Урок 14 Тема. Франція у 1920-ті – на початку 1930-х рр. Мета уроку: охарактеризувати наслідки Першої світової війни для Франції, розкрити основні тенденції. - презентация

1 Урок 14 Тема. Франція у 1920-ті – на початку 1930-х рр. Мета уроку: охарактеризувати наслідки Першої світової війни для Франції, розкрити основні тенденції політичного та еко­номічного розвитку країни у 1920-ті рр., показати осо­бливості кризи 1930-х рр. у Франції; охарактеризувати процес приходу Народного фронту до влади, показати розвиток Франції у період перебу­вання при владі уряду Народного фронту, розкрити суть політики і причини поразки Народного фронту; формувати в учнів уміння аналізувати і узагальнювати історичний матеріал; виховати в учнів почуття патріотизму, толерантності, по­ваги до історичного минулого своєї держави.

2 ПЛАН 1. Наслідки Першої світової війни для Франції. 2. Розвиток країни в 1920-ті рр. 3. Французький фашизм. 4. Уряд Народного фронту. «Державна емблема Франції»

3 НегативніПозитивні – Франція – одна з найбільш постраждалих від війни країн – 1,4 млн вби­ти ч. 2 млн 800 поранених, 750 тис. інвалідів. – Матеріальні збитки млрд золотих франків. – Позбавлення значної части­ни капіталовкладень в Росії. Більшовики відмовилися поверта­ти борги попередніх урядів – Перетворення з країни- кредитора на країну- боржника. Зростання загального державного боргу. – Катастрофічне падіння курсу фран­ка та нестримний ріст інфляції – Повернення Ельзасу та Лотарин­гії. – Здобуття вугільних копалень Саарського басейну. Права на 52 % німецьких репарацій. – Істотне розширення колоніальної імперії за рахунок німецьких колоній. – Глибокі структурні зміни в еконо­міці, (нарощування потужності ме­талургійної промисловості, індустріалізація країни). – Перетворення з країни аграрно-індустріальної, де переважала роль позичково- лихварського капіталу, на індустріально-аграрну країну Наслідки Першої світової війни для Франції

4 «Фото: Офіцер французької армії в день святкування перемоги р.»

5 «Фото: Обличчя Франції після закінчення війни»

6 «Ж. Клемансо» Після війни уряд Ж. Клемансо намагався посилити патріотичні настрої.

7 «Політичний та соціально-економічний розвиток Франції у 1920-х рр.»

8 Соціально-економічний розвиток у 1920-х рр. Уряд Національного блоку ( рр.) Склад уряду: праві партії (Національно-республіканська, Республікансько-демократична та ін.). Лідери: радикал Ж. Клемансо (1919), соціаліст А. Мільєран ( ), Р. Пуанкаре ( ). Основні заходи Відновлення господарського життя північно-східних районів, зменшен­ня кількості робочих місць, зниження зарплатні. Посилення робітничого руху мало наслідком урядові поступки: установлення 8-годинного робочого дня; дозвіл на укладання колективних договорів; збільшення зарплатні на %. Денаціоналізація промисловості. Встановлення режиму економії: припинення дії закону про 8-год. робочий день; посилення податкового пресу; замороження підвищення зарплатні. Надання вигідних кредитів селянам, встановлення податку на прибуток. У зовнішній політиці – курс на подальше послаблення Німеч­чини (Рурський конфлікт 1923 р.).

9 Уряд Лівого блоку (або Картель лівих сил) ( рр.) Склад уряду: ліві партії (радикали, соціалісти тощо) Лідер: радикал Е. Ерріо. Основні заходи: Політична амністія значної частини залізничників, які були за­арештовані за участь у страйку 1920 р., та їх відновлення на ро­боті. Асигнування 300 млн франків на потреби житлового будівництва. Евакуація французьких військ із Рурської області. Опір великих підприємців та фінансистів, викликаний поступка­ми уряду робітникам та дрібним підприємцям. Наслідком опору стало розміщення капіталів за межами Франції. Неспроможність уряду розв'язати фінансові проблеми спричи­нила відставку уряду.

10 «Едуард Ерріо»

11 Уряд Національної єдності ( рр.) Склад уряду: широкий спектр політичних партій (від радикалів до правих). Лідер: член Ресиублікансько-демократичної партії Р. Пуанкаре. Основні заходи: Надання парламентом уряду фактично необмежених повнова­жень для проведення фінансової реформи, наслідком чого стало здійснення плану стабілізації фінансів. Підвищення непрямих податків, тарифів на залізницях і водних шляхах. Скорочення платні державним службовцям і пенсій інвалідам війни. Забезпечення умов для економічного зростання; швидкі (вищі, ніж у Німеччині та Великобританії) темпи промислового розвитку. Реалізація соціальних програм. Загострення міжпартійної боротьби призвело до відставки ка­бінету.

12 Особливості світової економічної кризи рр. Криза розпочалася дещо пізніше, ніж в інших західних країнах тривала з осені 1930 р. до кінця 1935 р. Скорочення продукції машинобудівної промисловості на 69 %, виплавки чавуну та сталі – майже на 50 %, зменшення вироб­ництва автомобілів, кольорових металів тощо. Важке становище текстильної промисловості, яка переживала застій із середини 1920-х рр. Зменшення обігу зовнішньої торгівлі на 65%. Різке зниження цін на пшеницю, овес, ячмінь, вовну, цукор. Крах низки великих банків. Пошук шляхів реформування економіки за допомогою втручан­ня держави в економіку Здійснення державного регулювання в рамках ринкової економіки при дотриманні принципу приватної власності допомогло уник­нути економічної і соціальної катастрофи.

13 «Фото: Страйк паризьких жінок-швачок»

14 «Фото: В дні страйку залізничників р.» Економічна криза похитнула політичну стабільність суспільства. У рр. відбувалися часті зміни урядів.

15 Наростання фашистської загрози – поширення серед правих партій вимог про перегляд конституції з метою обмеження демократичних свобод і створення «сильної влади» в умовах кризи; активізація правоекстремістських сил, які пропонували встано­ вити відкриту диктатуру («Ліга французької дії», «Патріотич­на молодь», «Вогняні хрести»). Особливості французького фашизму Фашизм не мав значної підтримки населення. Негативне ставлення більшості французів до тоталітарних режи­мів Муссоліні та Гітлера, тому члени фашистських організацій публічно не називали себе фашистами. Відсутність єдиної фашистської партії чи організації, загальної фашистської доктрини. Франція – переможниця в Першій світовій війні, тому відсутні ідеї реваншизму. Націоналістична пропаганда французьких фашистів не могла спиратися на почуття ураженої національної гідності, а тому не мала успіху, як це було в Німеччині. 3. Французький фашизм.

16 « Обличчя фашизму», художник Д. Гартфільд р.»

17 Уряд Народного фронту ( ) Народний, фронт – назва політичних організацій, що виникли в 30-ті роки і виступали проти фашизму і війни, на захист інтересів трудящих Склад уряду: соціалісти, радикали (комуністи не увійшли до складу уряду, але заявили про його підтримку в парламенті). Лідери: соціаліст Л. Блюм ( ), радикал Е. Даладьє (1938). Передумови виникнення 6 лютого 1934 р. – спроба захопити будинок французького пар­ламенту колишніми фронтовиками і, активістами різних вій­ськових і фашистських ліг. Створення Народного фронту – об'єднання демократичних сил, зусилля яких були направлені на боротьбу з фашизмом. Липень 1934 р. – підписання Соціалістичною партією (лідер – Л. Блюм) із Комуністичною партією (лідер – М. Торез) пакту « Про єдність дій проти фашизму» р. – Приєднання до пакту радикалів на чолі з Е. Даладьє. Січень 1936 р. – розробка програми Народного фронту.

18 «Фото: антифашистська демонстрація у Парижі. 12 лютого 1934 р.»

19 14 липня 1935 р., у день здобуття Бастилії, було проведено спільну демонстрацію. «Фото: демонстрація Народного фронту в Парижі. Липень 1936 р.»

20 «Фото: Леон Блюм» та «Фото: Едуард Даладьє»

21 Основні заходи урядів Народного фронту Заходи уряду Л. Блюма: заборона фашистських ліг, підвищення зарплатні, встановлення 40- годинного робочого тижня, запровадження оплачуваних відпусток, завдяки якому зменшено безробіття, закон про соціальне страхування, надбавка до заробітної платні і до пенсій службовцям, надання дрібним підприємцям кредитів, Закон «Про часткову націоналізацію військової промисловості і вста­ новлення державного контролю над Французьким банком», скуповування зерна у селян за підвищеними цінами. Заходи уряду Е. Даладьє – підписання Мюнхенської угоди, скасування 40-годинного робочого тижня та інших реформ 1936 р. Значення діяльності уряду Народного фронту: ліквідовано безпосередню загрозу приходу до влади фашистів, успішна соціально- економічна політика, пом'якшено соціальні суперечності.