Література, як вид мистецтва Виконала: Галина Левченко

Сучасна творчість вражає нас сьогодні великою кількістю різноманітних видів мистецтв. Одним з них є література. Вона відіграє у нашому житті величину роль. З дитинства і аж до старості людина живе неначе у взаємодії двох світів – реальної дійсності і художньої літератури.

У різноманітних літературних подіях та образах ми часто намагаємося виявити повсякденне, досить звичне для нас, а от реальні відносини ми часто будуємо на прикладах вчинків ідеальних героїв та їхніх чарівних почуттів із прочитаних творів. З їхньою допомогою ми пізнаємо життя, пізнаємо споконвічні духовні цінності, знаходимо відповіді на свої внутрішні питання, які нерідко хвилюють нас.

Далеко не кожный вам смогу відчувати бурхливі літературні емоції, проте всі ми наче торкнулися їх, одержали про них багато уявлень і в душі відчули щось схоже, коли переживали разом з героями книг їхні хвилювання й страждання. Саме у реальності тих героїв, які створені митцями слова, життя перед нами постає не тільки таким, яким воно являється насправді, але і таким, яким воно може бути, та навіть яким повинно бути.

Архітектура, музика, скульптура, живопись, хореографія, кінематограф… Все це різні форми творчості, самовираження людини, все це – мистецтво. Але, мабуть, лише художня література, яке є його найпопулярнішим видом, має найбільший вплив на розвиток і становлення людини та й і усього людства загалом.

Художня література, яка є мистецтвом слова це особливий вид мистецтва, в якому носієм матеріальної образності є мова. Характеризують літературу певні особливості: її образы позбавлені візуальної достовірності, вона діє на людську фантазію, особливо госстрой активізує інтелект; через слово реальність сприймається в усій її багатоманітності, відкриваються великі можливості осягнення внутрішнього духовного світу людей, та їх спілкування.

Як виду мистецтва, літературі притаманне, багатогранне, історичне осмислення дійсності, сприймання та осмислення її, безпосередньо як процессссу. Предметом літературного пізнання є людина в життєвому процесссі, та і все, повязана з нею. Така всеохопність як читачеві так і письменнику дає унікальні та вражаючі можливості для пізнання людини найдивовижнішого із творінь Господніх. Саме тому художню літературу такое прийнято називати людинознавством. Людинознавство розуміється як природна прихильність літератури пізнавати, впливати і осмислювати світ людини. Навіть коли у художніх творах описуються пейзажі, події чи предмет и, то автор все одно намагається показы їх так, як сприймає людина.

Література допомагає освоїти людині такі стороны життя і суспільства, які іншими шляхами пізнати не можна. Пізнати протиріччя людської сутності, її непрості стосунки зі світом родини і суспільства можливо через твори реaлістичної школе. Читачу у творах відкриваються непрості механізми людської психіки, поведінки через знайомство з цікавим та захоплюючим сюжетом, персонажами, які в свою чергу постають певними моделями людського світу. Іншими словами, немає потреб «практику ваты» такі ситуаційні моделі у житті – розпізнати їх допомагає література, самые вона дає ключ для прочитанная життя та мислення людини, і в такому розумінні її пізнавальна функція нерозривно повязана із морально-етичною та виховною, але вчить вона нeпомітно, впливає на найтонші струни людської душі.

Оскільки художня література більше схиляється до нюху, слуху, дотику, смаку, та до шестого чуття» (ірреального, інтуїції), то її зазвичай відносять самые до синтетичних видів мистецтва. Вона дуже часто постає органом художньо-інтуїтивного пізнання, суспільним нервом, який відкриває механізм незалежності людини від влади. Також не можна не зазначити, що література виражає національну своєрідність народу, специфіку менталітету, а отже – і безпосередньо впливає на формування національної самосвідомості. Література викликає сильніші враження, мислинєві процессси, переживания, ніж, на приклад, архітектура, живопись, скульптура, даже вона є одним із найуніверсальніших видів мистецтва. А в розвитку творчої уяви людини їй взагалі немає рівних. Безумовно, література являє собою могутній засіб людино творенья.

Найголовнішою тотожністю людини є та, яка визначає характер підсвідомості кожного її участника та колективної свідомості – національна. Її формування відбувається внаслідок процессссу національної ідентифікації. До того ж процессс цей може бути як і свідомим, так і не усвідомленим. Такий процессс національного ототожнення, відбувається самые під час опрацювання літературного твору. Адже література, як мистецтво, відноситься до сфере людського духу.

Висновок Отож, у світі тисячоліттями вироблялись та удосконалювалися моральні принципи та ідеали прекрасного. І це все, немов у дзеркалі, відбилось та відобразылось у художній літературі. Кожне покоління та кожна епоха внесла свій вклад у формування системи моральних цінностей суспільства, а література, яка це увібрала, і яка є одним із найпопулярніших видів мистецтва, має смогу донести їх до читача.

У художній літературі можна побачити нерозривну єдність виховного, пізнавального і розважального впливів. Геніальні митці мають смогу бачити саму суть непостійних явищ життя, а їхні твори спрямовані на пізнання та осягнення проблем добра і зла, вічні людські цінності, захист їх та утвердження, що являється виявом гумaнізму в літературі. Розвиток літератури відбувається в невпинних пошуках та экспериментах, тобто постійно перебуває в процесссі.