Забруднення природних вод України Цапай Христина. - презентация

1 Забруднення природних вод України Підготувала Студентка групи ПО-22 Цапай Христина

2 За видами забруднення вод виділяють: - хімічне; - біологічне; - фізичне; - теплове.

3 Хімічне забруднення Хімічне забруднення води відбувається внаслідок надходження у водойми з стічними водами різних шкідливих домішок неорганічної (кислоти, мінеральні солі, луги тощо) й органічної природи (нафта й нафтопродукти, органічні сполуки, поверхнево-активні речовини, миючі засоби, пестициди тощо). Більшість з них є токсичними (отруйними) для мешканців водойм. Це сполуки мишяку, свинцю, ртуті, міді, кадмію, фтору тощо. Вони поглинаються фітопланктоном і передаються далі по харчових ланцюжках більш високоорганізованим організмам, що супроводжується кумулятивним ефектом, який полягає в прогресуючому збільшенні вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці харчового ланцюжка. Скажімо, в фітопланктоні вміст шкідливої сполуки буде в десять разів більше, ніж у воді, в зоопланктоні (рачки, личинки тощо) підвищиться ще в десятеро, в рибі, яка харчується зоопланктоном, ще вдесятеро. У результаті в тканинах хижої риби (щука, судак) концентрація отрути може в тисячі разів перевищувати її концентрацію у воді, що небезпечно для птахів, тварин та людини.

4 Фізичне забруднення Фізичне забруднення води повязане із зміною її фізичних властивостей прозорості, вмісту суспензій та інших нерозчинних домішок, радіоактивних речовин і температури. Суспензії (пісок, намул, глинисті частки) потрапляють у водойми головним чином за рахунок поверхневого змиву дощовими водами з сільськогосподарських полів, особливо тоді, коли розорюються водозахисні смуги вздовж річок і орні ділянки наближаються до самого урізу води.

5 Теплове забруднення Теплове забруднення водойм є особливим видом забруднення гідросфери. Воно спричинене спуском у водойми теплих вод від різних енергетичних установок. Величезна кількість тепла, що надходить з нагрітими водами в ріки й озера, істотно змінює їх термічний і біологічний режими. Серед теплових забруднювачів гідросфери перше місце посідають АЕС. Як свідчать спостереження, у ріках, які розташовані нижче від діючих ТЕС і АЕС, порушуються умови нересту риб, гине зоопланктон, риби уражуються хворобами й паразитами.

6 Біологічне забруднення Біологічне забруднення водного середовища- полягає у надходженні до водойм із стічними водами різних видів мікроорганізмів, рослин і тварин (віруси, бактерії, грибки, найпростіші, черви), яких раніше тут не було. Багато з них є хвороботворними для людей, тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше місце посідають комунально-побутові стоки, особливо коли вони надходять у водойми без очищення. Проте навіть за наявності очисних споруд деяка кількість вірусів, бактерій все ж не затримується фільтрами й потрапляє у водойми. Промисловими біологічними забруднювачами є підприємства шкірообробної промисловості, мясокомбінати, цукрові заводи.

7 Проблема прісної води Вода є однією з найбільш необхідних і найпоширеніших речовин. Вона необхідна для життя, оскільки бере участь у кожному процесі, що відбувається в рослинах та в живих організмах. Але лише незначна частина цієї води придатна для використання людиною. Абсолютна більшість цієї колосальної маси - це гіркувато-солона морська вода, непридатна для життя та технічного використання.

8 Об'єм прісної води, що є в розпорядженні людини для споживання, залежить від тієї швидкості, з якою джерела прісної води відновлюються або поновлюються в процесі глобального гідрологічного циклу, а не від загальної кількості запасів прісної води у світі. Гідрологічний цикл є дуже ефективним виробником прісної води, однак він дуже неефективний як розподільник. Тому в багатих на воду країнах водні ресурси використовуються не повністю, в той час як інші частини земної кулі забезпечені нею недостатньо. Соціоекологічні фактори значною мірою впливають на доступ до води. Країни, що розвиваються, можуть не мати капіталу і технології для початку використання потенційно наявних водних ресурсів.

9 Зростання чисельності населення світу привело до різкого збільшення обсягів споживання води. Найвищі показники зростання населення спостерігаються в засушливих країнах, багатьом з яких вже зараз не вистачає води. Очікується, що хронічна нестача прісної води буде спостерігатися в більшій частині країн Африки, Близького Сходу, в Північному Китаї, в частині Індії і Мексики, на Заході Сполучених Штатів і в колишніх радянських середньоазіатських республіках.

10 Екологічні проблеми малих річок України Малі річки тісно пов'язані з економікою прилеглих територій і відіграють значну роль у розвитку соціального середовища. Водночас всебічне використання біоресурсів річок, їх зарегулювання, відбір вод на полив та господарсько-побутові потреби, а також перетворення річок на колектори стічних вод порушили їх природний стан. Річки стали забрудненими, спрямленими, мілководними, з поганою якістю води, збідненими рослинами й тваринами. Надміру інтенсивне використання в народному господарстві як самих річок, так і водозборів порушує їх природний гідрохімічний та гідробіологічний режим, зменшує водність і глибину, річки замулюються і заростають, збільшується їх евтрофікація за рахунок накопичення сполук азоту, фосфору та калію. Відмічено повсюдне забруднення води і донних відкладень річок господарсько-побутовими стоками, які вміщують величезну кількість органічних та біогенних елементів, пестицидів, важких металів, детергентів тощо. В окремих промислових районах Донбасу, Середнього Придніпров'я та Приазов'я річки сильно забруднюються промисловими стоками, в тому числі і шахтними водами, які вносять у річки величезну кількість мінеральних речовин - хлоридів і сульфатів, а також шкідливих токсичних речовин - фенолів, ціанідів тощо.

11 На перший погляд малі річки не здатні відігравати провідної ролі у водозабезпеченні народного господарства. Проте, складаючи лише 20% сумарного державного водозабору, вони забезпечують на 67% потреби сільгоспводопостачання, на 35% - зрошення, на 25% - господарсько-побутові потреби населення. Об'єм забору води на народногосподарські потреби в басейнах малих річок сягає 20% забору з водних об'єктів суші на Україні. Зараз у багатьох країнах, напевне, не залишилось річок, які б мали первісний вигляд, у яких водний потік, русло і береги не мали б, як мінімум, слідів господарської діяльності людини. Тому проблема охорони і раціонального використання малих річок - об'єктів, найбільш чутливих і схильних до стрімких негативних перетворень, ніж середні та великі водотоки, віднесена до числа найважливіших державних проблем.

12 Способи вирішення проблем малих річок Вирішуючи завдання відновлення екосистем малих водотоків, вчені підкреслюють, що головним шляхом для цього повинно бути усунення причини негативної дії. Так, серед подібних заходів доцільним є відновлення природного рельєфу русла та розчистка водоносних горизонтів; корисно утримувати надлишок наносів верховими ставками, які можна влаштовувати в ярах. Пропонується також влаштування водосховища на беззаплавних ділянках та наливних видосховищ у вигляді копанок. Необхідно, насамперед, вжити заходів для запобігання виснаженню і забрудненню, а не займатися латанням дірок - ліквідацією найкричущих недоліків, наслідків. Кожна річка, водоймище, ставок, озеро чи джерело, незалежно від того, використовуються чи ні їхні води для щоденних потреб, сільського господарства чи рибальства, повинні бути чистими, оскільки здорове життя можливе тільки на чистій Землі.

13 Список використаної літератури 1. Екологія для економічних вузів і факультетів. Підручник /Дорогонцув С.І., Хвесик М.А., Коценко К.Ф. та ін. -- К.: КНЕУ, c. 2. Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення дисципліни «Екологія»/Дорогунцов С. І.,Коценко К. Ф., Рудчук Т. І. -- К: КНЕУ, с. 3. Концепція розвитку водного господарства України. -- Київ: «Держводгосп України», с. 4. Основні напрямки вирішення еколого-економічних проблем Північного Причорномор'я/Долішній М.І., Єпіфанов А.О. -- К.: РВПС України НАН України, с. 5. Стан навколишнього середовища і його вплив на трудові ресурси / Трегобчук В.М, Гуцуляк Г.Д. - К.: Прут, с. 6. Концепція сталого розвитку для України/ Трегобчук В.М. - Вісник НАН України,