Час заснування школи припадає на дореволюційний період. В одному з протоколів засідань Міської Думи зазначено про передачу освітньому закладу будинку Трайніна, що виходить однією стороною на вулицю Миколаївську, другою – на набережну річки Десни, третьою – на струмок і четвертою стороною межує з приватними володіннями. Таким чином, йдеться про приміщення по вулиці Петровського і дата заснування школи припадає на роки.

Перемога Великої Жовтневої революції 1917 року принесла встановлення радянської влади в Новгороді-Сіверському. В приміщенні колишньої Земської трирічної школи Новгород-Сіверським ревкомом була організована Заручейська початкова чотирирічна школа. Із відомостей про кількість шкіл і учнів по Новгород-Сіверському повіту за роки в Заручейській міській школі 1 навчалося 232 учні, з них 140 хлопців і 92 дівчинки, було 5 основних класів і 3 паралелі. Школа мала 2 деревяних приміщення.

За даними 1922 року в Заручейській міській школі I ст. 1 (на той момент в місті існувало шість шкіл) працювало 7 вчителів: Піхотний Іван Кузьмич, Правосуд Василь Опанасович, Тарасенко Євгенія Неофирівна, Меньшова Євгенія Олександрівна, Тимошенко Юлія Іванівна, Білодід Марія Лаврентіївна, Радимська Наталія Володимирівна

З навчального року семирічна школа стала Новгород-Сіверською середньою школою 2. В цей же час для розташування школи почалося будівництво нового корпусу на 10 класних кімнат. Роботи були завершені напередодні війни. Але вчителі та учні так і не встигли перебратися на навчання до нового корпусу.

Після визволення Новгород-Сіверського району було прийнято рішення негайно відновити навчання. 5 жовтня 1943 року був виданий наказ 1 по Новгород- Сіверській середній школі про призначення класоводів і класних керівників, почалося активне шкільне життя. Наша школа охоплювала навчанням не тільки дітей міста, Покровщини, Заруччя і Доматканова, але й навколишніх сіл: Кірового, Дробишева, Араповичів, Чулатова, Смяча, Горбова, Ленькова та інших. В 1945 році був перший післявоєнний випуск 10 класу у складі 9 випускників.

Після Великої Вітчизняної війни на території школи продовжував діяти дитячий будинок. Директором дитячого будинку був призначений звільнений з лав Червоної Армії Іван Якович Стецюк.

Рік за роком школа зростала, упорядковувалася, покращувалася її матеріальна база, збільшувалася кількість учнів і вчителів, одночасно змінювався і їх якісний склад. За післявоєнні роки виросли власні майстри педагогічної справи, такі як Соколова Є.В., Вергун М.Л., Маньковська А.С., Маньковський П.М., Сигута П.І., Домоцька В. В. та інші.

У звязку зі зростанням кількості учнів та новими вимоги до навчання виникла необхідність розбудови школи і, насамперед, побудови спортивного залу. В 1961 році був замовлений проект на будівництво спортзалу. Відповідно до цього проекту в 1964 році він був добудований до основного корпусу.

У школі були обладнані фізичний, хімічний, історичний, біологічний кабінети, кабінети іноземної, російської, української мови. Побудовані майстерні слюсарної і швейної справ, майстерня обробки деревини, працювала теплиця. З 1982 по 2005 рік 501 випускнику школи разом з атестатом про середню освіту було вручено свідоцтво про присвоєння їм ІІ-ІІІ розрядів столярів (для хлопчиків) і швачок (дівчатам).

За період існування школи атестати про середню освіту отримали понад 2,5 тисячі випускників, з них мають золоту медаль – 62 випускники, срібну медаль – 23. Випускники школи живуть і працюють у різних куточках нашої країни, а також за її межами. Серед них є кандидати і доктори наук (Сокур Світлана, Пашков Євгеній, Сахновська Лариса та інші). Є Народний Депутат України – Маньковський Григорій Володимирович, не менш відомі лікарі, вчителі, робітники і селяни.

Героїчна і трагічна сторінка історії не тільки нашої школи, а і всього народу – Афганістан. Девятнадцять випускників нашої школи пройшли сувору школу Афганістану.

Трагічна доля спіткала Мехеда Олега Анатолійовича – спочатку випускника школи 1963 року, а потім вчителя праці. Після девяти місяців служби в Афганістані, десятків боїв і операцій він героїчно загинув 5 вересня 1980 року. Похований у рідному місті.

5 вересня 2011 року в рідній школі Олега Мехеда відкрита меморіальна дошка.

Та неможлива успішна робота школи без плеяди справжніх відданих своїй справі педагогів. Починаючи з перших років заснування школи і до наших днів всі свої знання, надбання, сили і турботу вони несли і несуть дітям. Це ветерани Сигута Петро Іванович, Маньковський Павло Миколайович, Маньковська (Блохіна) Анна Степанівна, Якубович Борис Григорович, Вергун Марія Леонтіївна, Скибенок Лукерія Олександрівна, Купцова Марія Григорівна, Ромченко Анна Єгорівна, Іванькова Надія Григорівна, Дударева Валентина Петрівна, Сигута Антоніна Василівна, Кедун Лідія Сергіївна, Осипець Лідія Яківна, Осипець Михайло Григорович, Левошко Таісія Андріївна, Кривець Іраїда Михайлівна, Молявко Ольга Семенівна, Мазур Діна Павлівна, Бондарь Марія Іванівна, Амірова Роза Йосипівна, Сулім Альвіна Михайлівна, Бельдяга Надія Никифорівна, Осипець Людмила Іванівна, Єрохова Анна Петрівна, Шилан Галина Степанівна, Ніколаєнко Руслан Максимович, Тригубенко Анна Іванівна, Домоцький Борис Степанович, Іваньков Анатолій Григорович, Іванькова Валентина Кузьмівна, Ворожбит Віктор Олександрович, Хоменко Людмила Іванівна, Правосуд Анель Миколаївна, Кизицький Степан Йосипович, Апенько Людмила Миколаївна та багато інших. На сьогодні педагогічний колектив школи складається з 27 педагогічних працівників.

Успішна робота закладу забезпечувалася наполегливою працею її керівників: Кравченка І.П., Троїцького А.П., Полієнка Павла Григоровича, Ворони Івана Петровича, Лисиці Михайла Васильовича, Котка Петра Федоровича, Герасименка Андрія Івановича і на сьогодні відповідальність покладена на плечі Плотнікової Тамари Петрівни.

Цікавою сторінкою історії нашої школи є шкільні династії учнів та вчителів. Найбільшою і найяскравішою є династія Маньковських, які все своє життя присвятили справі виховання підростаючого покоління. Це – Маньковський Павло Миколайович, вчитель історії і географії, який з 1 вересня 1964 року до виходу на пенсію 1 вересня 1981 року працював у нашій школі разом зі своєю дружиною Маньковською (Блохіною) Анною Степанівною.

Їхню справу продовжує до сьогоднішнього дня Маньковська Тетяна Павлівна – вчитель початкових класів нашої школи

Успішна робота закладу забезпечувалася наполегливою працею її керівників: Кравченка І.Т., Сергійчика А.В., Троїцького А.П., Полієнка П.Г., Ворони Івана Петровича, Лисиці Олександра Михайловича, Котка Петра Федоровича, Герасименка Андрія Івановича і на сьогодні відповідальність покладена на плечі Плотнікової Тамари Петрівни