Ревматоїдний артрит хронічне системне запальне захворювання сполучної тканини, характеризується прогресивним симетричним ерозивно- деструктивним поліартритом і запально-дистрофічними процесами у внутрішніх органах.

Причини ревматоїдного артриту остаточно не з'ясовані. У розвитку захворювання важливе значення має сімейно-генетична схильність. Не виключено роль таких інфекційних агентів, як стрептококи групи В, мікоплазми, хламідії, віруси червоної висипки, кору, Епштейна-Барра. Спричинюють розвиток захворювання ультрафіолетове опромінення, ультразвук, переливання компонентів крові, застосування сироваток.

Роз починається переважно повільно з поступовим розвитком клінічних симптомів протягом декількох місяців або навіть років. Основним синдромом захворювання є суглобовий. Характерною є ранкова скутість тривалістю понад 30 хв. Типовою ознакою є симетричність ураження суглобів. Найчастіше уражуються IIIII п'ястково-фалангові, проксимальні міжфалангові, плеснофалангові, колінні, променево-зап'ясткові, ліктьові і надп'ятково-гомілкові суглоби. Пізніше з'являються зміни в суглобі, спричинюючи такі деформації: пальців кисті типу «ґудзикової петлі», «шиї лебедя», згинальні контрактури великих і малих суглобів, деформації колінних суглобів. Обмежується амплітуда рухів, у деяких хворих виникає анкілоз (повна відсутність рухів). Шкіра над ураженими суглобами яскраво-рожева з ціанотичним набряком, стоншена, суха, з ділянками депігментації. Нігті теж стоншені, ламкі, з поперечною посмугованістю, поблизу нігтьового ложа, можливий некроз.

---Ревматоїдні вузлики. Розміри їх коливаються від 23 мм до 23 см. Найчастіша локалізація: ділянка ліктя, розгинальна поверхня передпліччя, суглоби кисті, коліна. Збільшення лімфатичних вузлів. Воно може бути як регіональним, так і системним. ---Ураження серцево-судинної системи при ревматоїдному артриті різноманітні, але часто перебіг їх безсимптомний. ---Ревматоїдний кардит може залучати в процес усі три оболонки серця, а може набувати симптомів дифузного міокардиту, сухого або ексудативного перикардиту, зрідка ендокардиту з формуванням вади серця. ---Ураження легенів проявляються пульмонітом, унаслідок чого виникає кашель без виділення харкотиння, жорстке дихання, вологі хрипи. Нерідко виникає адгезивний плеврит. ---Ураження нирок. Вогнищевий і дифузний гломерулонефрит, амілоїдоз. Найчастішими симптомами є альбумінурія, персистуюча гематурія, циліндрурія. Можливий розвиток хронічної ниркової недостатності. ---Травний тракт. З'являються гастрит, кишкова диспепсія, жирова дистрофія печінки. Уражається також центральна і периферична нервова система у вигляді безсоння, адинамії, дратівливості, зміни трофіки шкіри, випадання волосся, парестезії.

Найхарактернішою і найбільш постійною ознакою ревматоїдного артриту є збільшення ШОЕ. Показники ШОЕ залежать від ступеня активності процесу. Розвиток анемії відбувається при тяжкому та тривалому перебігу захворювання. Під час загострень хвороби може реєструватися лейкоцитоз, надалі лейкопенія. Ревматоїдний чинник. Для ревматоїдного артриту характерні високі титри ревматоїдного чинника (за реакцією Ваалера-Розе 1/32 і вище, за латекс-тестом 1/20 і вище). Під час біохімічного дослідження крові виявляють гіпергаммаглобулінемію 119 %), підвищення фібриногену крові (норма мг/л), серомукоїду (норма ОД), С-реактивного протеїну (у нормі в крові відсутній), позитивну дифеніламінову реакцію (норма 0,100-0,210 ОД). Ці показники підвищуються пропорційно активності і тяжкості процесу. Титри протистрептококових антитіл на відміну від ревматизму залишаються в нормі. Особливостями спинномозкової рідини у хворих на ревматоїдний артрит є високий відсоток у ній нейтрофілів, низький рівень комплементу.

---РАНКОВА СКУТІСТЬ ---АРТРИТ ТРЬОХ І БІЛЬШЕ СУГЛОБОВИХ ЗОН ---НАБРЯК МЯКИХ ТКАНИН ---АРТРИТ СУГЛОБІВ КИСТІ ---СИМЕТРИЧНИЙ АРТРИТ ---РЕВМАТОЇДНІ ВУЗЛИКИ ---РЕВМАТОЇДНИЙ ЧИННИК ---РЕНТГЕНОЛОГІЧНІ ЗМІНИ Якщо є 4 і більше з перерахованих вище критеріїв, можна ставити діагноз ревматоїдного артриту.

Лікування здійснюють за такими напрямами: ---ліквідація або ослаблення больового синдрому; зменшення вираженості запального процесу в синовіальній оболонці суглобів, запобігання розвитку кісткової деструкції, вісцериту, амілоїдозу; ---запобігання деформації суглобів; ---реабілітація хворих, у тому числі психологічна. Зважаючи на це, терапія ревматоїдного артриту має бути тривалою і раціональною. Основні НПЗП, що їх застосовують у лікуванні хворих на ревматоїдний артрит: 1. Неспецифічні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2): диклофенак натрію (вольтарен, ортофен, диклоберл), добова доза мг; 2. Специфічні інгібітори ЦОГ-2: німесулід (месулід) 100 мг 1 раз на день усередину; 3. Високоспецифічні інгібітори ЦОГ-2: целекоксиб, целебрекс 200 мг 2 рази на день усередину. До базових засобів належать: цитостатичні імуносупресанти (метотрексат, азатіоприн, циклофосфан); солі золота (кризанол, міокризин, аурофін); Д-пеніциламін, сульфопрепарати (сульфосалазин, салазопіридазин, лефлюномід); амінохінолінові препарати (плаквеніл, делагіл). Також глюкокортикостероїдна терапія, фізичні методи, місцева терапія, фізіотерапія, та диспансерне спостереження.