200-річчю Великого Кобзаря присвячується

Презентація до уроку на тему: «Тополя». Романтична ідея незнищенності справжнього кохання, краси, вірності Учителя української мови і літератури Миколаївської гімназії 4 Сидоренко Г.В.

Балада Шевченка «Тополя» ТАРАС ШЕВЧЕНКО

Тарас Григорович Шевченко – великий український поет, драматург, художник, виразник заповітних прагнень народу. Хата, в якій народився поет Малюнок Т.Г. Шевченка

Наприкінці XVIII – початку XIX ст. зародився художній напрям – романтизм (франц.) – що передбачав змалювання незвичайних подій, романтичних пейзажів. Улюбленим жанром романтиків була балада.

Балада –(франц. танцювати) – невеликий ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом. Баладами уславились О. Пушкін, М. Лермонтов, А. Міцкевич, Р.Л. Стівенсон та ін.

В період ранньої творчості Шевченко був поетом-романтиком. Балада «Тополя» надрукована в 1848 році в першому виданні «Кобзаря».

Одинока тополя, широке поле, що синіє вдалині. Чому серед широкого поля росте самотнє дерево? Звідки взялася тут тополя? Самота і велич степу викликають настрій, котрий був джерелом для складання міфів, легенд. Людина, побачивши одиноке дерево, скаже: «Ото сиротина!»

Баладу «Тополя» створено на основі народної пісні-легенди про перетворення дівчини на тополю через нещасливе кохання. Народну пісню «Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси» часто співала старша сестра поета Катерина.

Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси, Чия то дівчина розпустила коси? Коси розпустила, гулять не ходила, Молодого хлопця навік полюбила. Проводжала мати сина у солдати, Молоду невістку в поле жито жати, Жала вона, жала, жала – не дожала І до сходу сонця тополею стала.

Характерні ознаки балади: - романтичний пейзаж (змалювання картин незайманої дикої природи);

- зображення двосвіття (світ надій і мрій протиставляється буденному і жорстокому світу); - елементи містики (чари, ворожіння);

– обрамлення (художній прийом, який за допомогою повтору на початку і в кінці твору більш яскраво розкриває головну думку);

- метаморфози (перетворення героя на рослину чи тварину).

Чому баладу названо «Тополею»? Відповідь можна знайти у зовнішній схожості дівчини з цим деревом: висока, тоненька, струнка. Тополя саме цим вирізняється серед інших дерев. Так само ці характеристики вважаються ознаками дівочої краси.

Тема балади: розповідь про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим, її звернення до ворожки, перетворення на тополю під впливом зілля.

Ідея: невмирущість справжнього кохання, возвеличення краси, незнищенності благородних людських почуттів.

Композиція балади: Експозиція Поет із сумом описує, як обрамлення твору, одиноку тополю. По діброві вітер виє, Гуляє по полю, Край дороги гне тополю До самого долу.

Завязка: Полюбила чорноброва Козака дівчина.

Розвиток дії: зустрічі дівчини з козаком. Страждання після розлучення з ним.

Кульмінація: героїня вирішує скористатись зіллям ворожки для швидкого повернення козака.

Розвязка: дівчина за допомогою зілля перетворюється на тополю.

Проблематика твору: вірність і зрада, кохання щире і без почуттів, батьки і діти. Художні особливості твору: метафори («серце мліло», «чуло серце недоленьку», «стань місяць серед неба»; порівняння («одна, як сирота», «сохне, як квіточка» та ін.); повтори («плавай, плавай, лебедонько»; епітети («біле личко», «карі оченята», «щира правда»: звертання («зроби, моя пташко», «подивися, тополенько») та ін.

Використання народної символіки в баладі (лебедонька, треті півні, місяць, калина, соловейко, рушники)

Тополя в баладі є символом одинокості та гіркої сирітської долі. Твір є застереженням для молодих дівчат не випробовувати свою долю.

Т.Г.Шевченко – велика і невмируща слава українського народу. Світлий образ великого Кобзаря – безсмертний.