Чому одні літературні герої мають імя та прізвище, а інші залишаються безіменними? Чому одні літературні герої мають імя та прізвище, а інші залишаються. - презентация

1

2 Чому одні літературні герої мають імя та прізвище, а інші залишаються безіменними? Чому одні літературні герої мають імя та прізвище, а інші залишаються безіменними? Солдати –герої чи жертви війни? Чому люди, які виросли і виховувалися в одному середовищі, а в життєвих ситуаціях ведуть себе по різному? Всі мріють про мир на землі, а війни не припиняються. Чому?

3 Навіщо я розворушив Цей призабутий спомин, Коли в душі вже затишів Давно грози відгомин? Навіщо знову я іду Цією борозною? І знову згадую біду, Що звалася війною. Чому слова про слово й кров, Не боячись усюди, Ввійшли в рядки мої, немов Той гострий ніж у груди? О скільки треба слів зужить, Щоб викохать людину? А щоб її убити – мить Коротку мить єдину. Л. Первомайський

4 Війна антигуманне явище не тільки для конкретної людини, але й для всього людства. Та живою і невмирущою є память. Можна по- різному ставитися до війни, по-різному її називати, але хіба можна забути тих, які полягли у боях, які віддали своє життя за щастя інших. Про це ми читаємо у творах В. Бикова, О. Твардовського. Герой М. Шолохова залишився живим, повернувся неушкодженим, але війна спопеляючою блискавицею пронизала його душу, опалила і його життя. Безглузда війна, коли людина стає знаряддям у руках агресивних політиків, пропаганда війни –злочин. Безглузда війна, коли людина стає знаряддям у руках агресивних політиків, пропаганда війни –злочин. Очима німецького солдата подивився на Другу світову війну Генріх Белль. Очима німецького солдата подивився на Другу світову війну Генріх Белль. В. Биков Г. Белль О. Твардовський М. Шолохов

5 Війна Біль Розлука Страждання Ненависть Зло Кров Жорстокість Смерть

6 Юнаків виховували за спартанськими звичаями, звертаючи увагу на витривалістьнезламність хоробрість слухняність Юнацтву навязувалася думка про винятковість німецької нації

7 Не хоче вірити, що знаходиться в рідному місті, в рідній гімназії. Ковзаючи поглядом по всіх картинах і скульптурах, герой залишається байдужим, тут все для нього «чуже».

8 * Я не був ще мертвий, я належав до решти, * Увесь горів, усе боліло ; * В гарячці почав марити; * Не пам'ятав, як поранено; * Кричав, не вгаваючи; * Лютував, що не міг поворушити руками; * Встиг поглянути на себе й побачив, що немає обох рук, немає правої ноги; * Спало на думку, що в шкільному календарі проти його прізвища буде написано "Пішов зі школи на фронт і поліг за..."

9 Герой, бо вихований, щоб загинути та стати іменем на табличці Жертва війни, бо зображення пригніченого стану скаліченого юнака, його внутрішній монолог про лжепатріотизм, повтори, поступове впізнання гімназії, у якій хлопець провчився 8 років, приводить до думки: війна протиприродна і антигуманна. Замість пізнання світу, радощів життя вчорашній школяр отримує страшний удар, відчуття, описане в «Апокаліпсисі»: «У ті дні люди будуть шукати смерті, але не знайдуть її, побажають умерти, але смерть утече од них».

10 Л юди, будьте людьми! Не вбивайте себе і інших. Виступають мільйони з пітьми, Їх ви вбили! Не треба більше!

11 учениця 7-Б класу Дунаєвецької ЗОШ І-ІІІ ст 2 Анастасія Ніколаєва