Підготувала, учениця 10 класу Коновалюк Ольга

НАУКОВУ ТРАНСПЛАНТОЛОГІЮ ЗАПОЧАТКУВАВ МЕТОД СУДИННИХ ШВІВ, ЯКИЙ РОЗРОБИВ У 1902 Р. ФРАНЦУЗЬКИЙ ХІРУРГ АЛЕКСІС КАРРЕЛЬ ( ). ЦЕЙ МЕТОД УМОЖЛИВИВ ТРАНСПЛАНТАЦІЮ ОРГАНІВ ІЗ ЗБЕРЕЖЕННЯМ КРОВООБІГУ. НАУКОВЕЦЬ СТАВ ЗАСНОВНИКОМ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ ЖИТТЄВО ВАЖЛИВИХ ОРГАНІВ Й ОТРИМАВ НОБЕЛІВСЬКУ ПРЕМІЮ З ФІЗІОЛОГІЇ І МЕДИЦИНИ (1912).

ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ЦЕ ПЕРЕСАДКА РЕЦИПІЄНТУ ОРГАНА АБО ТКАНИНИ, ЯКІ БУЛИ ВЗЯТІ З ОРГАНІЗМУ ДОНОРА. ПЕРЕСАДЖУВАНІ ОРГАНИ Й ТКАНИНИ НАЗИВАЮТЬ ТРАНСПЛАНТАТАМИ. ТРАНСПЛАНТАЦІЯ ВИКОНУЄТЬСЯ ХІРУРГІЧНИМИ МЕТОДАМИ. ОСНОВНОЮ ПРОБЛЕМОЮ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ Є ПОДОЛАННЯ ІМУННОГО БАРЄРУ. БУДЬ-ЯКІ ЧУЖІ ОРГАНИ Й ТКАНИНИ ІМУННА СИСТЕМА ОРГАНІЗМУ РОЗПІЗНАЄ І ПОЧИНАЄ АТАКУВАТИ, НАМАГАЮЧИСЬ ЗНИЩИТИ ЧУЖОРІДНІ КЛІТИНИ. ЦЕ СТАЄ ПРИЧИНОЮ ЗАГИБЕЛІ Й ВІДТОРГНЕННЯ ТРАНСПЛАНТАТІВ. ДЛЯ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЦЬОГО ПРОЦЕСУ ЛІКАРЯМ ДОВОДИТЬСЯ ПРИГНІЧУВАТИ В ПАЦІЄНТА РОБОТУ ІМУННОЇ СИСТЕМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СПЕЦІАЛЬНИХ ПРЕПАРАТІВ.

ВИДИ ТРАНСПЛАНТАЦІЇ 1.Клітинна Інженерія та клонування Ця технологія передбачає вилучення потрібних клітин з організму самого пацієнта і вирощування з них потрібних органів та тканин методами клітинної інженерії 2. Ізотрансплантація Донором стає людина, повністю ідентична за геномом до реціпієнта. Це можливо коли донор і реціпієнт є монозиготними близнюками. 3. Аутотрансплантація Реціпієнт є донором для самого себе. Цей метод широко використовують у випадках пересадки шкіри (особливо у випадку опіків) та кісткового мозку

Види трансплантації 4. Аллотрансплантація У ролі донора виступає людина з генотипом, відмінним від генотипу реципієнта. Цей варіант застосовується найчастіше, бо його найлегше реалізувати практично 5.Ксенотрансплантація Донором є не людина, а тварина іншого виду. Крім проблем із відторгненням трансплантата, ця технологія вимагає урахування моральних та соціальних аспектів, бо використання таких трансплантатів може суперечити моральним чи релігійним переконанням реципієнта

Біоетика нормативне знання, що охоплює моральну проблематику, пов'язану з розвитком біомедичних наук, які стосуються питань генетики, медичних досліджень, терапії, турботи про здоров'я і життя людини.моральнугенетикимедичнихтерапіїздоров'ялюдини принцип автономії (індивід має право розпоряджатися своїм здоровям); принцип «не зашкодь» (вимагає мінімалізації шкоди за медичного втручання); принцип блага (лікар зобовязаний здійснювати дії, спрямовані на покращення стану пацієнта); принцип справедливості (вимагає рівного ставлення до всіх пацієнтів і рівного доступу до ресурсів для медичної допомоги).