1 2 Гідний наступник Пушкіна……………………..……..…3 Інтерес до Лермонтова в Україні……………..….…..4 Найулюбленіший поет Т. Шевченка………….….……7 «Мені здається, я не. - презентация

1 1

2 2 Гідний наступник Пушкіна……………………..……..…3 Інтерес до Лермонтова в Україні……………..….…..4 Найулюбленіший поет Т. Шевченка………….….……7 «Мені здається, я не знаю…»……………………..….8 Шанувальники лермонтовської музи………………..10 Кросворд «Перевір свої знання!»…………………….11 Автори проекту……………………………………………12

3 3 Видатний російський поет, прозаїк, драматург Михайло Юрійович Лермонтов (1814 – 1841) прожив коротке жит- тя. Лише неповних 27 років. «Я раніше почав, закінчу раніше», - писав він. Та за не- повні 13 років (1828 – 1841) митець створив понад 400 поезій, майже 30 поем, 6 драм і 3 романи! Гідний наступник Пушкіна, Лермонтов у своїй творчості виступав проти дворянського суспільства, висловлював тугу за волею. Поет з ненавистю писав про «страну ра- бов, страну господ», прагнув волі, викривав самодер- жавний лад та суспільство, розкрив трагедію обдарова- ної особистості, котра стала «зайвою» у ницому суспіль- стві. М. Ю. Лермонтов у своїй особі й творчості втілював не лише національну драму Росії х років, а й за- гальносвітову скорботу. Звістка про раптову смерть О. Пушкіна викликала справ- жнє потрясіння в його душі. Лермонтов відгукується на цю сумну подію віршем «Смерть поета», в якому зви- нувачує владу в загибелі талановитого митця. За це його засилають на Кавказ, де вже багато років точиться війна Російської імперії проти гірських народів. Екзотична й сувора природа, незалежна вдача горян, їхня мужність і гордість вражають поета, спонукають до творчості. Саме тут, на Кавказі, закінчився життєвий шлях Лермон- това. Він загинув на дуелі, як і його кумир Олександр Пушкін, «вбитий безжалісною рукою».

4 4 Зрозуміло, що інтерес до Лермонтова на Україні визначається не наявністю у його творчості окре- мих епізодів чи образів, повязаних з українською темою, а причинами більш загального плану. Великий поет притягував передових діячів україн- ської культури пафосом своєї волелюбної поезії, глибоким розкриттям внутрішнього світу людини, що рветься до волі і незалежності, художніми відкриттями, які сприяли збагаченню творчого досвіду українських літераторів.

5 5 БАЖАННЯ Чому я не ворон, не птах степовий, Що майнув наді мною, прудкий? Чому я у небі не можу ширять I саму лише волю плекать? На захід, на захід полинув би я, Де цвітуть моїх предків поля, Де в замку пустельнім, в туманах гірських Тліють кості занедбані їх. На давній стіні там їх щит гербовий Та заржавлений меч сталевúй... Я став би літать над мечем, над щитом, Обмахнув би я порох крилом. СОНЕТ Я пам'яттю живу і мріями старими; Видінь минулого передо мною рій, I поміж них усіх далекий образ твій, Як місяць уночі між хмарами важкими. Страждаю раз у раз в обладі я твоїй: Чаклунським усміхом, магічними очима Мій дух мов путами окутий сталевúми, Та марне я терплю. Самотність ýділ мій. Ти не гордуєш, ні! палким моїм коханням, Та раз у раз чужа томлінням і благанням; Так з мармуру кумир на березі морськім Стоїть, край ніг йому солона хвиля грає, А він, у божестві затоплений своїм, Не слухає її, хоча й не відтручає. Шотландської арфи б торкнув я струну I збудив би в склепінні луну; Збудивши її, тільки б сам наслухав, Як під дахом той гомін вмирав. Про щó те маріння, що голос благань Проти долі твердих рокувань? Між мною і краєм забутих батьків Простелилися плеса морів. Останній нащадок по славних дідах У чужинних марніє снігах. Хоч тут народивсь, я тут серцем чужий... О, чому я не птах степовий?

6 6 КАЗБЕКУ. ПРИСВЯТА ПОЕМИ «ДЕМОН» Тобі, Кавказе, царю гір земних, Я віддаю оці недбалі рими, Благослови їх як дітей своїх I отіни верхами сніговими. Від юних літ я до узгір твоїх Прикутий долі путами міцними. На півночі, в землі тобі чужій, Я серцем твій, я скрізь і завжди твій. Колись мене дитиною малою Твої стежки до верховин вели, Всякчас повитих млистою чалмою, Як голова прислужників Алли; Там вітер вольний ходить самотою, Там ночувать злітаються орли. До них і я стремив свій лет примарний; Я з ними був, їх приятель надхмарний. Багато відтоді минуло літ, I знов прийшов я у твої міжгір'я; I як колись дитині, твій привіт Ласкавий був і в темні дні зневір'я. Вигнанцеві відкрився інший світ; Забулось лихо, надійшло примир'я. I от, серед полуночних снігів, Тобі мій спомин і тобі мій спів. ПАРУС В блакитному тумані моря Біліє парус самітнúй. Чого шука він в тім просторі? Чом в ріднім краї він чужий? Лютує хвиля, вітер грає I щогла гнеться і тріщить; Та й там він щастя не шукає, Та й не од щастя він біжить. Вода під ним блакить прозора, Над ним проміння виграє, А він благає бурь у моря, Немов спокíй у бурях є.

7 7 Михайло Лермонтов був одним з найулюбленіших поетів Тараса Шевченка. Палке слово російського поета допо- магало Шевченкові витримати важкі випробування, що випали на його долю. Імя Лермонтова неодноразово зустрічається у листах, надісланих із заслання, і в його щоденниках. В листах до близького друга Михайла Лазаревського ( ), до О. Лизогуба ( ), до Ф. Лазаревського ( ) він просить надіслати йому твори Лермонтова. Серед книг, що забрали у Шевченка під час арешту 1850 року в Орен- бурзі, були два томи творів російського поета. Із суворого заслання Тарас Григорович заклинає своїх друзів: « … Надішліть заради поезії святої Лермонтова хоч один том, велику-превелику радість пришліть…». Імя поета Шевченко часто згадує у щоденнику, назива- ючи його « наш великий Лермонтов». У записах згадую- ться вірші «Горные вершины», «Когда волнуется желтеющая нива», «Тучи», співзвучні думкам і почуттям поета у засланні. У записах від 28 липня 1857 року Шевченко з надзвичайним захватом говорить про вірш «Выхожу один я на дорогу…».

8 8 «Мені здається, я не знаю…» (1850) Цей вірш Т. Г. Шевченка передає гарячу любов до Лермонтова і розуміння гуманістичної сутності його творчості. Мені здається, я не знаю, А люде справді не вмирають, А перелізе ще живе В свиню абощо та й живе, Купається собі в калюжі, Мов перш купалося в гріхах. І справді так. Мені байдуже За простих сірих сіромах, Вони і господом забуті! Так що ж мені тут гріти-дути! А де оті?.. Невже в сажах Годує хам собі на сало? А може, й так? Добра чимало Вони творили на землі, Ріками сльози розлили, А кров морями. Люде знають, Кого годують, доглядають. І що ж ви скажете: за славу Лили вони моря кроваві Або за себе? Ні, за нас! За нас, сердешних, мир палили! Поки їх в саж не засадили. Якби не те, то, певне, б пас Свинар в толоці. Кляті! кляті! Де ж слава ваша?? На словах! Де ваше золото, палати? Де власть великая? В склепах, В склепах, повалених катами, Такими ж самими, як ви, Жили ви лютими звірми, А в свині перейшли!.. Де ж ти? Великомучениче святий? Пророче Божий? Ти меж нами, Ти, Присносущий, всюди з нами Витаєш ангелом святим. Ти, любий друже, заговориш Тихенько-тихо... про любов Про безталанную, про горе, Або про бога та про море, Або про марне литу кров З людей великими катами. Заплачеш тяжко перед нами, І ми заплачемо... Жива Душа поетова святая, Жива в святих своїх речах, І ми, читая, оживаєм І чуєм бога в небесах. Спасибі, друже мій убогий! Ти, знаю, лепту розділив Свою єдину... Перед богом Багато, брате, заробив! Ти переслав мені в неволю Поета нашого, на волю Мені ти двері одчинив! Спасибі, друже! Прочитаю Собі хоть мало... оживу... Надію в серці привітаю, Тихенько-тихо заспіваю І бога богом назову. Великомучениче святий - мається на увазі М. Ю. Лермонтов. Спасибі, друже мій убогий! – Шевченко має на увазі свого друга. М. Лазарев- ського і дякує йому за надіслані поезії М. Ю. Лермонтова.

9 9 Окремі мотиви й образи Лермонтова мають оригі- нальну розробку в творах Тараса Григоровича Шевчен- ка (поеми «Слепая», «Тризна», «Сон»; вірші «Чого мені тяжко?», «Ну що б, здавалося, слова…», «Минають дні, минають ночі…»). Шевченкові належить виконаний у Новопетровсько-му укріпленні малюнок на тему вірша Лермонтова «Умирающий гладиатор», Цей малюнок зберігається у Державному музеї Т. Г. Шевченка, в Києві.

10 10 Багато зробили для популяризації творчості М. Лермонто- ва на Україні М. Старицький, С. Руданський… У творчості Івана Франка спостерігається перегук з деякими лермон- товськими традиціями. Так, поему «Смерть Каїна» до- слідники типологічно порівнюють з «Демоном». Іван Франко переклав вірші «Соседка», «Выхожу один я на дорогу…» Почуття сучасних шанувальників поета висловив Іван Кобзєв: Камни шепчутся возмущённо: Как стерпели друзей сердца? Как оставили неотмщённой Благородную кровь певца?! Почему же никто от имени Оскорблённых людских сердец! – Не сумел возвратить Мартынову Тот проклятый его свинец?! Почему (бог с ним, с пистолетом!), Не пугаясь опальным стать, Гневных строчек «На смерть поэта» Не посмел никто написать? Кавказ. Місце дуелі

11 11 По вертикалі: 1. Де народився Лермонтов? 2. Український поет, який зрівняв сум лермонтовського вірша з палким життєлюбством Як було звати його першу любов? 5. Хазяйка маєтку, де пройшло дитин- ство Лермонтова. 6. Імя батька Лермонтова. 7. Кому присвячений вірш, що став роковим для поета? По горизонталі: 4. Дівоче прізвище матері Лермонтова. 7. Куди поїхав у відпустку 1841 року Лермонтов? 8. Від чиєї руки загинув поет? 9. У якому піхотному полку служив М. Ю. Лермонтов?

12 12 Над проектом працювали учні 9-го класу Кричівської ЗОШ І-ІІІ ступенів: 1. Стойка Вадим. 2. Стойка Семен. 3. Стойка Олександр. Керівник проекту: вчитель зарубіжної літератури та інформатики Кричфалушій Т. Ф.