Мікробіологічна характеристика дерматоміцетів, їх роль у патології людини. Гриби роду Candida. Короткі дані. Патогенез. Лабораторна діагностика. Профілактика. Лікування. План 1.Класифікація, морфологія, екологія дерматомікозів та захворювання, викликані даними представниками. 2.Збудники опортуністичних захворювань (кандидози). 3.Профілактика дерматомікозів та кандидозу. 4.Лікування дерматомікозів та кандидозу.

Дерматомікози-це мікозні враження, що розвиваються в межах шкіри, охоплюючи всі її шари, заодно, похідні (волосся, нігті). Класифікація дерматоміцетів роди: epidermophyton; microsporum. trichophyton. Роди різняться по морфолого-культуральним і мікроморфологічним ознакам, консистенції і кольору колонії, а також наявністю і особливістю конідіальних спорангіїв.

Конідії-це клітини нестатевого розмноження, які розвиваються на поверхні гіфів, поодиночно чи невеликими групами. Гіфи-це велитенські клітини, які формують багаточисленні циліндричні відгалуження, що є основою міцелія, тіла гриба. Як правило, конідії формуються на спеціалізованих гіфах, які звуться конідієфорами. Хламідоспори-крупні товстостінні клітини, які слугують для перенесення несприятливих умов, формуються на вегетативних гіфах або на справжніх спорах.

Типи конідій дерматоміцетів: мікроконідії-являють собою одноклітинні плевральні бластоконідії, що утворюються на боковій поверхні конідієфорів.

Типи конідій дерматоміцетів: макроконідії-крупні багатоклітинні (поперечно-посмуговані) спори. Формуються поодиноко чи групами на кінцях конідієфорів.

Рід епідермофітії характеризуються оливково-зеленим кольором колонії, відсутністю мікроконідій та гладкими, тонкостінними макроконідіями переважно булавовидної форми.

Рід трихофітії характеризуються кремово-білим, рідше жовтим чи коричневим кольором колоній, наявністю мікроконідій та гладкими, тонкостінними макроконідіями булавовидної чи сигароподібної форми.

Рід мікроспорії характеризується кремово-білими, рідше жовтими колоніями, наявністю мікроконідій і дуже розвиненими, товстостінними, орнаментованими макроконідіями веретеноподібної форми.

Положення дерматофітів у сучасній систематиці: родина arthrodermataceae порядок onygenales клас eurotiomycetes відділ ascomycota царство fungi

Поділ дерматоміцетів на групи по своїм природним джерелам антропофільні-облігатні паразити людини; джерелом зараження є хворі люди. зоофільні-паразити людей і тварин; джерелом зараження є хворі тварини, рідше люди. геофільні-сапрофіти та факультативні паразити; їх джерелом живлення є грунт, рослинні залишки, але можуть розвиватись і в тканинах людей; джерелом зараження є грунт.

Класифікація дерматомікозів по типу враження тканин eпідермомікози-грибкові враження гладкої шкіри (збудники-Еpidermophyton floccosum, Мicrosporum canis, М. gypseum, Trichophyton eguinum, T. tonsurans, T. verrucosum, T. violaceum); oніхомікози (tinea unguium)-грибкове враження нігтьових пластинок (збудники-Тrichophytоn rubrum, T. interdigitale); трихомікози-грибкове враження волосяного покрову (збудники-M. canis, M. gipseum T. еguinum, T. tonsurans, T. verrucosum, T. violaceum).

Класифікація трихомікозів в залежності від характеру враження волосяного стержня Ектотрикс-конідії розвиваються поза волосяним стержнем, в результаті чого кутикула волосся пошкоджується. Волосок руйнується до основи і випадає, не залишаючи видимих слідів. Такий волосок флуоресціюється в УФ-променях, на чому і заснована діагностика доного захворювання (Microsporum canis, M. gypseum, Trichophyton eguinum, T. verrucosum);

Класифікація трихомікозів в залежності від характеру враження волосяного стержня Ендотрикс-конідії розвиваються всередині волдосяного стержня, тому кутикула волоска залишається інтактною. Волосок стає крихким і обламується вище основи, залишаючи помітний пеньок. Вражене волосся не флуорисціюється в УФ- променях (Trichophyton tonsurans, T. violaceum);

Класифікація трихомікозів в залежності від характеру враження волосяного стержня Фавус, або парша-конідії розвиваються в основі волосяного стержня, формуючи новколо нього лусочку-скутулу. Пошкоджене волосся не флуорисціюється в УФ-променях. Збудником фавусу є Trichophyton schoenleinii.

Еpidermophyton floccosum Опис: єдиний патогенний представник для людини, колонії повільно ростуть, сіро-коричневі чи лимонно-оливкові, при старінні білі, складчато- бугристі в центрі, міцелій септований з хламідоспорами. Мікроконідії відсутні. Макроконідії 4-5 клітинні, булавовидні з заокругленим кінцем, розміщуються пучками по 3-5 штук. Екологія і біологія: антропофільний вид. Зараження відбувається у душевих кабінах, лазнях, спорткомплексах, рідше статевим шляхом. Розповсюджений скрізь, особливо у теплих та вологих місцях. Захворювання: епідермофітія ступні (вражаються міжпальцеві проміжки, поверхня пят, ступні, шкірні складки, гладка шкіра, шкіра у паховій області. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок із місця ушкодження; посів матеріалу на культурне середовище.

Microsporum canis Опис: колонії пухнасті, сірі або жовто-рожеві. Зрілі культури бугристі, з мучнистою поверхнею. Культуральна морфологія варіабельна-описані складчасті, шкірясті, бороздчасті, гладкі чи пухнасті колонії. Міцелій посмугований, часто містить хламідоспори. Макроконідії 4-12 клітинні, веретеноподібні, з шипуватою стінкою. Мікроконідії грушеподібні, можуть бути відсутні. Екологія та біологія: зооантропофільний вид. Передається людині від кішок, собак, а також інших людей. Частіше хворіють діти. Захворювання: мікроспорія гладкої шкіри-місця враження округлі, з припіднятим краєм, не лущаться; мікроспорія волосяної частини голови та бороди (ектотрикс). Методи діагностики: огляд волосся з допомогою УФ-лампи-яскрава флуоресценція зелено-жовтого кольору; мікроскопія волосся і шкірних лусочок з місць ураження; посів матеріалу з місць ураження.

Мicrosporum gypseum Опис: колонії плоскі, бархатисті, пізніше мучнисті, з невеликим заглибленням у центрі. Край колонії білий, до центра зявляється рожево-жовтий відтінок. Міцелій посмугований з ракетоподібними сегментами, формує хламідіоспори Мікроконідії багаточисленні, грушеподібні. Макроконідії 4-6 клітинні, веретеноподібні. Екологія та біологія: геофільний вид. Передається людині при сільськогосподарських роботах, при контакті з грунтом, рослинними залишками, залишками коней, собак, котів, рідше з хворими людьми. Захворювання: мікроспорія мякої мускулатури та волосяної частини голови по типу ектотрикса, в УФ-променях волоски флуоресціюють. Методи діагностики: огляд волосся з допомогою УФ-лампи; мікроскопія волосся і шкірних лусочок із зон ураження; посів матеріалу із місць ураження.

Мicrosporum audouinii Опис: колонії повільно ростуть, білувато-сірі, бархатисті, плоскі, іноді радіально-складчасті з невеликим підвищенням у центрі. Резервум рожево-коричневий. Міцелій сегментований з хламідіоспорами. Мікроконідії видовжені чи грушеподібні. Макроконідії 2-10 клітинні, з гладкою чи бородавчастою поверхнею. Колонії на агаризованих середовищах стерильні, конідій не формують. Екологія та біологія: Антропофільний вид. Передається через побутові предмети-головні убори, гребінці, одяг…В останні роки рідко зустрічається. Захворювання: мікроспорія волосяної частини голови (ектотрікс) в УФ-променях волоски флуоресціюють слабо, рідше виникає мікроспорія гладкої шкіри тулуба. Методи діагностики: огляд волосся з допомогою УФ-лампи; мікроскопія волосся і шкірних лусочок із зон враження; посів матеріалу із місць ураження.

Мicrosporum ferrugineum Опис: колонії поліморфні, шкірясті, злегка куполоподібні, радіально-складчаті. Резервум оранжевий, ржаво-коричневий. Міцелій галузистий, сегментований. У зрілих культурах міцелій утворює хламідоспори. Мікро- та макроконідії спостерігаються рідко. Екологія та біологія: антропофільний вид. Передається через побутові предмети. Поширений у країнах Африки, Азії, Східної Європи. Захворювання: мікроспорія волосяної частини голови (ектотрикс). В УФ-променях волоски флуоресціюють. Методи діагностики: огляд волосся з допомогою УФ-лампи; мікроскопія волосся і шкірних лусочок із зон враження; посів матеріалу із місць ураження.

Trichophyton rubrum Опис: культури поліморфні-можуть бути бархатисті, білі, з борознами рожевого кольору, потім пурпурово-червоні; мучнисті або шкірясті, червоно-коричневі. Міцелій септований з хламідоспорами. Мікроконідії багаточисленні, грушеподібні. Макроконідії 5- 6 клітинні, тупокінцеві, зустрічаються не в усіх штамів. Екологія та біологія: антропофільний вид. Розповсюджений всюди, особливо серед міського населення. Передається через побутові предмети, взуття, одяг, лазні. Захворювання: оніхомікози (нігті стають мутні, тріскають, деформуються, розростаються). Часто розвиваються міжпальцеві мікози ступні, рук. Часто гриб вражає гладку мускулатуру. Волосся вражається рідко по типу ектотрикса. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусок та зішкрібу з враженого нігтя, посів матеріалу з місця ураження.

Trichophyton mentagrophytes Опис: колонії мучнисті, жовтуваті. Міцелій рівний, галузистий, септований. Мікроконідії округлі або грушевидні, розміщені гронами. У зрілих культурах формуються спіралевидні гіфи із петель. Макроконідії веретеноподібні 3-5 клітинні, вільний кінець заокруглений. Вид має біло-жовті бархатисті колонії. Екологія та біологія: зооантропофільний вид. Зараження відбувається у душевих кабінах, лазнях, басейнах. Є випадки зараження від кішок, собак. Захворювання: мікоз бороди, трихофітія волосяної частини голови, оперізуюча екзема, мікоз ступні. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок та зішкрібу з ураженого нігтя, посів матеріалу з місця ураження.

Trichophyton violaceum Опис: колонії повільно ростуть, фіолетові, шкірясті, радіально-складчасті, бугристі. Резервум жовтий, зустрічаються і безколірний або білувато- жовтий. Гіфи септовані. При дозріванні сегменти гіф округляються, поступово перетворюючись у ланцюжки хламідоспор. Мікро- та макроконідії в культурах не утворюються. Екологія та біологія: антропофільний вид. Широко розповсюджений у країнах Центральної та Східної Європи, в Африці та Північній Америці. Захворювання: чорнокрапкова трихофітія волосяної частини голови, рідше трихофітія шкіри та нігтів. Волосся вражається по типу ендотрикса, не флуоресціює в УФ-променях. На уражених участках зберігаються основи зруйнованого волосся, що має вигляд чорних крапок. Іноді вид вражає мозок, печінку, легені, лімфатичні вузли, підшкірну жирову клітковину. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусок та зішкрібу із уражених нігтів, посів патматеріалу. При генералізованих мікозах-гістологічне досліждення та посів біопсійного матеріалу.

Trichophyton tonsurans Опис: молоді колонії рівні, бархатисті, білуватого кольору; пізніше стають мучнистими, складчатими з ямкою у центрі. Колонії, як правило, білі та сірі, але зустрічаються також жовті, сіро-жовті, з коричневим центром. Міцелій септований з хламідоспорами. Мікроконідії грушевидні, з часом стають шаровидні. Макроконідїї зустрічаються рідко, сигаровидні. Екологія та біологія: антропофільний вид. Часто зустрічається у країнах Європи та Америки. Захворювання: чорнокрапкова трихофітія волосяної частини голови, трихофітія гладкої шкіри, оніхомікози. Волосся вражається по типу єндотрикса, не флуоресціює в УФ-променях. На уражених участках зберігаються основи зруйнованих волосків, що мають вигляд чорних крапок. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок і зішкрібу з ураженого нігтя, посів матеріалу із місця ураження.

Trichophyton verrucosum Опис: колонії гладкі, кремово-білі, радіально- складчасті, поверхня бархатиста. Міцелій септований, гіфи широкі, неправильної форми, кінці гіфів булавовидно потовщені. На міцелії утворюються характерні ланцюжки круглих хламідоспор. Мікроконідії булавовидні. Макроконідії зустрічаються рідко, багатоклітинні. Екологія та біологія: зоофільний вид, уражає велику рогату худобу, рідше коней. Зараження людини відбувається при контакті із хворими тваринами. Захворювання: гнійна трихофітія, враження глибоких шарів шкіри, частіше рук, що викликає кораловидне розростання епідерміса, папульозна трихофітія бороди та волосяної частини голови. Враження волосся відбувається по типу ектотрикса; волосся флуоресціює в УФ- променях. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок та зшкрібка з ураженого нігтя, посів матеріалу із джерел ураження.

Trichophyton schoenleinii Опис: колонії повільно ростуть, бугристі,складчасті, білувато-жовті, іноді з темно- фіолетовим та безколірним сектором. Міцелій септований з кінцевим розгалуженням у вигляді оленячих рогів. Присутні хламідоспори. Конідії у культурі не зустрічаються. Екологія та біологія: антропофільний вид. Розповсюджений у країнах Азії, Африки та Північної Америки. Зараження відбувається при тісних контактах у сімях, через одяг та побутові предмети. Захворювання: фавус, або парша волосяної частини голови, гладкої шкіри, нігтів. Описані ураження внутрішніх органів: мозку, лімфатичних вузлів, легень. Захворювання хронічне. Уражені волоски стають сухими, випадають, на ураженому місці розвиваються рубці (алопеція). Для даних участків характерний мишачий запах. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок та зшкрібка з ураженого нігтя, посів матеріалу із джерел ураження.

Trichophyton ajelloi Опис: поверхня колонії бархатиста, пізніше мучниста, жовто-оранжева, на переферії біла, пухнаста. Реверзум темно-фіолетовий до чорного. Міцелій септований, галузистий. Мікроконідії зустрічаються рідко. Макроконідії багаточисленні, гладкі, товстостінні, веретеноподібні або циліндричні. Екологія та біологія: геофільний вид; розповсюджений скрізь, але у незначній кількості. Захворювання: трихофітія волосяної частини голови. Методи діагностики: мікроскопія шкірних лусочок; посів матеріалу із уражених місць.

Збудники опортуністичних мікозів Опортуністичними мікозами називають групу інфекцій, викликаних умовно-патогенними грибками, розвиток яких відбувається на тлі імунодефіциту й призводить до ураження органів і тканин. До опортуністичних мікозів відносять: кандидоз аспергільоз пеніцильоз зигомікоз фузаріоз пневмоцистоз криптококоз

Причини виникнення опортуністичних мікозів імунодефіцитні стани ВІЛ інфекції забруднення навколишнього середовища антибіотикотерапія гормонотерапія хіміотерапія при онкозахворюваннях онкозахворювання хронічні інфекційні захворювання

Кандидоз Нині відомо понад 150 видів грибів роду Candida. Медичне значення мають більше 20 видів. Основними збудниками кандидозу є: Candida albicans Candida albicans var stellatoidea Candida tropicalis Candida pseudotropicalis Candida parapsilosis Candida glabrata Candida krusei Candida kefur Candida utilis

Candida albicans Опис: колонії блискучі, кремово-білі, складаються із овальних брунькуючих клітин. По периферії колоній можуть формуватись нитки псевдоміцелію, що складаються із циліндричних клітин, в проміжках між якими групуються клітини округлої форми. При певних умовах утворюються хламідоспори. У вражених тканинах гриб існує як у вигляді брунькуючих клітин, так і у вигляді псевдоміцелію. Екологія та біологія: сапрофітний гриб, компонент постійної мікрофлори слизових оболонок; у ротовій порожнині зустрічається у % людей, у товстому кишківнику-у 80%, на шкірі- у 10%, на слизовій піхви-у 12%. Причиною захворювання частіше за все є нераціональне використання антибіотиків, рідше- імуносупресивна терапія, лікування кортикостероїдами, радіаційні ураження, злоякісні новоутворення, СНІД. Кандидоз часто розвивається на фоні діабету, дисфункції щитовидної та патащитовидної залози.

Захворювання: кандидози слизових оболонок, або молочниця (вульвовагініт, стоматит, гингівіт, орофарингіт, конюктивіт); кандидоз шкіри (молочниця новонароджених), кандидоз травного тракту; генералізований кандидоз з залученням респіраторного тракту, нирок, ендокарда, головного мозку; кандидозний сепсис. Методи діагностики: мікроскопія, гістологічне дослідження та посів матеріалу із уражених участків, виявлення джерел ураження (фіброгастроскопія, рентгеноскопія), імунологічне дослідження (серологічні реакції).

Профілактика дерматомікозів 1.Регулярні огляди дітей і персоналу (1раз на місяць). 2.Сан. нагляд за перукарнями, лазнями, душевими. Поточна дезінфекція. 3. Боротьба з бродячими тваринами. Не допускати тварин на території дитячих закладів. 4. Своєчасне виявлення хворих домашніх тварин, їх лікування. 5. Особиста гігієна - ретельне миття рук після контакту з тваринами, наявність інд. засобів гігієни, рушників. 6 Санітарнопросвітницька робота серед населення.

Профілактика кандидозу 1.Нормалізація нормальної мікрофлори організму. 2.Зменшити вживання висококалорійної та солодкої їжі. 3.При антибіотикотерапії провести протигрибкову терапію. 4.При імунодифіцитах провести корегуючу терапію. 5.Проводити регулярний контроль рівня глюкози в крові. 6.Тривалий період не застосовувати оральні контрацептиви. 7.Загартовування організму. 8.Вживання вітамінів та мікроелементів весною та восени 9.Дотримування особистої гігієни. 10.Носити одяг натурального походження. 11.Не займатись самолікуванням. 12.Періодично обстежуватись на носійство даного збудника.

Препарати для лікування дерматомікозів Тербінафін Ітраконазол Гризеофульвін Нафтифін Дозування та тривалість курсу при лікуванні охіномікозів Гризеофульвін - добова доза мг; 6-12 міс. Тербінафін (Ламізил)-250 мг; 3-6 міс. Кетоконазол (Нізорал)-200 мг; 6-9 міс. Ітраконазол (Орунгал)-400 мг; 2-4 однотижневих курси з інтервалом 3 тижні.

Препарати для лікування кандидозу слизових оболонок Флуконазол Клотримазол Ністатин Амфотерицин В

Препарати для лікування вагінального кандидозу Ністатин (свічки, таблетки, мазі) Леворин (таблетки, вагінальні таблетки) Натаміцин (Пімафуцин) (таблетки, вагінальні свічки, крем) Клотримазол (вагінальні таблетки, вагінальний крем) Кетоконазол (Нізорал) (таблетки, крем) Міконазол (Моністат) (оральний гель, крем) Еконазол (Гіно-певарил) (вагінальні свічки, вагінальний крем) Ізоконазол (Гіно-травоген) (вагінальні шарики) Флуконазол (дифлюкан) (капсули перорально) Ітраконазол (таблетки) Поліжинакс (вагінальні капсули) Кліон Д (вагінальні таблетки) Пімафукорт (крем, мазь)