Загальна характеристика середньовічної китайської поезії. Творчість Лі Бо

ПЕСНЯ О ВОСХОДЕ И ЗАХОДЕ СОЛНЦА Из восточного залива солнце, Как из недр земных, над миром всходит, По небу пройдет и канет в море. Где ж пещера для шести драконов? В древности глубокой и поныне Солнце никогда не отдыхало, Человек без изначальной силы Разве может вслед идти за солнцем? Расцветая, травы полевые Чувствуют ли к ветру благодарность? Дерева, свою листву роняя, На осеннее не ропщут небо. Кто торопит, погоняя плетью, Зиму, осень, и весну, и лето? Угасанье и расцвет природы Совершается своею волей. О Сихэ, Сихэ, возница солнца, Расскажи нам, отчего ты тонешь В беспредельных и бездонных водах? И какой таинственною силой Обладал Лу Ян? Движенье солнца Он остановил копьем воздетым. Много их, идущих против неба, Власть его присвоивших бесчинно. Я хочу смешать с землею небо, Слить всю необъятную природу С первозданным хаосом навеки.

Ієрогліфи Велика китайська стіна Бойові мистецтва Олімпіада 2008 Дракон Рис ЧайПапір Шовк Лотос Фарфор Компас

Китайська писемність (кит. ; піньїнь: zhōngwén, «китайське письмо») стародавній і загальновживаний спосіб запису китайської мови. Китайські ієрогліфи – знаки-малюнки, що означають слова і поняття. Китайське письмо має зорову природу, тому мистецтво каліграфії надзвичайно цінується. Знаки китайської писемності, відомі як китайські ієрогліфи (кит. / ; піньїнь: hànzì, ханьцзи, «букви Хань»). Вони широко використовуються не лише в Китаї, але також в японській і корейській писемності, а до 1945 року вживалися на письмі у В'єтнамі. Кількість китайських ієрогліфів, згідно з китайським класичним словником Кансі, складає знаків. Більше половини з них є архаїзмами і у сучасній китайській мові не вживається. Зазвичай, освічений китаєць повинен знати 4 5 тисяч ієрогліфів. Окрім ієрогліфів існує також спеціальна латиниця для фонетичної передачі китайської мови.

Велика Китайська стіна

Лотос

Рисові поля

Плантації чаю

Шовк

Компас

Фарфор

Олімпіада 2008

Площа - 9,6 млн км,2. Населення - 1,2 млрд чоловік. Столиця - Пекін. Китай – велика країна, розташована на Південному Сході Азії. Високі гори Тібету, величезна пустеля Гобі й води Тихого океану неначе приховують цю Країну від усього світу.

Китай – республіка з 1949 р. Вищий орган влади - Всекитайські збори народних представників. В адміністративному відношенні КНР поділяється на 23 провінції, 5 автономних районів (Внутрішня Монголія, Сіньцзян-Уйгурський, Тибетський, Гуансі Чжуанський, Нінся-Хуейський) та три міста центрального підпорядкування - Пе- кін, Тяньцзінь та Шанхай. З 1997 року Сянган (Гонконг) є особливим адніністративним районом Китаю, а з 1999 року до КНР приєднається Аоминь (Макао).

Ду Фу Лі Бо Представники «золотої доби» китайського Середньовіччя

Жанри китайської поезії доби Середньовіччя ШіЦиФуСао Лей і АйЦзань ВеньСюй

Фу – вірші в прозі різних розмірів Ші – вірші з фіксованими розмірами Сао – вірші вигадливих розмірів Ци – вірші пісенного типу Лей і Ай – плач за шанованою людиною Цзань – віршовані характеристики Вень – молитва до померлого Сюй – передмова до віршів

Китайські поети дотримувались таких правил віршування: використовували рядки лише з 5 й 7 слів; кожне слово мало створювати свій зримий образ; звукової упорядкованості (у китайській мові кожен ієрогліф вимовлявся своїм тоном; зміст розкривати не повністю, даючи змогу читачеві самостійно уявити образи; представляти у поезіях реальне життя, без вигадки й фантазії, бо цінувалася насамперед образність, простота й щирість почуттів.

Лі Бо

Паралелізми - це почерговий показ стану природи і стану людської душі.

Лі Бо біла слива провінція Сичуань син купця мандрівник, придворний поет, заколотник кістка гордості понад 900 віршів у різних жанрах пейзажна, філософська, громадянська лірика поезія гір та вод психологічний паралелізм, метафора