Іван Франко Ми мусимо навчитися чути себе українцями не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не. - презентация

1 Іван Франко Ми мусимо навчитися чути себе українцями не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів. І се почуття не повинно у нас бути голою фразою, а мусить вести за собою…

2 В своїй презентації я вирішив не викладати сухі біографічні дані про Івана Франка, а спробував знайти цікаві і, можливо, маловідомі факти з його життя.

3 Навчаючись у гімназії, Іван Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам інформацію, яка подавалася вчителями на заняттях. Інтенсивній самоосвіті гімназиста сприяла зібрана ним бібліотека, в якій нараховувалося близько 500 книжок і українською, й іншими європейськими мовами.

4 Першим сильним почуттям юного Франка було його кохання до попівни Ольги Рошкевич. Вона добре володіла німецькою і французькою мовами, захоплювалась збиранням етнографічних матеріалів, мала друковані праці. Спочатку юнак із бідної сімї Франків навіть не знав, як з Ольгою поводитися. Не вмів сидіти за столом, не вмів танцювати. До того ж думав, що дівчина, в яку закохався, має говорити якось незвично, а тому перші листи до неї писав німецькою мовою.

5 Батьки Ольги спочатку заохочували її дружбу з Іваном, сподіваючись, що він зробить блискучу карєру, адже, на той час, Франко навчався у Львівському університеті. Навколо юнака гуртувалася прогресивна молодь. Однак, невдовзі, на студентів здійснила наліт поліція, заарештувавши Франка та його прихильників. Поета виключили з університету, сім місяців він пробув в увязненні. Після цих подій батьки Ольги заборонили молодому поетові зявлятися в їхньому домі, незважаючи на те, що напередодні двадцятирічний Франко уже офіційно попросив руки Ольги у її батьків. І хоча, чоловік в Австро-Угорщині вважався повнолітньою особою лише у 24 роки, пропозиція була прийнята. Щоправда, була умова: Іван та Ольга вважатимуться зарученими, але весілля справлять лише тоді, коли Франко вивчиться та дістане посаду.

6 Попри заборону зустрічатись, Іван та Ольга ще протягом десяти років через друзів листувалися, їй він присвятив IX поезію у Зівялому листі: Розвійтеся з вітром, листочки зівялі, незгоєні рани, невтішні жалі... Ольга Рошкевич теж кохала Франка. Її останнім проханням було, щоб листи від поета поклали їй у труну, під голову - як найдорожчий скарб її життя.

7 Перший звязок Івана Франка зі Львовом відбувся навесні 1874 року, коли юний поет надіслав свої вірші до журналу Друг,у якому вони були надруковані у травні 1874 року. Через рік Іван Франко вступає до Львівського Університету. Львів – місто Франка. Він прожив у Львові 40 років з відпущених йому Богом шістдесяти. Це місто він любив, проклинав, тужив за ним, коли був у розлуці, називав рідним. Вже інші назвуть це місто кафедральним містом Івана Франка.

8 І підеш ти в мандрівку століть з мого духа печаттю. Іван Франко був першим професійним українським письменником, який відважився жити з праці пера. Він не мав державної роботи, не мав жодних нагород, не мав кафедри в університеті. Мав замість того Львів і слова для нього:

9 У 1900 році Іван Франко викупив на околиці Львова, яку називали Софіївкою, невелику ділянку землі і розпочав будівництво своєї вілли.

10 У цьому місті він жив, творив, навіть був увязнений у Львівську вязницю. Кожна вулиця памятає його, кожна хата, кожний парк. Він присвячував йому вірші, був щиро захоплений ним. Можна сміливо сказати, що місто Львів - місто Івана Франка. На вул. Баторія (тепер Князя Романа) був ряд антикварних магазинів, які відвідував І.Франко в супроводі Василя Стефаника та Леся Мартовича. У пошуках своїх персонажів, вивчаючи обличчя людей, Франко не раз навідувався в їхньому супроводі на львівські базари.

11 Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви українці замість русини - так традиційно називали себе корінні галичани. В Одвертому листі до галицької української молодежі Франко писав: Ми мусимо навчитися чути себе українцями - не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…

12 Період останнього десятиліття життя Франка - дуже складний. За розповідями сина Андрія: …у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках… Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю, - писав Іван Франко. За таких обставин, за неповний рік до смерті Франко творить 232 поетичні переклади і переспіви, обсягом близько 7000 поетичних рядків.

13 Спочатку поховали Івана Яковича в чужому склепі. Лише через 10 років останки Франка були перенесені в окрему могилу, відому своїм памятником, на якому Франко - каменяр лупає сю скалу.