Дзвони Чорнобиля 25 річниця аварії на Чорнобильській АС. - презентация

1 Дзвони Чорнобиля 25 річниця аварії на Чорнобильській АС

2 Захід сонця над ЧАЕС. Напередодні 26 квітня 1986 року воно сіло за обрій, як завжди, освітивши згасаючими променями ажурні вишки електромереж, дахи будинків міста Прип'ять та високо випростану в небо руку-трубу четвертого енергоблока. Працівники станції, які тоді заступили на робочу зміну, мешканці атомного міста, уся Україна і світ не знали, що через кілька годин гряде планетарна катастрофа...

3 Борімося - поборемо 26 квітня 1986 року. Вибух реактора на Чорнобильській АЕС потряс Україну і сколихнув планету. І наші звичайні пожежники, прості прип'ятські хлопці, приборкавши вогонь пекла, пішли у вічність. Вічного визнання людства удостоєний технічний персонал атомної станції, який був у ту ніч на вахті і який одразу ж включився в вгамування катастрофи, стримавши її розростання. Тільки згодом, по збігові років та пришестям на українську землю благої вісті - правди, ми всі відчули, що тоді відбулося з нами, що є нині та що може бути пізніше. У рік п'ятнадцятий від часу катастрофи сам атомний попіл спонукає кожного з нас замислитися над тим, якого удару зазнали насамперед наша отча земля - Україна і люди, яким випало жити на її теренах. Три з половиною мільйони українських громадян, уражених радіацією. Майже півтора мільйона з них - діти. Це можна порівняти хіба що з жертвами нещадної світової війни. Але ж ми зазнали цього на мирному полі. Україна після Чорнобиля стала першою в історії людства державою, яка свою ж територію, за площею в європейську країну, що лежить тільки в одній сотні кілометрів від столиці, офіційно визнала непридатною для життя, небезпечною для себе, назвавши її зоною відчуження квадратних кілометри. А з деякими, не менш радіаційно насиченими територіями, - і всі 2600 квадратних кілометрів.

4 2600 км займає зона відчуження

5 Руїни АС після вибуху

6 Медики в центрі катастрофи 2000 лікарів,4000 медсестер, 1200 студентів подавали допомогу в квітні травні 1986 року І вчені теж були мобілізовані. Бо це була не звична війна, спричинена тільки помилками політиків. Але й прорахунками вчених. Медики, як завжди, в епіцентрі катастрофи: виносять із радіаційного поля бою уражених атомом, подають першу допомогу й рятують людям життя. І роблять це без паніки, кваліфіковано. Усвідомлюючи, з якою хворобою мають справу і як це позначиться на них самих. А потім ще довгі місяці ліквідатори одягатимуть маски й респіратори, які нікого з них так і не захистять від удару радіації, і мовчки та жертовно ітимуть на війну з ворогом, який не знає ні жалю, ні милості. І, перш ніж упасти потятими в бою, виконають призначене їм долею - не дадуть розростися біді.

7 Серед тих, хто з самого початку брав участь у рятувальних роботах біля четвертого реактора, був і нинішній Міністр України з питань надзвичайних ситуацій Василь Дурдинець (на знімку праворуч) Журналісти біля зруйнованого реактора. Вони теж були серед тих, хто одразу примчав сюди. - вони проникали в саму горловину катастрофи, щоб показати людям моторошне обличчя трагедії. І вони виконали свій обов'язок, дехто ціною життя. На знімках: журналісти Іван Лисенко та Валерій Зуфаров

8 Вертольоти проводять дезактивацію території довкола четвертого енергоблока та в районі прилеглої місцевості, де найбільше випало радіонуклідів і яку було названо пізніше рудим лісом Броня гвинтокрила ховає обличчя пілота, який веде бойову машину у вирі радіаційного полум'я. Але броні не заховати жертовної мужності пілота

9 Вибух четвертого реактора на ЧАЕС міг би стати останнім днем для України, якби у вогнище палаючого ядерного кратера не кинулися прип'ятські пожежники і нічна зміна станції, жертвуючи собою, щоб скувати масштаби катастрофи. Через кілька годин їх, спалених радіацією, замінять інші. А потім лік тих, які замінятимуть, піде вже на тисячі. На десятки тисяч. Аж поки вони не вгамують шал катастрофи. І буде ім'я їм, не знане досі у світі, - ліквідатори. І буде визнано, що мужність їх не мала прецеденту.Збирання вручну радіоактивних викидів на дахові машинного залу четвертого енергоблокаПерші дні ліквіації наслідків катастрофи; термінові роботи біля четвертого енергоблока ЧАЕС

10 Офіцери й рядові запасу, мобілізовані на цю неоголошену урядом війну. Вони зібрано й діловито ішли в атаку на радіацію, без будь-якого захисту на тілі, часто в одних гімнастерках. Падали, поранені або й убиті радіацією, але зупинили її наступ на Київ, Україну чоловік ліквідовували наслідки катастрофи

11 Громом вибуху і полум'ям пожежі вона сколихнула планету, а Україну кинула у смерч радіаційної стихії. Українською землею потекли жіночі сльози. Мабуть, жінкам Бог звелів плакати, поки чоловіки, сини й онуки ведуть смертельний бій за життя На знімку: евакуація населення м. Припять; станція Янів, 27 квітня 1986 року

12 Ця страдницька дорога до ЧАЕС витримала на собі неймовірну напругу і людей, і техніки. На узбіччі - символ чорнобильської біди, що нагадує і вогненний вибух реактора, і жертовну чашу, випиту до дна його першими приборкувачами.