Євген Маланюк

Євген Филимонович Маланюк народився 20 січня 1897р. в Новоархангельську на Херсонщині в родині українських інтелігентів. Спочатку він навчався в реальному училищі в Єлисаветграді, а потім у Петербурзькому політехнічному інституті. У 1914р. юнак подав документи до Київської військової школи, яку закінчив, отримавши звання офіцера, і став начальником кулеметної команди 2-го Туркестанського стрілецького полку на Південно-Західному фронті. Євген Маланюк випускник 7-го класу реального училища. 14 червня 1914 року

У 1917р. він перейшов у розпорядження полковника Мішковського. Світова війна закінчилася для Євгена в лютому 1918 року. Однак склалося так, що після короткої відпустки йому знову довелося воювати: він став на захист Української держави. На нього чекали ще три роки війни. У 1920р. разом з Армією УНР Є. Маланюк емігрував, спочатку жив у Каліші в таборі для інтернованих українських частин. У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. Каліський табір інтернованих воїнів армії УНР (Польща). 1922(7) р.

У 1922 р. він разом з Ю. Дараганом заснував журнал «Веселка». Наступного року він закінчив Подєбрадську академію в Чехословаччині, отримав диплом інженера, працював за фахом у Польщі. У 1925р. у Подєбрадах вийшла поетична збірка Є. Маланюка «Стилет і стилос», у 1926р. у Гамбурзі вийшла книжка «Гербарій». 1929р. Є. Маланюк очолив у Варшаві літературне угруповання «Танк». Редколегія таборового журналу "Веселка". Каліш-Щипьорно. 1922р. Сидять: Михайло Селегій, Федір Крушинський, Євген Маланюк. Стоять: Антін Коршнівський та Іван Зубенко.

В останні місяці війни Маланюк був змушений покинути Польщу і повернутися до Чехії, а отже знову збиратися в дорогу. Але через деякий час залишатися в Чехії було небезпечно. Імя Євгена Маланюка було заздалегідь внесено контррозвідкою «Смерч» до списків «антирадянських» діячів з числа українських емігрантів, які підлягали депортації або фізичному знищенню. Протягом" pp. у Парижі та Львові виходили збірки «Земля й залізо», «Земна мадонна», «Перстень Полікрата».

В 1945р. Євген Маланюк був змушений залишити дім, сімю і податися в другу еміграцію, цього разу вже у Німеччині. І знову майже чотири довгих роки життя у таборах. У таборових школах міста Регенсбурга Євген Филимонович вчителював. Поет бере участь у створенні письменницької організації СТІНА (Художній український рух), що протягом років працювала в Німеччині і стала цікавою сторінкою в історії української літератури у вигнанні. РОКИ СТІНи. АВСБУРГ, НІМЕЧЧИНА, 1946 р. СИДЯТЬ: ЄВГЕН МАЛАНЮК, ЮРІЙ ШЕВЕЛЬОВ; СТОЯТЬ: ВАСИЛЬ БАРКА, УЛАС САМЧУК, ІГОР КОСТЕЦЬКИЙ

В одному з транспортів в 1949 році відпливав у свою третю еміграцію і Євген Маланюк. Нелегко складалася його життя в Америці. Спочатку довелося працювати фізично. Пізніше повезли влаштуватися за фахом на інженерну посаду в Нью-Йорку. У pp. вийшли його твори: збірки «Влада» (Філадельфія, 1951); «Поезії в одному томі» (Нью-Йорк, 1954); «Остання весна» (Нью-Йорк, 1959); «Серпень» (Нью-Йорк, 1964); поема «П'ята симфонія» (Нью- Йорк, 1953), два томи есеїстики: «Книги спостережень» (Торонто, Т. 1; Торонто, Т. 2). У 1958 р. Є. Маланюк став почесним головою об'єднання українських письменників «Слово».

Євген Маланюк помер 16 лютого 1968 року в Нью-Йорку. Похований на кладовищі в Бавнд-бруці в Нью-Джерсі, яке часто називають українським пантеоном. Із відпущеного Богом 71 року Є. Маланюк прожив на чужині 50. Там і вмер, але ніколи навіть подумки не зрадив ідеї вільної рідної землі. Хоча, по-філософськи, як і Шевченко, ставився до України подвійно: з любовю та ненавистю. Книги поезій та прози Євгена Маланюка друкувалися в Польщі, Чехо- Словаччині, Німеччині, Франції, США, Канаді. Його твори перекладалися багатьма мовами: німецькою, чеською, російською, польською, французькою, англійською. У рідному поету Новоархангельську на центральній площі містечка синові Богдану було доручено відкрити погруддя Євгена Маланюка.