Теорія пізнання Теорія пізнання

ТЕОРІЯ ПІЗНАННЯ (гносеологія) це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності, а також передумови, засоби пізнання, відношення знання до дійсності, закони його функціонування, умови і критерії його істинності та достовірності. це розділ філософії, що вивчає природу пізнання, закономірності пізнавальної діяльності людини, її пізнавальні можливості та здібності, а також передумови, засоби пізнання, відношення знання до дійсності, закони його функціонування, умови і критерії його істинності та достовірності.

Пізнання – це Процес здобування знань, створення образів, моделей теорій реальності Процес здобування знань, створення образів, моделей теорій реальності (це інформативний аспект пізнання); Прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані підвалини Прагнення оволодіти реальністю, проникнути в її приховані підвалини (це активістський або вольовий аспект пізнання); Бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості Бажання досягти найважливішого, найпозитивнішого для людини стану досконалості (це смисловий аспект пізнання).

Пізнавання - це, в принципі, адекватне, а в ідеалі - обєктивно-істинне відображення дійсності, яке опосередковується суспільно- історичним розвитком, практичним ставленням людини до світу.

Принципи гносеології: обєктивність обєктивність пізнаванність пізнаванність активне і творче відображення активне і творче відображення діалектика діалектика практика практика історизм історизм конкретності істини конкретності істини

Субєкт пізнання- реальна людина, суспільна істота, наділена свідомістю, насамперед у таких проявах, як мислення, чуття, розум, воля. Об'єкт пізнання – це те, на що спрямовується пізнавальна діяльність суб'єкта.

Ступені пізнання Чуттєве Раціональне Раціональне Практика Практика

Чуттєве пізнання Зір Відчуття Дотик Сприйняття Слух Уявлення Смак Гносеологічний образ образНюх

Раціональне пізнання Поняття Поняття Судження Судження Умовивід Умовивід Проблема Проблема Гіпотеза Гіпотеза Ідея Ідея Концепція Концепція Теорія ТеоріяГносеологічнийобраз

Практика ЗНАННЯ ІстинаЗаблудженняХиба

Форми чуттєвого відображення Форми чуттєвого відображення Відчуття – це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття людини, які поєднують її із зовнішнім світом. це відображення окремих властивостей предметів та явищ внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття людини, які поєднують її із зовнішнім світом.

Сприйняття – це чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії на органи чуття людини. це чуттєве відображення предметів та явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей при безпосередній дії на органи чуття людини.

Уявлення – це форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за допомогою слідів, залишених у памяті предметами, що раніше сприймалися субєктами. це форма чуттєвого відображення, яка відтворює властивості дійсності за допомогою слідів, залишених у памяті предметами, що раніше сприймалися субєктами.

Гносеологічний образ – це рухливі копії речей, процесів, явищ.

Раціональне пізнання – мислення. Мислення – це процес активного, цілеспрямованого, узагальненого, опосередкованого суттєвого та систематичного відображення дійсності і розвязання проблем її творчого перетворення в таких логічних формах, як поняття, категорії, судження, умовиводи.

Категорії – це універсальні форми мислення і свідомості, які відображають загальні властивості, взаємозвязок, закономірності розвитку всіх матеріальних і духовних явищ і процесів.

Форми раціонального пізнання: Поняття – це форма раціонального пізнання, яка відображає сутність обєкта і дається його всебічне пояснення.

Судження – це форма виразу змісту поняття, їх синтез. це форма виразу змісту поняття, їх синтез.

Умовивід – це логічний процес виведення із суджень на підставі закономірних, суттєвих і необхідних звязків нового судження, яке своїм змістом має нове знання про дійсність. це логічний процес виведення із суджень на підставі закономірних, суттєвих і необхідних звязків нового судження, яке своїм змістом має нове знання про дійсність.

Проблема – це форма знання і засіб наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття. це форма знання і засіб наукового пізнання, що є єдністю двох змістовних елементів: знання про незнання і передбачення можливості наукового відкриття.

Гіпотеза – це науково – обґрунтоване, але ймовірне знання, істинність якого ще не встановлена і не доведена.

Ідея – це форма наукового пізнання, яка відображає звязки, закономірності дійсності і спрямована на її перетворення.

Концепція – це науково - обґрунтований доведений вираз головного змісту теорії, який, проте, на відміну від теорії ще не може бути втіленим у струнку логічну систему точних наукових понять.

НАУКОВА ТЕОРІЯ – це відносно замкнута, змістовна система знань, котра обєднує й описує деяку сукупність явищ та процесів. Безпосередня мета наукової теорії – пояснення і передбачення цих процесів та явищ, які становлять предмет її вивчення, на основі відкритих нею законів, у широкому розумінні – теоретичне відображення дійсності. Має дві функції: систематизації знань, відкриття шляхів для пошуку нових знань.

Практика – це вся матеріальна, предметно – чуттєва діяльність людей, спрямована на перетворення природи і суспільних відносин.

Практика діяльність бездіяльність результативна нерезультативна Мотиви-потреба-інтерес-мета-засоби-результати-наслідки діявчинокпраця Внутрішня зовнішня безпосередня опосередкована ближня далека Передбачувані непередбачувані ДОСКОНАЛІСТЬ

1. Праця, матеріально – виробнича діяльність 2. Історична, соціально – перетворююча діяльність 3. Наукові експерименти Структура практики:

Функції практики: 1. Практика – основа пізнання, вихідний пункт і рушійна сила його розвитку ( знання – це результат практики); 2. Практика виступає як сфера реалізації здобутих людських знань; 3. Практика – це обєктивний критерій істини: сама вона дає змогу встановити достовірність знань, відповідність їх обєктивній дійсності.

Результат пізнання є знання, яке може бути: істинним, істинним, хибним, хибним, оманливим оманливим

Істина – це знання, яке передбачає максимально повне і точне виявлення властивостей предмета.

Види істини: відносна за ступенем наближення субєкта до обєкта ІСТИНА ІСТИНАабсолютна обєктивна за змістом субєктивна за формою конкретна за умовами застосування

ОБ'ЄКТИВНА ІСТИНА це такий зміст знань, котрий не залежить від людини, її свідомості, мислення. Від людини, її мислення, здібностей залежить її готовність і здатність розкрити сутність явищ, тенденції її розвитку. це такий зміст знань, котрий не залежить від людини, її свідомості, мислення. Від людини, її мислення, здібностей залежить її готовність і здатність розкрити сутність явищ, тенденції її розвитку.

АБСОЛЮТНА ІСТИНА: ПЕРШЕ ЗНАЧЕННЯ: АБСОЛЮТНА ІСТИНА– це повне, точне, вичерпне відображення обєкта у мисленні людини. Такі знання не можна спростувати. ПЕРШЕ ЗНАЧЕННЯ: АБСОЛЮТНА ІСТИНА– це повне, точне, вичерпне відображення обєкта у мисленні людини. Такі знання не можна спростувати. ДРУГЕ ЗНАЧЕННЯ: абсолютні істини - «ВІЧНІ ІСТИНИ» - факти, що встановлені з повною достовірністю, які відбулися реально. ДРУГЕ ЗНАЧЕННЯ: абсолютні істини - «ВІЧНІ ІСТИНИ» - факти, що встановлені з повною достовірністю, які відбулися реально. ТРЕТЄ ЗНАЧЕННЯ: уявлення про можливість пізнання людиною світу в цілому. Однак слід підкреслити, що ні людина, ні людство цього ніколи досягнути не зможуть. Це пояснюється тим, що наші знання про Всесвіт є неостаточними і завжди будуть такими, оскільки світ продовжує розвиватися. ТРЕТЄ ЗНАЧЕННЯ: уявлення про можливість пізнання людиною світу в цілому. Однак слід підкреслити, що ні людина, ні людство цього ніколи досягнути не зможуть. Це пояснюється тим, що наші знання про Всесвіт є неостаточними і завжди будуть такими, оскільки світ продовжує розвиватися.

ВІДНОСНА ІСТИНА це неповне, незавершене, неостаточне знання, котре в процесі пізнання уточнюється, поглиблюється. Воно визначається рівнем розвитку науки в даний період. це неповне, незавершене, неостаточне знання, котре в процесі пізнання уточнюється, поглиблюється. Воно визначається рівнем розвитку науки в даний період.

Хиба – це такий обумовлений зміст людського знання, в якому дійсність відтворюється неадекватно і який обумовлений рівнем розвитку та його місцем у суспільстві.

Омана – це невідповідність образу та обєкту пізнання.

Інтуїція – Це такий спосіб одержання нового знання ( форма пізнання), коли за неусвідомленими в даний момент часу ознаками і, не усвідомлюючи шляху руху власної думки, субєкт робить наукове відкриття, одержує нове обєктивно – істинне знання про дійсність.

Характеристики інтуїції: безпосередність несподіваність неусвідомленість шляхів одержання нового знання.

Раптовість є результатом синтетичної діяльності мислення, внутрішні процеси якої не усвідомлюються субєктом, бо немає наочного звязку результату з попередньою інтелектуальною діяльністю.