Підготувала вчитель обслуговуючої праці ЗОШ І-ІІІ ст. 10 м. Ніжина Василевська Т.М.

Метою особистісно-зорієнтованої освіти є вільний розвиток особистості, яка у процесі навчання зберігає свою індивідуальну неповторність, самобутність та гармонію з довкіллям.

Учні вчаться самостійно здобувати і застосовувати знання. Учень стає суб'єктом діяльності тільки тоді, коли реально може впливати на неї на всіх етапах: визначення цілей, планування, організації, рефлексії, оцінювання.

Психологічний (анкети та карти для психологічного супроводу процесу, проведення опитування). Дидактичний (теоретична модель особистісно- зорієнтованого уроку). Методичний (запитання і завдання для роботи на уроці).

психологічна та фахова готовність учителів; зацікавленість у цьому керівників шкіл, органів управління освітою, матеріальне та методичне забезпечення процесу.

Визнання індивідуального внутрішнього світу дитини і її провідне значення у навчанні. Включення індивідуального внутрішнього світу дитини до пізнавального контексту. Трансформація навчального матеріалу, необхідного для засвоєння на уроці на основі й відповідно до можливостей його засвоєння учнями. Свобода вибору виду завдання, вправи, виду діяльності. Всі діти можуть вчитися у відповідності до своїх можливостей, які найяскравіше виявляються через включення дитини до відповідного навчального середовища. Дитина повинна бачити своє просування в пізнанні і виявляти потребу в самоудосконаленні своїх потенційних можливостей.

зацікавлення учнів матеріалом чи формою проведення уроку,тобто зовнішніми його ознаками; поглиблення знань матеріалу уроку за рахунок реалізації міжпредметних зв'язків; реалізація проблемно-пошукової, науково- дослідницької, експериментальної роботи учнів; удосконалення форм контролю знань: урок-залік, урок-екзамен, урок-консультація; розвиток творчості учнів, реалізація їхніх потреб у спілкуванні, пробудження фантазії, розвиток емоційного сприймання навчального матеріалу.

Форми і методи спілкування довіра, підтримка, схвалення, похвала, допомога, критика, іронія, впевненість у своїх власних силах, віра учня з боку вчителя, у його можливості, віра учня у вчителя, у його підтримку та захист

ТЕХНОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНО-ЗОРІЄНТОВАНОГО УРОКУ I.Етап орієнтації II.Етап визначення мети III.Етап проектування IV.Етап організації виконання плану діяльності V.Контрольно-оціночний етап

I.Етап орієнтації Мотивація наступної діяльності вчителем, позитивна настанова на роботу. Орієнтація учнів про місце уроку у цілісному курсі, розділі, темі (схеми, опори, словесна настанова тощо). Опора на особистий досвід школярів у контексті піднятої проблеми.

II.Етап визначення мети Вчитель спільно з учнями визначає особистісно значущі завдання та навчально-пізнавальну діяльність на уроці (що може дати цей урок учневі зараз, для складання тематичного заліку, екзамену, для майбутнього життя). Визначення показників досягнення поставлених завдань (які знання, уявлення, способи діяльності будуть фіксувати їх).

III. Етап проектування Залучення учнів (по можливості) до планування очікуваної діяльності через попередню роботу (випереджувальні завдання, повідомлення, реферати, підготовка наглядності, самостійні завдання). Складання плану очікуваної роботи. Обговорення складеного плану.

IV. Етап організації виконання плану діяльності Пропонується варіативність у виборі способів навчальної діяльності (письмово чи усно; індивідуально чи у групі; виклад опорних положень чи розгорнута відповідь; в узагальненому виді чи на конкретних прикладах тощо). Вибір учнями способів фіксації пояснення нового матеріалу (конспект, схема, таблиця, опора, план, тези, висновки тощо). Вибір учнями (по можливості) завдань і способів їх виконання при закріпленні знань, формуванні умінь та відпрацюванні навичок. Варіативність у виборі домашнього завдання (диференціація за рівнем складності та способами виконання).

V.Контрольно-оціночний етап Залучення учнів до контролю за ходом навчальної діяльності (парні і групові форми взаємоконтролю; самоконтроль). Участь школярів у виправленні допущених помилок, неточностей,осмислення їх причин (взаємо- і самоаналіз). Надання школярам можливості самостійно або із допомогою вчителя, інших учнів порівнювати отримані ними результати з критеріями еталону (мети). Використання механізмів "поцінування" (позитивного ставлення успіхів школярів) і "оцінювання" (виставлення оцінок, поурочного балу, рейтингових оцінок тощо) не тільки кінцевого результату, але й процесу учіння.

Лекція - 5% Читання - 10% Індивідуальний метод - 20% Демонстрація - 30% Дискусійна робота - 50% Практичне вивчення - 75% Навчання інших - 90%