Китайська лірика Китайська поезія епохи ТанКитайська поезія епохи Тан Основні теми танської поезії ЛІ БО ( )ЛІ БО ( ) ДУ ФУ ( ) Поезія ЛІ БО Поезія ДУ ФУ

Розкві китайської поезії епохи Тан (618 – 906 рр.) Із 618 р. в Китаї починається правління династії Тан, що тривало майже 300 років ( до 907 р.). У результаті обєднання окремих ворогуючих князівств було утворено могутню Танську державу. У великих містах зосереджуються школи, бібліотеки та університети. Сюди зїжджаються живописці, поети, філософи. Надзвичайного розквіту досягли наука, мистецтво й література. Жодне дружнє застілля не обходилося без віршів, їх присвячували одне одному під час зустрічі чи розтавання. Здавалося, що поезія інколи здатна замінити ліки, угамувати біль і сум. Китайські поети майже не оспівували ратну славу, подвиги, а війну вважали наслідком невмілого управління імператора. А ось природа для них була божественним одкровенням. Гори, ріки, місяць, подорожній, верба й весна – усе це жило й розвивалося в китайській поезії, бо природа і людина злилися в ній воєдино. На Головну сторінку

У танські часи переживали свій розквіт пяти- і семисловні вірші з двох рядковою строфою, з обумовленим чергуванням тонів, з єдиною римою. Вони дали можливість застосовуванню в поезії розмовної мови. Новаторство танської поезії поєднувалося з традиційністю зображальних засобів. На початку танської поезії стояли такі майстри, як Ван Бо, Лу Чжао-лінь, Чень Цзі-ан, Мен Хао-жань, Гао Ші та інші. Кожен із цих різних поетів так чи інакше передував творчості своїх геніальних сучасників – Лі Бо та Ду Фу. На Головну сторінку

Основні теми танської поезії Основними темами танської поезії були теми поета і природи, втечі від світу, дружби, кохання, туги за давниною, вигнання, життя на чужині, тлінності людського буття. Ці теми поети розвивали та поглиблювали, спираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму та буддизму. Література, яка тяжіла до конфуціанства, характеризувалася реалістичністю зображення, стриманістю переживань та обмеженістю виражальних засобів. Для літератури, що тяжіла до даосизму, притаманне змалювання внутрішнього світу людини, звернення до образів китайської міфології та опис відчуття містичного єднання людини та природи. На Головну сторінку

ЛІ БО ( рр.) Лі Бо ( рр.) китайський поет епохи Тан. «Безсмертний, скинутий з небес», - так сучасники називали Лі Бо. Народився 701 р. у заможній родині у провінції Сичуань. Ще в юному віці поет мріяв допомагати людям, і через те обрав незвичайний шлях для молодої людини свого часу: не складав іспитів, пішов з дому, мандрував. Захоплювався даоською філософією, вів усамітнений спосіб життя. Йому було понад сорок років, коли імператор покликав його до свого палацу і нагородив високим званням ханьлінь (академічним ступенем). Але Лі Бо залишався незалежним у переконаннях поетом і через три роки пішов із столиці заради нових подорожей і зустрічей з поетами Ду Фу, Гао Ші та інш. Потім вступив на службу до молодшого брата імператора Лі Ліня, який зазіхнув на імператорський престол. Лі Бо, як його прихильника, кинули до вязниці і відправили у заслання, хоча згодом пробачили. Через декілька років після цих подій він помер у 762 році. За легендою, поет потонув, спробувавши впіймати відображення повного місяця у річці. Залишилося понад 900 віршів Лі Бо. На Головну сторінку

ДУ ФУ ( рр.) Ду Фу ( ) китайський поет епохи Тан. Онук поета Ду Шень-яня, Ду Фу походив із давнього знатного роду. Серед його пращурів були полководці, вчені, письменники. Але рід занепав, і Ду Фу народився у збіднілій на той час сім'ї провінційного урядовця невисокого рангу. Свій перший вірш написав у 7 років, і його високо оцінили знавці поезії. Здобув гарну освіту. У молоді роки захопився конфуціанством. Намагався скласти державні іспити, щоб за сімейною традицією отримати посаду державного службовця, але службовцем він не став. У років багато подорожував по різних місцях Китаю. У 741 р. прибув до столиці імперії Чан'ань. Там мешкав майже 10 років, отримав при дворі незначну посаду. У 744 р. зустрівся з Лі Бо, час дружби з яким став учнівським періодом у творчості Ду Фу. У 755 р. поет опинився в полоні у повстанців Ань Лушаня. Навесні 757 р. Ду Фу вдалося втекти до Чананя і добратися до ставки імператора. Несподівано його призначають радником молодого імператора Су-Цзуна. Проте у 759 р. Ду Фу пішов зі служби, розчарувавшись у можливості приносить користь людям, та оселився зі своєю родиною на півдні, у місті Ченду. Там на березі ріки Ста Квітів збудував знамениту соломяну хижу, яку не раз згадував у віршах. Смерть спіткала поета 770 року, коли він перебував у своїй останній мандрівці. На Головну сторінку

Особливості поезії ЛІ БО На Головну сторінку Лі Бо вражає читача космічністю своїх пейзажних віршів, прагненням піднестися над буденністю, покинути людську метушню. Його приваблюють високі зорі, вічне небо, бурхливі річки, круті вершини. Та разом з тим у роки творчої зрілості посилюються тужливі настрої. Поета тривожить усе: військові події, злиденність життя трудівника. З глибоким болем Лі Бо пише про тяжку працю селянина, важку долю жінки. Ним створені поезії про любов, вірність, розлуку, чоловічу мужність, силу воїнів, ніжність і красу жінки, природу в цілому. Можна сказати, що у віршах Лі Бо відобразився дух самого народу.

Особливості поезії ДУ ФУ На Головну сторінку Ду Фу написав понад 1400 віршів. Його поезія традиційна за тематикою: китайські пейзажі, розлуки і зустрічі друзів, радість спілкування і сум, роздуми про соціальну несправедливість, про старість і смерть. Ду Фу вважається чудовим майстром пейзажної лірики. Він оспівав природу рідної країни, радість життя простої людини на лоні природи («Весняні води» «Чунь шуй», «Рано встаю» «Цзао ці», «Вночі у селі» «Цунь є»). Але поет у своїх творах, окрім іншого, виступав проти війни, що несе страждання і смерть («При місяці згадую брата»), проти несправедливості законів, співчував знедоленим, уболівав за свій народ. У поезії «Пісня про хліб і шовк» він оспівує мирну працю селянина. У багатьох віршах поет намагався передати тугу за рідним краєм, за своєю сім'єю, з якою був розлучений («Цвіркун» «Цу чжі»). Вірші Ду Фу відтворюють живі картини дійсності, тому їх називають «поетичною історією». Досконало опанувавши форми віршування, Ду Фу багато зробив для розвитку китайської поетичної культури, справив величезний вплив на розвиток національної поезії. У Китаї його шанобливо звуть «корифеєм поезії».