Мовна естетика поезії Василя Стуса. Віктор Зарецький. Орач Стус. - презентация

1 Мовна естетика поезії Василя Стуса

2 Віктор Зарецький. Орач Стус

3 ЗАХОДИ щодо відзначення 75-річчя з дня народження видатного українського поета, політвязня, Героя України Василя Стуса на 2013 рік Встановити памятник українському поету, Герою України Василю Стусу. Провести в бібліотечних закладах області комплекс заходів щодо вшанування памяті Василя Стуса: книжково- ілюстративні виставки та перегляди літератури, Стусівські читання, літературні вечори, екскурсії по музеях поета і правозахисника. У межах спеціалізованої книжкової виставки «Книга » на базі виставкового центру «Експодонбас» провести презентацію книги Василя Стуса «Листи у вічність», Стусівські читання, видати та презентувати книгу Лариси Єрмакової "Під знаком Стуса", створити експозицію, присвячену ювілею Василя Стуса. Провести V Всеукраїнську науково-практичну конференцію «Василь Стус: життєві і творчі контексти».

4 Видати книгу «Словник поетичної мови Василя Стуса», присвяченого творчості поета В.Стуса (автори-упорядники: А.П.Загнітко, Л.В. Оліфіренко). Перейменувати вулицю Чуваську на вулицю Василя Стуса у м. Донецьку та провести її облаштування. Розробити літературно-краєзнавчий маршрут «Донеччина - батьківщина великого поета, Героя України Василя Стуса» та розмістити його на сайті управління культури і туризму облдержадміністрації. Організувати тематичні теле-, радіопередачі про життя та творчість Василя Стуса, показ фільму режисера Станіслава Чернилевського «Просвітлої дороги свічка чорна» та висвітлення заходів із відзначення ювілею поета засобами масової інформації. Відпрацювати механізм проведення процедури перейменування Донецької обласної наукової універсальної бібліотеки ім. Н.К. Крупської на імя українського поета, Героя України Василя Стуса відповідно до чинного законодавства.

5 МЕТА МОДУЛЯ Узагальнити знання про життєвий і творчий шлях поета. Визначити провідну тематику та проблематику віршів автора, що вивчаються в школі. Зясувати характерні особливості різних мовних рівнів поезій автора: лексичного, морфологічного, синтаксичного, фонічного.

6 План І. Вірші В.Стуса за шкільною програмою. ІІ. В.Стус на уроках літератури рідного краю. ІІІ. Лексичний рівень поезій В.Стуса. ІV. Синтаксичний, морфологічний та фонічний рівні лірики автора.

7 Література 1.Бедрик Ю. Василь Стус: проблема сприймання. – Київ: Фотовідеосервіс, с. 2.Бондар М. Стусівські читання // СіЧ – С Василь Стус в житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників. - Балтимор-Торонто: Смолоскип, Віват Г. Художні особливості та провідні мотиви поетичної творчості Василя Стуса. - Одеса, Негоціант, с. 5.Ільницький М. Палімпсести В.Стуса // Вітчизна Коцюбинська М. В.Стус у контексті сьогоднішньої культурної ситуації// Слово і час Оліфіренко Л. Словник поетичної мови Василя Стуса (рідковживані слова та індивідуально-авторські новотвори).-К.: Абрис, с. 8.Соловей Е. Лірика Стуса // Слово і час. – – 6. 9.Сюта Г. Мовні інновації в укр. поезії шістдесятників та членів Нью-Йоркської групи: Дис… канд. філол. наук.-К., с. 10.Шевельов Ю. Трунок і трутизна. Про Палімпсести Василя Стуса // В.Стус. В житті, творчості, спогадах та оцінках сучасників. Балтимор-Торонто: Смолоскип, С

8 Інтернет-ресурси 1.Гуманітарний центр Василя Стуса Метафора у структурі поетичного тексту Василя Стуса 3. Богдан Рубчак. Перемога над прірвою. Про поезію Василя Стуса Метафора у структурі поетичного тексту В.Стуса Архаїзми та старословянізми і їх моделююча роль у експресіоністичній стильовій структурі Палімпсестів В.Стуса 8. До питання модерності лірики В.Стуса 9. Епітетна структура зі значенням «простір» у поезії В.Стуса Мовна і поетична метафора в художніх текстах Василя Стуса

9 Вивчення творчості В.Стуса в школі 1. Вивчення творчості Василя Стуса в 11 класі Вивчення творчості В.Стуса на сучасному етапі в 11 класі Розробки уроку "Життєвий і творчий шлях В.Стуса" Література рідного краю 5. Спогади Їлини Стус про сина 6. Нецензурний Стус: кн. у 2 ч. / [ Упор. Б. Підгірного] Тернопіль: Підручники і посібники, 2002, c., 320 с Вивчення творчості В.Стуса в школі: Диск-книга на допомогу навчальному процесу/ Укл.: В.Півень та ін. – Донецьк: ТОВ, – 180 с.

10 У школі вивчаються вірші В.Стуса: «Посоловів од співу сад…» «Мені зоря сіяла нині вранці…» «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» Господи, гніву пречистого…» «О земле втрачена, явися…» «Як добре те, що смерті не боюсь я…» «На колимськім морозі калина…»

11 «Посоловів од співу сад…» Посоловів од співу сад, од соловїв, і од надсад. І од самотньої свічі, і од жалких зірок вночі. У небі місяць горовий скидається, як пульс живий. Ущухлим світлом сяють вишні опонічні. Допіру лив високий дощ. І всі невтішні мої передуми будив. Я двері прочинив з веранди, де кострубатий вертоград, собі не в силі дати лад, пильнує перший сон троянди. Свіча затріпотіла й світло, мов голуба, пустила в лет і вірш твій вирвався без титла, і дух твій вирвався з тенет, бо надто кругле небо краю, і кругла саду ліпота, бо мати дивиться свята. Я в ній смеркаю і світаю.

12 Робота в групах І ГРУПА 1. Визначте тему вірша. 2. Яка ідея твору? 3. Назвіть тип лірики. Доведіть свою думку цитатами. ІІ ГРУПА 1. У чому традиційність і новаторство цієї поезії? 2. Які художньо-стилістичні прийоми використовує автор? 3. Прокоментуйте образ палаючої свічки. ІІІ ГРУПА 1. З якою метою автор вводить до тексту архаїчну лексику? 2. Які метафоричні образи творить автор? Який смисл закодовано в них? 3. У чому полягає особливість строфічної будови цього вірша?

13 «Посоловів од співу сад…» -В.Стус – автор не лише жорстких поезій, а й дивовижний лірик. -Тема – причетність людини до високої краси, її глибинний звязок із природою. -Ідея – життя йде по колу, спіралеподібно, у нерозривному зв'язку з природою («бо надто кругле небо краю,/ і кругла саду ліпота»). -Тип лірики – філософська. -Використання традиційних образів соловей, зоря, місяць. -Традиційне послугування біблійною та міфологічною (сакральною) символікою: сад (символ біблійного Едему – антипод хаосу), світове дерево, троянда, свіча, дух, мати. -Мати як охоронниця життя і роду. -Створення яскравих слухових, зорових та одоративних образів. -Прийоми асонансу та алітерації. -Створення ефекту позачасовості за допомогою архаїчної лексики. -Центральний образ палаючої свічі – символ життя, знак долі, тотожність із образом ліричного героя, його екзистенціальної самотності. -Метафоричність мислення автора: сад посоловів, самотня свіча, місяць як пульс живий. -Строфіка: двовірш – динамічний катрен – кільцеве римування вказує на постійне коло подій. Теорія літератури для учня: філософська лірика; слуховий, зоровий, одоративний образ; архаїзм; метафора, катрен, римування

14 «Мені зоря сіяла нині вранці…» Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать така ясна лягла мені на душу сумирену, що я збагнув блаженно: ота зоря то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем. Ота зоря вістунка твого шляху, хреста і долі ніби вічна мати, вивищена до неба (від землі на відстань справедливості), прощає тобі хвилину розпачу, дає наснагу віри, що далекий всесвіт почув твій тьмяний клич, але озвався прихованим бажанням співчуття та іскрою високої незгоди: бо жити то не є долання меж, а навикання і самособою- наповнення. Лиш мати вміє жити, аби світитися, немов зоря.

15 Мені зоря сіяла нині вранці… 1) Сформулюйте тему вірша. 2) Який це тип лірики? 3) Які художні образи постають центральними? 4) Які фрази цього твору можна вважати афористичними? 5) Як ви розумієте авторський неологізм самособоюнаповнення? 6) Які ознаки модернізму наявні у цій поезії?

16 «Мені зоря сіяла нині вранці…» -Час написання 18 січня 1972 ( – перший арешт) -Тема – життя людини завжди сповнене трагедій, які вивіряють її на стійкість; сприйняття долі такою, якою вона є, без нарікань; вміння знаходити знаки в навколишньому світі. -Тип – філософсько-громадянська лірика -Близькість позиції філософа-екзистенціаліста М. Хайдеггера «стати тим, хто ти є». -Центральні образи, що перетинаються в смисловому наповненні: зорі – алюзія Віфлеємської зорі, вістунки долі («вістунка твого шляху,/ хреста і долі») та матері. -Афоризми: «бо жити – то не є долання меж…»; «лиш мати – вміє жити, аби світитися, немов зоря». -Самособоюнаповнення Стуса спрямоване на самопізнання, самовизначення, самовдосконалення. -Оказіональна лексика: самособоюнаповнення. -Модернізм: верлібр як один із проявів такого складного естетико- філософського явища у творчості митця, як модернізм. Теорія літератури для учня: громадянська лірика, алюзія, афоризм, оказіоналізм, модернізм

17 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку. Через сто зневір. Моя душа, запрагла неба, всерозкриленна, держить путь на стовп веселого вогню, що осіянний одним твоїм бажанням аж туди, де не ступали ще людські сліди, з щовба на щовб, аж за смертельні грані людських дерзань, за чорну порожнечу, де вже нема ні горя, ні біди, і врочить порив: не спиняйся, йди. То шлях правдивий. Ти його предтеча.

18 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» 1. Сформулюйте тему вірша. 2. У чому полягає традиційність і новаторство форми твору? 3.Яку алюзію містить цей текст? 4.Розкрийте зміст Стусової метафори «всерозкриленна душа» ? 5.Що криється в перифразі «чорна порожнеча»?

19 «Крізь сотні сумнівів я йду до тебе…» -Тема – духовний шлях людини («шлях правдивий») як громадянина, усвідомлення свого земного призначення; свідоме приречення себе на покути. -Традиційна символіка твору: душа, вогонь, чорна (порожнеча). -Стус як автор новотворів: зневіри, всерозкриленна. -Художній прийом алюзії: натяк на жертовність Христа. -Стусівські філософські метафори: всерозкриленна душа, веселий вогонь, чорна порожнеча (перифраз смерті). Теорія літератури для учня: перифраз, метафора.

20 «Господи, гніву пречистого…» Господи, гніву пречистого благаю не май за зле. Де не стоятиму вистою. Спасибі за те, що мале людське життя, хоч надією довжу його в віки. Думою тугу розвіюю, щоб був я завжди такий, яким мене мати вродила і благословила в світи. І добре, що не зуміла мене од біди вберегти.

21 «Господи, гніву пречистого…» 1.Який мотив цього вірша? 2.Які психологічні стани ліричного героя вербалізує автор? 3.Які ознаки медитаційної філософської лірики властиві цьому віршу? 4.Назвіть провідну ідею твору. 5.З якою метою автор вдається до творення антонімічних пар?

22 «Господи, гніву пречистого…» -Продовження мотиву вірша «Крізь сотні сумніві я йду до тебе…»: свідомий життєвий вибір. -Позитивне значення психічного стану гніву, коли гнів осмислюється як непокора. Вербалізація негативного психічного стану – туга. -Стоїчна поезія, що утверджує впевненість ліричного героя у тому, що він зможе вистояти, не зрадить себе й своїх переконань. Він свідомо йде «на амбразуру», на біду, щоб відкрити людям очі на правду, показати приклад боротьби за людську гідність і силу людського духу. -Жанр – філософська лірика (медитація – жанр ліричної поезії, в якому автор розмірковує над проблемами онтологічного, екзистенціального характеру, здебільшого схиляючись до філософських узагальнень), основні опозиції – «людина – Господь», «людина – суспільство». -Антонімічність мислення ліричного героя: «мале людське життя – довжу його (людське життя) в віки». -Традиційність Стусових образів: образ матері. Теорія літератури для учня: філософська лірика, медитація, антонімічні пари.

23 «О земле втрачена, явися…» О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні і лазурово простелися, пролийся мертвому мені! І поверни у дні забуті, росою згадок окропи, віддай усеблагій покуті і тихо вимов: лихо, спи!.. Сонця клопочуться в озерах, спадають гуси до води, в далеких пожиттєвих ерах мої розтанули сліди. Де сині ниви, в сум пойняті, де чорне вороння лісів? Світання тіні пелехаті над райдугою голосів, ранкові нашепти молільниць, де плескіт крил, і хлюпіт хвиль, і солодавий запах винниць, як гріх, як спогад і як біль? Де дня розгойдані тарілі? Мосянжний перегуд джмелів, твої пшеничні руки білі над безберегістю полів, де коси чорні на світанні і жаром спечені уста, троянди пуп'янки духмяні і ти і грішна, і свята, де та западиста долина, той приярок і те кубло, де тріпалася лебединя, туге ламаючи крило? Де голубів вільготні лети і бризки райдуги в крилі? Минуле, озовися, де ти? Забуті радощі, жалі. О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні, і лазурово простелися, і душу порятуй мені.

24 О земле втрачена, явися… 1)Яка тема цього твору? 2)Назвіть жанр вірша. 3)Розкрийте смислове наповнення Стусових метафор роса згадок, райдуга голосів. 4)Який зміст несуть кольори у Стуса в цьому творі? 5)Прокоментуйте звукові та одоративні образи твору. 6)Яку роль (художню, смислову, естетичну) відіграє рефрен де? 7)Яким вам видається психічний стан ліричного героя? Проілюструйте відповідь цитатами з тексту.

25 «О земле втрачена, явися…» - Тема – пошуки душевних сил у спогадах про втрачену батьківщину. - Жанр – невольницька лірика. - Образ-символ спогадів багато важать для розуміння феномену Стуса. Саме вони допомагають поету зреалізуватися в тому середовищі, яке йому насправді недоступне з волі обставин. Те, що неможливо здійснити в буденному житті, Стус вершить у спогадах та снах. - Метафори: роса згадок, райдуга голосів, тарілі дня. - Символіка кольорів: чорний та синій як уособлення смутку та печалі (лазурово простелися; сині ниви, в сум пойняті; чорне вороння лісів; коси чорні) - Звукові образи: тихо вимов; райдуга голосів; ранкові нашепти молільниць; плескіт крил; хлюпіт хвиль; мосянжний перегуд джмелів - Одоративні образи: солодавий запах винниць; троянди пупянки духмяні - Емоційна напруга за допомогою рефрена «де» - Психічний стан ліричного героя передається як ознака (виражено прикметником мертвому), що стосуються безпосередньо внутрішнього світу ліричного героя Теорія літератури для учня: риторичне запитання, ретроспекція, рефрен, оказіоналізм.

26 «Як добре те, що смерті не боюсь я…» Як добре те, що смерті не боюсь я і не питаю, чи тяжкий мій хрест. Що вам, богове, низько не клонюся в передчутті недовідомих верств. Що жив-любив і не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття. Народе мій, до тебе я ще верну, і в смерті обернуся до життя своїм стражденним і незлим обличчям, як син, тобі доземно поклонюсь і чесно гляну в чесні твої вічі, і чесними сльозами обіллюсь. Так хочеться пожити хоч годинку, коли моя розвіється біда. Хай прийдуть в гості Леся Українка, Франко, Шевченко і Сковорода. Та вже! Мовчи! Заблуканий у пущі, уже не ремствуй, прозирай у глиб, у суще, що розпукнеться в грядуще і ружею заквітне коло шиб.

27 Як добре те, що смерті не боюсь я… 1)З якими біблійними та історичними образами асоціативно зєднує поет образ ліричного героя? 2) Які цінності життєвої позиції декларує автор? 3)Який це жанр поезії? 4)Назвіть провідні мотиви цього твору.

28 «Як добре те, що смерті не боюсь я…» -програмний вірш для поета, його девіз, гімн життя, проголошення життєвих принципів митця: характерні для Стуса роздуми про власну трагічну, але невідворотну долю. -монолог незламного патріота і борця, який не відрікається від свого тяжкого хреста, від своїх переконань, думок, ідеалів, навпаки, незважаючи на страдницький життєвий шлях, «не набрався скверни, ненависті, прокльону, каяття». -екзистенційні мотиви: осмислюються глибинні основи людського буття, причини його трагічної невлаштованості та абсурдності. -мотив смерті на новому рівні – піднесеному, оптимістичному. Теорія літератури для учня: екзистенціалізм

29 «На колимськім морозі калина…» На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола, тільки сонце і простір, і сніг. І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг. І зголілі модрини кричали, тонко олень писався в імлі, і зійшлися кінці і начала на оцій чужинецькій землі.

30 «На колимськім морозі калина…» І ГРУПА 1. Визначте жанр і тему твору. Доведіть свою думку. 2. У чому полягає особливість побудови сюжету цього твору? ІІ ГРУПА 1. Прокоментуйте метафору «І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг». 2. Проаналізуйте образ України в цьому вірші. ІІІ ГРУПА 1. Які пейзажні образи Колими створює автор? Яку роль вони тут відіграють? 2. Який психічний стан передає поет фразою «на колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми»?

31 «На колимськім морозі калина…» -Жанр – невольницька лірика. -Тема – долання ліричним героєм каторжного існування. -Сюжет побудований на контрастах: особливо чітко проступає неприродне протистояння барв – червоної як символу життя та білої як символу смерті. -Метафора «І котилося куль-покотьолом моє серце в ведмежий барліг», де «ведмежий барліг» як перифраз Сибіру. -Уподібнення України до «собору дзвінкого». -Україна як символ невичерпності світла, натхнення для митця. -Образи пейзажу Колими: мороз, калина як уособлення України, сонце, і простір, і сніг; модрини; олень, безгоміння, безлюддя довкола. -Конструкція «на колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми» передає психічний стан опосередковано, коли поет бачить світ крізь призму свого внутрішнього світу. Теорія літератури для учня: метафора, контраст, перифраз

32 Вивчення поезій Василя Стуса на уроках літератури рідного краю Методичні моделі уроків літератури рідного краю Предмети уваги: І. - донецький період життєвого шляху поета-земляка; - мотиви, картини та образи рідного краю, що зустрічаються у віршах лірика; ІІ. - паралелі між творами відомих українських поетів, які писали про Донеччину (М.Чернявський, С.Черкасенко, В.Сосюра та ін.), і віршами В.Стуса; - з'ясування з учнями відмінності його нетрадиційного слова, стилю його мислення.

33 Дитячі роки поета. Стосунки в сімї (враження від років важкого голодного дитинства). Студентські роки ( ) в Донецькому педагогічному інституті на філологічному факультеті (усвідомлення у студентські роки гнітючого стану рідного народу в умовах тоталітарної системи; спогади про поета однокурсників - В.Міщенка, О.Орача, В.Захарченка, А.Лазоренка, Й.Курлата, сестри Марії Стус; книга Дмитра Стуса «Життя і творчість Василя Стуса»). Період вчителювання ( ) у Горлівці (ЗШ 23). Початки літературної творчості поета-земляка. Звязок поета з рухом шістдесятництва (А.Горська, В.Зарецький) - вірші поета, присвячені А.Горській: "Заходить чорне сонце дня...", "Ярій, душе! Ярій, а не ридай...","Триптих для Алли Горської») Лірика, повязана з Донеччиною: "Бідне серце!", "У Мар'янці стоять кукурудзи", "Спокій", "З дитячих спогадів", "Вертання", "Вдасться чи ні...", "Я блукав містом своєї юності", "Додому!", "Цей спалах туги над імлою літ", "Там зелена суріпа цвіла...", "Заплющу очі - темінь навмання", "Той сірий запорошений полин", "У чебрецевий степ...", "Вся в жужелиці, поросі, вугіллі..." Інтимна лірика В.Стуса горлівського періоду: «Я знаю…», «Рідну мову мою/ Ти мені пробачала, немов дивацтво...».

34 *** Вся в жужелиці, поросі, вугіллі, вся сіра й чорна, і брудна й кургуза, збігаючи донизу там, де балку перетинає залізничний насип, мені наснилась вуличка моя. Вузенький ворок тісно тут мені, щоб радість розпросторити. Спускаюсь донизу, проминаю кілька хат, і ось вона, моя домівка рідна. Старий колодязь, вичовгана корба, акація обтята, сохлий клен, зашторена зажурена веранда, котра уже мене не впізнає. Добридень, рідна хато! Де ви, рідні? Стрічайте сина блудного. Дарма. Німотні двері, аніде ні звуку, лише жерделі ветхі у дворі журливо поколихуються. Входжу в німе подвір'я. Призьба. Клямка. Стук. Анітелень. Від мене замуровано моє минуле, вимовкле й німе, заховане між грубих стін саманних. Куди ж мені податися, куди? Не знаю. Не збагну. І довгу думу досновую, схилившися до лави. Від балки обізвався паровоз, і захід сонця геть заколихався, розносячи свій деренчливий дзвін. Все. Більше пристановиська немає. 1972

35 «Вся в жужелиці, поросі, вугіллі…» 1.У чому полягає специфіка тематики цього твору? 2.Які образи рідного міста, подвіря відтворює письменник? 3.Яким постає загальне емоційне тло цього тексту? За допомогою яких засобів воно досягається? 4.Створіть словничок рідковживаних слів, які трапляються у тексті, поясніть їхнє лексичне значення.

36 Визначте, в яких творах В.Стуса зустрiчаються назви населених пунктiв. Поясніть, якого ефекту досягає автор завдяки введенню цих назв. Знайдіть i поясніть iндивiдуально-авторськi засоби художнього письма автора (метафори; порiвняння; iншi тропи; синтаксичнi фигури; авторськi неологiзми). Що досягається завдяки вживанню цих засобiв художнього письма (виразнiсть, образнicть, емоцiйнiсть)? Дослiдіть образ лiричного героя у творах донецької тематики. Варiанти виконання завдання: а) декiлька учнiв пишуть реферати за темою, причому вона буде розкрита глибше, якщо деякi з учнiв додатково пiдготують за темами «Фiлософiя екзистенцiалiзму», «Основнi категорiї екзистенцiалiзму – самотнicть, вiдчуження, абсурд» тощо. б) можна iнакше виконати це завдання: спочатку запропонувати всьому класу прослухати реферати про екзистенцiалiзм, а потiм колективно визначати образ лiричного героя. Ознайомитися з листами В.Стуса до рiдних i друзiв (вмiщеними на сайтi), спробувати зрозумiти поета як просту людину, якiй треба задовольняти свої земнi потреби (передплачувати газети, замовляти книжки, отримувати поштою тютюн та сухе молоко). Творче завдання: написати листа вiд iменi В.Стуса до прийдешнiх поколiнь, по можливостi зберiгаючи стиль поетових листiв i творiв, а також основнi iдеї його громадянької позицiї. Ознайомившися з творами на сайтi, визначити основнi риси стилю В.Стуса (лiрико- фiлософська спрямованicть, iнтелектуалiзм, висока експресивнicть).

37 Епітети у Стуса постійні (битий шлях, лиха правда); оцінні (або ліричні, власне-авторські) (пянка рука, просинена журба); парадоксальні (білий грім, червоне слово); гомерівські (бузково-тканні віти, всеочисний вогонь); оксиморонні (біла ніч, веселий хрест); тавтологічні (райдужна веселка, чорний ворон, русява Русь); –синонімічно-тавтологічні (білясто-білі сни, чорно- воронове крило) Функції: - експресивністю, пластичністю вони унаочнюють предмет чи подію, мобілізуючи емоції читача; - фіксують екстенсивне та інтенсивне переживання світу.

38 Постійні народні означення (спрямовані на актуалізацію певного поняття, його виділення у поетичній строфі): Напр.: чорна / тяжка біда, лютий біль, сиві брови, щедра весна / вечір, буряний вітер, тугі вітрила, веселий вогонь, цілюща вода, тихі води, мертва / жива вода, чорна ганьба, ярий гнів, грізна година, сива голова, сизий голуб, смертний гріх, білі груди / гуси, бита дорога, могутній дуб, грішна душа, золоте жито, рідна земля / хата, чорний ліс, молодий місяць, добра мова / пиво, глупа ніч, лукаве око, дике поле, лиха правда, горюча сльоза, буйні трави, битий шлях та ін. Пор.: На тихі води і на ясні зорі/ паде лебідка білими крильми./ Вдар, блискавко, і громе, прогрими,/ коли не розпростерти крил у горі (П-1:152).

39 Народнопоетичні моделі Оновлення традиційних народнопоетичних моделей досягається часто за рахунок порушення законів смислового узгодження. Пор: замість чорна земля кара земля, зелені липи карі липи, глибокий відчай карий відчай. Карий – ознака, приписувана тільки живим істотам (цей колір вживається тільки щодо очей (карі очі) та коней (карий кінь)), і тому поєднання її з назвами неістот метафоризує вислів, надає йому несподіваного звучання. Пор.: Збоку, о збоку – за серце лівіше,/ далі грудної клітини - за край/ подиву, подуму, димної тиші - / очі – торочені. Карий одчай (П-2:74).

40 Оцінні, ліричні епітети ФУНКЦІЇ у Стуса: - передають наростання авторської емоції; - витворюють динамічну естетику уточнення характеристики; - уточнюють переживання ліричного героя. Пор.: А память любої руки / пянкої, білої, гінкої / перегортає днів сувої (П- 1:157).

41 Парадоксальні епітетні образи Пор.: Цей білий грім снігів грудневих,/ грудного болю білий грім,/ безокрай марень полудневих,/ спогадувань рожевий дим...(П-1:36); Тільки скажи люблю./ Одне-єдине, кругле, вологе соковите,/ як плід біля вишневої кісточки,/ червоне слово (ЗД:70).

42 Гомерівські епітети (поетичні складені означення, характерні для гомерівського епосу, що становлять собою поєднання двох коренів), пор.: біло-голубе багаття, предковічне бажання, всемолода біда, чорнобривий біль, крайбережні верби, чорно-біла весна, млисто-гіркий вечір, холоднозора вись, бузково-тканні віти, жовто-зелені вогні, всеочисний вогонь, крутоберегий день, залізнобетонний Донбас, спижево-згускла ніч, монгольськи-злякані очі, золотопері птахи, самопомножений світ, зизооке сонце, високогорлі сосни, золотокоса тінь, смолокрила хмара

43 Оксиморонні епітети (є художньо цінними внаслідок своєї несподіваності в поєднанні непоєднуваного, адже експресивнішим та естетично вартіснішим буде те означення, в якому більше новизни, неординарності, метафоричності, яке співвідноситься з означуваним словом на складній, субєктивно-оказіональній семантичній основі) Напр.: безбереге море, безмежне поле, біла ніч, біла тінь, білий грім, веселий хрест, вірні вороги, вічна молодість, глухонімий крик, голосне мовчання, жива домовина, жива смерть, живі могили, зрадливі друзі, мертва душа, одмерлі душі, покірна непокора, радісна біда / радісний біль/ радісні полони / радісні тортури, рідна чужина, сумно-весела (весело-сумна) Україна, холодне полумя, чорний день, Веселий цвинтар

44 Оксиморонне формулювання розвивається у В.Стуса у ліричний сюжет, наповнює зміст філософічністю: Вмирає пізно чоловік, а родиться дочасно, тому й на світі жити звик, як раб й рабовласник. Він като-жертва, жертво-кат страждає і богує, іде вперед, немов назад, як душу гнів руйнує... (ВЦ:174). Тяжіння поета до оксиморону, виразно відчутна напруга трактуються Ю.Шерехом як приналежність В.Стуса до експресіоністичного стилю, оскільки Стусів світ суцільний оксиморон, де хрест веселий, рятунок нестерпний, журба солодка, а могили живі

45 Тавтологічні епітети ФУНКЦІЇ: з додатковим підсиленням повторюють зміст головного слова, є повторенням вже вираженого змісту Тавтологічні словосполучення (всього 39 одиниць) Пор.: …вюниться,/ немов батіг, їздовий:/ Рушай гроза,/ під райдужну веселку! (Кр:208); Тож, чорний вороне, замовч і головоньки не мороч...(ЗД:110); …ті душі чорним дьогтем аж лящать...(ЧТ:36).

46 Синонімічні тавтологічні утворення (ФУНКЦІЇ у Стуса: покликані увиразнити семантику певної лексеми внаслідок повтору, посилюють емоційність та ритмічність мовлення, зосереджують увагу на висловленому, увиразнюють його) 1) редуплікаційні, напр.: білясто-білі сни, помалу- малу, одне-єдине слово, один-однісінький; 2) епітети, що є повторенням тієї самої чи різних форм того самого слова або є поєднанням спільнокореневих (чужа чужаниця, далекі далі, гримучий грім, громохкий грім, біла білота), пор.: Переддосвітній крик лелек / із далеких летять далек,/ а мені білий світ померк/ за тобою (ЧТ:105); …омиті потойбічною водою,/ у сяйві тамземних просвітлих весен,/ у білій білоті недосягання / вони стоять в короні сніговій (П-1:79).

47 біла білота гірка гіркота голос голосить голосить голосна біда громохка громовиця далекі далеки далекі далі далеч даленіє дивна дивниця дивне-диво довіки-віку жалкі жаління жду-пожду журба журилась криком кричу люта-лють межі стомежа навіки-вік наймертвіша мертвизна незглибима глибінь піші пішаниці помалу-малу пугає пугач сама-одна сівши сидьма сліпота сліпила сном поснуло сурми доль сурмлять тьмою тьмиться тьмуща тьма усесвіт болями болить усеспільна спільнота хурделиця хурделить чорна темінь чорна темнота чужа чужаниця чужа чужина чужаниця-чужина чуженецька чужина

48 Власне-авторські епітети В.Стуса (в основі - несподівані асоціації) - метафоричні (індивідуально-авторські) (медові береги, журлива береза, загускла даль); - суфіксальні прикметникові на -стий, -атий, -итий, -авий (мулька вий берег, страпатий вечір, розверста душа, мишастий сніг); - епітети у прямому значенні (тихий голос, пахка трава); - метонімічні: виділяють у зображуваному найхарактернішу рису (німий погляд, тепле слово, ветха душа); - гіперболічні: фіксують інтенсивне переживання світу ліричним героєм (велетенська біда, вселенське буття, безберегий лет); - іронічні: в основі - прихована насмішка, контрастована загальним контекстом; є прикладом своєрідної боротьби поета проти усього рутинного, зашкарублого в суспільстві загалом і в окремій людині зокрема (охляла вітчизна, захланний всесвіт, напівщирі друзі); - епітети з потужним зарядом реалізацій естетичних категорій трагічного та драматичного: у таких словосполученнях головне смислове, емоційне та оцінне забарвлення несуть означення (ошукана Україна, всебідий рай, цвинтарне сяєво); - синкретичні: одночасне поєднання-переплетення візуальних, слухових, дотикових, нюхових образів в одному тропі (пахуче небо, вологе жебоніння).

49 Синкретичні власне-авторські епітети (явище синестезії) Вірш Здається, чую: лопають каштани...: Здається, чую: лопають каштани, жовтозелену викидають брость і зовсім поруч київське весняне пахуче небо гуком налилось (П-1:29).

50 Трикратні повторення однорідних синтаксичних одиниць-означень ФУНКЦІЇ у Стуса: - виконують роль синонімів, фіксуючи не випадкове, а постійне та загальнозначуще, пор.: Напростувалася їм путь / спадна, укотиста, увізна (П-1:43); - створюють ефект нагнітання, глибше й точніше передаючи психічний стан людини, пор.: Нарешті вільний, вільний, вільний ти (ВЦ:178); Подвоєний, потроєний, посотий,/ Ти меншаєш (ЗД:131). Таку ступеньовану манеру В.Стуса, в якій виразно відчутно високу напругу, екстатичність, Ю.Шерех виводить із традицій експресіонізму. Від експресіонізму у В.Стуса й ступеньованість вражень та почуттів: довгий зал у поета, мов постріл, довгий і гулкий, сосни не просто стоять, а жбурнули в небо крони величезні, сонце не світить з-за хмари, а зизить схарапудженим оком, мов кінь навіжений.

51 Порівняння - засіб створення образності, пояснення одного предмета або явища за допомогою іншого, подібного до нього. Художні порівняння за будовою простірозгорнуті загальновживані сполучникові індивідуально -авторські ФУНКЦІЇ у Стуса - зображувально-виражальна та оцінна

52 Індивідуально-авторські прості художні порівняння: створені за допомогою предиката (а в річці місяць, мов латаття,/ доріс до повні і розмок…); із пропуском сполучникової компаративної звязки (Десятилітнє терпіння – вмирання. Сон – визволення; Хай життя – одне стернисте поле); у вигляді придієслівного іменника у формі орудного відмінка (…і Лиса гора проліта схарапудженим птахом; Пінна хмара пропливла – старою згадкою).

53 Рзгорнуті порівняння Функції у Стуса: зіставлення певних явищ чи понять, розкриття ряду ознак одного або навіть групи предметів; створення цілої картини Пор.: Я це чула: щось обірвалось,/ так, як з канату/ обривається альпініст – головою вниз, у провалля,/ я це чула…/ так, як чують наближення материнства (ЗД:64).

54 Метонімія (або контекстуальний синонім, контекстуальний зворот) полягає в заміні одного поняття (образу) іншим на основі суміжності ознак; на відміну від метафори при метонімічному використанні слів між предметами, поєднаними однією назвою, схожість відсутня; подвоює обсяг естетичної інформації художнього тексту, створюваного письменником. ФУНКЦІЇ метонімії у Стуса: виділяючи у зображуваному найхарактернішу рису, поет за допомогою метонімії у яскравій формі змальовує його. Цей троп допомагає письменникові, не називаючи предмета, зобразити його образно, художньо зримо. Створює естетичне оформлення та посилює експресивне тонування всього контексту.

55 Різновиди метонімій у поезіях В.Стуса 1)вживання імені творця замість його творів: іду в крамницю,/ слухаю Бортнянського / про тебе дума (ЗД:54); 2)назва матеріалу замість речі, що виготовлена з нього: Скрегоче в металі, регоче в металі/ остання дорога випроби і скруш (П- 1:89); 3)назва посуду в значенні того, що є в ньому : хай перестріне в полі/ той друг, що не про нас./ Зустріне по дорозі і чарку на ралець,/ надію май у Бозі,/ та в вірний вір свинець (ЗД:138); 4)назва якоїсь речової ознаки замість людини: А наїде феска яка,/ а наскочить синя кіраса / полонитимуть харпака/ смертним прасом (ЗД:142); 5)назва місця помешкання чи перебування людей замість самих мешканців чи їхніх дій. Здебільшого таким місцем виступає у поезії В.Стуса персоніфікований образ Києва та повязані з ним реалії. Пор.: А Київ спав/ у нас над головою./ Та вже тоді ти прочував/ час зустрічі з бідою...(ЧТ:28); Десь шамотить Хрещатик/ і кішлиться Поділ (ЧТ:34); 6)назва одномоментної зовнішньої дії замість її внутрішньої мотивації репрезентована у В.Стуса у вигляді ідіоматичних зворотів, пор.: Онучі прати/ хоч раз на місяць. Згадувать дівчат,/ що буцім-то в житті одним і снили,/ аби мені віддати свій вінок (ВЦ:183).

56 Синекдоха (або кількісна метонімія) 1) заміна цілого частиною: Тато молиться Богу,/ тужить мама. Сестра/ уникає порогу,/ хоч вернутись пора (ВЦ:158); 2) частини цілим: Весна в вікно, на дах, на капелюх,/ весна в колючі воронові гнізда...(ЗД:57); 3) множини одниною: Не треба,/ я більше ні слова. Пробач (ЗД:64); 4) однини множиною: Тиха ніч... В такі ночі не можна спати,/ гріх! (ЗД:66); 5) вживання власних імен у значенні загальних (ономазія): Ти Адам. Журба твоя коханка,/ а земне тяжіння то любов (ЗД:72); 6) використання загальних імен у значенні власних: Зорі, і думи, і крони а видиш?/ Образ Коханої чи Зненавиди?/ Дякую, Боже, за мить торжества (П- 1:86)).

57 Перифраз ( або розгорнутий метонімічний зворот ) Різновиди : 1)довільні авторські перифрази: Києве! Моє життя! Білоколонний, ти наснився ніби,/ як вітражів багатобарвні шиби (П-1:199); Немов з пожеж, з аеродромів/ залізні янголи летять (ЗД:93); 2)з використанням фразеологічних сполученням слів: Цар природи, вінець її,/ більшає, отже, маліє (ВЦ:160); Та прозимком осінь віє,/ німує земля Сварога,/ і сонце божеволіє,/ бо ж холодно і волого (П-1:79). ФУНКЦІЇ перифраза: поруч із метонімічними конструкціями підсилює у поетиці В.Стуса образну виразність тексту

58 Табу як різновид перифразу «Жовтий місяць, а ще вище крик твій…» «Дзьобатий сірий фенікс у човні…» «Сто ночей/ попереду і сто ночей позаду…» «Я йшов за труною товариша…» «Ecce homo!» «Ars poetica» Функції табу у Стуса: -наближаються деколи до розгорнутих метафор та метонімій, -посилюють, увиразнюють емоційне та оцінне забарвлення художнього тексту, -розкривають багатство асоціативних відтінків поетичного мовлення -вказують на домінантні ознаки авторського стилю, несучи в собі оцінку явища зображуваного. А.Ткаченко: Мовні звороти той, що... характерні для українських табу та евфемізмів, які є різновидом перифразу Пор.: Жовтий місяць, а ще вище крик твій,/ а ще вище той,/ хто крізь зорі всі твої молитви/ пересіяв, мов на решето...(ЗД:52).

59 Іронія, сатира, сарказм як види комічного у Стуса Іронія - кпин або нищівний скепсис, перевага чи поблажливість, зумисне приховані, але визначальні для загальної тональності чи навіть пафосу твору та організації всієї його образної системи. Від гумору іронію відрізняє прихованість її під маскою серйозності (а вїдлива, зла іронія сарказм є ближчою до сатири).

60 Іронія Іронічність, що межує із сатирою та сарказмом, є характерною ознакою таких віршів В.Стуса: -Вперіодрозгорнутогобудівни/цтва...; -Вночі його мучили блохи...; -І поблизу радянський сад; -Марко Безсмертний; -Тагіл. Зима. Шістдесят перший рік; -Рятуючись од сумнівів; -Ця пєса почалася вже давно...; -Як страшно... та ін.

61 Спочатку вони вбивали людину… Спочатку вони вбивали людину, потому вбитого оживляли. Реанімацією займалися в косметичних кабінетах (малярі замість лікарів). Справі оживлення віддавали життя цілі династії майстрів пензля. Зате відрізнити живого од мертвого було неможливо (ВЦ:182).

62 *** Напередодні всенародного свята покинувши могилу, Марко виграбався на світ, розрівняв землю, щоб ніхто не помітив утечі, зайшов до найближчого райкому партії, вбрався в службовий одяг (йому попалися червоні сап'янці, сині шаровари з червоним поясом і сорочка з вишиваною манішкою на всі груди). Треба було чимось прикрити свою голомозу голову, але не було нічого підхожого, довелося задовольнитися шапкою з молодого оленя. Тепер можна й відзначити десятилітній ювілей своєї смерті. I Марко, махнувши рукою, вирішив проциндрити частину заощаджених за десять років партійних внесків: у гастрономі купив пляшку Московської, банку кільки в томатному соусі, головку цибулі і півбуханки житнього хліба. Спорядивши сітку, він повернувся на цвинтар, випив, закусив і блаженно полежавши горілиць подався на урочистості. Світ відзначав 100-літній ювілей Володимира Iлліча Леніна.

63 вірш Марко Безсмертний іронічність, що переплітається у цьому вірші з сатирою на радянських партійних діячів, пародійно знижений тон, наявний звязок із народною сміховою культурою, акцентування на свідомій невідповідності між змістом та формою, критика сучасності.

64 вірш І поблизу - радянський сад… І поблизу радянський сад, будова й роздуми в маруді про довгу чергу самозрад. Я кочегарю в халабуді. Ставок тьмяніє, наче ніч, розлита й вигускла до ртуті. Так добираються до суті душі? Доходять протиріч із розумом? Ідуть на шпиль тремкого молодого горя? Як вечір душу розпросторив. Як сяє антрацитний біль із темряви. Немов відьмак не підведе од тебе й ока все стежить, стежить неборак і припадково й ненароком (ВЦ:195).

65 вірш І поблизу – радянський сад… основне питання Стусової філософії відношення до буття (зокрема, до буття у радянському суспільстві) тема самоусвідомлення особистості в тоталітарній державі в основі – антитеза саркастичний пафос у словосполученнірадянський сад прийому антифразису вживання слів у протилежному значенні слово-образ сад виявляє тут тенденцію до гіперсемантизації

66 вірш Отак живу, як мавпа серед мавп… Чолом прогрішним із тавром зажури все б'юся об тверді камінні мури, як їхній раб, як раб, як ниций раб. Повз мене ходять мавпи чередою, у них хода поважна, нешвидка. Сказитись легше, аніж буть собою, бо ж ні зубила, ані молотка. О Боже праведний, важка докука сліпорожденним розумом збагнуть: ти в цьому світі лиш кавалок муки, отерплий і розріджений, мов ртуть.

67 За допомогою іронії, сатири та сарказму поет: глузує над ницими, деградованими особистостями висловлює власний погляд на світ розвязує основне питання своєї філософії – відношення до буття (зокрема, до буття в радянському суспільстві) яскраво відтворює жалюгідне становище людини в країні з жорстким тоталітарним режимом робить читача співучасником авторського світобачення й настрою відтворює глузливо-критичне ставлення до предмета зображення

68 Метафора у Стуса метафоричні словосполучення дієслівного типу: Супроти нього таємничий всесвіт,/ що стугонить останнім стукотінням (ЧТ:77) метафоричні словосполучення іменникового типу: Лиш тремтить, як віра в спроневірі,/ копійчана свічка на столі,/ та шугають люто по квартирі,/ ніби кажани, твої жалі (П-1:115) метафоричні словосполучення прикметникового типу: Земля осіння під ногами стогне,/ і сонце огненне/ лиша на вітті червіньковий слід (Кр:216)

69 Метафоричні словосполучення дієслівного типу - сполучення дієслів з іменниками: вода плаче, урвалася, струмує, струміла, жебонить, відстрашує, застигла і под.; вечір завис, яріє, біжить, гасне тощо; ніч шамотить, визирає, блукає, осідала, вляглась, росте, оступила, зітхає, зійшла, заговорить та ін.; сонце виринає, надлягає, покотилося, усміхається, журиться, відтремтіло, падає і т.п.; земля заплакала, гойдається, ховається, укрилась, кружеляє, брижилась, вовтузиться, вияснюється, гасне; душа вганяється, шастає, обростає згадками, кулиться, жолобиться спрагою - на дієслівній ознаці побудовані й індивідуально-авторські метафори: Учора, як між сосон догоряв/ мій день домашніх клопотів, я думав:/ життя занадто довге задля нас (ЗД:55); -семантика дієслів повязана зі звуковими асоціаціями: Реве повесіння в оглухлім яру...(П-2: 60); Злостиво/ шепоче думка: чи не диво/ оцей людський нелюбий рід...(П-1:229); -метафори, що базуються на семантиці дієслів фізичної дії: На ліктях підвелась зоря, мов породілля,/ і дух мій скорчився і корчами кричить (П-1:127)

70 вірш Даждь нам, Боже, днесь! Даждь нам, Боже, днесь! Не треба завтра даждь нам днесь, мій Боже! Даждь нам днесь! Догоряють українські ватри, догоряє український весь край. Моя дорога догоряє, спрагою жолобиться душа. Як Господь нас оком поминає, тоді, болю, грай без кунтуша!

71 Метафоричні дієслівні словосполучення за допомогою дієслова горіти (відгоріти, згоріти, догоряти, вигоріти тощо): Чотири сонця відгорять вгорі,/ чотирикрилий день відмайоріє (ЗД: 69); То ж хай горить трава по осені... (ЗД:133); Сурмлять прощання дальні журавлі,/ на пізніх ватрах догоряє осінь...(ЗД:145); метафоричні словосполучення з дієсловами спалахнути / спалахувати, мерехтіти / замерехтіти, іскритись, палати / палахкотіти, тліти, палати, спалити, загасить / загасати, вижаріти, запалювати, гаснути, жевріти, спопеляти, багріти. Напр.: Між ними спалахнула жвава дискусія,/ в якому районі міста/ пленуми проводяться якнайкраще (ВЦ:157); Функції дієслівної метафори у Стуса: Поєднуючи у своєму сприйнятті зорово-споглядальний та чуттєво-дотиковий аспекти, метафора В.Стуса постає акумулятором почуттів ліричного героя, адже в основі її перебуває принцип одиничності, естетичної доцільності, тому й метафора у творах митця постає як форма його саморозкриття.

72 Метафоричні словосполучення іменникового типу один з іменників має пряме значення і виступає основою, на якій виявляються переносні ознаки іншої лексеми: Наді мною синє віко неба;/ сіро-чорна шлакова труна/ геть обшила душу...(П-1:52); Керея слави лопотить на вітрі/ і ріже виднокіл пегасів клус,/ скорописного фіолету літери/ гаптують неба золотий обрус (ЧТ:73); утворення на позначення стану людини: кохання, смуток, надію, тугу, самоту, чекання, сум, страждання, біль; явища природи, що впливають на почуття людини: синь неба, шамотіння снігопаду, стогін стихії, свічадо ночі, свічадо ставка, пустеля моря, плівка води, суцвіття неолітичних зір, білі зайчики німих снігів, помаранчі диточих сонць тощо; назви звичайних побутових понять: річка тиші, річка спогадів, поле бажань, жовтень розлук, свічадо ночі, симфонія життя, оаза твого духу; індивідуально-авторські іменникові метафори: червоні коні пристрасті (Червоні коні пристрасті давно/ відцокотіли брест-литовським трактом (ЗД:55)); амбразура недовиконань (Жалкі вітри наскрізь прошивають цю амбразуру недовиконань (ЗД:59)); хорали самоти (Присмеркові сутінки опали,/ сонну землю й душу оплели./ Самоти згорьовані хорали/ геть мені дорогу замели (ЗД:61)); сніг непамяті (Непамяті лапатий сніг/ спішить і пішо і комонно (ЗД:77)).

73 Метафора іменникового типу (однокоренева) (М.Павлишин: «квадратність») болю болю біль віра віри втома втоми голос болю болю голос голосіння горличка горлиць дорога вседороги дорога дороги живе живло кінець кінця край краю краса краси краю краю край крик крику льоля льолі магма магми могила могил ніч ночі око ока окраса окрас павза павз пітьма пітьми предтеча предтеч припочаток усіх припочатків причал причалів прірва прірв пустка пустки серця рана ран рух руху руху самозгоряння самота самоти серце серця смерть смерті сон сну сяєво сяєва сяйва тиша тиш тиша тиші тиші тиш тіні тіні тінь тінню тіні тіні тінню тіні тіні тіні тліну тліну тлін туга туги утрата утрат яма ями

74 Метафоричні словосполучення прикметникового типу на означення кольору: Метафоричні носії позитивної експресії: червоний блакитний синій золотий Носії негативної експресії: фіолетовий чорний білий рудий

75 Метафоричні утворення прикметникового типу на означення кольору Улюблена гама кольорів: синій, блакитний, чорний, білий, червоний, брунатний, сивий, рудий, золотий, фіолетовий. Пор.: отерплі сосни, знявшись до небес,/ здригають віттям, бо на них спадає/ червоно-ярий зоряний пісок (ЧТ:169); Гордовито горить фіолетовий жар./ А по синьому смерк. По вогню фіолети (ЗД:95); Під райським деревом кохана жде,/ а яблука червоно-золотаві/ мій син збирає...(ЧТ:120). *** На колимськім морозі калина зацвітає рудими слізьми. Неосяжна осонцена днина, і собором дзвінким Україна Написалась на мурах тюрми. Безгоміння, безлюддя довкола. Тільки сонце, і простір, і сніг...(П-2:77).

76 Чорний колір у Стуса Функції: лейтмотивний образ; увібравши складну гаму почуттів, настроїв ліричного героя, відображає багатогранну індивідуальність авторського бачення світу; визначає моральну та естетичну позиції автора в житті та мистецтві; збагачується авторськими субєктивними емоційно-психологічними асоціаціями: гнітючий, тривожний

77 вірш Жаль Тоненька плівка чорної води, загуслої од довгого чекання, напнулася в надмірнім сподіванні, і вже не обібратися біди, бо стрибнув біль і срібним павуком геть пасмугами обсотав свічадо, і вже вода сама собі не рада, і вже забулась черга довгих стом, як, зібгана у стогоні, вона лежала плинна, чорна і отерпла. Коли ж відкрились жили стало тепло, немов коло господнього вікна із просвітком (хоч байдуже куди: у визволення ачи почезання). Тоненька плівка чорної води не витримала довгого чекання. І вже не обібратися біди.

78 Оказіоналізми в поезіях В.Стуса : 1. морфологічні оказіональні утворення 2. синтаксичні оказіоналізми 3. фразеологічні оказіоналізми 4. власне-авторські оказіоналізми (лексичні, або власне-авторські неологізми): власне авторські неологізми, що мають мовно- нормативні відповідники; власне-авторські неологізми, що не мають відповідників у літературній мові. 5. стилістичні оказіоналізми 6. словотвірні оказіоналізми: префіксальні префіксоїдні композитні

79 морфологічні оказіональні утворення (словоформи, які не зафіксовані в мові і яким притаманний низький рівень потенційності) Напр.: Лише не жур мене і не клени,/ що я, мов янгол із крилом підбитим,/ сколошкав сон твій, люба, і пригнітив (ЧТ:129); Коли докучили ці втеки / в лет, до вогненної пащеки… (П-1:73); І срібляться озерами долини,/ шовковий шепт пригашених калюж… (П-1:165).

80 синтаксичні оказіоналізми оказіональним може бути порядок слів: Галактик зірна круговерть/ спіраллю простаного болю/ значить одвічну людську долю,/ снігами виповнену вщерть (ЗД:85); субстантивне використання прислівників, займенників, інфінітивів, службових частин мови: Віддалена від мене на сімсот тридцять чотири дні,/ на сімсот тридцять чотири здрастуй,/ скажи, що ти мене любиш (ЗД:70); постпозиція прикметника-означення: Мов мертві дерева, неначе мамути,/ що, збуджені зо сну правікового,/ удруге народилися на світ…(П-1:136).

81 фразеологічні оказіоналізми (авторські перетворення стійких словосполучень та крилатих висловів) джерела: * усна народна творчість, * вислови письменників, * античні вирази тощо То як тобі пенати? (ЧТ:35) (пор.: повертатися до рідних пенатів); Аби з очей / то й із серця зникають друзі (Кр:223) (пор.: чого очі не бачать того серцю не жаль); Король наш голий! Гетьте короля! (П-1:174) (пор.: голий король); Бо не береженого Бог береже,/ а смертна із мармуру урна (ЧТ:80) (пор.: береженого Бог береже). На основі фразеологічних оказіоналізмів В.Стус будує такі стилістичні прийоми, як ремінісценція, парафраз та алюзія.

82 власне-авторські оказіоналізми (лексичні, або власне- авторські неологізми): власне авторські неологізми, що мають мовно-нормативні відповідники серед дієслів (долонять, луниться), іменників (зненавида, метляння, товч), прикметників (журкітна, стумні, зникоме), дієприкметників, які інколи утворені від оказіональних дієслів (побожеволілий від побожеволіти, почезлий від почезати, обволохатіла), прислівників (коханно, дубала, зельно). І котилося куль-покотьолом/ моє серце в ведмежий барліг (П-2:77). Корінь -куль- у цьому новотворі надзвичайно давній і перебуває, за твердженням А.Ткаченка, в основі таких різних слів, як скулитися (зіщулитися), куля, куль (обмолочений сніп), кульгати, кульбастий (горбатий), кульбаба і навіть кульмінація, бо ж куль, говорить дослідник, є варіантом лексеми холм, що означає горб, вершина

83 власне-авторські оказіоналізми (лексичні, або власне- авторські неологізми): власне авторські неологізми, що не мають мовно-нормативних відповідників (слова, до яких важко, а подекуди і зовсім неможливо підібрати літературні відповідники; вони є необхідними у певному контексті й абсолютно не призначені функціонувати поза ним) Напр.: вомплю, спах, тах, дольний; шарлотово, кумельогом

84 стилістичні оказіоналізми (поєднанням стилістично різних одиниць мови в єдиному цілому, якого не знає стилістична норма мови) Напр.: Я йшов за труною товариша й думав:/ везе ж таки людям:/ задер ноги і ніякого тобі клопоту...(ВЦ:162). Тут автор створює оксиморонність вислову з метою підкреслити плинність життя, висловити своє філософське ставлення до питання життя і смерті.

85 словотвірні оказіоналізми Афіксальні новотвори. Префіксальні (па-, по-, на-, о-, пра-, проти-, перед-, спро-, зне-, поза-, недо-): паніготь, павіття, помежівя, посмерк, надвиг, напруглий, опазурити(ся), одзьобитися, праколіна, передліто, передкінець, знебережений, знекрилений, спромагання, спроневіра, недолюдина, позапростір, позачас, протипотік, висамітніти

86 словотвірні оказіоналізми Префіксоїди (між-(межи-), пів-(напів-), прото-) Напр.: межисвіт(и), міжзорря, міжчасся, напівдуші, півсебе, протобажання …А голоси протобажань лиш горло перетнуть, покрають серце без ножа i мовчки одiйдуть...

87 словотвірні оказіоналізми Композити оказіоналізми, що містять компоненти на позначення назв кольорів (чорний, білий, зелений, спижевий, золотий: чорнокрилля, білоусо, білокосто, спижово-згусклі, карозелений, золотокаре, золотовеслий); композити, одним із елементів яких є числівник (сто-, перво-, першо-, дво-, семи-, одно-, оба-: первослід, двопогляд, стожальний, стозмій, стокрик, сто-морози, стожалі); новотвори, однією з твірних основ яких є назви частин людського тіла (- окий, -рукий, -горлий, -губо, грудо, -бровий, станний, -стегний, -усий, - лобий, -сердий, -костий: пожежностанна, крутостегна, високогорлі, мідяногорлий, серцеокий, стоусий); композити з препозитивним елементом само- (самолють, самозмалення, самовтрата, самопочезання, самопомножена, самособоюнаповнення); складні слова з препозитивним елементом все- (усе-): вседорога, всебезрух, всебідий; слово- та основоскладання з використанням традиційних поетичних образів серце, око, сонце, тьма, крило, вода і т.ін. (чорнокрилля, смолокрилий, крилатолезо, чорноводдя, сонцелет, сонцепруг); оказіоналізми, утворені за аналогією до узуальних слововживань складної структури: життєіснування, білоусо, тамдесь, многолітувати).

88 архаїзми та діалектизми у поезії В.Стуса 1. Архаїзми: благовістувати, благостиня, буки і мислєті, весі і гради, вої, глас, десниця, длань, єдваб, кимвали, комоні, ладо, ліпота, небеса, словеса, слупи, твань, тимпани, титла, тремол тощо. Пор.: радісні комоні,/ випущені з стаєнь правітця,/ радісну стежу вам прокопитять...(ЗД:52); де в надвечірї вітровії тчуть/ єдвабну сизь...(ЗД:152) 2. Діалектизми: басани, брость, вижини, гайта-вйо, вішта-вйо, гостинець, гузир, ґражда, зимно, коб, куріють, кушпелити, марчіти, мева, ненатлий, опука, парсуна, релі, спижевий, тра. Пор.: І навкруг –/ весняна твань. Болото – аж гримить,/ а сонця спах – опукою на релях (ЗД:129). 3. Рідковживані слова: мосяж / мосяжний (те саме, що латунь, жовта мідь), вільглий (у значенні волога), рахманний (тобто мирний, тихий, спокійної вдачі), шамотіти (говорити, шепотіти невиразно, нерозбірливо), скруші (тяжкий, гнітючий настрій), літепло (тепла вода; тепло, щось тепле) та багато ін. Функції: - зумовлюють неординарну атмосферу світосприйняття, - впливають на стиль поетичного мислення, набуваючи значення поетизмів слів особливого естетичного змісту, що витворюють специфічне враження, породжують стан духовного піднесення, а, отже, творять естетичну категорію піднесеного

89 Антитеза (стилістична фігура, що полягає у драматичному запереченні певної тези чи у вмотивованому контрастуванні смислових значень бінарних образів) Функції антитези у Стуса: допомагає авторові глибше вникнути в сутність того чи іншого предмета або явища; надає багатьом висловам В.Стуса виразності, афористичності: Життя повище зір, життя понижче пекла...(П-2:57); Який високий злет! Яке падіння!..(ЧТ:63); розкриває оригінальне світобачення художника слова: Я сам. А ти лиш тінь./ Я є добро, а ти труха і тлінь,/ а спільне в нас що вязні ми обоє/ дверей обабоки (ЧТ:27); створює прийом контрастування: Тільки сіль, і вода, і житняк,/ і світанок, і ніч, і стозора/ небезпека, і сонна і хора/ ця душа – вирушає успак! (П-1:105).

90 вірш Два вогні горять… Два вогні горять, з вітром гомонять, а в високім небі два сонця стоять. А що перше – день, а що друге – ніч, а між ними синім цвітом вже зацвів тирлич. Уперед піду – вогню не мину, а назад піду – загину. Два вогні горять, з вітром гомонять, а в високім небі два сонця стоять (П-2:8).

91 Паронімічна атракція (зближення близько звучних різнокореневих слів) 1.вокалічна (вокалічне розподібнення):...і кожен крок мій криком аж кричить,/ і кожен спогад серце зворушає (ЧТ:61); 2.консонантна (консонантна розподібненість основ): …подуму, подиву, димної тиші / зволений, зболений, здолений рай (П-2:75) ; 3.метатетична (перестановка приголосних із метою надання тексту виразності, підсилення його дієвості): Ні небожителі, ні жебоніння трав,/...ніщо не скаже/ Тобі про повертання (ЗД:86). Функції паронімічної атракції у Стуса: -досягається ритмо-звукове увиразнення поетичного вислову; - підвищується ефективність посилення виразності, дієвість художнього тексту, його мовної естетики.

92 Ремінісценції та парафрази у художніх творах В.Стуса Ремінісценція – відгомін інших контекстів (окремі слова, вислови, образи з чужої, попередньої культурно-мовної творчості) Парафраз - різні види переробки тексту Класифікація: 1. ремінісценції фольклорного походження; 2. ремінісценції та парафрази літературного походження; 3. історико-культурні ремінісценції: а) ремінісценції з греко-римською основою; б) біблійні ремінісценції (або відгомони християнської культури); в) образи словянської міфології.

93 Ремінісценції фольклорного походження Художні образи: Марко Безсмертний (переосмислений образ Марка Пекельного), кінь вороний, тихі води, ясні зорі, білі груди, лебідка, Галя чорнобрива та ін. Функції фольклорних ремінісценцій у Стуса: зазнавши індивідуально-авторської стилістичної обробки, вони не просто орнаментують іностильовий контекст, а становлять його образно-смислову опору, глибинну ідейно-тематичну суть. За такого використання перлин українського фольклорного мовлення їхній життєвий потенціал розкривається повторно, на іншому мистецькому рівні. Таким чином, відбувається наступний етап їхнього естетичного та стилістичного засвоєння, а самі вони сприймаються вже в новій історично-етнографічній площині.

94 Горить сосна од низу до гори. Горить сосна червоно-чорна грива над лісом висить. Ой, і нещаслива ти, чорнобрива Галю, чорнобри… Пустіть мене, о любчики, пустіть! Голосить Галя, криком промовляє і полумя з розпуки розпукає, а Пан-Господь і дивиться, й мовчить. Привязана за коси до сосни, біліє, наче біль, за біль біліша, гуляють козаки, а в небі тиша, а од землі червоні басани. Ой любі мої легіні, пустіть, ой додомоньку, до рідної мами. Зайшлася бідолашна од нестями і тільки сосна тоскно так тріщить. Горить сосна од низу догори сосна палає од гори до низу. Йде Пан-Господь. Цілуй Господню ризу, ой чорнобрива Галю, чорнобри… Прости мені, що ти, така свята, на тім огні, як свічечка, згоріла. О як та біла білота болила о як болила біла білота!

95 *** Наді мною синє віко неба, сіро-чорна, як земля, труна обшиває душу. Так і треба: вже остання лопнула струна, вкрай напнута сподіванням. Досить: бо немає стерпу. Твій кінець умовляє, научає, просить згинь, коли спромога. Хай їм грець, тим літам, що будуть непрожиті. тож бери собі останній шлюб. Бо не зійде на каменю жито і сухий не розівється дуб.

96 Ремінісценції літературного походження Слово про похід Ігорів: Тільки за шеломянем,/ за порожнечею і небуттям/ ти повертаєшся до себе…(ЧТ:131); де горить калина/ і де зигзичить досі голубина, мов Ярославна з сіверських валів (ЧТ:141) тощо. драма В.Шекспіра Гамлет: Ти памятаєш – Гамлетові в руки/ попав лиш череп – ні очей, ні губ,/ ні носа, ані вух – зотлів геть чисто,/ ось так, як ми (П-1:113). Й.-В.Гете Фауст: …І Фавста невситиме чорнокнижжя/ провадить на відьомські весілля (П-1:174). Леся Українка Лісова пісня: Тут поживи – і видасться тобі,/ що й досі Україна соловїна,/ і промайне за крутояром Мавка,/ до вівериці руки простягне,/ і звук сопілки лине з-над узгіря:/ от- от сюди нахопиться Лукаш (ЗД:131). М.Коцюбинський Intermezzo С.Єсенін П.Тичина Б.Пастернак І.Франко відгомони японської класичної поезії (хоку) Т.Шевченко

97 *** Тоскний тріск у порожнім лісі, і пташиний колючий свист. Падолист. Де ж метелику сісти? (ЗД:106).

98 Шевченкові парафрази у Стуса Т.Шевченко О думи мої! О славо злая!/ За тебе марно я в чужому краю/ караюся, мучуся… але не каюсь! (N.N.) …і без сокири козак безверхий упаде (Бували войни) Борітеся – поборете! (Кавказ) …на нашій не своїй землі (Мені однаково) голову схопивши в руки, дивуєшся, чому не йде апостол правди і науки (І день іде) І небо невмите, і заспані хвилі,/ І понад берегом геть-геть,/ Неначе пяний, очерет/ Без вітру гнеться… І золотої й дорогої/ Мені, щоб знали ви, не жаль/ Моєї долі молодої… І не знаю,/ Чи я живу, чи доживаю В.Стус Господи, гніву пречистого/ благаю – не май за зле. Де не стоятиму – вистою (П-1:50) …і царство це – минеться/ без клятв і без карань (П-1:28) Борітеся – поборете! Постань уярмлений, знедолений, закутий… (Т.1, кн.2. – с.34) на цій пахкій, а не своїй землі (П-1:76); І власної неволі/ спізнати тут, на рідній чужині (ВЦ:185) А ти все ждеш. А ждеш – кого ти?/ А начуваєшся чого? (П-2:20); Чого ти ждеш? Скажи – чого ти ждеш?/ Кого ти виглядаєш з-перед світу? (ВЦ:187) Цей став повісплений, осінній чорний став (П-1:29) І золотої й дорогої/ нам стане думи на віки (П-1:157) Себе на думці вже ловлю,/ що і не жив, а геть нажився (П-2:26)

99 Шевченкові парафрази Т.Шевченко вірш Не спалося, а ніч як море - до опису безсонної ночі в казематі вводяться уривки діалогу вартових російською мовою відголос Шевченкової козацької романтичної лірики Я не нездужаю, нівроку,/ А щось такеє бачить око, І серце жде чогось. Болить… Настане суд, заговорятьІ Дніпро, і гори!/ І потече сторіками/ Кров у синє море/ Дітей ваших образ мсти з Осії. Глава XIV Садок вишневий коло хати… вірш-заповіт Чи не покинуть нам, небого …однаковісінько мені. Та не однаково мені, як Україну злії люде… В.Стус …пізнав і волю,/ свободу на семи замках,/ коли гуртом відпочивали/ (как на курорте, еге-ге ж) (П-1:74) могили, образи України Лексема нівроку, вжита у вірші І жайворонки дзвонять Образ сторік жалощів у поезії Сумні і сині… образ мсти у поезії В.Стуса З ціложиттєвого ждання хрущ у Стусових віршах Довкола мене цвинтар душ, Світ вишито хрестом, гудуть хрущі травневі Лéта зі Стусового вірша Так хороше і моторошно так І те – померти ачи жить - / однаковісінько, їй-богу ж/ однаково. Чи ти чи ні,/ а помремо на чужині,/ шукавши отчого порогу (ВЦ:190)

100 Історико-культурні ремінісценції. Ремінісценції з греко- римською основою Образи: Фенікс, Сфінкс, Харон, Тенар, Афродита, Ікар, Семіраміда, Антей, Янус, Поліфем, Діоніс, Прокруст, Аріадна, парки, еринії, харити, Орфей, Евридика та ін. Автор естетизує такі поняття античного світу, як, харити, кифара, триреми, ауспіції, цитра, тога, хітон тощо, що надають творам емоційно- смислового ореолу поетичності, деколи навіть ірреальності, позачасовості. Функції у Стуса: - насичують його поетику додатковим смисловим навантаженням, - постають джерелом поетичної експресії, -допомагають співвіднести творчість митця з сучасними йому подіями

101 вірш Повернення Орфея Харон суворо мовив: ні! Пором відчалив. До Тенара Надходить чорнокрила хмара. В вечірнім палена огні. І в громі чується мені Дзвенить тривожена кифара... Напевно, смерть тобі не пара, Ганебна смерть на чужині. Напевно, ні, коли в затоні Гуркоче грім. І дощ. І град. І рвуться сідлані комоні З печери. До світів. Назад. І никнуть привиди похмурі. Вже дальні далі на меті. Ще варто жити, коли бурі Клечають хмари золоті.

102 Ремінісценції біблійного походження Образи: Ной, Ісус Христос, Іуда, Люципер, Богородиця, Осія, Адам, Єва, Голгофа, Віфлеєм, Саваоф, Єресіярх, Вельзевул, архангел Михаїл, Гефсиманський сад тощо Автор вводить такі поняття Старого та Нового Заповітів: стовпотворіння, потир, апокриф, епітимя, тора, псалми тощо Функції у Стуса: -насичують зміст текстів письменника філософською проблематикою; - створюють особливе емоційно-естетичне тло; -автор прочитує вічні теми в контексті національно-духовних проблем українського народу; -збагачують нас духовно й емоційно; -виховують наші почуття в дусі гуманістичних ідеалів добра й справедливості, -живлять уяву

103 І жайворони дзвонять угорі, мов гостре срібло річки степової мені заблисло з памяті глухої, де бродять тіні з ночі до зорі. З лісів довкільних сірі зозулі предовгого наобіцяли строку. Чи й вистане здоровя нам, нівроку, на цій пахкій, а не своїй землі? Прогірклим медом пахне сіножать, зелені шкла горять в зеленій хижі, де мертві сплять, навіки впавши крижем, здобувши приостанню благодать. Там ще лежить архангел Михаїл, стуливши в пучку пальці молитовні. А світ гріховний котить хвилі повні, що бють об пекло, вибившись із сил.

104 Ремінісценції словянської міфології Образи: Перун, Волос, Ляк, Див, Мавка (мева), Лель, потерчата, Лісовик, Лиса гора. Функції у Стуса: -естетично наснажують тексти; -переосмислюючись автором, набувають нового освітлення

105 *** На Лисій горі догоряє багаття нічне і листя осіннє на Лисій горі догоряє. А я вже забув, де та Лиса гора, і не знаю, чи Лиса гора впізнала б мене. Поро вечорова, поро тонкогорлих розлук! І я вже не знаю, не знаю, не знаю, не знаю, чи я ще живий чи помер чи живцем помираю, бо все відгриміло, відгасло, відграло довкруг. І ти наче птаха понад безголівям летиш, над нашим, над спільним, понад світовим безголівям. Пробач. Я не буду. Це просто прорвалось знечівя… Коли б ти лиш знала, о як ти ще й досі болиш… І досі ще пахнуть журливі долоні твої, і губи гіркі аж солоні подосі ще пахнуть, І тінь твоя, тінь проліта схарапудженим птахом, і глухо, як кров ув аортах, солоні гримлять соловї.

106 Алюзія у Стуса (стилістична фігура, яка використовується в художній, ораторській, науковій та буденній мові для рельєфнішого окреслення відповідного факту дійсності через співвіднесення його із загальновідомим аналогом, що мав місце у перебігу історичних подій, житті видатних людей, у фольклорі, літературних творах тощо) Типи алюзій у Стуса: -автобіографічна: натяки на нестерпне життя у таборі, натяки на працівників КДБ, на вимушену розлуку автора з дружиною та сином; -загальноісторичного характеру: натяк на факт масових захоронень зеків-українців у селі ім. Матросова Магаданської обл х рр.; натяк на злочини царського та радянського режимів; натяк на монголо-татарські навалу, що докорінно змінила етнічний склад давньої Русі; -субномінативна алюзія - призаголовкові епіграфи до твору, присвяти, авторські вказівки на жанр твору; заголовки, що заявляють, нібито вони імітують чиєсь джерело (За читанням Ясунарі Кавабати, Останній лист Довженка, Дума Сковороди); іншомовні слова або вислови мовою оригіналу; датування.

107 Авторські прийоми вичленування слова - парцеляція - приєднування - сегментація - лексичні повтори - еліпис - хіазм - інверсія Парцеляція (спосіб мовленнєвого представлення єдиної синтаксичної структури речення - декількома комунікативно самостійними одиницями) Функції парцеляції: 1) надати мовленню динаміки, спеціально порушуючи звичні синтагматичні моделі з метою емоційного підкреслення, емфатичного виділення тих чи інших слів, словосполучень: І нема нікого/ окруж. Ти тільки сам. І – мрець єси (ВЦ:173); Ти пропадеш! Ти зникнеш! Ти почезнеш!/ Розтанеш. І розмиєшся. (ЧТ:149). 2) описова функція: О стома провесни і довгих сподівань,/ і вікових невдач, твоїх, убогих,/ і вікових невдач. Твоїх. Убогих./ І вікових невдач (ЗД:129). 3) передача психічного стану людини, її переживань, послідовність думок і сприйняття навколишньої дійсності: Розірвеш? Розметеш? Ущент?/ На лахміття? у клоччя? в друзки? (Кр:223).

108 Приєднування (прийом поєднання смислів, їхнього неочікуваного співположення та зіткнення, що призводить до порушення звичних словесних асоціацій та різких експресивних розривів і зрушень всередині синтагми або речення) Напр.: І на світанні/ пірвався – світ-за-очі. І – напролам (П-1:123); Чаділи верби і шаліли клени./ О рвись до них – крізь ґрати – напролом (П-1:80). Функції приєднування: звичайно супроводжується експресивною паузою, що натякає на непередбачуваність звязку, його напруженість та ускладненість додатковими смислами, асоціаціями та оцінками

109 Сегментація (членування висловлювання на одиниці, що володіють різною функцією у мові) а. на рівні синтагм та фраз при творенні ритміко-рваного синтаксису з особливою актуалізацією розділових знаків, (пор.: А я дерусь – з щовба на щовб – увись – куди мої дороги простяглись,/ куди мене веде вельможний порив…(ЧТ:185); Пішла – тунелем довгим – далі – в ніч - / у морок – сніг – у вереск заметілі…(П-1:37) б. на рівні складів: Скільки в небі шамотіння снігопаду!/ Снігопаду шамотіння скільки в небі!/ В високості необлі-/ таній кружеляє проміж ві-/ ттями єдине шамоті-/ ння безбережне (ЗД:95) Функції сегментації: забезпечує вичленування окремого елемента з цілісної реченнєвої структури естетизації семантики слова, його внутрішнього значеннєвого багатства як лінгвістичної сутності; пошуки мовно- естетичного самовираження автора у слові; акцентація окремих частин слова; досягання мовленнєвої експресії графічно.

110 Лексичні повтори - стилістична фігура, зумовлена емоційними чи смисловими чинниками: 1)словесний повтор того самого елемента в кінці рядка і на початку наступного (зіткнення): Десятилітнє терпіння / вмирання. Сон / визволення./ Визволення / для сну (ЗД:53); 2)повтор сполучників сурядності, що, виконуючи роль підсилювальної частки, поступово нагнітають засоби художньої виразності з метою підвищення чи зниження їхньої емоційно-смислової значимості (полісиндетон): І – тільки їй./ І їй. І тільки (ЧТ:86); А ти – іди. А ти – іди. А – йди (ЧТ:87); 3)кількаразовий, здебільшого безсистемний повтор прийменників та займенників з метою надання особливого звучання поетичному рядку і виділення мовно-естетичної сутності наголошуваного елемента (епізевксис): Твій прасвіт. Твій недосвіт. Твій передсвіт./ І засвіт твій. Твій ранок вечорів/ і вечір ранків (П-2:73); Крізь хмари, крізь грози, крізь бурі, крізь грім…(ЧТ:104);

111 4) фразовий повтор (рефрен) вичленованого компонента при різних лексемах у межах одного речення з метою створення викінченої картини: У цьому полі, синьому, як льон,/ супроти тебе – сто тебе супроти...(ВЦ:185); 5) повтор того самого анафоричного елемента з включенням до його змістового тла нових художньо- поетичних обширів: Ще буде все – і довгі ночі й дні./ Ще буде все – і слава і ганьба./ Ще будуть милі зустрічі й прощання,/ ще буде і народження й конання…(П- 1:204); 6) повтор лексеми на початку й в кінці одного поетичного рядка (епанадиплозис): Там – Україна. За межею. Там (П-1:32); Сміється світ. Недобре так сміється…(П- 1:73). Повтор такого типу підкреслює здебільшого негативне ставлення автора до зображуваного; 7) повтор звертання на початку одного поетичного рядка та в кінці наступного з особливим актуалізуючим фоном розділових знаків: І – нумо, озовись!/ І – озовітесь, нумо! (П-1:178);

112 8) повтор слова чи виразу (здебільшого предиката-присудка) в абсолютному кінці віршорядка (епіфора) як найбільш значущого і завершувального компонента речення з метою розширення контекстуального тла лексеми чи виразу в образно-емоційному звучанні: Задивився в вись – і падаєш./ І не допався – падаєш./ Ледь-ледь зіпявся – падаєш (ЗД:96); Ти словом і мовчанкою – караєш,/ байдужістю холодною – караєш,/ ти спокоєм і кроками – караєш…(ЗД:114); 9) подвійний / потрійний повтор однієї лексеми у сполуці подвійного родового присубстантивного з метою створення ефекту нагнітання, ступіньованість (за Ю.Шевельовим) почуттів ліричного героя: Я буду тільки тінню тіні тіні,/ спаду з лиця, із досвіду, із літ…(П-1:90); О, рідний краю!/ Десь ти тінню тіні тіні,/ десь ти скраю всіх краєчків…(П-1:67); 10) повтори, що імітують діалогічне мовлення, виконуючи іноді функції риторичних питань: О, він горів, як порося, смалене примусом, - / налетів на людей, що культурно собі стояли/ в черзі за цитринами…/ А черги ми таки достоялись. Аякже:/ що ж то за святковий стіл без цитрин? (ВЦ:178); 11) повтор слова в кінці одного речення і на початку наступного в одному поетичному рядку, що, перехрещуючись із анастрофою, створює ефект тривалості дії: І діл поплив. Поплив рікою (П- 2:58).

113 Еліпс - стилістична фігура, що полягає в опущенні певного члена речення чи словосполучення, які легко відновлюються за змістом поетичного мовлення, пор.: Насип./ Далеке шосе./ Машини./ І небо вологе – над (ЗД:175); Скільки не волай, скільки не кричи,/ а – порожнє небо (ЗД:112). Ефекти еліпсу у Стуса: 1) динамічності та лаконічності вираження думки (-Час, - каже тато/ і помалу підводиться з-за стільця…(ВЦ:164)); 2) телеграфного стилю (Кулаками – у глупу поніч,/ кулаками – в подушку./ Не пиши. Не відповідай./ Проклинаю. Цілую. Мовчки (ЗД:119)); 3) блискавичної дії (Приспішає, наче битий млістю,/ Бо пізнав мене бо чим багатий,/ тим і радий: вимінився тілом,/ щоб смертельно в мене увійти (П-2:5)); 4) ліричної схвильованості головного персонажа, переживання зображуваної трагедії (І вже – за радість, що прийдуть/ і поведуть – мов на Голготу,/ супроти всіх вітрів, супроти/ всіх хуг колимських – буде путь (П-2:82)); 5) розмовного просторіччя (А ми стояли/ і хором дякували. – Та за що ж?/ - Хіба я знаю? Наказали – от/ і дякували…(ВЦ:171)).

114 Інверсія - незвичне розташування слів у реченні з очевидним порушенням синтаксичної конструкції. 1) анастрофічна переставляння сусідніх слів, пор.: По ярій вечора доріжці/ йде місяця остання чверть (ЗД:133); Десь при столі/ батьків моїх тужіння/ згорьоване (ЧТ:27); Я в серці серця. В серці серця я…(П-2:66); 2) гіпербатон переставляння та віддалення суміжних слів для виділення їх у фразі, пор.: ти утікала і ховала сміх/ межи зубів затиснений захланних (ЗД:113); Хай проллється нам – твоє потаємне,/ в сяйві ласки – найсвітліше з облич (П-1:106). Функції інверсії у Стуса: не тільки надає мовленню автора схвильованого, емоційного характеру, а й робить мову його поетики архаїчнішою, більш урочистою.

115 Хіазм - мовностилістичний прийом, який полягає у перестановці головних членів речення. Зворотний синтаксичний паралелізм, у якому аналогічні частини розміщено в послідовності АВ-ВА Пор.: Колись Ісусом був Іуда/ і став Іудою Ісус Христос (ЧТ:75); І не те, щоб більше – (жити б!)./ І не те, щоб жити – (більше б!) (ЗД:116); Змагай, знеможений життям,/ знеможений змагай (ВЦ:172) Функції хіазма у Стуса: засіб вираження авторської естетичної модальності

116 Будова речень у віршовому мовленні Стуса 1) астрофічні, білі вірші; 2) короткі речення: Не спіши./ Постій. І упокорся. І дивись/ душею, вкрай ізвомпленою, далі – …/ Сон. І ночі ніч./ І темінь тьми. І голосіння тиші…(ЧТ:106); 3) довільність розташування іменника-підмета та дієслова- присудка: О, скільки слів неначе поторочі!/ І всі повз мене, ніби кулі, бють,/ і всі живу мою минають суть,/ а тільки строчать, строчать, строчать, строчать (ЧТ:21); 4) телеграфний стиль: Бетговен. Добрий маг. Пречистий/ четвер. Пречистий тлум чекань./ Поразка. Усмішка. Поразка./ Метал надій. Тонкоголосить/ одвертий біль. Яка докука! (П- 1:91). 5) односкладні, називні речення, що мають функцію ремарок: Ти ще на лезі самопрочування,/ на пласі спогадів-передчуттів/ блаженного кінця, котрий значили/ іще до тебе. Коло. Спокій. Край (ЧТ:145); 6) цілісні ряди одноструктурних речень, здебільшого називних, що здатні відтворювати кадрову динаміку сприйнятого і водночас подавати широку панораму тла перебігу наступних дій: Небо. Кручі. Провалля. Вода./ Сонце. Чайки. Високі хвилі/ поглинає загусла даль./ Ми – рибалки спочилі (ЗД:135)

117 7) градація: Іди. Минай знайомі переброди/ і повертайся. Довжись. Сатаній,/ як вівериця в коліщаті (ЧТ:95); 8) фрази, що заповнюють попередній рядок, а завершуються на початку наступного: там молодість дібровою блукає,/ з болотяного виквіту букет/ збираючи. І не спіши вперед…(П- 1:82). 9) складовий енжамбеман перенесення складу в наступний рядок із його повторенням або без нього: …і заіржали коні. Же- / жеребі коні воронії/ покірні шиї клонять вниз (П-1:185); 10) на звертанні до другої особи побудована переважна більшість ліричних творів автора: Обабіч дзеркала. А ти на холоді/ на непроникному (П-2:272), А ти – відбув. І вже – тебе нема./ Ти тільки сон…(П-2:261) 11) вираження думок та почуттів від першої особи (Я блукав містом своєї юності,/ марно відшукуючи в нових кварталах/ вчорашні споруди…(ВЦ:193), Я марно вчив граматику кохання,/ граматику гріховних губ твоїх…(ЗД:113)), рідше – як розповідь про третю особу (Вона заслухана у себе,/ Їй чути порухи дитини…(ЗД:119), Вони сидять за столом,/ поклавши перед себе жилаві руки…(ВЦ:164)) 12) сходинки (драбинка) членування віршового рядка на окремі ритмічно-інтонаційні та експресивно-смислові фрагменти з метою увиразнення поетичного мовлення.

118 Питання до учнів після перегляду документальної трилогії про В.Стуса 1.Якою людиною був, на вашу думку, Василь Стус? Змалюйте його психологічний портрет. 2.Які риси характеру робили поета винятковим, особливим? 3.Які події з життя В.Стуса вразили вас найбільше? Чому? 4.Що пророчого говорив своїми віршами та листами письменник? 5.За що боровся поет? 6.Інтервю з якими людьми – науковцями, політичними чи культурними діячами – вам запамяталося найбільше? Чому?

119 Робота за «Словником поетичної мови Василя Стуса» Мосяжний Рахманний Креш Зашпори зайшли Жаско Яскиня Харпак Уводносталь Без угаву Полик

120 Питання після перегляду телевізійного ролика про В.Стуса Які актуальні проблеми порушуються в цій передачі? Чи обговорюєте Ви ці питання на уроках зі своїми учнями?

121 Підсумкові питання Назвіть основні риси лірики В.Стуса. Чим вона відрізняється від стилістики В.Сосюри, В.Симоненка та ін.? Що обєднує поезії В.Стуса, які вивчаються у школі? Лексичне значення яких слів з поезій автора Ви відкрили сьогодні для себе? Ким би, на Вашу думку, міг бути Стус сьогодні?

122 ДЯКУЮ ЗА УВАГУ!