Голуб І. М. УВ-32 Етапи розвитку управління як науки. Підходи до управління організацією

Еволюція менеджменту. Розвиток науки управління

Основні етапи розвитку управління як науки пов'язані з виробництвом 1. Промислова революція (з 2030 по 8090 р. XIX ст.); 2. Епоха масового виробництва (перші три десятиріччя XX ст.); 3. Епоха масового збуту (3050 р. XX ст.); 4. Постіндустріальне суспільство (60 90 р. XX ст.); 5. Постекономічна епоха (початок XXI ст.). 3

1. Школа наукового управління: Фредерік Тейлор, Френк і Лілія Гілбрет (1885 – 1920 р.р.) Засновники теорії вважали, що використовуючи спостереження, вимірювання, логіку та аналіз можливо вдосконалити значну кількість операцій ручної праці задля більш ефективного їх виконання. Управління зводиться до управління працею робітників з метою максимізації його продуктивності виключно на основі прискорення і вдосконалення виробничо-технічного процесу. 4

М. Вебер: теорія бюрократичної побудови організації. Має забезпечити швидкість, точність, порядок, визначеність, безперервність і передбаченість. Основні елементи її побудови: 1)розподіл праці; 2)ієрархічна система розподілу влади; 3)система правил і процедур поведінки в конкретних ситуаціях; 4)відсутність особового в міжособових відносинах; 5)просування усередині організації завдяки знанням, умінням і досвіду; 6)довічний найм. 2. Адміністративна (класична) школа управління (1920–1950 р.р.) Анрі Файоль, Макс Вебер Створення універсальних принципів управління Перший аспект – раціональна система управління організацією. Головний внесок Файоля: управління розглянуто як універсальний процес, що складається з таких обов'язкових і взаємопов'язаних функцій: планування, організації, координації і контролю. Другий аспект – принципи побудови структури організації і управління. Файоль Розробив 14 принципів управління, в тому числі (вивчити самостійно): 1.Розподіл праці. 2. Відповідальність. 3. Єдиноначальність. 4.Винагорода персоналу. 5.Підпорядкованість особистих інтересів загальним. 6.Ініціатива. 7.Корпоративний дух 5

Постіндустріальне суспільство: нова якість життя: високий рівень добробуту громадян, високоякісні товари, індустрія дозвілля; нова якість життя: високий рівень добробуту громадян, високоякісні товари, індустрія дозвілля; нові умови виробництва: технічні рішення, які надзвичайно швидко змінюються; інвестування в наукові розробки; збільшення невизначеності зовнішнього середовища; нові умови виробництва: технічні рішення, які надзвичайно швидко змінюються; інвестування в наукові розробки; збільшення невизначеності зовнішнього середовища; обмеження з боку держави: дефіцит ресурсів, незадоволення споживачів, входження іноземних товаровиробників; обмеження з боку держави: дефіцит ресурсів, незадоволення споживачів, входження іноземних товаровиробників; зміщення соціальних пріоритетів, актуалізація проблем забруднення навколишнього середовища, нечесна реклама, маніпуляція суспільною думкою зміщення соціальних пріоритетів, актуалізація проблем забруднення навколишнього середовища, нечесна реклама, маніпуляція суспільною думкою 6

3. Школа людських стосунків (неокласична школа управління) р.р. Елтон Мейо і Мері Паркер Фоллетт Змінили акцент у вивченні управління з вирішення задач і функцій, що виконуються працівниками, на конкретну людину і її відносини з іншими. Школа зародилася у відповідь на неспроможність усвідомити значення людського фактору в організації. 7

Постекономічна епоха: нова економіка: від витрат ресурсів до ресурсозбереження; помірковане обмеження зростання виробництва, зростання сфери послуг; перехід до інформаційного суспільства: прогрес інформаційних та телекомунікаційних технологій; глобалізація господарства: розвиток транснаціональних компаній, прозорість кордонів; інтеграція через інформаційні мережі; зміна життєвих пріоритетів, обмеження матеріального споживання; орієнтація на нематеріальні цінності: здоров'я, екологія. 8

4. Поведінкова школа (біхевіористські теорії) (1950 – по наш час) « піраміда потреб » Абрама Маслоу, теорії « X » і « Y » Дугласа Мак-Грегора і теорія « Z » У. Оучі Основною метою школи було підвищення ефективності діяльності організації за рахунок підвищення ефективності використання її людських ресурсів. А. Маслоу: теорія потреб. Реалізація потреб в лідерстві, визнанні, спілкуванні, розумінні, престижі, самоактуалізації і управлінні організацією викликатиме у працівника « ефект причетності » до управління організацією. Основна особливість теорії - у визнання неминучості конфліктів між робітниками і організацією через неспівпадіння їх цілей; задача організації полягає в зменшенні негативних наслідків цих конфліктів. всебічна турбота про робітників. Передумови для організації типу «X» Передумови для організації типу «Y» 1. Людина має успадковану нелюбов до роботи. 2. Більшість людей необхідно примушувати. 3. Людина вважає за краще, щоб нею управляли. 1. Людині властиво прагнення працювати. 2. Відповідальність людини залежить від задоволення її потреб в самовираженні. 3. Людина готова і прагне брати на себе відповідальність Висновок: управління типу « Y » більш ефективне, і менеджерам рекомендується створювати умови, за яких робітник, досягаючи цілей організації, одночасно реалізував би і свою особисту мету. 9

4. Поведінкова школа (біхевіористські теорії) « піраміда потреб » Абрама Маслоу, теорії « X » і « Y » Дугласа Мак-Грегора і теорія « Z » Уїльяма Оучи Уільям Оучі: теорія « Z » (1981 р.). Ефективним є впровадження японського підходу до управління. Людина це основа будь-якої організації. Принципи управління: довгостроковий найм працівників; групове ухвалення рішення; індивідуальна відповідальність; поступова оцінка кадрів і їх помірне просування; неспеціалізована кар'єра; всебічна турбота про робітників. Основна заслуга біхевіористів в області управління: вперше здійснено вдалу спробу « заглянути в душу працівника » в цілях підвищення ефективності діяльності всієї організації. 10

5. Школа науки управління (кількісна школа) (1950 – по наш час) Мета упровадити в процеси управління методи і апарат точних наук: математики, статистики, інженерних наук і пов'язаних з ними областей знань. Після постановки проблеми фахівці по дослідженню операцій розробляють модель ситуації, змінним моделі задаються кількісні значення. Моделі вивчення змінного попиту на автомобілі (Daimler-Chrysler) Планування графіків польоту (United Air Lines) Управління матеріальними запасами (збалансування вартості виконання замовлення та транспортних витрат і визначення оптимальної кількості замовлення) Аналіз беззбитковості Транспортні задачі... 11

Основні підходи управління: З позицій різних наукових шкіл (кінець XIX ст.); процесний (20 р. XX ст.); системний (50 60 р. XX ст.); ситуаційний (60 р. XX ст.). 12

Процесний підхід Управління розглядається як процес, оскільки робота з досягнення цілей за допомогою інших – це серія безперервних взаємопов'язаних дій. Ці дії називають управлінськими функціями, кожна з яких сама по собі є процесом, оскільки також складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління є сумою всіх функцій Функції управління: Планування Організація Мотивація Контроль. 13

Система - це взаємопов'язаний набір елементів, що функціонують як єдине ціле. Системний підхід – це не набір певних принципів для керівництва, а спосіб мислення по відношенню до організації та управління. Розрізняють закриті системи, що функціонують ізольовано (незалежно) від зовнішнього середовища, і відкриті, що зазнають впливу факторів зовнішнього середовища, характеризуються ентропією, синергією та взаємозалежністю підсистем. Підсистеми – системи у межах ширшої системи. Синергія – організаційні одиниці (або підсистеми) часто можуть діяти успішніше, працюючи разом. Розуміння синергії підсилює вагомість спільної роботи шляхом кооперації і координації. Ентропія закономірний процес, який призводить до системного занепаду. Головна ціль менеджменту, з погляду системного підходу, - постійне оновлення організації для уникнення ентропії. 14 Системний підхід

Керівники зазвичай у своїй діяльності стикаються з відкритими системами, оскільки всі організації працюють в такому режимі. Організація – відкрита система 15 Трансформаційний процес: технології, виробничі системи, адмін. системи, системи контролю Витрати з середовища: матеріальні, людські, фінансові, інформаційне забезпечення Випуск у середовище: товари, послуги, прибутки/втрати, інформація Зворотній звязок

Рекомендації щодо застосування системного підходу в управлінні організацією Число компонентів організації, які визначають її розмір, повинно бути мінімальним, але достатнім для реалізації організаційних цілей. Для спрощення структури організації потрібно скорочувати кількість рівнів управління, звязків між її компонентами, автоматизувати процеси виробництва і управління. Структура організації повинна бути гнучкою, з найменшою кількістю жорстких звязків, спроможною швидко переналагоджуватися на виконання нових завдань, пристосовуватись до нових вимог ринку. Кількість горизонтальних звязків між елементами одного рівня організації повинна бути мінімальною, але достатньою для нормального її функціонування. Вивчення ієрархічності системи та її структуризації потрібно починати з визначення систем вищого рівня (кому підпорядковуватися і куди входить дана організація), визначення її звязків з цими системами. Число звязків організації із зовнішнім середовищем повинно бути мінімальним, але достатнім для нормального її функціонування. Надмірне зростання чисельності звязків ускладнює керованість організації, а їх брак знижує якість управління. Для побудови, функціонування і розвитку організації в умовах розширення міжнародної інтеграції потрібно досягнення її сумісності з іншими системами за правовим, інформаційним, науково – методичним, ресурсним забезпеченням. При формуванні цілей організації потрібно враховувати невизначеність інформаційного забезпечення. В умовах швидких змін зовнішнього середовища організація повинна бути здатною оперативно адаптуватися до змін. 16

Ситуаційний підхід Ситуаційний підхід концентрується на тому, що придатність різних методів управління визначається ситуацією. Він вивчає розвязання окремих управлінських ситуацій, тобто конкретного набору обставин, які впливають на організацію протягом певного часу з метою найбільш ефективного досягнення цілей. Цей підхід потребує від менеджерів гнучкості в прийнятті рішень, навиків об'єктивного аналізу і прогнозування. Ситуаційний підхід використовують для переборення кризового стану, коли не існує готових алгоритмів управлінських рішень. 17

Керівник повинен володіти сучасною технікою управління, розуміти особливості: процесу управління, індивідуальної та групової поведінки, системного аналізу, методів планування і контролю, кількісних методів підтримки прийняття управлінських рішень. Керівник має вміти передбачати вірогідні наслідки застосування певної управлінської методики чи концепції, оскільки кожна з них має свої сильні та слабкі сторони. Керівник має вміти правильно інтерпретувати ситуацію, виявляти найважливіші чинники в конкретній ситуації, визначати вірогідний ефект від зміни одного або кількох чинників. Керівник має вміти застосовувати відповідні управлінські навики в конкретних ситуаціях, забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом відповідно до наявних обставин. Методологія застосування ситуаційного підходу складається з таких чинників: 18