Соціальна робота на виробництві

Соціальній службі Соціальній службі на виробництві притаманні відносно закритий характер обслуговування, тобто спрямований на співробітників організації; різновіковий склад соціального середовища; можливості для проведення різних видів і напрямків соціальної роботи соціально- психологічної і психологічної допомоги, соціально- педагогічної роботи. Соціальна служба за певних умов може стати центром превентивної роботи, організації дозвілля, консультаційної допомоги, соціального втручання.

Переваги соціальної роботи Переваги соціальної роботи в таких умовах очевидні: хороше знання з колективу і опора на адміністративні механізми впливу при вирішенні складних конфліктних ситуацій; відсутність територіальної відокремленості соціальної служби від професійної діяльності клієнтів; жорсткіший контроль над ситуацією; підвищення командної ідентичності під впливом підтримки колективу тощо. Соціальні служби на виробництві Соціальні служби на виробництві це елемент системи недержавних служб соціальної роботи, що надають соціальні послуги працівникам підприємства та іншим громадянам (передусім представникам громади, на території якої розташовано підприємство), які перебувають в складній життєвій ситуації або прагнуть отримати сприяння в особистісному та професійному розвитку, проведенні змістовного дозвілля.

Напрямки роботи соціальної служби на виробництві 1. Проведення соціальних (соціологічних) досліджень. 2. Призначення і надання соціальної (матеріальної грошової, натуральної) допомоги працівникам, які (або сім'ї яких) перебувають у важкій життєвій ситуації, іншим громадянам, якими опікується служба. 3. Надання психологічної, соціально-психологічної (наприклад, через тренінги) та соціально- педагогічної допомоги (послуг) працівникам та населенню. 4. Надання юридичної допомоги працівникам та населенню. 5. Надання інформаційно-освітніх послуг працівникам (наприклад, тренінги вмінь, самоменеджмент тощо). 6. Посередництво у вирішенні деструктивних виробничих та міжособистісних конфліктів між працівниками підприємства. 7. Організація залучення, навчання та діяльності волонтерів з числа працівників та залучених громадян, які не працюють на підприємстві (студентів, працівників соціальних служб, які розташовані на території громади тощо). 8. Розвиток соціальної активності працівників (наприклад, шляхом залучення їх до розроблення та реалізації різноманітних соціальних проектів). 9. Організація дозвілля працівників: мистецькі та технічні гуртки, клуби, туризм, спортивні змагання, проведення культурно-масових заходів (у т. ч. за участі самих працівників підприємства самодіяльність). 10. Профілактика на підприємстві негативних соціальних явищ (алкоголізм, наркоманія, правопорушення, конфлікти тощо). 11. Благодійницька діяльність.

Функції соціальної служби на виробництві діагностична прогностична організаторська координаційна посередницька психотерапевтична пропагандистська профілактична соціально-педагогічна інформативно-освітня соціально-економічна,

Найбільш оптимальним штатом соціальної служби є один працівник на осіб Соціальна служба може складатися з одного або двох відділів. У разі наявності одного відділу, до його складу входять: керівник соціальної служби (бажано досвідчений соціолог або соціальний працівник), за посадою керівник служби може виконувати обов'язки керівника центру соціальних досліджень; професійний соціальний працівник; професійний психолог; фахівець з культурно-масової роботи.

Наявність двох відділів дає змогу сформувати відділ соціальної роботи (до складу якого входили б фахівці з соціальної роботи та соціології) та відділ психологічної та культурно- масової роботи (до його складу входили б фахівці з психології та соціальної педагогіки). Соціальна служба на підприємстві може мати статус: а) структурного підрозділу підприємства; б) громадської організації; в) державної соціальної служби з державним фінансуванням.

Ефективна соціальна робота на підприємстві не можлива без виходу за його межі профілактика негативних явищ серед працівників, розв'язання їх соціальних і психологічних проблем, не пов'язаних безпосередньо з виробництвом, обумовлюватиме рух соціальної служби до таких інституцій, як сім'я та громада, в яких живе майбутній працівник підприємства, школа та училище, в яких він навчається.

Основні види діяльності соціальних працівників на виробництві розвиток людського потенціалу, профілактика безробіття, організація перепідготовки і перекваліфікації, професійного навчання, психологічна адаптація трудящих, вимушених змінювати професію. Соціальні працівники відповідальні за створення на виробництві сприятливого соціально-психологічного клімату. Соціальна робота у сфері виробництва вигідна і підприємцям, оскільки розв'язуються такі виробничі проблеми, як плинність кадрів, спізнення, нещасні випадки і травматизм, використання соцстрахових виплат і допомог, зниження загальних матеріальних і соціальних витрат.

Етапи упровадження програм: -Визначення кола пільг і послуг, розповсюдження серед працівників анкет з метою виявлення програм, яким вони віддають перевагу. -Оцінка вартості пільг і послуг, пропонованих в програмах. -Роз'яснення учасникам програм особливостей функціонування системи пільг і допомог. -На підставі отриманих даних робляться розрахунки і розробляється для кожного набір допомог.

Види соціальних програм: пенсійне страхування, медичне страхування, страхування життя, допомога по хворобі, страхування від нещасних випадків, робота підприємств громадського харчування, допомога по догляду за дітьми, фінансова та організаційна допомога по догляду за родичами похилого віку.