Тарасе, наш Кобзарю, всюди Приходиш нині ти, як свій, Тебе вітають щиро люди На всій Україні моїй. - презентация

1 Тарасе, наш Кобзарю, всюди Приходиш нині ти, як свій, Тебе вітають щиро люди На всій Україні моїй.

2 Т.Г. Шевченко не тільки геніальний поет й маляр України, він глашатай українського народу. Ідеї Тараса Шевченка ще й сьогодні живуть і зворушують серця багатьох людей.

3

4 ( р. – р.)

5 Благословен той день і час, Коли прослались килимами Земля. яку сходив Тарас Малими босими ногами. Земля, яку скропив Тарас Дрібними росами-сльозами.

6 Тарас Шевченко, автопортрет рр.

7 Тарас наймитував у школі, а потім пас громадську череду. Через 20 років він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало»

8 Мені 13-ти минало, Я пас ягнята за селом

9 В неволі тяжко… Хоч і волі, Сказать по правді, Не було. Т.Г. Шевченко

10 Через два роки після визволення з кріпацтва вперше виступив у літературі з маленькою книжкою віршів, що мала таку знамениту потім назву – «Кобзар».

11

12 За значні успіхи у гравюрі Шевченкові було присвоєно звання академіка.

13 …Як побачу малого хлопчика в селі, мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині. Мені здається, що се я, що це ж та молодість моя… ( Т.Г. Шевченко )

14 За бунтарські вірші 33-річного Тараса забрали в солдати. Він пише: Думи мої, думи мої, лихо мені з вами. Нащо стали на папері сумними рядами? Чом вас вітер не розвіяв в степу як пилину? Чом вас лихо не приспало, як свою дитину?

15 Думи мої, думи мої, Ви мої єдині, Не кидайте хоч ви мене При лихій годині. Прилітайте, сизокрилі Мої голуб ' ята, Із-за Дніпра широкого У степ погуляти… Т.Г. Шевченко

16 Коли Т.Г.Шевченко був на засланні в далеких степах Казахстану, він дуже тужив за Україною. Де б не був поет – у Петербурзі чи в далекому Казахстані – він завжди памятав про милу українську землю, замріяні верби, тихі ставки, зелені левади. Адже туга за Батьківщиною нерозривна зі згадкою про рідну природу.

17 Ось як ніжно й тужливо звучать його вірші: Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою. Розкажи, як за горою сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Віти розпустила… А над самою водою Верба похилилась…

18 Туга за рідною природою, рідним краєм звучить у кожному його вірші. Він також закликає український народ до боротьби за волю, за кращу долю. Доля України завжди хвилювала великого Кобзаря. Він вірив у краще майбутнє свого народу. Віра у краще майбутнє звучить у таких рядках: І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, І будуть люди на землі.

19 9 березня 1861 року Тарасу Шевченку минуло 47 років. Надійшло багато вітальних телеграм. Привітали поета, який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало битися серце великого українського Кобзаря. Він був похований у Каневі на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

20

21 Тарасова могила...І мене в сімї великій, В сімї вольній, новій, Не забудьте помянути Незлим тихим словом.

22

23

24 У кожній хаті, у кожній школі нехай живе, а не стоїть почесно на полиці мудре, ніжне, гнівне, пророче слово нашого Кобзаря. Адже його твори – це історико-культурні памятки, що житимуть віки, як живуть у народі перекази про народних героїв.