Використання історичних документів на уроках історії Індивідуально-творча робота слухача курсів підвищення кваліфікації Полякової Неллі Григорівни учителя історії вищої кваліфікаційної категорії учителя-методиста Новороздільської ЗОШ I-III ступенів

Зміст презентації Вступ Актуальність теми Огляд теоретичної бази Історичний документ як основа навчання історії Методи роботи з текстовими історичними джерелами Рольовий підхід до аналізу історичних документів як засіб розвитку учнівської особистості Висновки Результати навчально-виховної діяльності учнів Пропозиції

Вступ Актуальність теми Зміни, що відбуваються у сучасному суспільстві, передбачають розвиток соціально активного індивіда, що вміє самостійно здобувати знання та застосовувати їх на практиці. Тому якісне осмислення учнями важливих питань історичного розвитку неможливе без самостійного опрацювання першоджерел та їх різнобічного аналізу. Виконання завдань різного ступеня складності під час зовнішнього тестування випускників загальноосвітніх навчальних закладів (запровадженого Міністерством освіти і науки України та Українським центром оцінювання якості освіти) передбачає різні види діяльності, зокрема, опрацювання письмових джерел, що, у свою чергу, вимагає наявності в учнів навичок роботи з документом та аналізу отриманої інформації. Активне залучення школярів до процесу реконструкції та пояснення минулого з допомогою різних типів джерел дає можливість формування в учнів альтернативного(самостійного, індивідуального) погляду на загальний історичний розвиток чи окремі його фрагменти.

Огляд теоретичної бази Сер. XIX ст.– поч. XX ст Сер. XIX ст. Реальний метод М.Стасюлевича. Російський вчений першим відмовився від заучування та переказування навчального матеріалу, та запропонував перейти до дослідження історичних джерел. Автор одної з перших шкільних хрестоматій з історії середніх віків. Поч. XX ст. російські вчені та методисти А. Гартвіч, М. Ковалевський, М. Рожков продовжили ідеї М. Стасюлевича. Використання лабораторних занять на уроках історії, в основі яких була робота з історичними джерелами. 20-ті рр. XX ст. – пропозиція українських педагогів Н. Григорєва та Я. Чепіги вивчати історію народу на основі фольклорних джерел. Укладення перших хрестоматій з історії України (Григорєв,«Історії України в народних думах та піснях».). Недолік періоду – відсутність добре розробленої методики роботи з джерелами (використання їх як ілюстрацій) або укладання підручника як читанки з історії.

Радянський період ті роки XX століття методика роботи з документом зводилася до читання та коментування тексту 60-ті роки XX століття – реформування шкільної історичної освіти. До параграфів підручників додалися рубрики «Документ», «Документи», «Документальні матеріали». Ця тенденція зберігалася в шкільній навчальній літературі упродовж х років. У цей час документ став розглядатися як важливе історичне джерело, що допомагало розкрити особливості історичної епохи, стимулювало мислення учнів та сприяло розвитку інтересу до історії. О. Вагін акцентував на документі як джерелі, що відтворює реальні події в житті людей і цим в першу чергу може зацікавити учнів. Недолік періоду – методика роботи з документом та схеми його аналізу так і не були укладені

Сучасна українська історична дидактика З поч.90-х рр. ХХ ст. змінилася організація роботи з історичним джерелом – воно стало безпосереднім обєктом дослідження учнів. Баханов К. уперше робить спробу подати варіанти проведення лабораторно-практичних уроків, в основу яких покладена робота з історичними джерелами. П. М. Гупан і О. І. Пометун чи не вперше у вітчизняній навчальній літературі з історії поряд з документом розміщують завдання та запитання для учнів (наприклад, хто і коли створив документ?, чому автори надали документу саме таку форму (інструкція, ультиматум)? тощо) Прагнення втілити нові тенденції простежуються у роботах В. Мисака, Ю. Комарова, А. Осмоловського, Л. Задорожної та ряду інших.

Сучасна європейська, американська та канадська школи Хаберт Кріїнс (Нідерланди), Данкан Томс та Річард Дарчі (Шотландія), Кріста Доннемаєр (Австрія), Кармен Галлахер (Пн. Ірландія) дотримуються думки, що джерельні матеріали й активні навчальні методики стимулюють навички критичного мислення, пошуку інформації, формування та висловлення власної позиції. Європейські дидакти радять використовувати у якості джерел все, що може нести інформацію про минуле, але при цьому звертати увагу на наступні моменти: первинні та вторинні джерела, авторство та достовірність інформації, важливість інформації для теми, час появи джерела; умови, за яких створювалося джерело; носії джерела тощо. Усе це та ряд інших умов дозволять сформувати критичний підхід до джерел як носіїв історичної інформації та використовувати їх у практиці повсякденного навчання історії. Роберт Страдлінг дає поради щодо роботи з фотографією, плакатом, карикатурою, сучасними письменами, звуковими та усними джерелами, також рекомендує звертати увагу на авторство та час написання документа, наявність ознак тенденційності й упередженості, джерела інформації та можливе коло осіб, на яких вона розрахована (хто є споживачем). Валентина Курилів,спеціаліст з історії державних шкіл м. Торонто (Канада), рекомендує поетапне вивчення документа, (із врахуванням віку учнів), пояснює методику використання та опрацювання газетних статей, історичних романів та інших джерел на уроках історії, звертає увагу на упередженість та різні точки зору в оцінці тих чи інших історичних фактів, пропонує механізми зясування головної ідеї документа, виділення історичного факту тощо. Отож, сучасна педагогіка стверджує, що учні повинні здобувати знання в ході роботи, працювати самостійно, застосовуючи сучасні комунікативні та інформаційні технології (Інтернет, книжки, статті, доступні архівні матеріали). Але через те, що пропонований підхід вимагає більше класного часу, одним із ключових моментів став обєктивний добір інформації з різних джерел.

Методи роботи з текстовими історичними джерелами Залучення документів на уроках історії обовязково проводиться відповідно до вікових особливостей школярів та їх готовності до самостійного аналізу інформації. Цей вид роботи слід розпочинати з 5 класу, і з кожним роком ускладнювати та урізноманітнювати документальні джерела. Проте найбільш доречним використання такого методу активізації пізнавальної діяльності є при роботі з учнями старших класів (9-11кл.), Етапи роботи з документом: 1) візуальне сприйняття: визначення виду документа, з яким учень має справу (літопис, стаття, фото, збірник особових документів, діаграми, графіки, малюнки, плакати тощо), авторства, періоду створення, первинний чи вторинний, ступінь довіри до джерела тощо; 2) вилучення, засвоєння та введення в систему фактичної інформації, що міститься в документі: застосовуються різноманітні виписки, тези, рецензування отриманої інформації, її обговорення, узагальнення, порівняння тощо, тобто використовуються всі доречні в тому чи іншому випадку методи, щоб привести отриману інформацію в певну систему знань; 3) вміння застосувати отриману інформацію: використовуючи методи формальної логіки формувати власні висновки, умозаключення, встановлювати причинно- наслідкові зв'язки тощо.

Елементи аналізу історичного документа Поділ на: первинні - неопрацьовані свідчення очевидців подій та їх учасників; вторинні - опис і міркування істориків, журналістів, коментаторів і оглядачів з приводу історичних подій; А також на: датовані: акти, грамоти, декларації, закони, заяви, накази, постанови, протоколи, рішення, резолюції, проекти, ультиматуми, урядові телеграми, ухвали тощо (результат діяльності владних органів) недатовані - якщо дата в документі не вказується, тоді необхідно провести невелике дослідження, зясовуючи потрібне за допомогою залучення додаткової інформації. Звертаю увагу учнів на наступні моменти: 1) події та історичні факти, про які йдеться в документі; 2) авторство джерела, тобто: хто його створював, у який час жив автор і в який період життя останнього міг бути написаний досліджуваний документ; 3) орган, який його уклав, роки функціонування цієї установи; 4) джерело, в якому опублікований документ, що вивчається: газета, журнал, книга, інформаційний вісник і т.д. Визначення ступеня упередженості джерела з якою метою воно створювалося; в якому виданні й коли опубліковане; чому саме репрезентується наявна точка зору (спроба визначити причини і мотиви) кому саме (особа, група, офіційний орган, держава тощо) «вигідне» її навязування адресатам документа.

Рольовий підхід до аналізу історичних документів як засіб розвитку учнівської особистості У дитячому та підлітковому віці гра насправді є серйозною спробою зясування суті оточуючих речей, подій і явищ та пошуку свого місця в існуючій системі координат. Рольова гра надає учнівській особистості значний простір для розвитку її творчих обдарувань, адже дозволяє імітувати певні життєві чи навчальні ситуації. Елементи рольової гри: 1) рольове уособлення, тобто емоційне входження дитини в образ реальної чи уявної історичної персоналії на основі попередньо здобутої інформації ро неї; 2)індивідуальне входження в образ. Останнє дає змогу максимально активізувати пізнавальну діяльність кожного учня, при цьому не обмежуючись лише урочним часом. (Наприклад, учні 10 класу на одному з уроків отримали завдання застосувати метод рольового уособлення до документа, який містив опис очевидцем радянської комунальної квартири 30-х років ХХ ст. ). 3) навчальні дебати від імені історичних осіб - одна з форм групової роботи, що спонукає їх учасників до співпраці, порозуміння і толерантності. Дебати включають: індивідуальне зосередження, обговорення версій у складі пар, визначення ключових тез та делегування їх промовцеві. Це спонукає учнів до конструктивного сприйняття критики з боку опонентів, розвитку ораторського мистецтва, вчать адекватно оцінювати ситуацію та швидко приймати рішення на засадах контроверсійності; 4) рольові проекти – форма роботи, що дозволяє широко практикувати принципи змінності, кооперації та вільного вибору в учнівській діяльності на рівні мікрогруп. Головний елемент – не властиво проект, а процес проектування учнівського пошуку – від моделювання тренувальних умов для постановки навчальної проблеми та її дослідження до конструювання та захисту оптимальних шляхів її розвязання.

Систематичне застосування подібних вправ із елементами самостійного (індивідуального) рольового уособлення дозволяє учням: «бачити» минуле очима різних людей; розвивати вміння та навички критичного ставлення до історичних джерел, розуміння притаманності кожному джерелу (у певному сенсі) субєктивності та однобокості; актуалізувати потребу в багатовимірності (стереоскопічності) у сприйнятті минулого; отримувати максимально наближене до реалій (хоча і не завжди цілісне) уявлення про події, явища та персоналій, згаданих у документі; сприяти подолання історичних міфів та стереотипів; експериментувати із пошуком лінії особистісної поведінки, що, у свою чергу, забезпечує максимально повну самореалізацію кожного.

Висновки Підводячи підсумок учнівських навиків, які дає можливість сформувати використання на уроках історії письмових джерел, можна виокремити наступні: проводити пошук історичної інформації в джерелах різного типу; критично аналізувати джерело історичної інформації (характеризувати авторство джерела, час, обставини і цілі його створення); аналізувати історичну інформацію, подану у різних знакових системах; розрізняти в історичній інформації факти і думки, історичні описи та історичні пояснення; встановлювати причинно - наслідкові зв'язки між явищами, просторові і тимчасові рамки досліджуваних історичних процесів і явищ; брати участь у дискусіях з історичних проблем, формулювати власну позицію з обговорюваних питань, використовуючи для аргументації історичні відомості; представляти результати вивчення історичного матеріалу у формах конспекту, реферату, рецензії; використовувати набуті знання і вміння в практичній діяльності та повсякденному житті для: визначення власної позиції відносно явищ сучасного життя, виходячи з їхньої історичної обумовленості; використання навичок історичного аналізу при критичному сприйнятті одержуваної ззовні соціальної інформації; усвідомлення себе як представника історично сформованного політичного, етнокультурного та конфесійного співтовариства, гідного громадянина України.

Результати навчально-виховної діяльності учнів Навички роботи з письмовими джерелами, отримані на уроках історії, дали можливість моїм учням застосувати свої знання під час підготовки та виконання творчих і поширених завдань на численних олімпіадах, турнірах та конкурсах з предмету. Зокрема, протягом років мої учні досягли наступних результатів: Олімпіади рік – Висоцька Крістина, 10 клас – переможець І туру всеукраїнської олімпіади з історії, учасник ІІ туру; рік – Висоцька Крістина, 11 клас – переможець І туру всеукраїнської олімпіади з історії, учасник ІІ туру; рік – Кривецька Олена, 10 клас – ІІ місце І туру всеукраїнської олімпіади з історії; рік – Краївська Лілія, 11 клас – ІІ місце І туру всеукраїнської олімпіади з історії; рік – Кривецька Олена, 11 клас – переможець І туру всеукраїнської олімпіади з історії, учасник ІІ туру; рік – Мельник Тетяна, 9 клас – ІІІ місце І туру всеукраїнської олімпіади з історії; рік – Макогін Уляна, 8 клас – ІІІ місце І туру всеукраїнської олімпіади з історії. Обласний конкурс, присвячений 140-річчю заснування «Просвіти» – «Історія «Просвіти» твого села, міста», 2008 рік Поглод Ярослав, 11 клас – ІІ місце Всеукраїнський турнір юних істориків - республіканський етап рік – м.Луцьк. Збірна команда м. Новий Розділ – ІІІ місце. Учасники: Висоцька Крістина, Краївська Лілія, Голуб Ірина (11 клас), Оля Хомяк (9 клас); рік – м.Славута. Збірна команда м. Новий Розділ – ІV місце. Учасник: Іванко Світлана (11 клас); рік –м.Житомир. Збірна команда м. Новий Розділ – ІV місце. Учасники: Левченко Ігор, Багдай Оксана (9 клас),Чайка Ірина(11 клас). Всеукраїнський конкурс «20 років нележності»,2011 рік Номінація «Діячі нашого краю у боротьбі за незалежність» Пекарська Маряна, 11 клас – ІІ місце на обласному етапі, учасник республіканського

Пропозиції Виходячи з цього, можемо ствердити, що місце й роль джерела в шкільній історичній освіті повинні змінитися. На мою думку, для цього необов'язково кардинально змінювати зміст програм чи принципові підходи до навчання. Достатньо запровадження кількох кроків: по-перше, залишити вчителю певну свободу у виборі засобів навчання, форм і технологій роботи з ними; по-друге, практикувати в роботі самостійну підготовку учнями та презентацію перед вчителем заздалегідь обраних тем суто на основі джерел; по-третє, за згодою адміністрації навчального закладу ініціювати запровадження експериментального курсу джерелознавства у старших класах, що не тільки підвищить ефективність вивчення історії в школі, але й одночасно буде підготовкою до вступу до ВНЗ.