Формування у молодших школярів повноцінної навички читання як виду мовленнєвої діяльності

Навичка читання Технічна сторона Спосіб Правильність Виразність Темп Смислова сторона (розуміння прочитаного) слів, вжитих у прямому і переносному значенні; змісту речень; смислових звязків між реченнями, абзацами,частинами тексту; повнота, глибина розуміння

Спосіб читання Поскладове відривне Поскладове плавне Цілими словами Групами слів

Правильність читання Не допускається заміна, пропуски, перестановки, спотворення, повтори букв, складів, слів у тексті; Дотримання норм наголошування та орфоепії в системі голосних (ненаголошені [е], [и]; чітка вимова звука [о]); Чітка вимова дзвінких приголосних у кінці слова та в кінці складу перед наступним глухим; Нормативна вимова звуків [дж],[дз],[дз],[г],[ф]; Правильна вимова слів, передбачених програмою для кожного класу

Робота над дикцією (соціальна та естетична функції) артикуляційна гімнастика за таблицею голосних, до яких у різних позиціях (перед, після) додається одна, дві приголосні попереднє відпрацювання важких для читання слів (збіг приголосних, наголос, багатоскладові слова) читання ланцюжків коротких слів: односкладових ( з двох, трьох, чотирьох літер, із збігом приголосних ); двоскладових, у яких кожен рядок побудовано з різними складами, з чергуванням слів з різним наголосом, і з різним збігом приголосних ; трискладових з різним наголосом і з різним збігом приголосних.

Види читання Вголос Виявляється в русі очей і мовнозвукових діях Мовчки Виявляється в русі думок, почуттів, намірів. Без зовнішніх мовленнєвих рухів

Читання вголос 1. Ігрові завдання на удосконалення технічної сторони навички читання, розширення поля читання: словесні гірки; відтворення точності сприймання рядків; читання слів або речень з прикритою верхньою половиною; читання слів, які перерізані пунктиром, світлою лінією; читання пари слів, у яких відсутні одна-дві літери; складання слів із перемішаних букв, складів; читання перевернутих слів; читання злитих речень.

2.Вправи на вироблення правильності і свідомості читання: розєднай слова і читай далі; розєднай слова і прочитай загадки; розєднай слова і прочитай кінцівку казки. 3.Вправи для розширення оперативного поля читання: на знаходження абзаців або речень, у яких є певні вислови; вихоплення з тексту слів з наголосом; хто швидше знайде абзац, у якому є вислів…; прогляньте текст, скільки разів у ньому вживається слово …; хто швидше знайде в першому абзаці найдовше слово.

4.Види читання: пошепки, тихо, голосно; читання гудіння (напівголосне, у різному темпі); дощиком (напівголосне, упродовж кількох хвилин усім класом); буксиром (за вчителем); читання скоромовок; хорове читання певного уривку; читання ланцюжком; читання комбіноване (вчитель-учні); мовчазне читання; читання на швидкість; проглядове читання з метою знаходження певних слів, назв тощо; читання в особах; читання у парі; вибіркове читання.

Методика читання скоромовки 1)розуміння дітьми значення усіх слів; 2)читання скоромовки повільно, але чітко, правильно вимовляючи усі слова; 3)читання в звичайному розмовному темпі; 4)промовляння у пришвидшеному і швидкому темпі.

Мовчазне читання Види завдань: на перевірку розуміння певного явища; знаходження опису подій; виявлення емоційності сприймання, почуттів; зясувати роль повторення одних і тих же слів; встановлення звязку прочитаного з ілюстраціями; з метою поділу тексту на частини, добору заголовка, складання плану.

Виразне читання Типові методичні прийоми інтонування учнями текстів: на основі наслідування; врахування особливостей жанру твору, аналізу тексту, його структури, орієнтації на слухача; усвідомлення мовцем задачі читання.

Методичні умови формування у молодших школярів навички виразного читання: розвиток чіткої, правильної вимови усіх звуків, володіння диханням, голосом, дикцією: володіння нормами літературної вимови; оволодіння прийомами інтонування (тон, темп, паузи, логічні наголоси); розвиток уяви, емоційності читання; сформованість в учнів усіх складових навички читання; розуміння смислу прочитаного, мотивів і почуттів дійових осіб.

У поняття виразності читання входить: дотримання розділових знаків: крапка – тривала пауза і зниження голосу; знак питання (оклику) – забарвлення голосу відповідною інтонацією; кома – підвищення голосу і відповідної невеличкої паузи, коли можна сказати – раз дотримання логічних пауз, які не завжди співпадають з розділовими знаками, але обовязково зумовлюються граматичними причинами (однорідні члени речення); логічні наголоси – виділення одного із слів чи групи слів у рядку чи реченні більшою силою голосу;

забарвлення або тон мовлення, забарвлення тексту різними почуттями, емоціями: (страху, суму, незадоволення, образи, чуйності, ласки, журби, підозри, радості, урочистості …); володіння силою голосу – передача під час читання необхідного тихо, голосно, напівголосно, пошепки, криком; темп читання – повільно, швидко, помірно; чітка вимова кожного слова; створення на основі прочитаного окремих словесних картин і формувати вміння передавати слухачам так, щоб кожний із них міг чітко уявити їх.

Приступаючи до виразного читання необхідно враховувати: загальний емоційний настрій твору; настрій окремих його частин; емоційний стан героїв; розуміти ставлення автора до описуваних подій; передавати своє ставлення до зображеного. Необхідно упередити: штучне інтонування; підроблювання голосу.

Компоненти інтонаційної виразності мовлення: логічна виразність, що переконливо передає зміст тексту; образна виразність, що відтворює образність мови; емоційна виразність, що передає певні почуття, ставлення до зображеного; стильова виразність, яка відображає особливості читання творів різних жанрів

Правильне інтонування тексту випливає: з поглибленого аналізу прочитаного; виховання в учнів естетичних почуттів; розуміння емоційного стану дійових осіб; врахування жанру твору.

Види завдань для вироблення умінь користуватися паузою: спостереження під керівництвом учителя за роллю паузи в кінці речення, в середині, з опорою на розділові знаки; зіставлення варіантів читання речення, коли помилкова пауза руйнує розуміння його змісту; знаходження речення, після якого має бути найдовша пауза; знаходження речення, перед яким треба зупинитися; визначення тривалості паузи в кінці віршованого рядка; зазначення (психологічних) пауз у передачі настроїв героїв, описі подій (з допомогою вчителя); розмітка в межах строфи або абзацу тривалості пауз (довга///середня//коротка/) з врахуванням розділових знаків та емоційного стану дійових осіб; читання твору ланцюжком, коли читець закінчує читати на довгих паузах.

Визначення логічного наголосу охоплює: розпізнавання учнями на слух логічних наголосів у читанні вчителя, читця; самостійне знаходження слів, які слід прочитати з логічним наголосом; читання речення так, щоб слово з логічним наголосом було яскраво виділено інтонаційно; зіставлення мети висловлювання з місцем логічного наголосу у реченні.