2.Хромосфера - область між фотосферою і короною. Це розріджена газова оболонка Сонця, що спостерігається під час сонячного затемнення. Складається з шару. - презентация

1

2

3

4

5 2.Хромосфера - область між фотосферою і короною. Це розріджена газова оболонка Сонця, що спостерігається під час сонячного затемнення. Складається з шару газів, розрідженіших, ніж гази фотосфери. Цей шар змінної товщини під час повних затемнень «висовується» із-за темного краю Місяця або у вигляді червонуватого кільця, або у вигляді серпа, залежно від обставин і фази затемнення. Одне з найцікавіших і найкрасивіших явищ в хромосфері – спікули – це струмені речовини, що піднімаються вгору зі швидкістю 20 – 30 кілометрів в секунду до висоти понад 6 тисяч кілометрів. Окремі спікули геометрично тонкі – товщина багатьох з них менше 500 кілометрів. Окремі скупчення спікул були названі «дикобразами». Температура хромосфери збільшується з висотою від 4000 К до К.

6 3.Фотосфера - найглибший шар атмосфери, товщиною 200–300 км, називається фотосферою (сфера світла). З нього випромінюється майже вся енергія, яка спостерігається у видимій частині спектра, вона утворює видиму поверхню Сонця. Температура із наближенням до зовнішнього краю фотосфери зменшується з 6600 К до 4400 К.На фотографіях фотосфери добре помітно її тонку структуру у вигляді яскравих «зернят» гранул розміром близько 1000 км, розмежованих вузькими темними проміжками. Ця структура називається грануляцією. Вона є результатом руху газів. В центрі гранул на поверхню з надр Сонця виноситься гаряча плазма, в той час як по їхніх краях охолоджена плазма тече вглиб Сонця.

7 4.Конвективна зона – зона в якій перенесення енергії з внутрішніх районів в зовнішні відбувається головним чином шляхом активного перемішування речовини - конвекції. Наглядным аналогом процессов, происходящих в конвективной зоне, является подогрев воды в сосуде. Пламя нагревает нижние слои воды, и они в результате теплового расширения вытесняются вверх другими, холодными и более тяжёлыми слоями. Аналогичный процесс происходит и в Солнце, где источником энергии служит солнечное ядро с происходящими в нём термоядерными реакциями. Температура ~4000 K – 1 млн К.

8 5.Зона променистого переносу – розташована над ядром є середньою зоною Сонця. У цій зоні перенесення енергії відбувається здебільшого за допомогою випромінювання і поглинання фотонів. Водень у зоні променистого переносу стиснутий настільки щільно, що сусідні протони не можуть помінятися місцями, через що процес перенесення енергії шляхом перемішування речовини дуже ускладнений. Зміна температури у цій зоні становить від 2 млн К на поверхні до 7 млн К у глибині.

9 6.Сонячне ядро - Центральна частина Сонця радіусом приблизно 150–175 тис. км, в якій відбуваються термоядерні реакції. Густина речовини в ядрі становить приблизно кг/м³ (що в 150 разів більше густини води і в ~6,6 разів перевищує густину найщільнішого металу на Землі осмію), а температура в центрі ядра більше 14 млн К. Ядро єдине місце на Сонці, в якому виділяється енергія, інша частина зірки нагріта цією енергією. Вся енергія ядра послідовно проходить крізь шари, аж до фотосфери, з якої випромінюється у вигляді сонячного світла. Аналіз даних довів, що в ядрі швидкість обертання Сонця навколо своєї осі значно вища, ніж на поверхні.

10 Температура в центрі плями є нижчою десь на 1000°К чи 1500 °К від температури поверхні Сонця за межами плями. Кількість сонячних плям на поверхні світила не є сталою. Вона змінюється з 11-річним сонячним циклом. В рік максимуму активності спостерігають понад 100 плям, в мінімумі всього кілька. Час життя плями може коливатись від кількох годин до кількох місяців. Розміри від кільканадцяти кілометрів до 3-4 діаметрів Землі (до км).

11 Протуберанці (від лат. Protubero - здувати) - щільні конденсації відносно холодної речовини, які піднімаються і утримуються над поверхнею Сонця магнітним полем. Протуберанці добре видно під час повних сонячних затемнень. У проекції на сонячний диск протуберанці помітні у вигляді темних волокон. Волокна - це темні витягнуті структури, добре видимі в сонячній хромосфері. Вони представляють із себе конденсації з щільної і більш холодною, ніж навколишню речовину плазми, підняті і утримувані над сонячної поверхнею петлями магнітного поля.

12 Протуберанці відрізняються волокнистою і клочковатой структурою рухомих ниток і згустків плазми і різноманіттям форм, що класифікуються або за морфологічним, або за динамічним ознаками. По виду протуберанця, за швидкістю і особливостям руху речовини в ньому його можна віднести до одного з наступних класів:

13