Мова – це найскладніша система переконань, концепції часу і простору. Чітке вираження своєї думки, точний підбір слів, багатство мови формують мислення людини і її професійні навички у всіх напрямках людської діяльності. значень і відносин, розпоряджень і оцінок, етики й естетики, віри і І по тому, як людина говорить, ми легко і відразу можемо судити про те, з ким ми маємо справу: ми можемо визначити ступінь інтелігентності людини, ступінь її психологічної урівноваженості, ступінь її можливої закомплексованості.

Функції мови(від лат. functio виконання, здійснення) призначення, роль, завдання, що їх виконує мова в суспільному вжитку. Оскільки мова явище системне, усі її функції виступають не ізольовано, а проявляються в тісній взаємодії. Відмінність чи неповнота використання якоїсь із них згубно впливає на мову в цілому, а це, у свою чергу, відбивається на долі народу.

Функція в якій мова використовується для інформаційного звязку. Суть цієї фунуції полягає у спілкуванні, обміні інформацією. Це одна з найважливіших функцій мови, адже спілкування, з одного боку, необхідне для самозбереження людини як особистості, а з другого – це чинник розвитку мови. Мова, якою не спілкуються, стає мертвою; народ, який втрачає мову, зникає.

Спілкуватися за допомогою якоїсь мови можуть лише носії цієї мови. Ідентифікаційна функція виявляється в часовому й у просторовому вимірах. Ми, сучасні українці, відчуваємо свою спільність і з пращурами, і з нащадками, і з тими, хто перебуває поряд, і з тими, хто в інших краях. Кожна людина має своєрідний індивідуальний мовний «портрет», мовний «паспорт», у якому відображено всі її національно- естетичні, соціальні, культурні, духовні, вікові та інші параметри. Лише для тих хто знає мову, вона є засобом спілкування, ідентифікації, ототожнення в межах певної спільноти.

Полягає в тому, що вона є універсальним засобом вираження внутрішнього світу людини. Вона дає можливість перетворити внутрішнє, субєктивне в зовнішнє, обєктивне, доступне для сприйняття. Кожний Індивід має унікальний неповторний світ, сфокусований у його свідомості, у надрах інтелекту, у гамі емоцій, почуттів, мрій, волі. І цей прихований світ може розкрити для інших лише мова: чим досконаліше володієш мовою, тим виразніше, повніше, яскравіше постаєш перед людьми як особистість.

Виражається в тому, що вона є своєрідним засобом пізнання навколишнього світу. Людина користується досвідом своїх попередників і сучасників, тобто суспільним досвідом. Досвід суспільства закодовано і зафіксовано в мові, в її словнику, граматиці, у текстах.

Реалізується в тому, що, формуючи думку, людина мислить мовними нормами. Мислення може бути конкретним (образно-чуттєве) й абстрактним (понятійним). Понятійне мислення це оперування поняттями, позначеними певними словами, що без цих слів перестали б існувати. Відомий вислів «обмінятися думками» насправді означає обмінятися певними мовними одиницями, у яких і закодовані думки. Ця функція якнайтісніше повязана з комунікативною, обидві вони становлять єдність: говорити – значить виражати свої думки, думки формують за допомогою мови. «Хто ясно мислить, той ясно висловлюється».

Полягає в тому, що вона першоджерело культури, знаряддя і водночас матеріал створення культурних цінностей Існування мови у фольклорі, красному письменстві, театрі, пісні тощо дає безперечні підстави стверджувати, що вона є становим хребтом культури. Ось чому виховання відчуття краси мови основа естетичного виховання.

Культура кожного народу відображена та зафіксована найперше в його мові. Для глибшого пізнання нації необхідне знання її мови, яка виконує функції своєрідного каналу зв'язку культур між народами. Репрезентуючи свою мову, ми репрезентуємо і власну культуру, її традиції та здобутки, збагачуючи світову культуру. Через мову передається й естафета духовних цінностей від покоління до покоління. Чим повнокровніше функціонує в суспільстві мова, тим надійніший зв'язок та багатша духовність наступних поколінь. Дотримання мовних норм, популяризація рідної мови це поступ у розвої загальної культури нації. Мова – носій культури

Усе пізнане людиною одержує від неї свою назву і тільки так існує у свідомості. Цей процес називається лінгвілізацією «омовленням» світу. Мовні одиниці, передусім слова, служать назвами предметів, процесів, якостей, понять ознак тощо. У назвах не лише зафіксовані певні реалії дійсності, адекватно пізнані людиною, але також її помилкові уявлення, ірреальні сутності, фантазії тощо. Це функція називання. Слова служать назвами предметів, процесів, якостей, кількостей, ознак тощо.

Фатична (контактовстановлювальна) функція полягає в тому, що мова є важливим засобом регулювання стосунків між людьми. Волюнтативна функція - вираження волі щодо співрозмовника. Магічно-містична - полягає у вірі в магічну дію слова Демонстративна функція - демонстрування етнічної приналежності.

Дякую за увагу!