Суспільство – це історично утворена форма колективного співжиття людей.

Суспільство поділяється на певні структурні елементи – соціальні інститути:соціальні інститути 1) інститут родини – забезпечує відтворення людини; 2) інститут економіки (виробництво матеріальних благ) – забезпечує набуття засобів існування; 3) інститут освіти та науки – забезпечує одержання, накопичення і передачу інформації; 4) інститут духовності (релігія, нерелігійні типи світогляду, мистецтво, філософія) – задовольняє духовні потреби людини; 5) інститут управління (влада, держава, право та інші соціальні норми) – забезпечуєвлададержаваправо соціальні норми

Організаційними засадами суспільства в первісний (додержавний) період були спільна воля людей та воля окремих осіб, які користувалися особливим авторитетом – вождів, старійшин тощо. Рішення, що приймалися спільно, в цей час ще не набули ознак самостійного виду суспільної діяльності, але якщо вони діяли протягом довготривалого часу, вони згодом ставали правилами поведінки – звичками, звичаями, традиціями

До Х тисячоліття до н.е. останній на Землі льодовиковий період закінчився, клімат потеплішав. Людство відповіло на цю кризу переходом до принципово нового типу господарювання: від привласнюючої економіки (полювання, рибальство, збирання), воно перейшло до економіки відтворюючої (землеробство, скотарство, ремесло). Процес переходу від привласнюючої до відтворюючої економіки називають неолітичною революцією. Відтворююча економіка неоліту призвела до розвитку продуктивних сил, ускладнення організації праці, її розподілу, виникнення обміну, а в соціальному відношенні – до соціальної стратифікації, тобто появи різноманітних соціальних прошарків (страт).

Для регулювання нових суспільних відносин, що вже не могли забезпечуватися мононормами, створювалось право. Воно складалося двома шляхами: 1) частина звичаїв санкціонувалася державою і продовжують діяти вже як правові звичаї; 2) держава створює нормативні акти, що містять правила поведінки, обовязкові для всіх. Держава та право виникли, таким чином, через господарську необхідність, з потреб відтворюючої економіки. Виробництво і розподіл продуктів харчування, одягу, інших предметів побуту, знарядь праці в нових умовах стало неможливим без системи управління та забезпечення громадського порядку. громадського порядку

Громадський порядок – врегульована соціальними нормами система суспільних відносин. Сфера громадського порядку – це, передусім, місця спільного проживання, праці та відпочинку.

РОЗРІЗНЯЮТЬ НАСТУПНІ ФОРМИ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВИ: 1) афінська (класична) форма. Держава в афінському суспільстві виникла внаслідок загострення внутрішніх суперечностей між знатними за походженням та рядовими членами громади, які були помякшені шляхом послідовних реформ, без внутрішнього або зовнішнього насильства; 2) римська форма. Держава у Римі виникла внаслідок боротьби між повноправними патриціями та неповноправними плебеями, які не мали доступу до громадської землі та управління громадою. Тобто, вирішальну роль зіграла внутрішня суспільна боротьба; 3) германська форма. Виникнення держави у германських племен було прискорене завоюванням германцями величезних Римських володінь. Германці не могли панувати над римлянами за допомогою родоплемінних структур, тому й вимушені були створити новий управлінський апарат. За основу багато в чому вони взяли саме римські державні інституції.

ПОХІДНЕ ВИНИКНЕННЯ ДЕРЖАВ Держави виникають і в сучасному світі. Таке виникнення держави відрізняється від первинного тим, що нова держава виникає не на порожньому місці, а на основі окремих елементів колишньої держави і з використанням вже наявних готових моделей державності. Похідне виникнення держав має наступні варіанти: 1) ліквідація колишньої держави в результаті революції і виникнення нової держави (але на тій же території, населеній тим же народом). Прикладом тому може бути Перша республіка у Франції, проголошена в 1792 р., Російська Радянська Федеральна Соціалістична республіка, що виникла в результаті Жовтневої революції 1917 г.; республіка 2) розділення держави. Таким чином виникли Чехія і Словаччина в результаті розділу федеральної Чехо–Словаччини, пострадянські держави в результаті розпаду СРСР; 3) сецесія частини держави і населення. Таким шляхом виникли Эритрея, що вийшла з складу Ефіопії, Бангладеш, що вийшла з Пакистану;сецесія 4) об'єднання декількох держав. Прикладом може бути об'єднання ГДР і ФРН в 1990 р. 5) виникнення держави в результаті національно–визвольного руху. Створення нових держав на руїнах колоніальних імперій (перш за все – Британської і Французької) стало найбільш поширеним способом створення держав в ХХ в. Багато держав (Мозамбік, Алжір, Ангола, В'єтнам) виникли в результаті збройної боротьби, інші (Мадагаскар, Танзанія) добилися незалежності від метрополій мирним шляхом. Деякі з народів, що добилися незалежності, мали власну державність в доколоніальний період (Індія, Єгипет), інші – ні. У будь–якому випадку і ті, й інші нові держави спочатку будувалися на державних моделях, що вже є в світі. Більшість нових незалежних держав орієнтувалися на державний лад колишньої метрополії, проте деякі проголошували своїм зразком соціалістичні держави. Надалі вони, як правило, відходили від спочатку вибраних моделей.імперій метрополій