Індз на тему: Виконала: студентка 501 групи Турчинська Наталія

4 1 Індивідуально-психологічні властивості особистості та їх урахування всистемі управління. 2 3 Індивід, індивідуальність, особистість в управлінні. Типи темпераменту. Типологія характерів. Психологічні типи неідеальних працівників. Здібності. Емоції. Вольові якості. Соціальні установки.

Психологія вивчає в людині психіку, її розвиток, індивідуально-психологічні особливості. Як істота біологічна, людина підпорядкована біологічним і фізіологічним законам, як істота соціальна є частиною соціуму і продуктом суспільного розвитку. Якщо поняття людина містить у собі всі людські якості незалежно від її наявності у конкретної людини, то поняття індивід характеризує конкретну людину, включає притаманні їй психологічні й біологічні властивості.

Сутність індивіда визначає не тілесна окремість, а сукупність духовно-психологічних рис, які становлять його самобутність. З метою цілісної характеристики окремої людини, її оригінальності, самобутності використовують поняття індивідуальність, яке виникло ще в античній філософії (Левкіпп, Демокріт), і по-різному тлумачиться різними галузями гуманітарного знання.

Індивідуальність формує ті важливі характеристики людини, котрі забезпечують властивий лише їй стиль взаємозв'язків з навколишнім світом. Передумовою формування її є задатки. Індивідуальність є неодмінною і найважливішою ознакою особистості.

Особистість найголовніше в людині, найважливіша її соціальна ознака. Вона представлена соціально зумовленими, психологічними характеристиками, які виявляються у суспільних зв'язках, відносинах, є стійкими, визначають поведінку людини, що має суттєве значення як для самої особи, так і для її оточення. Якщо людина є носієм найрізноманітніших властивостей, то особистість основна властивість, у якій виявляється її суспільна сутність. Особистість виражає належність людини до певного суспільства, певної історичної епохи, культури, науки тощо.

Психологічна наука послуговується такими загальновизнаними положеннями щодо особистості: особистість є продуктом історичного розвитку, тобто виникає на певному етапі еволюції людської істоти; особистість є суб'єктом соціальних відносин і свідомої діяльності; особистість це системна якість індивіда, що формується у спільній діяльності й спілкуванні; важливою складовою особистості є її етнопсихологічний аспект.

Темперамент (лат. temperamentum узгодженість, устрій) індивідуальні особливості людини, що виявляються в силі, швидкості, напруженості, урівноваженості, перебігу її психічної діяльності, у порівняно більшій чи меншій стійкості її настроїв.

Характер (грец. charakter риса, особливість) сукупність стійких індивідуальних властивостей особистості, що виявляються в типових способах діяльності та спілкування, в типових обставинах і визначаються ставленням особистості до них.

Здібності індивідуально-психологічні особливості особистості, що є передумовою успішного виконання нею певної діяльності.

Поняття здібності є багатоаспектним і багатоплановим. Воно охоплює: властивості людської душі, тобто сукупність психічних процесів і станів; високий рівень розвитку загальних і спеціальних знань, умінь і навичок, який забезпечує успіх особистості в різних видах діяльності; властивості та якості індивіда, які є суб'єктивними передумовами успішної діяльності.

Психологія вважає актуальними такі закономірності здібностей: ефективність будь-якої діяльності, зокрема управлінської, залежить не від однієї, а від кількох різних здібностей, поєднання яких може бути здійснене різними способами; здібність, якої немає у людини, може бути компенсована іншими, високорозвиненими; успіхи особистості в навчанні, праці, житті загалом залежать не тільки від її здібностей, а й від уявлення оточення про них; продуктивність є важливим чинником розвитку здібностей людини. На неї впливають не тільки вроджені задатки, а й розвиток відповідної системи операцій, умінь і способів дії в конкретній галузі

Емоції (лат. emoveo хвилюю, збуджую) психічне відображення у формі безпосереднього переживання життєвого змісту явищ і ситуацій.

Воля здатність людини, що виявляється у самодетермінації й саморегуляції діяльності та різних психічних процесів.

Соціальна установка суб'єктивна орієнтація індивідів як представників групи на певні цінності.

В управлінській діяльності важливі такі функції установки: визначення стійкості, послідовності, цілеспрямованості діяльності; забезпечення стабільної діяльності в ситуації, схильній до змін; звільнення суб'єкта від необхідності приймати рішення і мимовільно контролювати діяльність у стандартних ситуаціях; визначення інертності діяльності, забезпечення важкості пристосування суб'єкта до нових ситуацій.