ставити діагноз ревматоїдного артриту.

Лікування здійснюють за такими напрямами: ---ліквідація або ослаблення больового синдрому; зменшення вираженості запального процесу в синовіальній оболонці суглобів, запобігання розвитку кісткової деструкції, вісцериту, амілоїдозу; ---запобігання деформації суглобів; ---реабілітація хворих, у тому числі психологічна. Зважаючи на це, терапія ревматоїдного артриту має бути тривалою і раціональною. Основні НПЗП, що їх застосовують у лікуванні хворих на ревматоїдний артрит: 1. Неспецифічні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2): диклофенак натрію (вольтарен, ортофен, диклоберл), добова доза мг; 2. Специфічні інгібітори ЦОГ-2: німесулід (месулід) 100 мг 1 раз на день усередину; 3. Високоспецифічні інгібітори ЦОГ-2: целекоксиб, целебрекс 200 мг 2 рази на день усередину. До базових засобів належать: цитостатичні імуносупресанти (метотрексат, азатіоприн, циклофосфан); солі золота (кризанол, міокризин, аурофін); Д-пеніциламін, сульфопрепарати (сульфосалазин, салазопіридазин, лефлюномід); амінохінолінові препарати (плаквеніл, делагіл). Також глюкокортикостероїдна терапія, фізичні методи, місцева терапія, фізіотерапія, та диспансерне спостереження.