Іван Франко. Збірки "Зів'яле листя" та "З вершин та низин". Аналіз віршів "Гімн" та "Чого являєшся мені у сні?". - презентация

1 Іван Франко Підготувала Шарапова Ганна

2 Аналіз віршів Аналіз віршів

3 Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (тепер Львівська область) рр. Іван Франко навчається в початковій школі Ясениця Сільна рр. навчання в школі при василіанському монастирі у Дрогобичі рр. навчання в Дрогобицькій гімназії р. Іван Франко дебютував сонетом «Народна пісня» у львівському журналі «Друг». З 1875 р. Іван Франко студент філософського факультету Львівського університету, учасник редколегії журналу «Друг». У 1876 р. виходить перша поетична збірка «Баляди і розкази». У червні 1877 р. Івана Франка заарештовано (на 9 місяців). У 1878 році разом з Михайлом Павликом засновує демократичний журнал «Громадський друг»; видає два збірники «Дзвін», «Молот». До змісту

4 У березні 1880 р. в селі Яблуневі австрійські жандарми вдруге заарештували Івана Франка. З 1881 року бере активну участь у виданні журналу «Світ». В 1891 році Франко завершує навчання в Чернівецькому університеті. З 1883 року він працює у щоденній газеті «Діло», журналі «Зоря». У 1885 році Франко відвідує Київ, а в 1886 р. одружується зі студенткою Вищих жіночих курсів Ольгою Хоружинською р. вихід збірки «З вершин і низин» У 1892 р. І. Франко прослухав лекції з класичної філології у Віденському університеті й захистив докторську дисертацію «Варлаам та Йоасаф» р. виходить збірка «Зівяле листя», а в 1897 р. «Мій Ізмарагд». 1900р збірка «Із днів журби» 26 листопада 1915 року українська громадськість Відня висунула кандидатуру Івана Франка на здобуття Нобелівської премії (отримати завадила смерть). 28 травня 1916 року Івана Франка не стало, він похований на Личаківському цвинтарі у Львові. До змісту

5 Збірки Івана Франка: «В поті чола» (1890) «Зівяле листя» (1896) «Мій Ізмарагд» (1897) «Галицькі образки» (1897) «Смерть Каїна» (1889) «Іван Вишенський» (1900) «Із днів журби» (1900) «Semper tiro» (1906) «Давнє і нове» (1911) Твори: поема «Мойсей» (1905) повість «Boa constrictor» (1878) соціальний роман «Борислав сміється» (1882) історичну повість «Захар Беркут» (1882) дитячий твір «Лис Микита» (1890) роман «Для домашнього вогнища» (1892) соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893) дитячий твір «Абу-Касимові капці» (1895) роман «Основи суспільности» (1895) роман «Перехресні стежки» (1899–1900 рр.) До змісту

6 Збірка «З вершин і низин» зразок громадянської лірики. Уперше збірку видано 1887 року, 1893 року перероблене й доповнене видання. Ідея збірки. Іван Франко вірив в ідею боротьби народу за щасливе майбутнє, закликав до цієї боротьби. У збірці звучить голос гніву й болю, віри й надії. Зміст збірки. Іван Франко так писав у «Передньому слові» про зміст збірки: «Укладаючи матеріал для сеї книжки, я покинув думку про хронологічний порядок, зовсім не пригожий в книжці так різномастого змісту, котрій, проте, хотілось мені придати яку-таку артистичну суцільність». Збірка складається із семи великих розділів. Ліричні твори зібрано в перших трьох розділах: «De Profundis», «Профілі і маски», «Сонети». Чотири останні розділи «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» містять епічні твори. До змісту

7 Основні мотиви циклів поезій, що входять у розділи збірки. Прологом до збірки став «Гімн» («Вічний революціонер»). Покладений на музику М. Лисенком у 1905 році, цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження. У першому циклі збірки «З вершин і низин», що має назву «Веснянки», ліричні описи природи, весняного пробудження землі співвідносяться з творами, у яких йдеться про пробудження й визволення людського духу. У циклах «Осінні думи», «Скорбні пісні», «Нічні думи» виявляється багатогранність ліричного героя. У них відчувається смуток, але це смуток сміливої, незламної, високодуховної людини. Цикл «Профілі і маски» це автобіографічні замальовки, що вражають задушевністю й ліризмом. У циклі «Сонети» І. Франко звертається до класичних європейських зразків, до їхніх авторів та образів. У циклі «Тюремні сонети» поет говорить про великих мучеників, мужніх героїв, які жили й діяли так, як веліло сумління й підказувало серце, і віддали життя за ідею, за свої погляди. Це Бруно, Пестель, Каракозов, Перовська, Достоєвський, Шевченко. До змісту

8 Друге видання збірки «З вершин і низин» стало певним підсумком поетичної творчості 1. Франка протягом двадцяти років. Звичайно ж, сюди ввійшли не всі написані за цей період твори. Частину їх поет не включив, бо вважав їх недосконалими, частину не ввів через цензурні міркування, бо всю збірку могли заборонити до друку з огляду на окремі твори. Збірка «З вершин і низин» мала великий громадський резонанс. Вона стала епохальним, найвизначнішим після «Кобзаря» Шевченка літературним явищем, мала величезне значення для розвитку української поезії. На творах Франка, на його ідеях виховувалися нові покоління митців, адже у Франковій поезії живе віра в людину, в народ, сподівання на світле майбутнє нашої землі. Окремі твори збірки сучасники переписували й заучували напамять, виконували зі сцени й читали друзям. До змісту

9 Збірка І.Франка «Зівяле листя» побачила світ 1896 року. Вона являє собою композиційну, тематичну та жанрову цілісність, що дало підстави самому автору назвати її поетичною драмою. У цій збірці інтимної лірики перед нами постає цілий життєвий цикл кохання ліричного героя – від зародження до загибелі. Вірші здебільшого носять автобіографічний характер - через гірке нерозділене кохання до жінки в реальному житті довелося пройти й славетному Каменяреві. Збірка складається з трьох циклів – жмутків за визначенням самого автора. До змісту

10 Перший жмуток розповідає про зародження кохання, пронизаний мотивами подиву, радості, наповненістю життям. Чари любові захоплюють ліричного героя цілком, сповнюють його душу світлими та тремтливими думками й почуттями, незважаючи на те, що вона нерозділена: Не знаю, що мене до тебе тягне, Чим вчарувала ти мене, що все, Коли погляну на твоє лице, Чогось мов щастя й волі серце прагне. Спочатку дівчина - об'єкт кохання викликає у ліричного героя лише тихий сум, легкий солодкий біль, а розуміння неможливості бути разом - покору долі: Жиймо! Кожде своїм шляхом Йдім, куди судьба провадить! Здиблемось колись то добре, А як ні кому се вадить? («Я не надіюсь нічого») Але поступово біль гострішає, виростає в болючу образу, гіркоту, і у віршах звучать перші докори: Може, сміх твій нинішній, Срібний та дзвінкий, Стане в твоїй пам'яті За докір гіркий («Не минай з погордою»). До змісту

11 У другому жмутку любов ліричний герой дивиться на свою любов відсторонено, ніби вона стала якимось абстрактним явищем. Обриси реальної дівчини розмиваються, залишається лише якийсь вигаданий образ, що живе десь у свідомості. Кохана дівчина набуває загальних рис, як і стосунки між ними. У цьому жмуті поезії нагадують фольклорні твори, вони витримані у схожих розмірах та ритмах. Автор використовує багато притаманних народнопісенній творчості епітетів, порівнянь, заспівів: Золоті зорі в небеснім морі Моргають серед ночі, Та над всі зорі внизу і вгорі Її чорнії очі («Зелений явір, зелений явір»). Та ліричний герой і сам починає розуміти, що його почуття вже давно втратили свій реальний обєкт, залишився лише біль, невдоволення, смуток, проте він так звик до свого кохання, що не в силах його відпустити, бо це спустошить його душу: Я не тебе люблю, о ні, Люблю я власну мрію, За неї смерть собі зроблю, Від неї одурію («Я не тебе люблю, о ні»). До змісту

12 Третій жмуток пронизано мотивами розпачу, безвиході, марності життя з сердечних болем, бажанням покінчити з собою та своїми стражданнями. Ліричний герой звертається до матері, просячи пробачення за гріх, що збирається зробити, але ніяк не може справитися зі смутком в душі. У нього втім ще є сили на самоіронію. Проте в останніх поезіях жмутку ми бачимо, як герой поступово приходить до тями, повертається до самого себе, по- філософськи дивиться на життя. По-перше, він знов ясно висловлює свою раціональну позицію щодо світобудови. А по-друге, у ньому перемагає поет. І хоч скільки нестримного болю принесло йому те кохання, «Та в серці мойому поет Бунтуєсь, плаче, мов дитя, Для нього ти краса життя, Струя чуття, пісень пора Проклін у горлі завмира» (Я хтів життю кінець зробить). До змісту

13

14 Вірш «Гімн» один з найкращих зразків революційно- патріотичної лірики в українській літературі. Поезія «Гімн» (Вічний революціонер) входить до збірки І.Франка «З вершин і низин». Автор змальовує образ вічного революціонера як утілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Аналіз вірша «Гімн» Франко: Збірка: «З вершин і низин», розділ »De Profundis» Рік написання «Гімн»: 1880 Літературний рід: лірика. Вид лірики: громадянська. Жанр «Гімн»: гімн (ліричний вірш). Провідний мотив: боротьба народу за своє майбутнє, непохитна віра в перемогу. Віршовий розмір «Гімн»: чотиристопний хорей Римування «Гімн»: суміжне Композиція вірша «Гімн» вірш поділяється на три частини, яким можна умовно дати назви: «Вічний революціонер», «Він не вмер, він ще живе», «Розвалилась зла руїна». До змісту

15 Ідея «Гімн»: незламність бажання й пошуків волі і правди,невпинне зростання визвольного руху. Тема «Гімн»: психологічний та патріотичний драматизм. «Вічного революціонер» втілення нездоланності народу та його прагнень до свободи. Основна думка «Гімн»: 1.Заклик до активної життєвої позиції 2.Схвалення боротьби передових людей за поступ, справедливе суспільство 3.Програс людства зупинити не можна 4.Заклик до оптимістичного світобачення До змісту

16 Щоб підкреслити ідею незламності революціонера, автор використовує анафору «ні»: Ні попівськії тортури, Ні тюремні царські мури, Ані війська муштровані, Ні гармати лаштовані, Ні шпіонське ремесло В гріб його ще не звело. «Дух» персоніфікується через нагнітання дієслів-присудків: живе, рве, йде, міцніє, спішить. Вони додають відчуття руху, незвичайної сили, для якої вже настає час. У поезії використані риторичні запитання: «І де в світі тая сила, щоб в бігу її спинила, щоб згасила, мов огень, розвидняющийся день?» За допомогою чотиристопного хорея, анафор (повторів початкових ні, по, і в рядках різних строф), алітерацій (р) поет створює ритмізований звуковий малюнок, який навіть без музичного супроводу вистукує маршеву мелодію гімну. перелічення Рве за поступ, щастя й волю. метафора Художні засоби вірша «Гімн» надають твору виразності, конкретики, яскравішостості. До змісту

17 Вірш «Чого являєшся мені у сні?» увійшов до славетної збірки «Зівяле листя», створеної 1886 року. Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом. «Чого являєшся мені у сні?» аналіз: Рік написання: 1896 Збірка: «Зівяле листя» Жанр «Чого являєшся мені у сні»: ліричний вірш Провідний мотив: нерозділене кохання Віршовий розмір: чотиристопний ямб Тема: відображення внутрішнього світу закоханної людини, ії думок та страждань Ідея «Чого являєшся мені у сні» заклик шукати своє кохання та кохати всупереч усім бідам, не дивлячись ні на що. До змісту

18 Художні засоби «Чого являєшся мені у сні» -У творі використані прости тропи (звичайни та метафорични епітети: «чудові очі… ясні»; «дно студене»; «зарево червоне»; «довгими ночами»; «щастя молодого»; «дива золотого». Порівняння: «очі…, немов криниці дно студене»; «уста…, мов зарево червоне»; «серце…, неначе перла у болоті», підкреслює надзвичайну красу дівчини, її байдужо-зневажливе ставлення до почуттів закоханого юнака і його високі душевні поривання. -Складни тропи метафори: «докір займається і …тоне у тьмі»; «ти серце надірвала»; «вирвала ридання голосні»; «свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні». Вони підсилюються повторами, що увиразнюють душевний біль ліричного героя з приводу неподіленого глибокого почуття. -Тавтологічні повторення: «В житті мене ти знать не знаєш, хоч знаєш, добре знаєш, як я люблю тебе без тями, як мучусь Довгими ночами і як літа вже за літами свій біль, свій жаль, свої пісні у серці здавлюю на дні…», вони надають можливість усвідомити надзвичайність великого і справжнього почуття закоханого, який спочатку ніби протестує проти появи образу його коханої, що являється йому уві сні. -Риторичні фігури: риторичне заперечення «О ні!» змінюється на риторичне звертання «Являйся, зіронько, мені!», що підсилюється риторичним окликом «Хоч в сні!». Застосування митцем художніх прийомів допомагають нам усвідомити глибину почуття ліричного героя, що переповнювали душу закоханого, для якого кохання, як і для самого автора, це «диво золоте», «щастя молоде». До змісту

19