Лекція 7. Методологія й методи синтезу моделей економічних систем і їх структур управління 1.Методологія синтезу економічної системи 2.Моделювання бізнес-процесів 3.Моделі синтезу структури управління Література: [16, c ],[1, с ],[].

1. Методологія синтезу економічної системи Оскільки економічні системи мають складну структуру, їх функції і функціональність часто бувають багатозадачні, то відповідні завдання синтезу таких систем складні, рішення яких вимагає різноманітних підходів і носить ітеративний (лат. iteratio - повторення) характер. Процедура формалізованого синтезу - теоретичний аспект, що має риси неформальності та евристичного підходу. На початковому етапі синтезу відсутні необхідні дані аналізу тому формалізовану теорію не трактують як операційну методологію одержання кількісних результатів. За допомогою формального підходу до опису процесу синтезу можливо впорядкувати концептуальні індуктивні міркування.

Розчленовування економічної системи – основна вимога при її синтезі через складність його завдання.. Існує розходження між завданнями синтезу об'єкта управління та керуючої системи. Специфіка завдань композиції керованої системи витримується за допомогою інженерного та технологічного проектування. Специфіка завдань композиції керованої системи витримується за допомогою інженерного та технологічного проектування. Інтереси економічної кібернетики як науки при синтезі актуальні у сфері: вивчення синтезу керуючої системи; вивчення синтезу керуючої системи; фіксації певних властивостей для виявлення зв'язків у керованій системі. фіксації певних властивостей для виявлення зв'язків у керованій системі. Таким чином, загальне завдання синтезу полягає в тому, що при даному об'єкті керування конструюється система управління, що відповідає заданим властивостям, а що особливо важливо - властивостям оптимальності.

Актуальність завдань синтезу висока у зв'язку з тенденціями розвитку економічних систем при ринкових відносинах Завдання оптимального синтезу є основою створення ефективної системи управління економікою та її субєктів. Синтез системи управління, на відміну від технологічного проектування, здійснюється шляхом «синтезу оптимальних удосконалювань», іншими словами, модифікації та розвитку діючої системи. Таким чином, управління економічною системою може здійснюватися з позицій аналізу або синтезу. Таким чином, управління економічною системою може здійснюватися з позицій аналізу або синтезу. Визначимо розходження між цими аспектами. Визначимо розходження між цими аспектами. Нехай S = {(S o, S y ); R(S o, S y )} система управління, де S 0 керований економічний об'єкт (об'єкт управління); S y керуюча система (суб'єкт управління); R властивості взаємодії обох об'єктів.

Cформулюємо завдання аналізу так: при заданих об'єктах S o, S y визначити властивості R. при заданих об'єктах S o, S y визначити властивості R. Завдання сформулюємо як завдання аналізу таким чином: для об'єкта So знайти їз альтернативної безлічі S можливих систем управління таку, котра відповідала б заданим властивостям R. Іншими словами, для даного об'єкта So та заданим (проектним) властивостям взаємодії об'єкта та суб'єкта управління необхідно синтезувати керуючу систему S, що відповідає цим умовам. Іншими словами, для даного об'єкта So та заданим (проектним) властивостям взаємодії об'єкта та суб'єкта управління необхідно синтезувати керуючу систему S, що відповідає цим умовам. Як завдання синтезу: це оптимальний синтез, що орієнтований на композицію керуючої системи S y з найкращими властивостями відносно цілей системи керування S.

Загальне завдання синтезу об'єкта управління Об'єкт процесу управління це виробничо- економічна система зі сформованою виробничою структурою Gy і сформованими тенденціями розвитку d(t)/dt, d 2 Y(t)/dt 2. зі сформованою виробничою структурою Gy і сформованими тенденціями розвитку d(t)/dt, d 2 Y(t)/dt 2. Кінцеві результати роботи системи характеризуються безліччю Y= {Y i } взаємокорельованих величин. взаємокорельованих величин. У загальному випадку y Y це функція часу, траєкторія або набір траєкторій: в =f(x,co,t). Керуюча система S y (або зовнішнє середовище) формулює: - мету управління y 0 ; - множину припустимих керуючих впливів Z m (рис. 7.1).

Генеруючи, мету y 0 (t) і вектор управляючих сигналів Z m (t), керуюча система задає, а об'єкт керування S 0 здобуває траєкторію y(t) за рахунок цих впливів та факторів зовнішнього середовища. У загальному випадку ця траєкторія відрізняється від цільової траєкторії y 0 (t). У загальному випадку ця траєкторія відрізняється від цільової траєкторії y 0 (t). Виникає розрив між фактичним значенням показника y і його цільовою траєкторією - так звана проблема ( рис. 7.2). Виникає розрив між фактичним значенням показника y і його цільовою траєкторією - так звана проблема ( рис. 7.2).

Рис Компоненти варіації цільової траєкторії розвитку

Вирішити проблему можна шляхом: керуючого впливу Z m ; керуючого впливу Z m ; варіації показниками у і з якими корелює y; варіації показниками у і з якими корелює y; застосовуючи обидва способи одночасно. застосовуючи обидва способи одночасно. Таким чином, проблема є сума відповідних підпроблем: З першим варіантом розвитку вирішення проблему y пов'язане завдання синтезу керуючої системи, що генерує керуючі впливи Z m. :

Що стосується другого аспекту вирішення проблеми (y) виділимо наступне: З множини властивостей системи управління виділяють підмножину So, яку можна назвати цільовою безліччю (по виходу) з елементами So у, з якими зв'язані цільові зміни такі, що де а. - коефіцієнти відносної важливості підпроблем yі. Тоді представимо завдання синтезу проблемної ситуації {So y, Ay}, або синтезу цільової безлічі {So } і синтезу множини підпроблем {Ay}.

При синтезу цільової множини: враховують прийняту концепцію об'єкта керування; враховують прийняту концепцію об'єкта керування; здійснюють вибір основної аналітичної моделі взаємозв'язку показників у і із цільовими показниками y; здійснюють вибір основної аналітичної моделі взаємозв'язку показників у і із цільовими показниками y; виявляється спільний вплив варіацій { } на рівень цільового показника; виявляється спільний вплив варіацій { } на рівень цільового показника; враховується взаємний зв'язок між проблемами, оскільки розвиток об'єкта управління повинен бути комплексним. враховується взаємний зв'язок між проблемами, оскільки розвиток об'єкта управління повинен бути комплексним.

Для вирішення підпроблем необхідно: ураховувати загальну концепцію управління об'єктом; ураховувати загальну концепцію управління об'єктом; використати методи регулювання (стабілізації, виконання програми або спостереження). використати методи регулювання (стабілізації, виконання програми або спостереження). вид збурювань ідентифікувати не обов'язково. вид збурювань ідентифікувати не обов'язково.

Недоліки регулювання, у порівнянні із жорстким управлінням (управління без зворотного зв'язку): регулятор впливає на процес тільки тоді, коли неузгодженість вже виникло; регулятор впливає на процес тільки тоді, коли неузгодженість вже виникло; при невеликій кількості регульованих параметрів, використається кілька контурів регулювання і розробляється система багатозвязаного регулювання; при невеликій кількості регульованих параметрів, використається кілька контурів регулювання і розробляється система багатозвязаного регулювання; коли об'єкти регулювання взаємозалежні, зміна установки регулятора впливає не тільки на регульований параметр, але й може вплинути через ланки зв'язку на всі інші регульовані параметри; коли об'єкти регулювання взаємозалежні, зміна установки регулятора впливає не тільки на регульований параметр, але й може вплинути через ланки зв'язку на всі інші регульовані параметри; внаслідок інтенсивної взаємодії елементів можливе погіршення якості регулювання. внаслідок інтенсивної взаємодії елементів можливе погіршення якості регулювання.

Так званий метод системної динаміки Дж. Форрестера є ефективним методом моделювання та імітації складних економічних систем. Головною особливістю методу системної динаміки Дж. Форрестера є: нелінійність структури контурів зворотного зв'язку; нелінійність структури контурів зворотного зв'язку; сильно розгалужені структури контурів зворотного зв'язку. сильно розгалужені структури контурів зворотного зв'язку. Створення адекватних моделей складних керованих об'єктів можливо тільки при: комбінації методів системної динаміки із сучасними методами ідентифікації у теорії регулювання; комбінації методів системної динаміки із сучасними методами ідентифікації у теорії регулювання; застосовуванні методами економетрії та теорії прийняття рішень у теорії регулювання. застосовуванні методами економетрії та теорії прийняття рішень у теорії регулювання.

Загальне завдання синтезу керуючої системи: - існування множини альтернатив для рішення проблеми; - розробка теоретичних аспектів синтезу керуючої системи; - виявлення та розробка керуючих впливів Z m, які забезпечили б досягнення мети, що стоїть перед системою управління; - розробка вирішуючої системи або системи прийняття рішень. Система виду S: X + Y може бути представлена як система прийняття рішень. Ця умова визначає принципову можливість синтезу керуючої системи.

У процесі синтезу, що ґрунтується на результатах аналізу та реалізується як ітеративна процедура, використовуються стандартні модельні конструкції(такі як в аналітичному методі): - декомпозиція; - координація; - агрегування. Таким чином, при певній протилежності цілей аналізу та синтезу ці аспекти дослідження зв'язує певну функціональну єдність. Визначальною проблемою синтезу керуючої системи є синтез закону управління, при якому: - керуюча система формує вектор управляючих сигналів Z m (t), що забезпечує мінімізацію при заданому у відповідь на зовнішній вплив на систему управління

Складність синтезу закону управління полягає в тому: множина X (збуджуючих сигналів із середовища) містить лише змінні, що дозволяють вирішувати проблеми, що виникають у даний момент часу; множина X (збуджуючих сигналів із середовища) містить лише змінні, що дозволяють вирішувати проблеми, що виникають у даний момент часу; відносно майбутнього можливо прогнозувати тільки такі ситуації, які мали прецеденти в минулому. відносно майбутнього можливо прогнозувати тільки такі ситуації, які мали прецеденти в минулому. Після вирішення завдання синтезу об'єкта управління та завдань спостереження й ідентифікації станів керованої систем: необхідно сформулювати закон управління; необхідно сформулювати закон управління; виконати структурний синтез (як наступне завдання синтетичного методу): одержання такої структури керуючої системи, що могла б ефективно використовувати певний закон управління. виконати структурний синтез (як наступне завдання синтетичного методу): одержання такої структури керуючої системи, що могла б ефективно використовувати певний закон управління.

Завдання структурного синтезу керуючої системи: керуюча система S є системою прийняття рішень, або вирішальною системою, що реалізує завдання управління по виробленню управляючих впливів Z m (t), відповідно до закону управління; керуюча система S є системою прийняття рішень, або вирішальною системою, що реалізує завдання управління по виробленню управляючих впливів Z m (t), відповідно до закону управління; забезпечує відповідність мети управління та глобальної мети, яка стоїть перед системою в цілому. забезпечує відповідність мети управління та глобальної мети, яка стоїть перед системою в цілому. При композиції керуючої системи розрізняють такі види структури системи: функціональну; функціональну; організаційну; організаційну; інформаційну; інформаційну; інші структури, що взаємодіють між собою в процесі управління. інші структури, що взаємодіють між собою в процесі управління.

Якщо відомий закон управління, синтез структури визначає: вид сукупностей реалізованих принципів управління W k ; вид сукупностей реалізованих принципів управління W k ; макрофункції управління F, що встановлює взаємозв'язок функцій управління з функціями об'єкта S o, макрофункції управління F, що встановлює взаємозв'язок функцій управління з функціями об'єкта S o, множину взаємозалежних функцій управління F, виконуваних системою керування, що реалізовує принципи W k ; множину взаємозалежних функцій управління F, виконуваних системою керування, що реалізовує принципи W k ; структуру G керуючої системи S, утвореної мгожиною структурних елементів та їхніх зв'язків. структуру G керуючої системи S, утвореної мгожиною структурних елементів та їхніх зв'язків. Якщо визначені принципи управління W k і закон управління, то завдання синтезу функціональної структури полягають: у вирішенні перерахованих завдань, якщо задані принципи організації управління та функції системи; у вирішенні перерахованих завдань, якщо задані принципи організації управління та функції системи; виконанні структурного синтезу, що зводиться до розподілу множини виконуваних функцій між елементами G (структурою керуючої системи). виконанні структурного синтезу, що зводиться до розподілу множини виконуваних функцій між елементами G (структурою керуючої системи).

Визначення сукупності реалізованих принципів керування: при визначенні сукупності W k (принципів управління) вибір здійснюється з деякого континуума принципів W; при визначенні сукупності W k (принципів управління) вибір здійснюється з деякого континуума принципів W; в основі формування континуума W лежить певна закономірність між структурними і функціональних властивостями системи; в основі формування континуума W лежить певна закономірність між структурними і функціональних властивостями системи; в основі формування континуума W лежить певна розмаїтість впливів, що збурюють систему управління; в основі формування континуума W лежить певна розмаїтість впливів, що збурюють систему управління; для керуючих систем найпростіший континуум W k, що поєднує всілякі способи керування, може бути складений залежно від розмаїтості {Z m } по ознаці використання управляючих впливів {Z m }. для керуючих систем найпростіший континуум W k, що поєднує всілякі способи керування, може бути складений залежно від розмаїтості {Z m } по ознаці використання управляючих впливів {Z m }.

Створена система управління припускає певний порядок у побудові та цілеспрямованості функціонування через принципи: організованості як інтерпретація його у функціональному аспекті й структурному (рис. 7.3); організованості як інтерпретація його у функціональному аспекті й структурному (рис. 7.3); сумісності: сумісність це така спільність об'єктів, що забезпечує можливість їхньої взаємодії та служить збереженню системи; сумісності: сумісність це така спільність об'єктів, що забезпечує можливість їхньої взаємодії та служить збереженню системи; актуалізації функцій: формування системи функцій і їхньої динаміки (придбання системою нових функцій) відбувається за умови збереження цілісності системи; актуалізації функцій: формування системи функцій і їхньої динаміки (придбання системою нових функцій) відбувається за умови збереження цілісності системи; принцип лабилізації функцій, що відбиває зміст процесу вдосконалювання системи у напрямку росту поліфункціональності (зв'язок із законом необхідної розмаїтості); принцип лабилізації функцій, що відбиває зміст процесу вдосконалювання системи у напрямку росту поліфункціональності (зв'язок із законом необхідної розмаїтості); регуляційності системи, що виражається принципом Ле-Шателье: у структурі системи виникають процеси, що направлені на протидію зовнішнім збурюючим впливам, та зберігають стійкий стан; регуляційності системи, що виражається принципом Ле-Шателье: у структурі системи виникають процеси, що направлені на протидію зовнішнім збурюючим впливам, та зберігають стійкий стан; эпіморфізму визначає стійкість типу поводження структурних одиниць системи. эпіморфізму визначає стійкість типу поводження структурних одиниць системи.

Рис Принципи організованості та зв'язок із принципами організації управління

Щоб об'єднати й погодити різноманітні якості керуючої системи, необхідно дати певний пріоритет однієї зі сторін організації керуючої системи, зокрема, - функціональної. Побудова макрофункції керуючої системи: синтез ефективної структури керуючої системи носить різноманітний характер через розмаїтість підходів до визначення макрофункції системи, що виступає критерієм оптимальності розроблювальної структури; синтез ефективної структури керуючої системи носить різноманітний характер через розмаїтість підходів до визначення макрофункції системи, що виступає критерієм оптимальності розроблювальної структури; побудова функції F залежить від наявної апріорної (інформація, що передує досвіду) інформації щодо необхідних керуючих впливів Z m, ступеня їхнього впливу на кінцеві результати роботи об'єкта керування Y, вибраних принципів континуума W k, прогнозованих збурювань; побудова функції F залежить від наявної апріорної (інформація, що передує досвіду) інформації щодо необхідних керуючих впливів Z m, ступеня їхнього впливу на кінцеві результати роботи об'єкта керування Y, вибраних принципів континуума W k, прогнозованих збурювань; ціль синтезу повинна відбивати призначення проектованої системи, її характеристики, обумовлені принципами W k, і допускати кількісну оцінку; ціль синтезу повинна відбивати призначення проектованої системи, її характеристики, обумовлені принципами W k, і допускати кількісну оцінку; система управління складним об'єктом у своєму функціонуванні багатоаспектна, і вибір аспекту із оцінки ефективності структури проектованої системи, саме й повинен задаватися метою дослідження. система управління складним об'єктом у своєму функціонуванні багатоаспектна, і вибір аспекту із оцінки ефективності структури проектованої системи, саме й повинен задаватися метою дослідження.

2. Моделювання бізнесів-процесів Cистеми керування нині діючих підприємств має яскраво виражену функціональну спрямованість. На чолі організації є керівник, йому підкоряються заступники по напрямках, а кожному заступникові - підрозділи, що виконують певні функції. В основі подібної організації управління лежить принцип поділу та спеціалізації праці Адама Сміта, описаний у роботі «Надбання народу» ( XVIII ст.). Однак у нинішніх умовах цей підхід управління виявляється неефективним з причин:

функціонально-орієнтована організація управління не стимулює зацікавленість працюючих у кінцевому результаті. Системи оцінки їхньої діяльності відірвані від результативності роботи підприємства в цілому. Причиною цьому є замкненість функцій у рамках підрозділів, а працівники не орієнтовані на цільові завдання підприємства; функціонально-орієнтована організація управління не стимулює зацікавленість працюючих у кінцевому результаті. Системи оцінки їхньої діяльності відірвані від результативності роботи підприємства в цілому. Причиною цьому є замкненість функцій у рамках підрозділів, а працівники не орієнтовані на цільові завдання підприємства; при функціональному підході головним споживачем результатів праці працівника є його вищестоящий начальник. Тому кожний співробітник свідомо або підсвідомо намагається домогтися високої оцінки начальника, а не колеги із сусіднього підрозділу, а тим більше клієнта. При сучасних тенденціях клієнтної орієнтації, (коли клієнт «цар і бог») функціональний підхід відразу відкидає підприємство на останні ролі в конкурентній боротьбі за долі ринку; при функціональному підході головним споживачем результатів праці працівника є його вищестоящий начальник. Тому кожний співробітник свідомо або підсвідомо намагається домогтися високої оцінки начальника, а не колеги із сусіднього підрозділу, а тим більше клієнта. При сучасних тенденціях клієнтної орієнтації, (коли клієнт «цар і бог») функціональний підхід відразу відкидає підприємство на останні ролі в конкурентній боротьбі за долі ринку;

більша частина реальних робочих процесів до прийняття складається із безлічі функцій, тобто виходить за рамки окремих підрозділів. більша частина реальних робочих процесів до прийняття складається із безлічі функцій, тобто виходить за рамки окремих підрозділів. Однак у функціонально­орієнтованих структурах надмірно ускладнений обмін інформацією між різними підрозділами, що приводить до: а) значних накладних витрат; б) великим термінам вироблення управлінських рішень; в) як наслідок втрата клієнтів.

Результат роботи функціональної системи управління за підрахунками аналітиків: час взаємодії між підрозділами розділяється на 20% час ефективної роботи, а 80% передача результатів наступному виконавцеві. час взаємодії між підрозділами розділяється на 20% час ефективної роботи, а 80% передача результатів наступному виконавцеві. Спроби впровадження автоматизації у функкціонально орієнтованих організаціях (програма впровадження АСУ 70-х років) привели до збільшення накладних витрат на забезпечення діяльності без підвищення ефективності, а в ряді випадків - до зниження ефективності в кілька разів. Спроби впровадження автоматизації у функкціонально орієнтованих організаціях (програма впровадження АСУ 70-х років) привели до збільшення накладних витрат на забезпечення діяльності без підвищення ефективності, а в ряді випадків - до зниження ефективності в кілька разів. г) ієрархічно функціональна структура володіє пороком проявом фундаментального закону перекручування інформації при її передачі або закону інформаційної ентропії.

Керуюча інформація передається в основному за допомогою звичайної мови, а будь-яка природна мова має інформаційну надмірність: російська мова володіє 32%-ною інформаційною надмірністю. Інформаційна надмірність є джерелом: перекручування суті повідомлення, тобто при передачі через чотири рівні управління інформації ми маємо високу ймовірність одержання близько 100% перекручувань від вихідного повідомлення. Із цієї причини загинули й розпалися всі великі ієрархічні імперії від найдавніших часів до сьогоднішніх днів. перекручування суті повідомлення, тобто при передачі через чотири рівні управління інформації ми маємо високу ймовірність одержання близько 100% перекручувань від вихідного повідомлення. Із цієї причини загинули й розпалися всі великі ієрархічні імперії від найдавніших часів до сьогоднішніх днів. Реальна діяльність (тобто діяльність, що приносить додаткову якість) здійснюється у вигляді набору бізнесів-процесів, які здебільшого ніким не управляються і ніхто за них не відповідає, тому що бізнеси-процеси не описані й не документовані.

Введемо кілька визначень «процесної» термінології. Комерційні й некомерційні підприємства та організації роблять продукти або надають послуги, тому вони можуть розглядатися як виробничі системи. Виробничі системи складаються із груп взаємонезалежних компонентів, що працюють разом для досягнення кінцевої мети, і визначених як процеси. Процеси це зв'язаний набір повторюваних дій (функцій), які перетворять вихідний матеріал і/або інформацію в кінцевий продукт (послугу) відповідно до попередньо встановлених правил. Процеси бувають: основні; основні; допоміжні. допоміжні.

Основні процеси - це ті, що створюють якість. Допоміжні процеси - формують інфраструктуру організації. Прикладами процесів: процеси збуту й постачання, процес розробки нового виробу та виведення його на ринок, процес обслуговування клієнтів. Ідея подання організації у вигляді набору бізнесів-процесів, а управління її діяльністю - як управління бізнесами- процесами стала поширюватися наприкінці 80-х років ХХ століття. Передові компанії світу: довели важливість, ефективність, економічність і прогресивність переходу на кліентно-оріентоване виробництво та процесно-оріентовану структуру управління виробництвом; довели важливість, ефективність, економічність і прогресивність переходу на кліентно-оріентоване виробництво та процесно-оріентовану структуру управління виробництвом; використали як колосальний резерв для підвищення конкурентоспроможності компанії та ефективності їх роботи через виділення бізнесів-процесів, їхній аналіз і наступне вдосконалювання. використали як колосальний резерв для підвищення конкурентоспроможності компанії та ефективності їх роботи через виділення бізнесів-процесів, їхній аналіз і наступне вдосконалювання.

Переваги підходу через виділення бізнесів- процесів: простота проведення оптимізації самих процесів, з погляду їхньої організації, синхронізації, взаємоузгодження; простота проведення оптимізації самих процесів, з погляду їхньої організації, синхронізації, взаємоузгодження; простота проведеня оптимізації ресурсів, що використовуються процесами, особливо це стосується людських ресурсів. простота проведеня оптимізації ресурсів, що використовуються процесами, особливо це стосується людських ресурсів. Наглядність управління, націленого на кінцевий результат, що оцінюється споживачем-клієнтом процесу. Наглядність управління, націленого на кінцевий результат, що оцінюється споживачем-клієнтом процесу. Перехід на процесну орієнтацію - неминучість для кожного середнього та великого вітчизняного підприємства, якщо хоче успішно розвиватися. Нині, коли рівень зв'язку інформаційних технологій з бізнесами-процесами став ще вищий, роль моделювання бізнесів-процесів істотно зросла.

Моделі бізнесів-процесів знаходять застосування для: поопераційного обчислення вартості; поопераційного обчислення вартості; для організації та реорганізації технологічних процесів; для організації та реорганізації технологічних процесів; управління якістю. управління якістю. Моделювання бізнесів-процесів - розглядається як ще один аспект управління бізнесом.

Рис Діаграма взаємодії у бізнесі-процесі «обробка замовлення» Рис Діаграма взаємодії у бізнесі-процесі «обробка замовлення»

Представлена на мал. 7.4 діаграма є організаційним потоком бізнесу-процесу як взаємодія організаційних одиниць, що забезпечують здійснення даного бізнесу- процесу. Крім організаційного потоку, бізнес-процес супроводжують функціональні, вихідний і інформаційний потоки. Функціональний потік описує бізнес-процес за допомогою необхідності виконанню функцій із вказівкою їхньої послідовності. Головна роль тут приділяється динамічній послідовності функцій, для створення виходу і, таким чином, вони можуть характеризувати бізнес-процес. Потоки виходів визначають головний зміст бізнесу-процесу. Ціль будь-якого бізнесу- процесу складається в створенні виходу для одержання винагороди у вигляді іншого виходу.

Поняття «вихід»: у загальному розумінні - вихід у бізнесі є результат виробничого процессу (фізичний (матеріальний вихід) і нефізичним (послуги)). Немаловажна характеристика виходу його затребуваність стороною, що не є його виробником. Іншими словами, на даний вихід повинен бути попит. Інформаційний потік. Крім інформаційних послуг, компонентами процесу є й інші дані, використовувані для опису інфраструктури бізнесів-процесів. Конкретні бізнеси-процеси називаються екземплярами. Між типом бізнесу-процесу й екземпляром цього процесу існує відношення клас екземпляр.

Сукупність конкретних процесів обробки замовлення становить клас, або тип, названий «бізнес-процес обробки замовлення». Конкретні процеси є екземплярами (елементами) цього класу. Класи «переймають» характеристики своїх елементів, хоча кожний із класів - це абстракція окремих його екземплярів. Для підтримки організаційних і реорганізаційних міроприємств необхідно не тільки «ноу-хау» по кожному бізнесі-процесі, але й «ноу-хау» щодо всієї структури процесів в організації. При узагальненні величини групуються в батьківські класи. При цьому екземпляри замовлення 1-го рівня стають екземплярами класу «замовлення» і т.д. (для 2-го, 3-го рівня).

Рис Приклади узагальнення величин у батьківські класи Такий підхід до структурного моделювання дозволяє створювати узагальнені моделі, інваріантні до змісту конкретного бізнесу- процесу.

3. Моделі синтезу структури управління 3. Моделі синтезу структури управління Розробка моделей і методів синтезу структури керування припускає створення формалізованих процедур вибору оптимальних варіантів організації системи керування: функціональної, організаційної, інформаційної, виробничої, структури входів і виходів, фінансово-економічної структури й ін. Прагнення організувати систему так, що буде досягнутий набір цілей її функціонування - це є завданням синтезу функціональної структури.

Визначення функції Ф як відбиття глобальної мети керування припускає завдання такого цільового стану W*, досягнення якого можливо шляхом застосування різних стратегій Ф 1 Ф 2... Ф. Кожній стратегії може бути поставлене у відповідність дерево цілей, що визначає деяку область у просторі цільових станів. Дерево цілей, що відповідає певній ситуації, однозначно визначає структуру функцій, що мають, як правило, ієрархічну конструкцію. З метою отримання кількісної оцінки пріоритету різних стратегій і напрямків розвитку вершини дерева цілей ранжируються шляхом введення коефіцієнтів відносної важливості цілей і способів їхнього досягнення. Розробка системи функцій вимагає ієрархічності її та децентралізації для автономності в розробці її фрагментів.

Це визначає необхідність включення в процес синтезу функції координації як інтегруючої умови досягнення мети керування. У процесі структурного синтезу широко використаються евристичні методи, засновані на аналогіях і асоціаціях суб'єкта дослідження, Евристичні методи синтезу структури включають: визначення й аналіз цілей системи управління; визначення й аналіз цілей системи управління; функціонально-структурний аналіз; функціонально-структурний аналіз; метод аналогій; метод аналогій; експертні оцінки; експертні оцінки; організаційне моделювання. організаційне моделювання.

На практиці часто ефективними виявляються комбіновані методи, засновані на одночасному використанні двох критеріїв вибору рішень: формального й евристичного. Теорією й практикою системного проектування накопичений певний досвід застосування формальних методів і моделей для цілей синтезу складної функціональної економічної системи. Такі системи характеризуються комплексною взаємодією елементів і багатоконтурністю. Число керуючих контурів визначається безліччю завдань управліня в досліджуваній системі, а зв'язки між контурами відбивають взаємозв'язки процесів управління. Число керуючих контурів визначається безліччю завдань управліня в досліджуваній системі, а зв'язки між контурами відбивають взаємозв'язки процесів управління. Кожний контур є набором взаємозалежних елементів, функціонування якого пов'язане з реалізацією алгоритму рішення завдання управління одним з аспектів функціонування керованої системи.

Завдання синтезу структури багатоконтурної системи складається у виборі алгоритмів рішення завдань керування для виконання: функцій контурів управління; функцій контурів управління; функціональних підсистем; функціональних підсистем; для реалізації функцій контурів управління; для реалізації функцій контурів управління; інформаційних зв'язків між контурами управління. інформаційних зв'язків між контурами управління. Організація цілеспрямована система, що є частиною іншої цілеспрямованої системи, частина якої люди, що приймають рішення, мають власні цілі. У теорії організації розрізняються три «ідеально типові» організаційні структури: лінійна; лінійна; лінійно-штабна; лінійно-штабна; матрична. матрична.

Реальні організації найчастіше використають структури, що є синтезом цих трьох. У лінійній організації кожна ланка пов'язане з вищестоящими єдиним зв'язком. В організаційній системі забезпечується тверда централізація і єдиноначальність. Прийняття рішень і контроль виконання - прерогатива центра. Переваги: чітке розмежування повноважень, стійкість зв'язків, однозначність і несуперечність прийнятих рішень, сильна мотивація осіби, що приймає рішення (ОПР) упевненість у майбутньому. Недоліки: перевантаження вищої ланки керування, значна довжина каналів комунікації, твердий авторитарний стиль керування, украй слабка взаємодія ОПР одного рівня відсутність координації, наявність всіх передумов для волюнтаризму й бюрократизму, сильний опір неформальної організації змінам у системі, нездатність до самоорганізації.

Оцінка придатності: лінійні структури можуть виявитися ефективними в критичні періоди функціонування системи, коли взаємодією підсистем можна зневажити, а вся повнота відповідальності покладає на лідера, наділеного максимальною владою. У лінійно-штабних організаціях лінійна структура доповнюється так званими штабними ланками, що підготовляють рішення, що здійснюють контроль і цільові консультації системи. Переваги: наявність системи підготовки рішень, поділ функціональних повноважень і часткове делегування їх по вертикалях униз, виникнення умов для координації, розширення сфери мотивації, зниження опору неформальної організації центру.

Недоліки: тенденція до розростання штабної структури, заплутаність процесів прийняття рішень, ріст і виживання превалюють над ефективністю функцій, створення перешкод оцінці ефективності структури. Оцінка придатності. Лінійно-штабна структура застосовується у тих випадках, коли організаційні підрозділи спеціалізовані функціонально, відрізняються відносною автономністю, а тип застосовуваної координації - прогнозування взаємодій.

Матрична організація створюється для здійснення проектів без виділення спеціальних паралельних служб. Переваги: розвантаження вищої ланки керування, організація комунікацій по вертикалі й горизонталі, інтенсивну взаємодію підсистем, спеціалізація керування, децентралізований контроль, колегіальне керівництво й керування, значна гнучкість. Недоліки: численність управлінського персоналу, високі вимоги до комунікацій, зміна ролі й функцій керівників, складність прийняття рішень, відсутність єдиноначальності, рішення конфліктів шляхом компромісів, можливість значних витрат у ході визначення найкращого рішення. Оцінка придатності. Матрична структура застосовується для організацій, підсистеми яких сильно зв'язані між собою й у яких інтенсивно виникають нові завдання.

Під складною розуміється багатопараметрична матрична організація, окремі ланки якої впорядковані за принципом ієрархії. Переваги: розвантаження вищої ланки керування; прямі канали комунікації й координації, збереження централізованого управління. Недоліки: дуже високі вимоги до комунікацій, необхідність динамічної модифікації повноважень, можливість занадто великого числа компромісів, небезпека значних втрат часу при виробленні загального рішення, незахищеність від зовнішнього й від внутрішнього контролю, подвійне підпорядкування.

Узагальнення досліджень по теорії організації дозволяє виділити ряд аксіом оптимальної організації: 1.Розширення прав і делегування повноважень підвищує продуктивність і потенціал системи прийняття рішень. 2.Надання повної волі прийняття рішень у системі приводить до втрати нею працездатності. 3.Структуризація підпроцесів сприяє підвищенню ефективності роботи складної системи в порівнянні з лінійно організованої. 4.Максимальне делегування повноважень на нижні рівні підвищує ймовірність успіху в досягненні мети з високим ступенем оперативності. 5.Децентралізація прийняття рішень і надання автономії поліпшує процес досягнення цілей у складній організації. 6.Інформаційні лаги в каналах прямої й зворотного зв'язка знижують імовірність досягнення організацією її цілей. 7.Оперативність одержання інформації з каналів зворотного зв'язка підвищує ймовірність досягнення цілей.

На рис. 7.6 представлена схема підприємства, орієнтованого на функції. Мова йде про підприємство, де для виконання кожної функції створена відповідна організаційна одиниця. Теоретично така організаційна структура повинна сприяти підвищенню ефективності ресурсів. Однак через необхідність координації функцій бізнеси-процеси, спрямовані на створення продукту/послуги, виявляються малоефективними.

7.6. Підприємство, орієнтоване на функції

Рис Підприємство, орієнтоване на процеси

Рис Змішане підприємство