Міжнародний день моніторингу води. Презентація

18 вересня- міжнародний день моніторингу якості води. Спершу його відзначали на місяць пізніше-18 жовтня, це було пов'язано з тим, що саме 18 жовтня в 1972 був проголошений «Акт про чисту воду» - документ, присвячений питанням відновлення та захисту водних ресурсів. У 2007 році дата була змінена на 18 вересня для полегшення участі тих країн, на території яких вода в цей час року починає замерзати.

Державний моніторинг водних об'єктів включає поверхневі води суші, морів, водогосподарські системи та споруди (у тому числі водосховища).

Об'єктом моніторингу навколишнього природного середовища є оцінка її якості та рівня забруднення як необхідної умови для прийняття науково обгрунтованих рішень стосовно ефективності природоохоронних заходів.

+ 18 вересня- день моніторингу якості води. Це свято було засноване в 2003 році. Цей день став глобальною інформаційно-освітньої програмою, спрямованою на поінформованість суспільства про проблеми води та участь у захисті водних ресурсів у всьому світі. Ініціатором цього свята виступив американський Фонд чистої води.

З кожним роком у святкуванні дня води беруть участь все більше країн. Традиційним заходом цього дня є проба води в різних куточках земної кулі для оцінки її якості та безпеки для життя людей і живих організмів.

Моніторинг водних ресурсів складається з: 1. Моніторингу поверхневих водних об'єктів з урахуванням даних моніторингу, здійснюваного при проведенні робіт в галузі гідрометеорології та суміжних з нею областях; 2. Моніторингу стану дна і берегів водних об'єктів, а також стану водоохоронних зон; 3. Моніторингу підземних вод з урахуванням даних державного моніторингу стану надр; 4. Спостережень за водогосподарськими системами, у тому числі за гідротехнічними спорудами, а також за обсягом вод при водоспоживання та водовідведення.

Основними цілями моніторингу є: 1. Своєчасне виявлення та прогнозування розвитку негативних процесів, що впливають на якість води у водних об'єктах і їх стан, розробка та реалізація заходів щодо запобігання негативним наслідкам цих процесів; 2. Оцінка ефективності здійснюваних заходів щодо охорони водних об'єктів; 3. Інформаційне забезпечення управління в галузі використання і охорони водних об'єктів, в тому числі з метою державного контролю та нагляду за використанням та охороною водних об'єктів.

Моніторинг в Україні Як свідчать дані моніторингу, якість поверхневих вод постійно погіршується внаслідок безпосереднього скидання у водойми господарсько-побутових або промислових стічних вод, близько 40 % яких не очищується або не відповідає санітарним вимогам. Натомість протягом останніх десяти років простежується тенденція до зниження обсягів скидання у водойми забруднених господарсько-побутових стічних вод із 39 до 34 %, а промислових - із 42 до 39 %. Надходячи у водойми, недостатньо очищені або неочищені стічні води забруднюють їх завислими частками, органічними речовинами, патогенними й умовно патогенними бактеріями, вірусами, цистами найпростіших, яйцями гельмінтів. З промисловими стічними водами у водойми потрапляє значна кількість токсичних і канцерогенних хімічних речовин. Найпроблемніші за еколого-гігієнічним станом вододжерела виявлено у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Луганській та Одеській областях. Вони розташовуються у південному та східному регіонах України, де, крім дефіциту вологи та високих температур у теплий період року, забрудненню водойм сприяють скиди господарсько-побутових і промислових стічних вод без відповідної обробки.

Пропонуємо таке вирішення цієї проблеми: 1. Запровадити ще одну «трубу» в квартирах, по якій буде текти питна вода, і стягувати за таку воду велику плату. Цю воду населення буде використовувати для пиття і приготування їжі, а на інші потреби (купання, прання, унітаз тощо) - із «старої» труби. Але це дуже дорого. 2. Відповідно до якості води, яка надходить до будинку, мешканці цього будинку платять обґрунтовану ціну (гірша якість - менша ціна), аналіз якості питної води можна замовляти в приватних лабораторіях (наприклад, у таких, як аналітична лабораторія Науково-сервісної фірми «ОТАВА»). Це змусить водоканали підвищити якість питної води. 3. Для пиття купувати бутильовану воду, але це дуже дорого для сімейного бюджету.

4. Встановлення на вході в будинок фільтру (промислового зразка і відповідно до показників якості води яка «приходить») та заміна внутрішньої розводки труб у будинку на нержавіючі труби із «харчової» сталі. При такій схемі місцеві бюджети будуть дотувати вже будинки а не водоканали і ціна на воду знизиться. 5. Будування бюветів з обов'язковим продажем якісної питної води за символічну ціну коп. за 1 літр. При цьому населення буде бережно ставитися до запасів питної води. 6. Виведення водоканалів з комунальної та приватної власності в державну і проведення їх модернізації за державний кошт, потім підпорядкування їх Міністерству з питань житлово-комунального господарства України. Після чого це міністерство зможе впливати на ціноутворення та якість питної води.

Кінець