Українська література урок з комп'ютерною підтримкою. - презентация

1 Українська література урок з комп'ютерною підтримкою

2 Тема уроку: Т.Г. Шевченко. «Мені тринадцятий минало» Тема уроку: Т.Г. Шевченко. «Мені тринадцятий минало»

3 Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття, І голос твій нам душі окриля. Встає в новій красі, забувши лихоліття, Твоя, Тарасе, звільнена земля! Ці пристрасні рядки Василя Симоненка перегукуються із народним розумінням Шевченка поета і людини. Адже для кожного українця Тарас Шевченко означає так багато, що створюється враження, ніби ми все про нього знаємо і він завжди з нами. Та це лише враження. Він невичерпний і нескінченний. Не тому, що він кращий від інших, у ньому наша історія, реальність і найпотаємніші мрії. Україна це Шевченко, Шевченко це Україна. Тарас Григорович Шевченко – національний геній України. Не знати його біографію сором для будь-кого, хто вважає себе справжнім українцем

4 Через рік після народження Тараса родина переїздить із Моринців до Кирилівки. У родині, крім Тараса, було шестеро дітей – старші сестри Катерина та Марія, брат Микита, молодші сестри Ярина, Марія, брат Йосип. Тарас Григорович Шевченко народився 9 березня 1814 р. у селі Моринцях у родині Григорія Івановича Шевченка і Катерини Якимівни Бойко. Батьки Шевченка були кріпаками магната генерал-лейтенанта Василя Васильовича Енгельгардта – поміщика, що володів 50 тисячами кріпаків і був власником близько 160 тисяч десятин землі. До володінь Енгельгардта належали також села Моринці і Кирилівка, де проходило дитинство малого Тараса.

5 Кирилівка Батьківська хата малюнок Тараса Шевченка

6 Про саму Тарасову хату сказати особливо нічого хата як хата, всередині пахне чорнобривцями та іншими травами, віконця маленькі, та й у двері, не прихиливши голови, не зайдеш. Але всім відчутно, що місце це святе. На Черкащині, у селі Моринці, народився Тарас Григорович Шевченко. Хата, в якій сталася ця історична подія, зрозуміло, не збереглася. Вже наприкінці минулого століття її відбудували на тому ж самому місці, де вона стояла колись.

7 Хата дяка сучасна реконструкція Хата Грицька Шевченка була розташована скраю села. І майже за селом стоїть хата дяка, якому Тарас носив воду, підслуховуючи «науку». Хата збереглася. Але в неї не пускають геть нікого накрили зверху спеціальною будівлею з великими вікнами, через які і можна роздивитися власне хатину під соломяною стріхою, біленьку, маленьку, знову ж таки з маленькими дверима і вікнами. Кімната у хаті Шевченків

8 У 1823-му, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. У 1825 році помер і батько Тараса. У 1823-му, коли Тарасу було дев'ять років, померла мати. Батько одружився вдруге на Оксані Терещенко, яка сиріт не взлюбила. У 1825 році помер і батько Тараса.

9 Батько не міг не одружитися вдруге. Але як у прислів'ї говориться, прийшли злидні, а з ними й виросла біда. Шевченко пізніше писав: «Хто бачив хоча б здалека мачуху, і так званих зведених дітей, той, значить, бачив пекло». Ось який трапився випадок під час відсутності батька. Якось у солдата, що перебував у них на квартирі, не стало трьох золотих монет. Мачуха, звичайно, вказала на Тараса. Хлопця гуртом смикали, погрожували, били, а він клявся і божився, що не брав. Тарас втік і заховався у бур'янах. Та на п'ятий день Степанко, син мачухи, сказав, де ховається Тарас. Невинного хлопця катували. Тоді він змушений був сказати, що взяв ті кляті 3 злотих. Продали спідницю покійної матері, віддали солдатові гроші, а через деякий час у дуплі старої верби знайшли солдатські золоті, які там заховав Степанко. Це був перший випадок у Тарасовому житті, коли він став жертвою несправедливості.

10 Ставлення поета до батьків було щиро ніжним. Особливо Тарас любив свою матір, яка дуже його жаліла... Коли живеш у сім'ї, коли у тебе є і матуся і тато, коли з першого дня життя тебе огортають щоденно любов і турбота рідних людей, то цей родинний затишок, це щастя стає звичним і навіть непомітним. Але коли читаєш вірш Т. Г. Шевченка "Мені тринадцятий минало", душа озивається таким хвилюванням, таким болем, такими ніжними й вдячними почуттями до рідних, що й не вимовити словами! Яким же різним є поняття щастя, "раю" для нас і для тринадцятирічного героя вірша! У поезії розкрито зміни у настрої хлопчика, викликані єднанням з природою, усвідомленням сирітської долі і почуттям вдячності до дівчини, що втішила Тараса-підлітка в горі.

11 Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом. Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було? Мені так любо, любо стало, неначе в Бога… Уже покликали до паю, а я собі у бур'яні молюся Богу І не знаю, чого маленькому мені тоді так приязно молилось, чого так весело було? Господнє небо, і село, ягня, здається, веселилось! І сонце гріло, не пекло!

12

13

14 Та недовго сонце гріло, недовго молилось... Запекло, почервоніло і рай запалило. Мов прокинувся, дивлюся: село почорніло, Боже небо голубеє і те помарніло. Поглянув я на ягнята Не мої ягнята! Обернувся я на хати нема в мене хати! Не дав мені Бог нічого!.. І хлинули сльози, Тяжкі сльози!..

15 … А дівчина при самій дорозі недалеко коло мене плоскінь вибирала та й почула, що я плачу. Прийшла, привітала, утирала мої сльози і поцілувала...

16

17 Неначе сонце засіяло, неначе все на світі стало моє... лани, гаї, сади!.. І ми, жартуючи, погнали чужі ягнята до води.

18 Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелося пасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя і переходить школярем- попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було напівголодним. Дяк любив випити і не раз бив Тараса з-за поганого настрою. Незважаючи на таке навчання, малий Тарас Шевченко все-таки зміг вивчити грамоту. Звідси він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тут хлопчикові довелось великими відрами носити воду із річки і розтирати фарби. Диякон зміг навчити Тараса Шевченка лише елементарним прийомам малювання. Залишившись сиротою, малий Тарас деякий час жив у дядька Павла, що став опікуном сиріт. Тут йому довелося пасти свині, працювати разом з наймитами. Тарас не витримує такого життя і переходить школярем- попихачем до кирилівського дяка Петра Богорського, де його життя було напівголодним. Дяк любив випити і не раз бив Тараса з-за поганого настрою. Незважаючи на таке навчання, малий Тарас Шевченко все-таки зміг вивчити грамоту. Звідси він тікає у Лисянку до диякона-живописця. Тут хлопчикові довелось великими відрами носити воду із річки і розтирати фарби. Диякон зміг навчити Тараса Шевченка лише елементарним прийомам малювання.

19 Втративши надію стати маляром, Тарас повертається до Кирилівки і пасе громадську череду. У 1827 році Шевченко наймитував у кирилівського священника Григорія Кошиця – пас овець. З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю. Рано виявився у нього хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, погодився взяти хлопця у навчання, але Тарасу було вже чотирнадцять років. Кріпацьку долю вирішували пани. Панові потрібен був кімнатний слуга, і Тараса зробили козачком молодого панича Енгельгардта. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке... З ранніх років Тарас цікавився народною творчістю. Рано виявився у нього хист до малювання, який помітив маляр з села Хлипнівці, погодився взяти хлопця у навчання, але Тарасу було вже чотирнадцять років. Кріпацьку долю вирішували пани. Панові потрібен був кімнатний слуга, і Тараса зробили козачком молодого панича Енгельгардта. Почалося доросле життя, несправедливе та жорстоке... Тяжко мені сиротою на сім світі жити: свої люде, як чужії. Ні з ким говорити. Нема кому розпитати, чого плачуть очі, нема кому розказати, чого серце хоче. "Думка"

20

21 Прозова і віршована мова

22 Віршована мова мелодійніша за прозову, вона має певний ритм Ме-ні´ три-над´-ця-тий´ ми-на´-ло. Я пас´ яг-ня´-та за´ се-лом´. Чи то´ так со´-неч-ко´ сі-я´-ло, чи так´ ме-ні´ чо-го´ бу-ло´? Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ

23 Віршовий ритм – це правильне чергування наголошених і ненаголошених складів Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ме-ні´ три-над´-ця-тий´ ми-на´-ло. Я пас´ яг-ня´-та за´ се-лом´. Чи то´ так со´-неч-ко´ сі-я´-ло, чи так´ ме-ні´ чо-го´ бу-ло´? Мені минало тринадцять років. Я пас за селом ягнята. Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ Ǿ

24 Співзвучні закінчення рядків вірша називаються Римою є не самі слова, а римою їх кінцеві склади Звичайно вірш поділяється на строфи Вірш, не поділений на строфи, називається астрофічним

25 КОБЗА

26 Найвідоміші автопортрети Тараса Шевченка Великий Кобзар

27 автопортрети

28 Ось таким він був в очах сучасників А таким на кіноекрані

29 фотопортрети

30