Клінічна психологія предмет, завдання та структура клінічної психології. Клінічна психологія галузь психології, яка займається вивченням психологічних аспектів здоров'я та хвороби, особливостей впливу психологічних чинників на стан здоров'я та перебіг захворювання, особливостей індивідуального реагування на хворобливі стани, розробкою психопрофілактичних та реабілітаційних заходів. Клінічна психологія включає: діагностику психічного здоров'я, організацію і проведення наукових досліджень для розуміння психофізичних проблем і розробку, проведення і оцінку психологічної корекції. Об'єктом клінічної психології є людина з труднощами адаптації та самореалізації, які пов'язані з її фізичним, соціальних і духовних станом. Предмет клінічної психології як науково-практичної дисципліни: Психічні прояви різних розладів. Роль психіки у виникненні, перебігу та попередження розладів. Вплив різних розладів на психіку. Порушення розвитку психіки. Розробка принципів і методів дослідження в клініці. Психотерапія, проведення та розробка методів. Створення психологічних методів впливу на психіку людини в лікувальних і профілактичних цілях.

Завдання клінічної психології:-Вивчення психічних проявів різних хвороб;- Вивчення ролі психіки у виникненні та перебігу та попередження хвороби;- Вивчення впливу різних хвороб на психіку;-Вивчення порушень розвитку психіки;-Розробка принципів і методів психологічного дослідження в клініці;- Розробка психічних методів впливу на психіку людини в лікувальних і профілактичних цілях. Структура клінічної психології : - Патопсихологія (стародавня сума знань). - Психосоматика. - Патопсихологія дитячого віку. Психологія аномального розвитку виходить з патопсихологічного дитячого віку. -Нейропсихологія: а) клінічна нейропсихологія - локальні ураження мозку: травми, гематоми, онкологія. Діагностику та відновлення роблять нейрохірурги, б) нейропсихологія дитячого віку - працюють безпосередньо з нормою розвитку дітей (здатність дітей розвиватися, як допомогти йому розвинутися); із зміненою, зі страждаючою нормою; в) нейропсихологія старчества - патологічна форма мозку, коли людина йде зі своєї діяльності; г) норми; д) нейропсихологія індивідуальних відмінностей; е) нейропсихологія психологічних процесів.

Кл.псих-це наука яка вивчає псих особливості людей, що страждають різноманітн захворюваннями,Одна з проблем це діагностика псих станів людини та її класифікація, як псих феномен або псих симптом(норма-патологія). Виділяють такі принципи розпізнання: Принцип Курта Шнайдера. Стверджує, що психічною хворобою (психопатологічний симптом)може бути визначена лише та, що може бути доведена, як така. Принцип «Призумції психічної норми».Ніхто не може бути визнаней психічно-хворим до того поки не буде встановлено діагноз хвороби. Феноменологічні принципи. : а) принцип розуміння-потрібно відокремлювати психологічні феномени від психопатологічних синдромів на основі розуміння пацієнта. б)Принцип утримання.Ввід попереднього судження, в період дослідження потрібно абстрагуватися від попереднього оцінювання. в)Принцип неупередженості.Виключення особистісно-субьєктивного ставлення до пацієнта. г)Принцип контекстуальності. прояв поведінки треба розглядати в контексті ситуації. д)Принцип точності.

Принцип-альтернативи будується за феноменологічним підході, згідно якого псих переж.не можуть бути однозначно віднесені до хворобливих симптомів чи до адекватних, нормальних. Нозос- патос(крайні варіанти різних за суттю процесів)дозволяє трактувати будь-який феномен_у_системі_координат,що_використовує_поняття_хвороби Компенсація. Це стан повного або часткового заміщення уражених у звязку з хворобою Психотичне не психотичне. Визначає напрям психіатричного лікування, вибір методів Психоз- психічний стан з тяжкими порушеннями псих. фун., контакту з реальністю, дезорганізацією, соц. дезадаптацією (галюц, маячня, розлади свідомості.)Непсихотичний- симптоми і синдроми які мають критичну адекватну оцінку дійсності-розлади уваги. Екзогенне ендогенне психогенне. екзогенний тип (в наслідок органічних уражень головного мозку),ендогенний(реакції що виникають в наслідок внутр. спадкових причин),психогенний(під впливом психотравмуючих несприятливих обставин і причин). Дефект- одужання- хроніфікація.- оцінювати стан після того як зникає наявність психопатологічних порушень. Дефект-тривале та незворотнє порушення будь-якої функції заг. розвитку, псих. здібностей або характерного образу мислення. сприймання та поведінки,що складають окремо особистість, може бути вроджений або набутий. Одужання-повне відновлення втрачених під час хвороби функ..Хроніфікація - це продовження існування психопатологічної симптоматики: патопсихологічних симптомів та синдромів. Адаптація –дезадаптація.А-процес прист організму особистості до зов. серд.. Д- неприст Негативне-позитивне. П-(продуктивні)це симптоми, психопатологічні прояви, що є хворобливою надбудовою над здоровими психолог. якостями (демен., гальюц.) Нег.(дефіцетарні)- симптоми психопатологічні феномени,при яких віпада.ть ті чи інші псих процеси.До здорових проявів психіки нічого не додається,а випадає те,що є у здорової людини(аутизм).

Напрями всебічного розвитку та життя людини

Зрілість людини та її складові

Формування особистості

Життя особистості в соціумі

Параметри субєктивного ставлення до хвороби соматично хворої людини Клінична психологія-це наука яка вивчає психологічні особливості людей,що страждають різноманітними захворюваннями,методи та засоби діагностики психічних відхилень,диференціації психологічних феноменів,та психопатологічних симптомів і синдромів,психологію взаємо-відносин пацієнта та мед.робітника,психо- профілактичні,психо-корекційні засоби допомоги пацієнта,а також теоретичні аспекти психо-соматичних і сома то-психологічних взаємо впливів Суб'єктивне ставлення до захворювання називається також «внутрішньої картиною хвороби» (Р. А. Лурія), концепцією хвороби, нозогнозія. Суть його полягає в інтелектуальній інтерпретації діагнозу захворювання, когнітивної оцінці його тяжкості і прогнозу і у формуванні на цій основі емоційного та поведінкового пат-терну. Для пацієнта внутрішня картина хвороби складається з розуміння механізмів виникнення неприємних і хворобливих відчуттів, оцінки їх значення для майбутнього Об'єктивна тяжкість хвороби - інформація про летальності після подібного розладу, ймовірності інвалідизації та хроніфікації хворобливого процесу є одним з факторів для формування внутрішньої картини хвороби. Однак, як правило, пацієнт рідко повністю довіряє медичним даними. Він схильний аналізувати ситуацію крізь призму суб'єктивної тяжкості хвороби, грунтуючись на ведених тільки йому або його субкультуральними групі (сім'ї, мікроколективу) відносинах до захворювання.Суб'єктивне ставлення до хвороби формується на базі безлічі факторів, які можна згрупувати в такі групи: соціально-конституціональну та індивідуально- психологічну. Під соціально-конституціональними параметрами розуміється вплив статі, віку та професії людини, під індивідуально-психологічними - властивостей темпераменту, особливостей характеру і якостей особистості.

Методи дослідження в клінічній психології. (клінічне інтервю, патопсихологічне та нейропсихологічне дослідження ) А. Клінічне інтерв'ю Метод отримання інформації з допомогою усного опитування клієнта і проведення терапевтичної бесіди при наданні психологічної, психіатричної і терапевтичної допомоги. Мета клінічного інтерв'ювання - оцінка індивідуально-психологічних особливостей клієнта або пацієнта, ранжування особливостей, що виявляються, за якістю, силі і тяжкості, віднесення їх до психологічних феноменів або до психопатологічних симптомів. Функціями інтерв'ю в клінічній психології є: діагностична і терапевтична. Вони повинні здійснюватися паралельно, оскільки тільки їх поєднання може привести до бажаного для психолога результату - одужання і реабілітації пацієнта. Принципами клінічного інтерв'ю є: однозначність, точність і доступність формулювань-питань; адекватність, послідовність (алгоритмізованість); гнучкість, безсторонність опитування; перевірка отримуваної інформації. Вважається, що по тривалості перше інтерв'ю має бути близько 50 хвилин. Наступні інтерв'ю з тим же клієнтом (пацієнтом) дещо коротші. Клінічне інтерв'ю складається з вербальних і невербальних способів, особливо на другому етапі. Разом з опитуванням пацієнта і аналізом його відповідей, лікар може розпізнати масу важливої інформації, не одягненої в словесну форму. Мова міміки і жестів - це той фундамент, на якому ґрунтується консультування і інтерв'ювання.

Б. У патопсихологічній діагностиці використовується експерементальні методики-тести, за допомогою яких оцінюється функціонування окремих сфер психічної діяльності: 1.Порушення уваги(Таблиці Шульте,коректурна проба Бурдона,рахунок Закрепеленим.). 2.Порушення памяті(методика запамятовування 10 сл,піктограма(замальовки) 3.Порушення сприймання (проба Ашафенбурга,проба Ліплена,проба Рейхарта.)Виявлення прихованих розладів,галюцинаціїв,ілюзорних образів. 4.порушення мислення(методика класифікація понять виключення 4 зайвого,аналогії,піктограма і,тест кольорових виборів Люшера,шкали дипресіїї Гамільтона.) 5.Розлади інтелекту(тест прогресивних матриць Ровена,методика Векслера.)Оцінка інтелекту можлива опосеред ковано при дослідженні особливостей мислення(розуміння переносного значення прислівя,заг.обізнанність). 6 Розлади емоцій (тест Спилберга,метод кольорових виборів Люшера)

В. Експериментально-нейропсихологічне дослідження спрямоване на оцінку стану вищих психічних функцій, особливостей функціонування асиметрії півкуль і пізнавальних процесів. Воно застосовується частіше в неврологічній і психіатричній клініках як нейропсихологічний синдром: 1.Порушення.мови(Мовний напор/тиск/, що виражається патологічним мовним збудженням, при якому бальною відчуває безперервну потреба говорити і не може припинити свої багатослівні висловлювання. Вигадлива мова, виявляється використанням пацієнтом незвичайних, малозрозумілих, часто не підходять за змістом слів, що супроводжуються манірною жестикуляцією і гримасничанья.Монотонна мова.Олігофазіческая мова проявляється збіднінням словникового запасу, граматичної будови та інтонацій. Парадоксальна мова виражається в переважанні суперечливих за змістом висловлюваннях пацієнта. Персевераторно мова представлена багаторазовим повторенням випробуваним одного і того ж слова або обороту мови та неможливості підібрати необхідні слова і звороти для продовження промови,) 2. Порушення письма..( Виразність і специфічність порушення письма оцінюється, як правило, на підставі наступних методик: списування коротких фраз, літер, складів, слів і фраз під диктовку, запис автоматизованих енграм (мовних стереотипів, наприклад, власних імені, по батькові, прізвища, адреси). Аграфія проявляється порушенням здатності писати правильно за змістом та формою при схоронності рухової функції руки.)

3. Порушення читання.( Алексія являє собою розлад, при якому порушується здатність читати, обумовлене порушенням розуміння тексту. виділяють:Вербальну Алексію, пов'язану з порушенням розуміння сенсу фраз і окремих слів і літерально Алексію, обумовлену порушенням пізнавання окремих літер, цифр та інших знаків.) 4. Порушення рахування. Для оцінки порушень рахунку випробуваному пропонується: прочитати, назвати і написати запропоновані числа, справити автоматизовані лічильні операції (перевірка знань таблиці множення), додавання і віднімання однозначних і двозначних чисел, письмовий рахунок, рішення простих задач. Акалькулия - це порушення здатності виробляти арифметичні дії, зустрічається при ураженні тім'яної і потиличної долі домінантної півкулі головного мозку. Вона може бути пов'язана з порушенням зорового сприйняття і відтворення близьких по графічній структурі цифр (при ураженні потиличної області кори великих півкуль головного мозку) - оптична акалькулия.

5.Порушення праксису ( здатність маніпулювати предметами, здійснювати рух (ідеомоторний,оральний, конструктивний, динамічний) Виділяють кілька порушень цілеспрямованих дій (праксису): Акінетичний (психомоторна) апраксія обумовлена нестачею спонукання до рухів. Амнестична апраксія проявляється порушеннями довільних рухів при збереженні наслідувальних. Ідеаторна апраксія характеризується неможливістю намітити план послідовних дій, що становлять складний руховий акт при збереженні можливості їх випадкового виконання. Конструктивна апраксія виражається неможливістю складання цілого предмета з його частин. Просторова апраксия проявляється порушенням орієнтування в просторі, насамперед у напрямку «праве-ліве». 6. Порушення схеми тіла методики:праве ліве орієнтування(де яка рука),оцінка пальцевого гнозесу. Слуховая агнозия нарушение музыкальных способностей, имевшихся у пациента в прошлом. До соматоагнозіям (порушень схеми тіла) відносяться розлади впізнавання частин власного тіла, оцінки їх стану та р Зорова агнозія хворий бачить предмети, але не впізнає їхозташування по відношенню один до одного. Виділяють: анозогнозія геміплегії, сліпоти, глухоти, афазії, болю.

Етапи діагностичного пошуку Етапність діагностичного пошуку передбачає дотримання послідовної схеми виявлення специфічних закономірностей складного патологічного процесу, що дає змогу встановити остаточний діагноз. Основні елементи, на яких грунтується процес діагностування, - це симптоми, синдроми, феномени, нозологічна форма ( власне хвороба, діагноз ). симптом скарги Cиндром (феномен) Нозологічна одиниця ( попередній діагноз ) динаміка розвитку дані обєктивного обстеження анамнез хвороби анамнез життя

Принципи розмежування психологічних феноменів, психопатологічних симптомів та діагностичні принципи-альтернативи клінічної психології.