Грабовський Павло Арсенович - презентация

1 Грабовський Павло Арсенович Презентацію підготували: учениці 10-Б класу Дємічева Рита та Буй Даря

2 Павло Арсенович Грабовський (30 серпня 1864, Пушкарне 29 листопада 1902, Тобольськ) український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, який в умовах самодержавної Російської імперії вів боротьбу за національну волю України тісно пов'язува з рухом за соціальне визволення. Створив привабливий образ ліричного героя борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. Автор перекладів світової поезії. Батько Бориса Грабовського.

3 Життєпис Павло Грабовський народився 11 вересня 1864 р. у селі Пушкарному на Харківщині (тепер Грабовське Краснопільського району Сумської області) в бідній сім'ї пономаря. Вчився в Охтирській бурсі ( ) та Харківській духовній семінарії, де самотужки ґрунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв'язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний переділ», поширення забороненої літератури Грабовський у 1882 р. був заарештований і виключений з семінарії.

4 Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня 1885 р. мешкав у Пушкарному, безрезультатно намагаючись знайти роботу, а після зняття нагляду переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи із семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості. У листопаді 1885 р. Грабовського беруть на військову службу. Місце дислокації піхотного полку (м. Валки поблизу Харкова) давало йому змогу не втрачати зв'язків із підпільною народницькою організацією. Проте невдовзі як покарання за виступ проти армійського начальства його чекало переведення до Туркестанського військового округу. Саме тоді жандармерії вдалося розкрити його участь у розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'язнюють. На початку 1888 р. він був засуджений на п'ятирічне заслання до Сибіру.

5 Період заслання Під час перебування у в'язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка». У цей час молодий поет пише вірші російською мовою «Друзьям» (поширювався у списках серед політичних засланців), «Из путевых заметок», поему «По Сибири. Из живых впечатлений» (1888, не закінчена).

6 Шлях на заслання полегшили Грабовському зустріч і дружба з Надією Костянтинівною Сигидою, революціонеркою, людиною великої душі і мужнього серця. Вплив Сигиди на Грабовського був величезний. Цій мужній людині письменник присвятив близько 18 поезій. Із схвилюванням він розповідав про трагічну смерть Сигиди і її трьох товаришок – М.Ковалевської, Н.Смирницької, М.Калюжної, що тієї самої ночі померли, прийнявши отруту як протест проти закатування Сигиди. Смерть Надії Сигиди була великим ударом для Павла Грабовського, але не похитнули його віри в необхідність і справедливість революційної боротьби.

7 Царат до деяких революціонерів не дуже присікався. Побудуть рік, два і повертаються додому, а тут отаке. Вся справа в тому, що Павло Грабовський одстоював незалежну Україну. У двадцять два роки заслали у Сибір, а в тридцять вісім – помер. Оце і все. Тільки став там поетом, класиком української літератури, писав свої вірші і надсилав їх у Львів до Івана Франка а той друкував.

8 Перед смертю, у 1900 році, одружився на такій як і сам, бувшою поселенкою, Анастасією Миколаївною Лукяновою, що вчилася тоді в Тобольській фельдшерсько-акушерській школі. Через рік народжується син, Борис, а ще через рік, у 1902 році, Павло Грабовський помирає. Пам'ятник Павлу Грабовському у місті Валки

9 24 листопада, за пять днів до смерті, він пише листа до Бориса Грінченка: «Я тяжко занедужав, нема надії прожити зиму. Вада серця. По моїй смерті, якщо прийде хіть та ласка, складіть… ще яку збірочку, бо самому, мабуть, вже не доведеться… Ось ще просьба: стрінете мого маленького сина де-небудь, так поможіть йому прибитись до якого щиро українського гурту. Бувайте здорові, та й сили писати немає більш… України так і не побачу». Борис Грінченко не встиг допомогти синові Грабовського, бо передчасно вмирає від хвороби у 1910 році і той застає Жовтневий переворот вже у Киргизії.

10 У Вілюйську Грабовський підготував збірки своїх оригінальних і перекладних поезій, які згодом вийшли у Львові Це були важкі роки, але незважаючи на несприятливі умови для творчої роботи, на тяжку хворобу легень, П.Грабовський багато працював. І люди, особливо молодь, дуже тяглись до поета.

11 Творчість Грабовського була неперевершеним зразком. Революційні мотиви в ліриці поета знаходимо в поезіях Справжні герої, Уперед, Надія, До Н.К.С.. Про громадські обовязки митця Грабовський пише у своїх віршах Я не співець чудової природи, До парнасців, Поетам – українцям

12 В поезіях Грабовського знаходимо чимало майстерно змальованих картин природи, які є контрастом до нужденного, підневільного життя трудящих. Це пейзажна лірика Сон, Квітень, Вечір, цикл Веснянки. Поезії Грабовського До українців, Далеко, До України, Україна приснилась мені мають патріотичний, національно- визвольний характер. Дитяча тематика приваблювала Грабовського протягом усього життя. Поет- революціонер готував маленьких читачів до діяльного життя. Окрему групу становлять вірші- звертання До школи, Дітям. Широке пізнавальне, виховне і естетичне значення для дітей мають вірші поета Сонечко та дощик, Щоглик, Соловейко, Дніпр, Метеличок.

13 Імя П.Грабовського перекладача стоїть поруч з іменами інших українських передових письменників кінця 19 ст., які вписали яскраву сторінку в літературно-мистецьке єднання українського народу з іншими народами. Постать П.Грабовського важко уявити без його літературно-критичних праць. Адже поет вперше в українській літературі порушив саме у своїх критичних працях цілу низку важливих суспільно-політичних питань.

14