Презентацію підготувала Учениця 5- в класу Сюсько Олена

Зорова поезія, поезомалярство, візуальна поезія семантичний вид мистецтва, котрий надає текстовому символу ( літері, слову, знаку, реченню ) візуальне трактування через специфічне його розміщення у зображенні або об єкті. Зорова поезія, поезомалярство, візуальна поезія семантичний вид мистецтва, котрий надає текстовому символу ( літері, слову, знаку, реченню ) візуальне трактування через специфічне його розміщення у зображенні або об єкті. Суть зорової поезії полягає в тому, що зовнішня зорова форма поетичного тексту не лише фіксує усну ( звукову ) форму, а й разом з нею утворює естетичну єдність, а також може мати цілком самодостатній зміст, бо надає твору додаткової поетичної енергії. Суть зорової поезії полягає в тому, що зовнішня зорова форма поетичного тексту не лише фіксує усну ( звукову ) форму, а й разом з нею утворює естетичну єдність, а також може мати цілком самодостатній зміст, бо надає твору додаткової поетичної енергії.

Історія Перші зразки зорової поезії відомі з античної літератури ( Фест - ський диск, 1700 р. до н. е.; Вавилонський акровірш, акровіршеві псалми ). Значний вплив на становлення зорової поезії мали теоретичні принципи Симоніда (« малюнок є німа поезія, а поезія промовистий малюнок »), перефразований Горацієм як « малюнок та сама поезія ». Більш традиційною зорова поезія стає від І V ст. до н. е. Перші зразки зорової поезії відомі з античної літератури ( Фест - ський диск, 1700 р. до н. е.; Вавилонський акровірш, акровіршеві псалми ). Значний вплив на становлення зорової поезії мали теоретичні принципи Симоніда (« малюнок є німа поезія, а поезія промовистий малюнок »), перефразований Горацієм як « малюнок та сама поезія ». Більш традиційною зорова поезія стає від І V ст. до н. е. Зорові форми в поезії Середньовіччя набирають більш абстрактних ознак, цілком відповідаючи суті християнської релігії, що зверталася до сил невидимих, недосяжних, до Бога ( вірш квадрат, виділений вірш ). Зорові форми в поезії Середньовіччя набирають більш абстрактних ознак, цілком відповідаючи суті християнської релігії, що зверталася до сил невидимих, недосяжних, до Бога ( вірш квадрат, виділений вірш ).

Історія Класичні зразки української зорової поезії сягають іще часів Івана Величковського. У XVII столітті одним із різновидів епіграматичної поезії були так звані курйозні і, зокрема, фігурні вірші. Естетичний смисл цих словесних « іграшок », як їх називав Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальну гру, яка б допомагала осягнути невідоме й незрозуміле та давала естетичну насолоду від « розгадування загадок ». Класичні зразки української зорової поезії сягають іще часів Івана Величковського. У XVII столітті одним із різновидів епіграматичної поезії були так звані курйозні і, зокрема, фігурні вірші. Естетичний смисл цих словесних « іграшок », як їх називав Іван Величковський, полягав у тому, щоб стимулювати інтелектуальну гру, яка б допомагала осягнути невідоме й незрозуміле та давала естетичну насолоду від « розгадування загадок ».

Витоки візуальної поезії : Витоки візуальної поезії : · Давні надписи, які виконували сакральні функції ; · Давні надписи, які виконували сакральні функції ; · Античність ( Фестський диск 1700 року до Р. Х.); · Античність ( Фестський диск 1700 року до Р. Х.); · В Україні Іван Величковський (1691 р., збірка « Млеко »), · В Україні Іван Величковський (1691 р., збірка « Млеко »), · Російські поети. А. Фет (« А роза упала на лапу Азора ».); · Російські поети. А. Фет (« А роза упала на лапу Азора ».); · Постмодерний футуризм і сюрреалізм. · Постмодерний футуризм і сюрреалізм.

XX-XXI століття На почату XX століття у новому культурному контексті українські поети продовжили традицію зорового віршування. З метою посилення впливу на читача в оформленні своїх книг вони використовували різні кольори, шрифти, знаки. Найбільш цікаві експерименти у цьому напрямі належать М. Семенкові, який видав дві збірки « поезомалярств ». У 90- х роках XX століття почав активно відроджуватись інтерес до зорового віршування. При цьому плідно використовувався багатий бароковий досвід. Поети звертались до складання популярних у барокові часи акровіршів, злагоджених віршів ( паліндромів ), віршів - лабіринтів. Найбільш відомими представниками сучасної візуальної поезії є М. Мірошниченко, В. Женченко, М. Сарма - Соколовський, А. Мойсієнко, М. Саченко, М. Король, В. Трубай, М. Сорока, І. Іов. У пошуках найліпшого вираження своїх думок і почуттів вони розташовують рядки творів у вигляді різних фігур : піскового годинника, хреста, церкви, квітки, вулиці, дзвону, парасольки тощо. М. Сарма - Соколовський « Вікно зорової поезії » М. Сарма - Соколовський « Водяний млин »

АКРОВІРШ Акровірш вірш, в якому перші літери кожного рядка, прочитувані згори вниз, утворюють слово або речення, найчастіше ім ' я того, кому присвячується акровірш. Зародився в античну добу, побутував в часи еллінізму, Ренесансу, Барокко, в період нової сучасної літератури. В Україні відомий від XVI ст. ( присвята - сентенція в латиномовнїй " Еклозі " Г. Чуя ). Значна частина акровіршів українських поетів доби Барокко, серед яких найпомітнішим є Іван Величковський, опублікована у збірниках " Аполлонова лютня. Київські поети XVII-XVIII ст." ( Київ, 1982), " Українська література XVII ст." ( Київ, 1987) та інші. У XIX ст. чимало оригінальних акростихів ( акровіршів ) створив Леонід Глібов. У мене є одно кохання, Котре не зраджу я вовік ; Росло воно не день, не рік, А ізо мною виростало І квіткою рясною стало... Не одцвіте моє кохання, А буде в серці до сконання. Хуртовина скажена в ' ється в полі. Аж свище вітер. Вже нема доріг. Й провідний дзвін ніхто б учуть не зміг, Жадання повний вдома буть, ніколи ! Инакше, як до хаоса сваволі, Вести не може божевільний сніг. Елегій чарівних та знання любих втіх Уже не знати нам у сніговім околі. Кривавий розіп ' явсь над світом смог, Розпуста з голодом ведуть танок... А нам ?.. Чи жде нас де краси країна ? І глас роздавсь, мов великодній дзвін : " Надії промінь я не труп, не тінь, А край краси і правди Україна !". Леонід Глібов « Буря » В. Самійленко « Україна »

Паліндром Паліндром, перевертень, рак літеральний, паліндромон слово, число, набір символів, словосполучення або віршований рядок, що однаково читається в обох напрямках ( зліва направо та справа наліво ). Українські вірші - паліндроми ( або вірш - рак ) почав писати ще в XVII столітті Іван Величковський, який 1691 дав визначення віршу - раку : « Рак літеральний єсть вірш, которого літери, і вспак читаючися, той же текст виражають ». У сучасній поезії розрізняють вірш - паліндром і вірш - паліндромон. Вірш - паліндром складається з рядків - паліндромів. Вірш - паліндромон це єдиний від початку до кінця паліндром.

І тихо в охиті тіло тре " вертоліт "... М ' ят охопили жили похотям : у чу - ді лід. Оговтала вала твого віра царів.... Тога висі, ліси вагот, і розум - за громом оргазму зорі. Холод, і лаванад, і бузок … Анапа, цигани … З неба Кармен поспіша до мене - Кат мій, похіть, оаза радості в сумі … С. В. У.???? Чирк ! Кричу всім у світ : сода ! Раз ! А оті - хоп ! їм таке : Не мода ( шіп - соп ), Не мрак, А … бензин ! … аги, цапа на козу ! Біда на валідол, ох … Паліндром Паліндромон М. Мірошниченко Кость Павляк

Паліндроми XX-XXI ст. Жанр раку літерального, який в українській літературі започаткував Іван Величковський, 1977 в дитячій збірці « Чарівний глобус » відродив Володимир Лучук ( батько Івана Лучука ). Нині в Україні понад 20 поетів мають у доробку раки літеральні. Існує навіть « Об ' єднання голінних ентузіастів рака літерального ( ГЕРАКЛІТ )», що й свідчить про те, що із банальної спокуси здивувати загал і колег, рак літеральний доріс до серйозного явища сучасної поезії.