Образ Івана Мазепи в світовій літературі. Біографія Иван Степанович Мазепа (1639 - 1709) – гетман Украины, государственный, политический деятель. Родился. - презентация

1 Образ Івана Мазепи в світовій літературі

2 Біографія Иван Степанович Мазепа ( ) – гетман Украины, государственный, политический деятель. Родился Иван Мазепа 20 марта 1639 года поблизости Белой Церкви. Образование в биографии Мазепы было получено в Киево-Могилянском коллегиуме, потом отправился в Варшаву в Иезуитский коллегиум. В 1665 году в биографии Мазепы была занята должность Черниговского подчашего, а в 1669 он стал ротмистром гвардии гетмана Дорошенко. В 1674 году попал к запорожским казакам, где спустя несколько лет стал генеральным есаулом. В июле 1687 года Мазепа стал левобережным гетманом. Участвовал в походах против крымского ханства, организованных Голицыным. ортрет Івана Мазепи в латах з Дядинюк В. Портрет Івана Мазепи Іван Мазепа, 1959 р. Андріївською стрічкою

3 Затем Мазепа снискал доверие Петра Великого, ходил вместе с ним воевать в Азов. В 1804 году Мазепа занял правобережную часть Украины. После неудачных битв России со шведами, Мазепа присоединился к шведской стороне и Карлу XII. После этого Пётр уничтожил Запорожскую Сечь, войска Меншикова разорили резиденцию Мазепы в Батурине. В 1709 году Карл назвал Мазепу пожизненным «законным князем Украины». В 1708 году Петр решил избрать нового гетмана, которым стал Иван Скоропадский. Через несколько дней, в ноябре 1708, Мазепу предали проклятию, потом совершили символическую казнь и присудили орден Иуды. После победы Петра над шведами в биографии Ивана Мазепы произошло бегство в Бендеры, где он и скончался 22 сентября 1709 года. «Мазепа на переправі через Дніпро» Корнило Устиянович Ежен Делакруа. Мазепа на коні

4 Мазепа в літературі та мистецтві Гетьман Іван Мазепа найвідоміший гетьман України. Йому присвячено 186 гравюр, 42 картини, 22 музичні твори, 17 літературних творів, 6 скульптур. Серед найвідоміших творів: Гравюра «Мазепа в оточенні Ежен Делакруа. Мазепа на коні.jpg добрих справ»

5 Мазепа (Байрон) І. В жахливий день біля Полтави Од шведів щастя утекло. Навкруг порубане, криваве Все військо Кардове лягло, Військова міць, воєнна слава. Така ж, як ми, її раби, - Майнула до царя, лукава, І врятувався мур Москви. - До того пам'ятного року, До ще жахливішого дня, Що на ганьбу й різню жорстоку Ще більше виставив ім'я, Ще більше військо дав на злім. - Одному грім, а блиск усім… А.С.Пушкин Полтава …Мазепа, в горести притворной, К царю возносит глас покорный. "И знает бог, и видит свет: Он, бедный гетман, двадцать лет Царю служил душою верной; Он, бедный гетман, двадцать лет Царю служил душою верной; Его щедротою безмерной Осыпан, дивно вознесен... О, как слепа, безумна злоба!... Ему ль теперь у двери гроба Начать учение измен, Ему ль теперь у двери гроба Начать учение измен, И потемнять благую славу? Не он ли помощь Станислав. С негодованьем отказал, Стыдясь, отверг венец Украйны И договор и письма тайны К царю, по долгу, отослал?... К царю, по долгу, отослал?...

6 Володимир Сосюра «Мазепа» …Стоїть Мазепа, як докір Безжальній долі, над водою… І небо, повне вічних зір, Те небо вічне долі злої Відбив його старечий зір… Стоїть з усмішкою сумною Колишній велет, богатир. Худі здіймаються ще груди, А щоки у сльозах бліді… Од рук його одпали люди, Його покинули в біді. І влада, всемогутня влада, Навік розвіялась на прах… Володимир Сосюра «Мазепа» …Стоїть Мазепа, як докір Безжальній долі, над водою… І небо, повне вічних зір, Те небо вічне долі злої Відбив його старечий зір… Стоїть з усмішкою сумною Колишній велет, богатир. Худі здіймаються ще груди, А щоки у сльозах бліді… Од рук його одпали люди, Його покинули в біді. І влада, всемогутня влада, Навік розвіялась на прах… Віктор Гюґо "Мазепа" Віктор Гюґо "Мазепа" …Коли Мазепа з ревом і у сльозах лютих Відчув, що тіло все, від рук до ніг, у путах, І з шаблі бік горить, І кінь баский під ним, годований травою Хвиль морських, аж пашить огнистою жагою Із ніздрів та копит – Коли гадюкою звивався під шнурами, Безсиллям скаженілий, дарма, до нестями При втішених катах, І падав на грізний кінський хребет поволі З піною на губах, у поті весь на чолі І з кровю на очах – Неждано знявся крик: – і ось нараз без стриму Людина й кінь летять у далечінь незриму Крізь вибалки пісків, Самі, у гомоні та куряві пустари, Мов блискавка зміїна ріже чорні хмари У здогоні вітрів!...