Пухлина - патологічне розростання клітин тканини поліетіологічного характеру, якій властиво безмежний ріст, автономність або ж мала залежність від дії. - презентация

1

2 Пухлина - патологічне розростання клітин тканини поліетіологічного характеру, якій властиво безмежний ріст, автономність або ж мала залежність від дії організму, морфологічний і функціональний атипізм.

3 Онкологія продовжує залишатися однією із основних причин смерті в розвинутих державах. По даним ВОЗ кожний рік в світі виявляється біля 6 млн. нових хворих з пухлинами і кожний рік від злоякісних пухлин вмирає майже 5 млн. людей із них 1,7 млн. в Європі. 80% людей страждають на рак, 6% - страждають від саркоми і 5% людей вражають злоякісні захворювання кровотворних тканин

4 Злоякісна пухлина - це патологічне розростання тканин, яке не координовано з ростом нормальних тканин, переважає його і продовжується після зупинки дії причинного фактору що його визиває (Уілліс). Основна ознака пухлинного росту заключається в тому, що він здійснюється за рахунок розмноження клітинних елементів пухлини, тобто пухлини ростуть "самі із себе" (Роберт).

5 При патологічних станах процес розмноження клітин може порушуватися, набуваючи характеру паталогічної регенерації, але клітинні елементи, що приймають участь в цьому процесі зберігають свою суть. І навпаки, при пухлинному рості процес розмноження клітин прискорюється, втрачає регуляцію, йде непреривно без закінчення. Таким чином, в процесі малігнізації клітини міняють свою біологічну суть, в них відбуваються глибокі якісні зміни і функція розмноження в ущерб всім іншим функціям.

6 В цей час однієї думки про походження пухлин не існує. Серед існуючих теорій не втратила своє значення теорія Р.Вірхова - хронічного розростання в результаті тривалої дії подразнюючих речовин на тканини, а також теорія ембріонального походження пухлини Д.Конгейма. Згідно останньої, пухлина виникає із ембріональних елементів, що володіють великою потенцією росту і втратили властивість до нормальної фізіологічної диференціровки. Має значення також вірусно-імунногенетична теорія Л.Зільбера, згідно якої віруси, що занурюються в клітину сприяють утворенню онкогена і порушують нормальну регуляцію клітинного ділення. Існує гормональна теорія у виникненні пухлин Найбільше визначення отримала поліетіологічна теорія злоякісних пухлин, яка визначає багатопричинність в розвитку новоутворень: дія канцерогенних речовин, генетичних факторів, дія пухлинних вірусів.

7 Канцерогенні фактори можуть бути: фізичного (іонізуюче опромінення) хімічного (дія ПАВ) біологічного походження.

8 Пухлини діляться по 3 основним категоріям: вид тканини, в якій виникає пухлина; локалізація; морфологічні особливості і здатність до розповсюдження. В залежності від тканини, в якій розвивається пухлина розрізняють пухлини епітеліальні, із сполучної тканини, м'язові, судинні, нервові та змішані. Відповідно враженого органу виявляють пухлини легень, шлунку, кишечника, шкіри, кісток т.ін. В залежності від особливостей пухлинного росту та розповсюдження в організмі пухлини діляться на доброякісні і злоякісні.

9 По складності будови пухлини діляться на: прості складні. Прості складаються з 1 чи 2 і більше тканини (наприклад фіброміома). Складні повторяють будову цілих органів або частин організму (тератоми).

10 аденома До доброякісних пухлин із епітеліальної тканини відноситься аденома, яка виникає із епітелію шкіри, слизових оболонок, слинних, молочних, травних, ендокрінних, передміхурової та інших залоз. міома Пухлина із м'язової тканини - міома. Існує дві різновидності міом - рабдоміома (із поперечно смугастих мязів) і лейоміома (із гладеньких мязів внутрішніх органів - матки, шлунку, кишечника і інш.). фібріома хондромаліпома неврінома гемангіомалімфангіома Із сполучної тканини виникає фібріома ( із фібробластів, колагенових волокон), з хрящової тканини виникає хондрома, із жирової - ліпома, із нервової- неврінома, із судинної тканини - гемангіома, із лімфатичних судин - лімфангіома.

11

12

13

14 90% злоякісних новоутворень відноситься до карціном (раку) - пухлини із епітелією, слизових оболонок і залоз. До злоякісних пухлин із сполучної тканини відносяться саркоми 5% (лімфосаркома,остеосаркома, ангіосаркома, міосаркома т.ін.) 5% складають новоутворення із кровоутворюючих тканин (лімфатичних та міелоїдних). метастази Злоякісна пухлина проростає (інвазія) в сусідні органи і тканини, а її клітини росповсюджуються по лімфатичним (переважно раки) і кровоносним судинам (саркома) утворують метастази.

15 Стадії розвитку злоякісних пухлин: І стадія - пухлина розміром до 1 см. не проростає глибше стінки органу, метастази відсутні. ІІ стадія - порівняно невелика пухлина діаметром понад 2 см., може проростати в стінку органу, но не виходить за межи органу, можливо наявність одиноких рухомих метастазів в регіонарні лімфоузли. ІІІ стадія - пухлина діаметром понад 5 см., яка проростає всі шари стінки органа, розпад пухлини, обмежує рухомість органу, багаточисельні метастази в регіонарьній лімфатичні вузли. ІV стадія - пухлина будь-якого розміру з віддаленними метастазами або глибоким проростанням у сусідні органи і тканини.

16 Міжнародна класифікація T - tumor, характеризує розмір пухлини, має 4 стадії від Т1 до Т4 N - nodula, характеризує враження лімфатичних вузлів: NО- відсутність метастазів; N1 - метастази в регіонарні лімфовузли; N2 - метастази в лімфовузли 2-го порядку; N3-метастази в віддаленні лімфовузли. M - metastasis, вказує на наявність метастазів в органи і МО - метастази відсутні; М1 - є метастази. G - gradus, ступінь злоякісності по рівню диференцірованності клітин пухлини; G1 - низька; G2 - середня; G3 - висока (недиференціровані пухлини). P - penetration, характеризує глибину проростання пухлин в стінку порожнинного органу; Р1 - рак проростає слизову оболонку; Р2 - проростає підслизову оболонку; Р3 - рак росповсюджується до субсерозного шару; Р4 - пухлина проростає сефозний шар, абож виходить за межи органу.

17 Для обліку і диспансерного нагляду онкологічних хворих виділено 4 клінічні групи: І група: а) хворі з підозрою на пухлину; б) хворі з передпухлинними захворюваннями; ІІ група: хворі яким необхідно спеціальне і радикальне хірургічне лікування; ІІІ група: хворі яким проведено радикальне хірургічне лікування і в даний час вони вважаються практично здорові. При виникненні рецидиву або ж метастазу в хворих цієї групи, такі хворі переводяться в ІІ групу, якщо можливе радикальне лікування, або ж-в IV групу, якщо радикальне лікування не можливе. IV група: хворі із запущеними злоякісними пухлинами і вимагають тільки симптоматично лікування.

18 характеризуються наявністю капсули, експансивним повільним ростом, відсутністю проростання в оточуючі тканини. Ці пухлини не рецидивують після радикальної операції і не дають метастазів; по гістологічній будові вони мало відрізняються від тканин із яких виникли. Доброякісні пухлини можуть набувати несприятливий перебіг і привести до важких порушень в організмі, якщо при своєму рості стиснюють життєво важливі органи (наприклад - мозку, великих судин, бронхів, жовчних шляхів і т.д.)

19 характеризуються відсутністю капсули швидким та інфілатративним ростом, здатністю проростання в оточуючі тканини і органи, а також метастазувати - переноситися по лімфатичним та кровоносним судинам в різні органи. Після видалення пухлини можуть рецедувати - ріст пухлини на томуж місці де була до її видалення. Особливість злоякісних пухлин (на відмінну від доброякісних) є здатність впливати на загальний стан організму включаючи ракову інтоксикацію яка супроводжується анемією, втратою ваги тіла, виснаженням.

20 Виникненню злоякісних новоутворень можуть передувати хронічні захворювання (трофічні виразки, поліпи, нориці, хронічна кальозна виразка шлунку, анацидний гостріт, поліпи, шлунково-кишкового тракту, мастопотія, папіломи, вроджені пігментні плями, ерозія шийки матки і.ін.), довготривала повторювальна травма тканин. По відношенню до хворих із перерахованими захворюваннями в лікарів повинна бути онкологічна настороженість, при підозрі на винекнення злоякісного утворення показана біопсія кусочка тканини з цього місця. Такі хворі повинні знаходитися під постійним диспансерним наглядом. Своєчасне лікування цих хворих, поєднуючи з хірургічною операцією, є профілактика злоякісних утворень.

21 Важливим є активний збір анамнезу. Велике значення має вияснення так званого синдрому малих ознак (Савицького), або ж стан дискомфорту, тобто ознак, що свідчать про порушення функцій внутрішніх органів. В ранніх стадіях онкологічного захворювання хворі майже ніколи не скаржаться на біль, разом з тим відмічають підвищену стомлюваність, сонливість, зниження інтересу до зовнішнього середовища, зниження працездатності. Для онкологічного анамнезу характерним є непереривне збільшення негативних симптомів. Важливо відмітити, що в початкових стадіях росту злоякісної пухлини клінічні ознаки відсутні. І навіть у певної кількості хворих може зберігатися здоровий вигляд і нормальна чи навіть підвищена вага тіла.

22 Обєктивно якщо пухлину видно, то необхідно встановити її характер, відношення до оточуючих тканин і операбельність. При місцевому дослідженні визначають величину пухлини, форму, межу, поверхню пухлини (рівна, горбкувата), консистенцію (тверда - кісткова тканина, щільна - фіброма, мяка- ліпома).

23 Величина пухлини вимірюється в міліметрах або ж сантиметрах. Пухлина щільної консистенції, горбкувата з нерівною поверхністю, зрощена з оточуючими тканинами характеризує її злоякісність. Доброякісні пухлини характеризуються круглою формою, рухливістю, відсутністю зрощення з оточуючими тканинами. Гладенька поверхність характерна для кісти та інших доброякісних пухлин. Мяку консистенцію мають доброякісні пухлини - ліпоми, поліпи слизових оболонок. Деревяниста консистенція та відсутність чітких меж пухлин підтверджує їх ракове походження. Симптоми рухливості має велике значення для визначення доброякісної пухлини. Рак та саркома часто зрощенні з прилеглими тканинами. Рухомість злоякісної пухлини в якісь мірі може визначати її операбельність.

24 Пальпація при обстеженні онкологічного хворого має велике значення. Пальпація пухлини чи ділянки де вона розміщена дає можливість визначити її межі, консистенцію, відношення до оточуючих тканин і органів, флюктуацію та болючість. Ретельно повинні бути обмацувані всі лімфовузли доступні пальпації. Незмінений лімфовузол невеликий, овальний, мякий, рухливий, безболісний і не відрізняється від інших (сусідніх та віддалених) лімфатичних вузлів. Вузол, вражений метастазом - збільшений, круглий, щільний, інколи бугоркуватий, зрощений з оточуючими тканинами та іншими лімфатичними вузлами і не болючий.

25 Найбільш доступні діагностуванню дифузні та вогнищеві передпухлинні розрощення епітелія шкіри та слизової оболонки - так званний синдром плюс - тканина, що визначається оптичними приладами та візуально. Типічним прикладом цього є лейкоплакія (білі плями), розростання епітелію слизових оболонок шкіри - папіломи, поліпи, вроджені плями.

26 Синдром патологічних виділень (кровянисті виділення, кровотечі) часто спостерігається при пухлинах, особливо при запущених стадіях раку. Не менш важливим синдромом клінічного проявлення злоякісного процесу є синдром порушення функції. Це один із самих складних синдромів в основі якого лежить порушення що визиваються функціональними та анатомічними змінами органу, враженого пухлиною. Внутрішньорганні пухлини рано визивають симптоми непрохідності. При рості пухлини в просвіт трубчатих органів (кишки, стравоходу, гортані, бронху, жовчних шляхів т. ін.) виникають відповідні клінічні прояви непрохідності їх. Некроз пухлини часто приводить прориву стінки порожнинного органу, що веде до винекнення перетоніту чи кровотечі.

27 Дія злоякісних пухлин на організм залежить від місця виникнення їх, а також і від отруєння організму таксичними речовинами, що утворюються в процесі росту і розпаду пухлини. Таксичні речовини пригнічують нормальні процеси обміну речовин. До цього приєднується виснаження організму в результаті голодування, недостатності травлення і абсорбції їжи. Часто виникають гарячка, гіповтамінози, імунна депресія, прискорюється ріст пухлини. В результаті інтоксікації виникає адінамія, зниження апетиту "пухлинна анемія", гіпопротеїнемія, дізпротеїнемія, прискорення ШОЕ, підвищується згортання крові. Ріст пухлини визиває біль, симптоми подразнення нервів за рахунок стиснення тканин.

28 До засобів діагностики пухлин входять: медична документація, анамнез захворювання, клінічні та лабораторні дослідження, рентгенологічне обстеження, ендоскопія, біопсія, електронна мікроскопія (недеференційовані та низько деференційовані пухлини), цитологічна діагностика, радіоізотопне і імуннологічне дослідження, УЗД, компюторна і ядерно-магнітно-резанансна томографія (ЯМРТ). Рання діагностика раку - розпізнаювання пухлини в стадії інтраепітеліального росту, що гарантує повну ліквідацію пухлинного процесу. Цьому сприяє введення ендоскопічних приборів - ФГДС т.ін. - що розширило діагностики раку інсіту. Метод дозволяє виконати фотографію і біопсію пухлини. Морфологічна і цитологічна діагностика включає створення мазків видбитків, цитологію та біопсію. Радіоізопна діагностика визначає загально-функціональні зміни органу та специфічні зміни, що властиві пухлині певної локалізації.

29

30 Комбіноване хірургічне лікування з променевим може бути в вигляді перед - чи післяопераційного опромінення. Можливе поєднання опромінення з хіміотерапією (мієломна хвороба, лімфогрануломатоз). Хірургічне лікування не показано в випадках, коли захворювання може бути вилікуваним променевим методом (рак губи).

31 Противопаказане хірургічне лікування злоякісних пухлин при неоперабельності процесу. При виконанні операції у онкологічного хворого обовязковим є принцип абластики, тобто оперування в межах здорових тканин, видалення враженого органа одним блоком з регіонарними лімфотичними вузлами з попередньою перевязкою лімфатичних та кровоносних судин з виключенням травмування самої пухлини - розтин пухлини, розкриття органа, враженого пухлиною.

32 Радикальна операція передбачає видалення всього органа (молочної залози, матки) чи значної його частини (шлунку, кишечника) і регіонарного лімфатичного апарату, разом з оточуючою його жировою сполучною тканиною. Радикальною буде операція і тоді коли вмісті з враженим пухлиною органом видаляють чи резецірують орган (чи його частину) в який пухлина проросла.

33 Паліативні операції передбачають видалення органу чи його частини, якщо метастази пухлини залишаються. Такі операції направлені на усунення ускладнень що визвані пухлиною без її видалення (наприклад гастростомія при раку стравоходу, міжкишечні анастомоз при раку кишечника з розвитком кишкової непрохідності, трахеостимія при пухлині гортані). При паліативних операціях усуваються основні, найбільш важкі симптоми захворювання, частіше всього непрохідність порожнинних органів. Кріохірургічне видалення пухлин переважно використовують для видалення пухлин шкіри, порожнини рота, носа та інших органів.

34 Основною метою променевої терапії є повне порушення клітин шляхом дії як на основне вогнище, так і на регіонарні лімфатичні вузли. Успіх променевої терапії залежить від чіткості визначення оптимальної дози опромінення відповідно розміру пухлини та місця її розміщення. Променеву терапію в основному комбінують з хірургічним лікуванням, використовуючи її в перед та після операційних періодах. Променеву терапію можна поєднувати з хіміо-і гормонотерапією. Променева дія на пухлину та її метастази може бути досягнута за рахунок зовнішнього, внутрішньопорожнинного чи внутрішньотканинного опромінення. Зовнішнє опромінення проводиться в вигляді γ- терапії та за допомогою спеціальних сильних променевих установок, які мають заряд радіоактивних препаратів ( 60 СО, 137 Сs т. ін.).

35 При найбільш росповсюджених пухлинах людини (рак легень, молочної залози, шлунку, кишечника) хіміотерапевтичні припарати значно поступаються хірургічному і променевому лікуванню. Хіміотерапія використовується в комплексі з іншими методами лікування і не може підмінити оперативного або променевого методів лікування, а може їх тільки доповнювати. Велике значення хіміотерапія має при системних онкологічних захворюваннях - лейкозі, лімфарануломатозі. Використання тільки хіміотерапії на ранніх стадіях пухлин, коли пухлина може бути видалена хирургічно, неприпустимо.

36 Цітостатичні препарати: новембіхін, ціклофосфан, тіофосфамід (Тио-ТЕФ), допан, вінбластін, вінкріситан т.ін. Ці препарати гальмують розмноження пухлинних клітин, діючи на їх мітотичну активність. Антиметаболіти - препарати, які виливають на обмін речовин в ракових клітина, пригнічують наприклад синтез пуринів (меркаптопурин) чи діють на ферментні системи (фторурація, фторафур) або процеси перетворення фолієвої кислоти (метотрексат). Протипухлинні антибіотики - група речовин, що продукуються грибами чи мікроорганізмами: хрізомалін (актиноміцин С і Д), брунеоміцін. Гормонотерапія. Для лікування, гормонозалежних пухлин використовують гормональні препарати. Препарати чоловічих полових гормонів - андрогени (тестостерона пропіонат, метілтестостерон) використовують при раку молочної залози. Сінестрол та діетілстільбестрол призначають при ракі передміхурової залози.

37 За профілактикою раку майбутні профілактичні міроприємства діляться на три категорії. Особиста профілактика. Самоспостереження має велике значення. Людина повинна слідкувати за собою, звертаючи увагу, на опасні ознаки раку: 1) Повторні кровотечі, виділення (білі); 2) Вузлики чи ущільнення в молочній залозі або в якомусь іншому органі; 3) Рани які не загоюються; 4) Подовжений розлад функції кишечника, сечового міхура; 5) Подовжені охриплість голосу, кашель; 6) Зміни бородавок і природних плям. Необхідно, щоб населення набуло необхідних медико-біологічних відомостей, які б визивали необхідність проводити правильний образ життя (не переїдати, не зловживати алкоголем, не курити, не вживати довго ліки без призначення лікаря).

38 Лікар повинен роз'яснювати профілактичні міроприємства через органи санітарної просвіти, шляхом особистого контакту з населенням або ж із залученням засобів інформації (преси, радіо, телебачення). Важливим є контроль за групами хворих з підвищеним риском, які мають карціному in situ, пренеоплазії і вроджена передрозположенність до раку. Пропагувати необхідність проведення профілактичних досліджень особливо в профілактиці та ранньому встановленню раку щитовидної залози, матки, молочної залози, шкіри, передміхурової залози.

39 Мова йде про виключення відомих і передбачуваних канцерогенів (промислових речовин) із атмосфери (щільні дими, сажа, гази, порох, пари) води, повітря, а також із продуктів харчування та напоїв. Професійна профілактика і захист від променевої дії повинні бути оптимальними. Необхідна ретельна перевірка всіх медикаментів у відношенні їх можливої канцерогенної дії.

40