В похилій хаті, край села, Над ставом, чистим і прозорим, Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем. Не на шовкових пелюшках, Не у величному палаці. - презентация

1

2

3

4

5 В похилій хаті, край села, Над ставом, чистим і прозорим, Життя Тарасику дала Кріпачка-мати, вбита горем. Не на шовкових пелюшках, Не у величному палаці – В хатині бідній він родивсь Серед неволі, тьми і праці.

6 Стара метрична книга. У ній всі народження, шлюби, смерті Моринців упродовж десятків літ. Перша її частина про тих, хто народився у 1814р. Місяць лютий, 25-е: «У жителя села Григорія Шевченка і дружини його Катерини народився син Тарас. Молитував і хрестив ієрей Олексій Базаринський». Так записано в церковній книзі, на аркуші 24-му.

7 Казка життя і гіркота життя починалися для нього тут, у мальовничому селі Кирилівка «…У тій хатині, у раю, Я бачив пекло… Там неволя, Робота тяжкая, ніколи І помолитись не дають.»

8 Батьки тяжко працювали на панщині, а малих дітей доглядали їх старші брати та сестри. На все життя збереглися у Шевченка теплі спогади про ніжну, терплячу няню Катерину.

9 Восени 1822 р. Тараса віддали в науку до молодого кирилівського дяка Павла Рубана, якого прозивали в селі Совгирем. За два роки хлопчик навчився читати й писати. Хата дяка збереглася до наших днів; у 1960 р. над нею зроблено будинок-накриття.

10 Могила батьків Тараса Шевченка у Кирилівці Після смерті у 1823р. матері та в 1825р. батька Тарас залишився сиротою. Там матір добрую мою Ще молодую – у могилу Нужда та праця положила.. Там батько, плачучи з дітьми… Не витерпів лихої долі, Умер на панщині!..

11 Зовсім нестерпним стало життя сиріт після смерті батька. Біографи поета розповідають такий епізод. У солдата, поставленого на постій до Шевченків, вкрадено гроші. Як потім зясувалось, украв їх мачушин син Степанко, але звинуватили й тяжко покарали Тараса. Не раз він тікав у буряни, куди йому приносила їсти сестра Ярина

12 Пізніше Шевченко згадував, як він школярем списував у бур'янах в саморобний зошит вірші Сковороди та колядку Три царіє со дари

13 Кирилівка… Допитливий Тарас Пасе коло села чужі ягнята… Стрічала співчутливо, мов сестра, Малого пастушка убога хата р., відвідавши Кирилівку, Шевченко намалював в альбомі олівцем хату, в якій провів своє дитинство. За що, не знаю, називають хатину в гаї тихим раєм. Я в хаті мучився колись, мої там сльози пролились, найперші сльози. Т. Шевченко Якби ви знали, паничі…

14 І виріс він – і кобзу взяв, Й струни її торкнувсь рукою, І пісня дивна полилась, Сповита вічною тугою.

15

16 «Я так її, я так люблю Мою Україну убогу…».

17

18 «Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть…» Такий і в нас ( садила мати), І вишні щовесни цвітуть.

19 «…Тополі по волі Стоять собі, мов сторожа, Розмовляють з полем.»

20 «… Здається кращого немає Нічого в бога, як Дніпро Та наша славная країна…» «Над Дніпровою сагою…»

21 «Зацвіла в долині Червона калина, Ніби засміялась Дівчина – дитина.»

22

23 Ти до болю любив Україну, Степ широкий, могутній Дніпро.

24 І хатину, де колись народився, Де страждав, і дитинство пройшло..

25 Ти любив вільний вітер і волю. Ти Душею із ними літав.

26 Ти людей любив більше за себе, І братами знедолених звав.

27 Любив слухати спів соловїний, Як розквітне життя навесні. І вишневій своїй Україні Написав свої кращі пісні.

28

29 Уже достигли полуниці Росу вечірню трави пють, І в ароматі медуниці Хрущі шевченківські гудуть. Нема співця, о ні, він з нами, Його пісні, його любов, Його це місяць над садами У сяйві тихому зійшов. І все здається, я клянуся, Крізь сяйво місячне бліде До мене рідний добровусий Тарас Григорович іде…

30

31 СПАСИБІ ЗА УВАГУ!