Бібліотечний урок Мета: ознайомити учнів з творчістю поета Петра Акайомова, визначити особливості його поетичної школи, показати зв`язок творів поета з рідним краєм, розкрити особливий колорит його віршів. Форма уроку: поетичний салон Малюта Н.Ф. ЗНЗ 136 Провідний бібліотекар Дивовижна подорож до країни книжок Петра Акайомова

Донеччина – край великий і багатий. Особливо славиться Донецька земля талановитими людьми, які є її красою і гордістю. Багато породила Донеччина письменників, художників, поетів, діячів культури та інших славетних людей, імена яких навіки вписані на сторінках історії. Одним з таких є Петро Іванович Акайомов

Член Спілки Письменників Росії Член Спілки Журналістів Росії На даний момент проживає в Москві і є головою відділу акредитації і моніторингу СМІ Управління по зв`язку з суспільством й взаємодією з СМІ

Дещо з біографії Петро Іванович Акайомов народився в 1948 році в Донецьку. Тут пройшли його дитинство і юність, шкільні роки й активне комсомольське життя, були опубліковані перші замітки й вірші в обласній молодіжній газеті "Комсомолець Донбасу". Батько й багато родичів працювали на шахтах, добували вугілля. Дім, у якому ріс поет, знаходився поряд з териконами, тому йому з дитинства була відомою тяжка праця гірників. У 1966 році він закінчив нашу, 136 загальноосвітню школу Будьоннівського району.

Потім ішла служба в Армії - і знову вірші й публікації різного жанру в окружній газеті Бакинського округу ПВО "На стражу. Після Армії був ЗИЛ (Московський автомобільний завод ім. І. А. Лихачова), що став теперішньою школою життя. Працював на конвеєрі, потім у парткомі заводу й, звичайно ж, писав статті й вірші в багатотиражну газету "Московский автозаводец".

Далі життєвий шлях складався по-різному - Союз журналістів Москви, Московський горком партії, Союз журналістів СРСР, ТАСС, Держтелерадіо СРСР, останнім часом - у Прес-службі Державної Думи. Всі ці роки публікував у різних виданнях як публіцистику, так і вірші, виступав на Всесоюзному радіо, вів авторську передачу "Пісенний літопис країни", випустив книгу "По Москві" (видавництво "Планета"). Вона була переведена на багато закордонних мов, витримала три видання, стала лауреатом конкурсу на кращу книгу про Москву й москвичів у 1985 році.

В 1999 році у видавництві "Книга й бізнес" вийшов поетичний збірник "Аварія любові" з передмовою відомого поета Володимира Фірсова, що дав таку характеристику поезії П. Акайомова: "Про що б Петро не писав - усе пронизано щиросердністю, совісністю й природженою щедрістю поетичної душі". В останні два роки вірші П. Акайомова друкувалися в поетичних збірках "Поети Москви - ХХ століттю", "Поети Москви", "Антологія одного вірша". Петро Акайомов з дитинства захоплюється футболом і шахами, в останні п'ять років ще й дачею. Любить музику, театр, книги. В 2008 році поет знову приїхав до рідного Донбасу, не забув завітати й до нашої школи і подарував її бібліотеці 10 своїх книг, серед яких і «Аварія Любові».

Аварія Любові Під такою драматичною назвою російський поет і журналіст Петро Акайомов недавно випустив свій новий поетичний збірник. А часто в любові буває аварія? Напевно, нерідко, тому що "ми любимо тих, хто нас не любить". І вуж тим більше, якщо джерело любові й страждань не тільки улюблена жінка, але й Україна - звідки родом, Росія - де живеш, а між ними границі - "рани", на які "сиплють сіль". Вірші Акайомова лягли в основу авторського музично-поетичного вечора "Повертайся...", що відбувся в Центральному Будинку журналіста.

Пьянящий воздух странствий Як сказано в стародавніх східних рукописах, є кілька речей, від яких людині важко відірватися: дивитись на пташиний політ в небі й танок спалахів полум`я, насолоджуватися прекрасною їжею й пити воду під час спраги, слухати захоплюючу розповідь манрівника й вдихати повітря свободи – повітря мандрів. А чого тільки не трапляється під час подорожі! Забавні пригоди й гіркі розчарування, нові відкриття й старі знайомства… Все це, всі враження від подорожей ввійшли в наступну збірку віршів Петра Акайомова Пьянящий воздух странствий

Людей соединяют звезды. – Донецк: Проспект-Пресс, – 176с. Поетична збірка Петра Акайомова – третя із серії видань відомих російських письменників і поетів, котрі народилися та виросли на Донеччині. Поет із сердечною щирістю та задушевною мелодійністю оспівує любов – до жінки, друзів, природи Презентація книги

На вірші П. Акайомова композитором Сергієм Свєтловим написано близько 40 пісень. Випущено 2 пісенних альбоми - "Повертайся" і "Білі ночі", кілька пісень увійшли в збірник "Два серця". Виконавці - сімейний дует Ганна й Сергій Свєтлови. Петро Акайомов подарував нашій медіатеці диски- збірки пісень Облака Парижа й Жизнь так летит неудержимо…

Презентація особистої сторінки в бібліотеці рідної школи

…Мої вірші, мов покаяння перед Богом, Де хвилюванням повен кожен ряд. Я розпрощався з батьківським порогом, Та й зараз опинитися там рад…

…Не чекають мої вірші на премії. Нема їх в збірниках великих і малих, Безсумнівно, не Пушкін я, не геній, І голос мій нечутен, зовсім тих…

…А я пишу, коли Луні не спиться, Коли душа злітає в верховіть, На білій поки ще сторінці, Яка зізнань чекає і мовчить. В моїх віршах є все, окрім обмана, Запроданства і метушні. В моїх віршах оспівана та Дама, Котрій не можу я сказати «ні»…

…Поки живу, Любов не зупиню, Вірші врятують і від болю, й від тоски, Я ними залечу усяку рану, І все скажу, як надо – по- мужськи!..

Рядки про Батьківщину Ніколи в Донецьку ти не бувала, Він для мене – шахтарський причал. Тут мені матір казки на ніч читала, До сокири батько привчав. Тут з дитинства мої терикони Все манять до себе й зовуть Для мене, як для бабусі ікони, Вони головними у долі живуть. З них дивився в далину степовую, До зірок з них тягнувся рукой. Ніг порою під собою не чув я, Коли з них збігав я домой Й зараз, в якій не був би далечі, Згадую я і кота у ганка, Й матір милу в шовковому вбранні, Й дуже хворого вітця.

Не була ти в Донецьку ні разу, В квітах гарний він й навіть в снігу. З вокзалу сподобається він одразу, Полюбити його я тобі поможу. Пройдемось ми по проспектам з тобою, Бросимо в Кальміус пятак. Й на оспіваних вулицях мною Посидимо, помовчимо ми просто так. А коли настане час проститься, В очі твої загляну я, Запитаєш ти раптом: «Чи можна лишиться?» «Я – за!» - вся планета почує.