ЮВЕНАЛЬНАЯ ЮСТИЦИЯ В УКРАИНЕ РЕАЛЬНОСТЬ И ПРАВО. Докладчик: Денисов Олег Сергеевич, юрист. Презентация и материалы по теме доступны на сайте: www.protiktor.com. - презентация

1 ЮВЕНАЛЬНАЯ ЮСТИЦИЯ В УКРАИНЕ РЕАЛЬНОСТЬ И ПРАВО

2 Докладчик: Денисов Олег Сергеевич, юрист. Презентация и материалы по теме доступны на сайте: Для вопросов и предложений:

3 ХАРАКТЕРИСТИКА СИТУАЦИИ Огромный объем полномочий органов юю Отсутствие гарантий семей Отсутствие антикоррупционного правового механизма Субъективный характер властных решений Незаконность действий ЮЮ по вмешательству в семью Общественная инертность

4 ТЕНДЕНЦИИ РАЗВИТИЯ ОТСУТСТВИЕ РЕАЛЬНОЙ ПРАКТИКИ СОПРОТИВЛЕНИЯ НЕЗАКОННОМУ ВМЕШАТЕЛЬСТВУ В СЕМЕЙНЫЕ ОТНОШЕНИЯ ОТСУТСТВИЕ РЕАКЦИИ ВЛАСТИ НА НАРУШЕНИЯ ПРАВ ГРАЖДАН РАСШИРЕНИЕ ПОЛНОМОЧИЙ СИСТЕМЫ ЮЮ:ИДЕОЛОГИЯ, ИНФРАСТРУКТУРА, ПРАВО

5 Направления противодействия Идеологическое противоборство (религия, мораль) Правозащитное движение с целью коррекции ювенального права Индивидуальная защита и формирование судебное практики

6 Идеологическое противодействие Общественное обсуждение на конференциях, в СМИ Обеспечение присутствия идеологии защиты семьи в органах власти (общественные советы, органы опеки) Распространение информации и поддержка правозащитного движения

7 Правозащитное движение Усиление гарантий соблюдения прав родителей при государственном контроле Коррекция системы ЮЮ – сужение полномочий влияния Введение корректирующего законодательства как системы защиты прав личности

8 ПРЕДЛОЖЕНИЕ 1 Обжалование актов КМУ и ведомственных нормативных актов Стаття 171 КАСУ: 1. Правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо: 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів владних повноважень. 2. Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Возмещение ущерба пострадавшим от действий ЮЮ в судебном порядке

9 ПРЕДЛОЖЕНИЕ 2 СОЗДАНИЕ ЛИНИИ ВТОРИЧНЫХ ЭКСПЕРТНЫХ КОНСУЛЬТАЦИЙ – ПРАВО, ПСИХОЛОГИЯ, ПЕДАГОГИКА, МЕДИЦИНА

10 Особенности защиты по делам об отобрании детей В Украине случаи отобрания детей зачастую имеют то или иное обоснование – поэтому необходимо оказывать материальную, психологическую и правовую помощь семье; Правовая система, в том числе и судебная не гарантирует быстрой и эффективной защиты, поэтому иногда лучшее средство – компромисс: оказание реальной помощи семье при согласии органов CДД воздержаться от отобрания ребенка или иных неблагоприятных действий; При наличии признаков недостижения компромисса необходимо переходить к активной защите – подавать иски в суд, писать жалобы, брать интервью у чиновников, привлекать общественность;

11 Нормативно-правовые основания государственного контроля в семейных правоотношениях: Право ребенка на надлежащее родительское воспитание обеспечивается системой государственного контроля, которая установлена законом – ч. 1 ст. 152 СК

12 Источники права Конституция Украины Международное право Национальное право: - законы - подзаконные акты Судебная практика: -Национальная практика -Практика Евросуда

13 Загальна декларація прав людини , Декларація, ОрганізаціяОб'єднаних Націй (ООН) Ст Семья является естественной и основной ячейкой общества и имеет право на защиту со стороны общества и государства

14 Декларація про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях , Декларація, Організація Об'єднаних Націй (ООН) Статья 1 Каждое государство должно уделять первоочередное внимание благополучию семьи и ребенка. Статья 2 Благополучие ребенка зависит от благополучия семьи. Статья 3 Забота о ребенке лежит прежде всего на его собственных родителях. Статья 4 Если родители не проявляют заботы о своем ребенке или она является ненадлежащей, то следует рассмотреть вопрос о заботе о нем со стороны родственников родителей ребенка, о передаче ребенка на воспитание в другую семью или об усыновлении, или, в случае необходимости, о помещении ребенка в специальное учреждение. Статья 5 При рассмотрении всех вопросов, касающихся передачи ребенка для заботы не его собственными родителями, главным соображением должно быть наилучшее обеспечение интересов ребенка, и в особенности его потребность в любви и право на обеспеченность и постоянную заботу.

15 Декларація про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях , Декларація, Організація Об'єднаних Націй (ООН) Статья 12 В решении всех вопросов о передаче ребенка на воспитание в другую семью надлежащее участие должны принимать будущие приемные родители и, если это возможно, сам ребенок и его собственные родители. Компетентные власти или учреждения должны нести ответственность за контроль за обеспечением благополучия ребенка.

16 Декларація основних принципів правосуддя для жертв злочинів та зловживання владою , Декларація, Організація Об'єднаних Націй (ООН) В. Жертвы злоупотребления властью 18. Под термином "жертвы" понимаются лица, которым индивидуально или коллективно был причинен вред, включая телесные повреждения или моральный ущерб, эмоциональные страдания, материальный ущерб или существенное ущемление их основных прав в результате действия или бездействия, еще не представляющего собой нарушения национальных уголовных законов, но являющегося нарушением международно признанных норм, касающихся прав человека. 19. Государствам следует рассмотреть вопрос о включении в национальные законы норм, запрещающих злоупотребление властью и предусматривающих средства защиты для жертв таких злоупотреблений. В число таких средств следует, в частности, включить право на реституцию и/или компенсацию и необходимую материальную, медицинскую, психологическую и социальную помощь и поддержку.

17 Отобрание ребенка Без решения суда в исключительных случаях при непосредственной угрозе жизни или здоровью ребенка (ч. 2 ст. 170 СК) По решению суда с лишением родительских прав или без такового (ч. 1 ст. 170, ст. 164 СК)

18 Основания для отобрания детей оставление ребенка у родителей – опасно для жизни, здоровья и морального воспитания (ч. 1 ст. 170 СК); оставление в роддоме или ином учреждении охраны здоровья без уважительной причины и на протяжении 6 месяцев не проявили относительно ребенка родительского попечения; уклонение от выполнения своих обязанностей по воспитанию ребенка; жестокое обращение с ребенком; хронический алкоголизм и наркомания; любые виды эксплуатации ребенка, принуждение его к попрошайничеству и бродяжничеству; осуждение за совершение умышленного преступления относительно ребенка.

19 Отобрание ребенка возможно лишь в том случае, если будет доказано, что профилактические меры не принесли результата; В экстренной ситуации с «новой» семьей профилактических мер может не быть

20 Родительские обязанности ст. 150 СК Украины: воспитывать ребенка в духе уважения к правам и свободам других людей, любви к своей семье, своему народу, своей Родине. заботиться о здоровье ребенка, его физическом, духовном и моральном развитии; обеспечить получение ребенком полного общего среднего образования, готовить его к самостоятельной жизни. Стаття 8 ЗУ «Об охране детства»: Право на достатній життєвий рівень Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

21 Статистика по делам о лишении родительских прав: (1) Статистичні показники наведені за даними Державної судової адміністрації України (далі - ДСА). У 2007 р. місцеві суди України розглянули понад 17 тис. справ про позбавлення батьківських прав; їх частка у структурі справ позовного провадження, які виникають із сімейних правовідносин, становить 5,5%. Найбільшу кількість справ цієї категорії розглянули суди областей: Донецької справа, Дніпропетровської , Харківської Найменше справ про позбавлення батьківських прав було розглянуто судами областей: Тернопільської - 208, Волинської - 241, а також м. Севастополя справ. В абсолютній більшості випадків позовні вимоги, заявлені позивачами у справах про позбавлення батьківських прав, судами задовольняються: так, у середньому по країні у 2007 р. місцеві суди задовольнили позовні вимоги у понад 16 тис. справ, тобто у 92,5% від тих, що розглянуті з ухваленням рішення. У 2007 р. до апеляційних судів було подано 276 скарг на рішення місцевих судів, тобто було оскаржено 1,6% таких рішень. Апеляційні суди за скаргами по справах зазначеної категорії розглянули 245 справ. Найбільше таких справ розглянули апеляційні суди Донецької області - 31, а також м. Києва - 24 та АР Крим - 32 справи. За результатами розгляду апеляційними судами було скасовано 93 рішення місцевих судів, або у 0,5% від справ, розглянутих місцевими судами з ухваленням рішення. Рішення було змінено у 5 справах, що становить менше 0,1%. У 147 справах, або у 0,8% випадків, апеляційні суди відхиляли скарги і залишали рішення без змін. Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми* , Узагальнення судової практики, Верховний Суд України

22 Гос. органы-инициаторы отобрания Юридические: орган опеки и попечительства; прокурор. Фактические: Служба по делам детей

23 Подготовка решения об отобрании либо иска (органами ССД или прокуратуры): сбор негативной информации о семье у родственников, соседей, учителей, знакомых; актирование материально-бытовых условий проживания; сбор негативной медицинской документации; сбор сведений о доходах; фиксирование иных существенных фактов Что можно противопоставить до суда?

24 Центр спора на досудебном этапе Незаконность изъятия или необоснованность Достаточность изменения обстановки в семье

25 Защита на досудебном этапе Компромисс: устранение незаконных но обоснованных претензий (мат. помощь, ремонт, трудоустройство, учеба); Третье лицо в деле – эффект эксперта либо благотворителя (необходимое условие – компетентность и последовательность); Демонстрация силы и давление

26 Этапы защиты на досудебном этапе получение полномочий на защиту; получения согласия на сбор, хранение и обработку персональных данных и распространение информации о частной жизни; официальные запросы; переговоры с ССД; переговоры с чиновником-руководителем; журналисты и СМИ;

27 Особенности сбора информации на досудебном этапе Использовать несколько источников сбора информации (заявление потерпевшего, заявление ОО, запрос депутата); Направить запросы и заявления различным субъектам для проверки и предоставления ответов (прокуратура, больница, CДД, орган опеки и попечительства, и т.п.); Ознакомиться с материалами проверки, получить копии (или список материалов «вручную»); Сгруппировать материалы в дело в электронном виде; Соблюдать требования закона о неразглашении информации о личной жизни без согласия лица

28 Подготовка правовой позиции защиты для переговоров о компромиссе: Возражения должны быть аргументированы; Субъективные критерии (опасность для здоровья, ненадлежащие мат. условия, уклонение от воспитания и другие) должны быть подкреплены судебной практикой; Не все возражения могут быть включены в досудебную переписку с ССД и ООП (возражения ответственности)

29 Конфигурация досудебных заявлений Досудебная переписка – не судебный процесс: Цель: получение информации; Цель: постановка вопроса, на который нельзя дать законный ответ (наталкивание на понимание ошибки); Цель: давление нарушением закона Обязательна фиксация подачи!

30 Что работает: Хорошо аргументированная правовая позиция о незаконности действий СДД со ссылками на судебные прецеденты; Неоднократные заявления от родителей и других родственников, поданные письменно через канцелярию с отметкой о их приеме; Явка представителей общественной организации к чиновнику СДД без видеокамеры («мягкие» переговоры); Явка журналистов к чиновнику СДД с видеокамерой и конфликтными вопросами («тяжелые» переговоры); Письменные запросы общественной организации в СДД и другие органы по властной вертикали; Выявление деяний, имеющих признаки уголовно- или административно наказуемых в действиях СДД.

31 Что не работает Депутатский запрос без последующего внимания депутата к делу и личного «продавливания» защиты; Телефонные звонки без последующих реальных действий; Доверие к СДД и игнорирование правовой защиты (неподача заявлений и запросов); Привлечение адвоката (юриста) к делу без его фактической и полноценной работы – «ждем суда», «занят».

32 Что менее результативно, но необходимо выполнить Жалобы в прокуратуру и иные правоохранительные органы по всем возможным основаниям; Жалобы в вышестоящие органы ССД «по вертикали» - могут быть исключения! Телешоу, статьи в СМИ – не путать с интервью правозащитника со статусом журналиста в «тяжелых» переговорах!

33 Что было бы эффективно, однако практически никогда не выполняется Активная защита: встречный иск к органам СДД и ООП – недостаток ресурсов как общая особенность дел; Иск к органам СДД и ООП после возврата ребенка по «компромиссным» делам (выигранные прецеденты!) – боязнь «мести» и недостаток ресурсов; Присутствие ОО в советах при органах власти и их реальное влияние;

34 Способы сбора информации на досудебном этапе Заявления в СДД и ООП в порядке ЗУ «Об обращении граждан»; Заявление в прокуратуру; Заявления общественных организаций; Информационный запрос; Депутатский запрос; Адвокатский запрос

35 Сбор и обработка информации Общественная организация, защитник – субъект сбора информации; Необходимость получения согласия от заявителя на сбор и обработку персональных данных; Необходимость получения от заявителя согласия на разглашение сведений о частной и семейной жизни

36 Персональные данные Ст. 2: обробка персональних даних - будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем; Ст. 5 п. 6. не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини;

37 Про захист персональних даних N 2297-VI, , Закон, Верховна Рада України Стаття 1: Цей Закон не поширюється на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється фізичною особою виключно для особистих чи побутових потреб. Положення цього Закону не поширюються на діяльність з обробки персональних даних, яка здійснюється творчим чи літературним працівником, у тому числі журналістом, у професійних цілях, за умови забезпечення балансу між правом на невтручання в особисте життя та правом на самовираження.

38 Ст. 7: 1. Забороняється обробка персональних даних про расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство в політичних партіях та професійних спілках, звинувачення у скоєнні злочину або засудження до кримінального покарання, а також даних, що стосуються здоров'я чи статевого життя. 2. Положення частини першої цієї статті не застосовується, якщо обробка персональних даних: 1) здійснюється за умови надання суб'єктом персональних даних однозначної згоди на обробку таких даних; 4) здійснюється із забезпеченням відповідного захисту релігійною організацією, громадською організацією світоглядної спрямованості, політичною партією або професійною спілкою, що створені відповідно до закону, за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об'єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв'язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних;

39 ч. 2 ст. 9: Володілець персональних даних звільняється від обовязку реєстрації баз персональних даних: членів громадських, релігійних організацій, професійних спілок, політичних партій. Выводы: - если потерпевшее лицо не член общественной организации, то данные о нем можно собирать, обрабатывать, если проведена регистрация базы данных в установленном законом порядке, за исключением: если такое лицо обратилось в организацию за защитой и данные о нем не передаются третьим лицам без согласия такого лица; - если потерпевшее лицо член общественной организации, то данные о нем можно обрабатывать без регистрации базы данных; - всегда необходимо получать письменное согласие от лица, обратившегося за помощью, - на сбор, хранение, передачу (для консультаций), разглашение (СМИ и на сайтах) персональных данных о таком лице. При необходимости объем такого согласия может быть уменьшен.

40 Объем согласия заявителя, обратившегося за защитой При первом обращении – дается первичное согласие на изучение материалов дела, ситуации, а также на передачу данных третьим лицам для вторичных консультаций - «согласен на сбор, хранение, обработку, передачу (третьим лицам, включая СМИ) персональных данных, в том числе предусмотренных ч. 1 ст. 7 Закона Украины «О защите персональных данных» (касающихся религиозных убеждений, расового и этнического происхождения, здоровья, половой жизни, обвинения в совершении преступления, осуждения к уголовному наказанию, членства в политических партиях и профсоюзах)» При согласии общественной организации на оказание помощи – возможны варианты: Вариант 1: лицо не дает дополнительного согласия и вступает в члены общественной организации (тогда исключается обязательная регистрация базы данных и нет необходимости в обязательном порядке получать письменное согласие на обработку данных, однако потерпевший получает все права члена организации согласно ее устава) либо: Вариант 2: организация один раз регистрирует базу данных в предусмотренном законом порядке (порядок уведомительный)

41 Письменное согласие от потерпевшего на разглашение обстоятельств личной жизни третьим лицам необходимо получать всегда: Стаття 301 ЦК України: Право на особисте життя та його таємницю 1. Фізична особа має право на особисте життя. 2. Фізична особа сама визначає своє особисте життя і можливість ознайомлення з ним інших осіб. 3. Фізична особа має право на збереження у таємниці обставин свого особистого життя. 4. Обставини особистого життя фізичної особи можуть бути розголошені іншими особами лише за умови, що вони містять ознаки правопорушення, що підтверджено рішенням суду, а також за її згодою.

42 Обязанности СДД, учебных учреждений при сборе данных ч 2 ст. 12:. У момент збору персональних даних або у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 11 цього Закону, протягом десяти робочих днів з дня збору персональних даних субєкт персональних даних повідомляється про володільця персональних даних, склад та зміст зібраних персональних даних, права такого субєкта, визначені цим Законом, мету збору персональних даних та осіб, яким передаються його персональні дані. Ст. 11: 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; 3) укладення та виконання правочину, стороною якого є субєкт персональних даних або який укладено на користь субєкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу субєкта персональних даних; 4) захист життєво важливих інтересів субєкта персональних даних; 5) необхідність захисту законних інтересів володільців персональних даних, третіх осіб, крім випадків, коли субєкт персональних даних вимагає припинити обробку його персональних даних та потреби захисту персональних даних переважають такий інтерес. !!! Данные обязанности повсеместно игнорируются, что может использоваться при защите как основание для признания таких данных, используемых в иске СДД недопустимым доказательством либо для привлечения сотрудников, осуществивших такой сбор к административной ответственности

43 Аудиозапись и видеосъемка Журналист, представители общ. Организации, имеет право производить аудио и видеофиксацию – в публичном месте или с согласия лица; Частное лицо имеет право производить аудио и видеозапись в своем помещении или открыто в публичном месте, в том числе и в гос. Учреждении (необходимо обоснование) Тайная видео, фото- кино- съемка спец. средствами запрещена

44 Практика применения ст. 307 Гражданского кодекса Украины: Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що відповідно до вимог ч.1 ст.307 ЦК України згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи307 ЦК України згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Матеріалами справи встановлено, що року в АДРЕСА_1 на вулиці, працівниками ВАТ по газопостачанню і газифікації "Житомиргаз" проводилось відключення помешкання ОСОБА_1 від системи газопостачання за систематичну несплату позивачкою послуг за отриманий газ. Саме дії працівників ВАТ "Житомиргаз" знімались на відеоплівку телеоператором Житомирської обласної телерадіокомпанії для застереження інших боржників, які проводять несвоєчасну оплату за спожитий газ. Трансляція зазначеного відеороліка відбулась року по Житомирському обласному телебаченню. Враховуючи те, що відеозйомка року проводилась на вулиці, місцевий суд правильно прийшов до висновку про те, що попередня згода позивачки на проведення відеозйомки про роботу працівників ВАТ "Житомиргаз" по відключенню боржників від газопостачання була не потрібна. Справа 33 ц-765кс 2007р Апеляційний суд Вінницької області

45 Відповідно з ч.1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Як встановлено судом першої інстанції, відповідачка після скоєння відносно її злочину з метою особистої безпеки встановила в своєму дворі камери спостереження, які фіксували на відеоплівку прилеглу до її будинку територію, зокрема, провулок між її домоволодінням та будинком позивача ОСОБА_1. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і в цій частині.Відповідно з ч.1 ст. 307 ЦК України фізична особа може бути знята на фото-кіно-, теле- чи відеоплівку лише за її згодою. Згода особи на знімання її на фото-, кіно-, теле- чи відеоплівку припускається, якщо зйомки проводяться відкрито на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру. Як встановлено судом першої інстанції, відповідачка після скоєння відносно її злочину з метою особистої безпеки встановила в своєму дворі камери спостереження, які фіксували на відеоплівку прилеглу до її будинку територію, зокрема, провулок між її домоволодінням та будинком позивача ОСОБА_1. Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог і в цій частині. Справа 22ц-6849 Апеляційний суд Донецької області

46 Выводы по аудио и видеофиксации: Проверка жилого помещения, также как и действия по отобранию ребенка всегда носят публичный и открытый характер, в частности на таких действиях присутствуют чиновники, медработники, члены семьи, следовательно запись производить можно и без согласия чиновников; Интервью в государственном учреждении журналист берет в публичном месте, открыто, следовательно, в присутствии представителей общественности, следовательно отдельное разрешение на запись не требуется; Представители общественной организации осуществляют работу по проверке заявления гражданина, обратившегося в данную организацию, проводят беседу с чиновником в публичном месте (государственном учреждении), открыто, следовательно имеют право проводить запись без согласия чиновника с целью выполнения своих уставных задач по защите интересов физического лица; За вмешательство в деятельность общественного деятеля предусмотрена уголовная ответственность.

47 Судебная защита Участие юриста - обязательно; Экспертиза материалов вторым юристом; Участие в деле представителя общественной организации с полномочиями защитника – настоятельно рекомендуется! Взаимоотношения с юристом, адвокатом – желателен договор и платность работы – проблемы «благотворительной» правовой помощи; Вторичные консультации с профильными специалистами по конкретно «Вашему» случаю – настоятельно рекомендуются

48 Характерные ошибки исков об отобрании ребенка Ошибка в истце; Исковая давность; Ненадлежащие доказательства; Недопустимые доказательства; Необоснованность. Незаконность.

49 Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми* , Узагальнення судової практики, Верховний Суд України Згідно з п. 15 постанови Верховного Суду України від 30 березня 2007 р. N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" (далі - постанова Пленуму від 30 березня 2007 р. N 3) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін. ), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.N 3 Для встановлення таких обставин суду потрібно ретельно перевіряти докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обов'язково здійснювати необхідні дії для залучення відповідача у справі та з'ясування його позиції та обґрунтувань. Крім того, суд повинен з'ясувати думку дитини, якщо вона здатна її висловити. Також згідно із ч. 4 ст. 19 СК обов'язковою є участь у справі органу опіки та піклування. Суду слід витребовувати від цього органу письмовий висновок відповідно до ч. 5 ст. 19 СК, а також може допитати представника цього органу в судовому засіданні.19СК19СК

50 Визначення належного органу опіки та піклування Складною проблемою, яку було виявлено під час проведення узагальнення, є визначення належного органу опіки та піклування. Наявність такої проблеми пов'язана з несистемним внесенням змін до деяких законодавчих та підзаконних нормативно-правових актів щодо визначення органу опіки та піклування. Таким чином, участь у судових засіданнях беруть різні органи та їхні структурні підрозділи, відповідно ці ж органи подають до суду висновки, необхідні при вирішенні справ. Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону від 13 січня 2005 р. N 2342-IV "Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад. Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього ж Закону безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.11N 2342-IV Законодавчу неузгодженість з цього питання наразі усунуто також завдяки прийняттю постанов Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. N 866, якою затверджено Порядок провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, та від 8 жовтня 2008 р. N 905 "Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей". Цими актами встановлено компетенцію служби у справах дітей як підрозділу, до відання якого належить безпосереднє виконання функцій органу опіки і піклуванняN 866N 905 « , Узагальнення судової практики, Верховний Суд України Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми»

51 Ухвала від року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ: Відповідно до положень ч. 1 ст. 11 Закону України "Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" органами опіки та піклування є державні адміністрації районів, районів міст Києва і Севастополя, виконавчі органи міських чи районних у містах, сільських, селищних рад.11 Закону України "Про забезпечення організаційно- правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" Висновок органу опіки та піклування має бути оформлений на бланку державних адміністрацій районів, районів міст Києва та Севастополя, виконавчих органів міських чи районних у містах, сільських, селищних рад, підписаний головою (заступником голови) та скріплений печаткою. Також до висновку органу опіки та піклування мають бути додані документи, зазначені у ч. 3 ст. 253 ЦПК України.253 ЦПК України Суд першої інстанції ухвалив рішення про позбавлення батьківських прав за відсутності письмового висновку органу опіки та піклування, який визначений указаним законом. Висновок від 22 квітня 2010 року, який міститься в матеріалах справи (а.с. 30), про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_7 та призначення опіки на ОСОБА_8 підписаний начальником служби у справах дітей Красноармійської міської ради Донецької області, а не керівником виконавчого органу вказаної міської ради.

52 Подсудность Визначення підсудності Під час проведення узагальнення виявлено значну кількість випадків розгляду судами справ про позбавлення батьківських прав з порушенням правил підсудності. Справи про позбавлення батьківських прав є справами позовного провадження, тому ця категорія справ підлягає розгляду за загальними правилами підсудності - відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за місцем проживання відповідача або одного з них, якщо позов подається до обох батьків (ч. 1 ст. 113 ЦПК).109Цивільного процесуального кодексу України113 Якщо в одному позові вимоги про позбавлення батьківських прав (та інші вимоги щодо захисту прав дитини) поєднуються з вимогою про стягнення аліментів, такий позов може подаватися за вибором позивача згідно з ч. 1 ст. 110 ЦПК.110 ЦПК , Узагальнення судової практики, Верховний Суд України Способы защиты от иска с использованием правил подсудности: Изменение места проживания ответчика после подачи иска о лишении родительских прав или отобрании ребенка – цели: -затягивание процесса (если ребенок фактически с родителями) – дополнительное время для изменения условий проживания семьи; -прекращение процесса ввиду отсутствия у ООП и ССД практики межрегиональной работы. Стаття 116. Передача справи з одного суду до іншого 1. Суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності;

53 Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 постанови від 30 березня 2007 року 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" розяснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, обєктивного зясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обовязків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обовязками.

54 Учет мнения ребенка и возможность принятия решения вопреки воли ребенка Згідно з міжнародними та національними правовими нормами до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст. 12 ч. I Конвенції ООН від 20 листопада 1989 р. "Про права дитини" ( ратифікована Україною 27 лютого 1991 р.), держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що стосується дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.12"Про права дитини"ратифікована Україною 27 лютого 1991 р. У вітчизняному законодавстві теж закріплено відповідні положення; зокрема, згідно з положеннями ст. 171 Сімейного кодексу України (далі - СК) думка дитини має бути врахована при вирішенні питань, що стосуються її життя. Нормами ст. 218 СК спеціально встановлено положення щодо згоди дитини на усиновлення. Таким чином, думка дитини має бути з'ясована і врахована судом при розгляді всіх категорій справ, про які йдеться у цьому узагальненні.171Сімейного кодексу України218СК Згідно із ч. 3 ст. 171 СК суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (за винятком справ про усиновлення). Однак це не звільняє суд від необхідності з'ясувати думку дитини.171СК

55 Права малолетнего в гражданском процессе Стаття Забезпечення захисту прав малолітніх або неповнолітніх осіб під час розгляду справи 1. Під час розгляду справи, крім прав та обов'язків, визначених статтею 27 цього Кодексу, малолітня або неповнолітня особа має також такі процесуальні права: безпосередньо або через представника чи законного представника висловлювати свою думку та отримувати його допомогу у висловленні такої думки; отримувати через представника чи законного представника інформацію про судовий розгляд; здійснювати інші процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, передбачені міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. 2. Суд роз'яснює малолітній або неповнолітній особі її права та можливі наслідки дій її представника чи законного представника, у разі якщо цього потребують інтереси цієї особи і за віком та станом здоров'я вона може усвідомити їх значення. 3. Суд сприяє створенню належних умов для здійснення малолітньою або неповнолітньою особою її прав, визначених законом та передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України Ст. 12 Конвенції про права дитини 2. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

56 Цивільний процесуальний кодекс України N 1618-IV, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 40. Особи, які можуть бути представниками 1. Представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідчені повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у статті 41 цього Кодексу. 2. Одна й та сама особа не може бути одночасно представником іншої сторони, третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору або беруть участь у справі на другій стороні.

57 Цивільний процесуальний кодекс України N 1618-IV, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 42. Документи, що посвідчують повноваження представників 1. Повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені такими документами: 1) довіреністю фізичної особи; 2) довіреністю юридичної особи або документами, що посвідчують службове становище і повноваження її керівника; 3) свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна. 2. Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання. Довіреність фізичної особи, яка є суб'єктом права на безоплатну вторинну правову допомогу, за зверненням якої прийнято рішення про надання такої допомоги, може бути посвідчена посадовою особою органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. 3. Довіреність від імені юридичної особи видається за підписом посадової особи, уповноваженої на це законом, статутом або положенням, з прикладенням печатки юридичної особи. 4. Повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором. До ордера обов'язково додається витяг із договору, у якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. Витяг засвідчується підписом сторін договору.

58 Європейська конвенція про здійснення прав дітей , Конвенція, Рада Європи Стаття 7 Обов'язок діяти швидко Під час розгляду справ, що стосуються дитини, судовий орган діє швидко для уникнення будь-яких невиправданих зволікань, а швидке виконання прийнятих рішень повинно бути забезпечене відповідною процедурою. У термінових випадках судовий орган при необхідності має повноваження приймати рішення, які підлягають негайному виконанню. Стаття 8 Можливість самостійно вживати заходів При розгляді справ, що стосуються дитини, судовий орган має повноваження самостійно вживати заходів у встановлених внутрішнім законодавством випадках, коли благополуччю дитини загрожує серйозна небезпека.

59 Європейська конвенція про здійснення прав дітей , Конвенція, Рада Європи Стаття 9 Призначення представника 1. У справах, що стосуються дитини, у випадках, коли згідно з внутрішнім законодавством суб'єкти батьківської відповідальності позбавлені можливості представляти дитину в результаті виникнення конфлікту інтересів між ними та дитиною, судовий орган має повноваження призначити спеціального представника дитини в таких справах. 2. Сторони розглядають можливість надання судовому органу в справах, що стосуються дитини, повноважень призначати для представлення інтересів дитини окремого представника, а у відповідних випадках - адвоката. C. Роль представників Стаття Під час розгляду судовим органом справ, що стосуються дитини, представник, якщо його дії явно не суперечать найвищим інтересам дитини: a) надає дитині всю відповідну інформацію, якщо згідно з внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння; b) надає дитині роз'яснення, якщо внутрішнім законодавством дитина визнається такою, що має достатній рівень розуміння, стосовно можливих наслідків реалізації її думки та стосовно можливих наслідків будь-якої дії представника; c) з'ясовує думку дитини та доводить її до відома судового органу. 2. Сторони розглядають можливість поширення положень пункту 1 на суб'єктів батьківської відповідальності.

60 Психологическая экспертиза (возможности): Обоснование причины нежелания ребенка оставаться в семье особенностями воспитания, девиантным поведеним (если ребенок против семьи); Характеристика отношений в семье как нормальных; Характеристика ребенка как не имеющего отклонений в развитии и воспитании (выполнение обязанностей родительского воспитания) Специфические экспертизы детей, имеющих отклонения позволяют снимать ответственность за такие отклонения с родителей

61 Преимущества защиты Лучшая защита – нападение: государство виновато в проблеме Незаконность действий Доказательства обвинения обычно слабы (недопустимость)

62 Слабость защиты Ребенок может «сидеть» пока идут суды Правовая система не оперативно реагирует на процедурные нарушения закона; Часто существуют реальные «неблагозвучные» проблемы в семье – иллюзия обоснованности действий ЮЮ

63 Общее направление защиты Незаконность (1), необоснованность (2) невыполнение государством его обязанностей (3), недоказанность (4) Изменение обстановки в семье (5) возможность внесудебного компромисса (6)

64 Недоказанность и любые сомнения в доказательствах следует открывать в судебном процессе, а не на переговорах о компромиссе

65 Правовая защита по делам о материальном неблагополучии (отобрание детей «за бедность») Дело Савина против Украины – решение Евросуда от : 12. У період з 1998 до 2004 року представники служби у справах неповнолітніх і органу опіки та піклування разом із кількома іншими комунальними службами приблизно десять разів відвідували квартиру заявників і складали акти щодо придатності їхніх матеріально-побутових умов для виховання дітей, які залишалися на їхньому піклуванні. Згідно з цими актами зазначені умови були вкрай незадовільними. Зокрема, приміщення потребували невідкладного ремонту; у квартирі було холодно, скрізь бруд, павутиння, запах людських екскрементів. Усюди на підлозі та на ліжках було розкидано одяг і лахміття. Посуд було не вимито. Постільні речі, які були не на всіх ліжках, були дуже забруднені. Дитячий матрац прогнив усередині через постійне потрапляння сечі. Дитяче ліжко було непридатне для користування. Ніяких продуктів на кухні не виявилося. Діти були немиті і вдягнені не по сезону. В одному з актів було зазначено, що у Т. С., найменшої дитини, був висип на шкірі. Ще в одному акті зафіксовано, що «діти хворіють», хоча ознак їх захворювань не уточнено. Одного разу діти не пустили інспекторів до помешкання, оскільки батьки вийшли до крамниці по молоко, а діти залишилися самі з найстаршим із них, О. С.

66 Мотивировочная часть судебного решения: 36. Згідно з Рекомендацією Rec(2006)19 «Про політику на підтримку позитивного виховання дітей батьками», прийнятою 13 грудня 2006 року, у програмах і заходах з підтримки виховання дітей батьками має враховуватися важливість забезпечення певних стандартів матеріально-побутових умов, достатніх для реалізації завдань позитивного виховання дітей. Урядам належить подбати і про те, щоб діти та батьки мали доступ до належного обсягу різноманітних ресурсів (матеріальних, психологічних, соціальних і культурних). Виходячи з інтересів дитини, необхідно також приділяти першорядну увагу забезпеченню таких прав батьків, як право на відповідну підтримку з боку державних органів у виконанні своїх батьківських обовязків. Особливу увагу слід приділяти сімям, які опинилися в складних соціально-економічних умовах і потребують більш конкретної підтримки. Необхідно також, щоб загальні програми доповнювалися адресними цільовими заходами.

67 47. Суд повторює, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 (див., зокрема, рішення у справі «МакМайкл проти Сполученого Королівства» (McMichael v. the United Kingdom) від 24 лютого 1995 року, п. 86, серія A, 307-B). Таке втручання є порушенням зазначеного положення, якщо воно здійснюється не «згідно із законом», не відповідає законним цілям, переліченим у пункті 2 статті 8, і не може вважатися «необхідним у демократичному суспільстві» (див. згадане вище рішення у справі МакМайкла, п. 87). 48. Визначаючи, чи було конкретне втручання «необхідним у демократичному суспільстві», Суд повинен оцінити у контексті всієї справи загалом чи були мотиви, наведені на виправдання втручання, доречними і достатніми для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції і чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів, як цього вимагає стаття 8 (див., наприклад, справи «Кутцнер проти Німеччини» (Kutzner v. Germany), 46544/99, п. 65, ЄСПЛ 2002-I, та «Зоммерфельд проти Німеччини» (Sommerfeld v. Germany), [GC], 31871/96, п. 66, ЄСПЛ 2003-VIII).

68 49. Суд також повторює, що, хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних звязків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (див., наприклад, справу «Ньяоре проти Франції» (Gnahorй v. France), 40031/98, п. 59, ECHR 2000-IX). Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (див., наприклад, справу «Скоццарі та Джюнта проти Італії» (Scozzari & Giunta v. Italy), [GC], 39221/98 і 41963/98, п. 148, ЄСПЛ 2000-VIII). 50. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує (див., mutatis mutandis, справу «Хазе проти Німеччини» (Haase v. Germany), 11057/02, п. 99, ЄСПЛ 2004-III (витяги)). При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників. Можливо, потрібно буде зясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоровя (див. справи «Валлова і Валла проти Чеської Республіки» (Wallovб and Walla v. the Czech Republic), 23848/04, п. 72, від 26 жовтня 2006 року; і «Гавелка та інші проти Чеської Республіки» (Havelka and Others v. the Czech Republic), 23499/06, п. 57, від 21 червня 2007 року). З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків (див., наприклад, справу «К. А. проти Фінляндії» (K. A. v. Finland), 27751/95, п. 92, ЄСПЛ 2003-I). Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до розєднання сімї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (див., наприклад, справу «Мозер проти Австрії» (Moser v. Austria), 12643/02, п. 68, від 21 вересня 2006 року; згадані вище рішення у справі «Валлова і Валла проти Чеської Республіки», пп. 73–76, та у справі Гавелка та інші, п. 61).

69 Достаточное участие родителей в решении вопроса об опеке 51. Крім того, оцінюючи процес вирішення питання про встановлення опіки, який завершився рішенням про розєднання сімї, Суд повинен, зокрема, переконатися, чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки), і чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (див., mutatis mutandis, ухвали у справах: «Шульц проти Польщі» (Schultz v. Poland), 50510/99, від 8 січня 2002 року; «Реммо і Узункая проти Німеччини» (Remmo and Uzunkaya v. Germany), 5496/04, від 20 березня 2007 року; та «Полашек проти Чеської Республіки» (Polбšek v. Czech Republic), 31885/05, від 8 січня 2007 року). Суд також повинен врахувати, чи самим дітям було надано можливість висловити свою думку, коли цього вимагали обставини (див., наприклад, згадані вище рішення у справах Гавелка та інші, п. 62, і Хазе, п. 97).

70 52. У будь-якому разі передання дитини під державну опіку слід зазвичай розглядати як тимчасовий захід, здійснення якого має одразу припинятися, коли це дозволяють обставини. Отже, такий захід не може бути санкціонований без попереднього розгляду можливих альтернативних заходів (див. згадані вище рішення у справах К. і Т., п. 166; Кутцнера, п. 67, та Мозера, п. 70) і має оцінюватися в контексті позитивного обовязку держави вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння воззєднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою та, якщо це можливо, не допускаючи розлучення братів і сестер (див., mutatis mutandis, згадані вище рішення у справах Кутцнера, п. 76–77, та «К. і Т. проти Фінляндії» [GC], п. 179).

71 56. Проте, оцінюючи, чи були вони також достатніми, Суд ставить під сумнів адекватність відповідної доказової бази для висновку про те, що матеріально- побутові умови дітей були справді небезпечними для їхнього життя і здоровя. Суд зазначає, зокрема, що провадження у справі про опіку, розпочате в січні 2004 року, завершилося лише 23 червня 2006 року, коли було ухвалено рішення про відібрання дітей від батьків, але, як свідчать документи, протягом зазначеного періоду не було подано жодного клопотання про вжиття тимчасових (проміжних) заходів і не було зафіксовано жодного факту завдання шкоди дітям. Крім того, кілька конкретних висновків (наприклад, про те, що дітей не годують і не вдягають належним чином, а також часто залишають самих удома) ґрунтувалися виключно на доповідях, складених представниками відповідних міських служб за результатами окремих, не систематичних перевірок помешкання заявників. При цьому суд не розглядав ніяких доказів на підтвердження такої інформації не заслуховував, наприклад, самих дітей, не досліджував їхні медичні документи, не звертався до висновків педіатрів чи показань сусідів. Фактом є те, що єдиним обєктивним доказом, наведеним у рішенні суду першої інстанції на підтвердження висновку про незадовільний стан здоровя дітей, є медична довідка, видана за рік до того, яка засвідчувала перебування О. С. та К. С. на обліку як хворих на анемію першого ступеня, хоч її достовірність, незважаючи на відповідні спростування з боку заявників, не було перевірено. Так само, формулюючи висновок про неспроможність заявників справляти на дітей належний виховний вплив і забезпечувати їхню соціальну адаптацію, суди спиралися головним чином на інформацію міських служб про те, що О. С. бродяжить і жебракує, проте не зажадали від них назвати конкретні дати, кількість прогулів, імена свідків та інші відповідні факти.

72 58. Щодо міри, якою незадовільність виховання дітей могла бути зумовлена стверджуванню безвідповідальністю заявників як батьків, суди не вдавалися до розгляду незалежних доказів (наприклад, експертного висновку психолога), аби оцінити їхню емоційну чи психічну зрілість та мотивацію в розвязанні побутових проблем. У мотивувальній частині судового рішення немає й аналізу спроб заявників поліпшити умови свого життя наприклад, їхніх звернень з проханням забезпечити постачання природного газу, компенсувати заборгованості із заробітної плати і допомогти з працевлаштуванням. Натомість суди, як видається, прийняли на віру подану міськими службами інформацію про те, що заявники не спромоглися поліпшити свої матеріально-побутові умови та скорегувати своє ставлення, незважаючи на фінансову та іншу підтримку, а також заходи з відповідного консультування. Окрім описових доповідей, складених за результатами перевірок, у яких вказувалося на ті самі проблеми (скажімо, як прогнилий дитячий матрац), суд не зажадав ніяких інших даних, наприклад, стосовно фактичного обсягу та достатності соціальної допомоги або змісту конкретних рекомендацій, наданих під час консультування, а також пояснень, чому ці рекомендації не дали результату. Суд вважає, що витребувана конкретна інформація у цьому звязку могла б допомогти визначити, чи виконали відповідні органи свій конвенційний обовязок зі збереження єдності сімї і чи дослідили вони достатнім чином ефективність менш суворих альтернативних заходів перед тим, як клопотати про відібрання дітей від батьків.

73 60. Беручи до уваги всі наведені вище міркування, Суд доходить висновку, що, незважаючи на доречність аргументів, якими національні органи обґрунтовували своє рішення про відібрання дітей від батьків, ці аргументи не були достатніми для виправдання такого серйозного втручання в сімейне життя заявників.

74 71. В связи с этим Европейский суд напомнил, что тот факт, что ребенок может быть помещен в более благоприятные для его воспитания условия, не может сам по себе оправдывать его принудительное лишение попечения биологических родителей; подобное вмешательство в право родителей в соответствии со статьей 8 Конвенции на семейную жизнь со своим ребенком должно также являться "необходимым" по другим основаниям (см. упоминавшееся выше Постановление Большой палаты Европейского суда по делу "К. и Т. против Финляндии", § 173; упоминавшееся выше "Кутцнер против Германии", § 69). Кроме того, статья 8 Конвенции возлагает на государство позитивные обязательства в отношении эффективного "уважения" семейной жизни. Так, в том случае, когда установлено наличие семейной связи, государство в принципе должно действовать таким образом, чтобы дать возможность развиваться этой связи, и принимать меры для воссоединения соответствующих родителя и ребенка (см. упоминавшееся выше Постановление Европейского суда по делу "Кутцнер против Германии", § 61). Дело «Валлова против Чехии»

75 73. В настоящем деле воспитательные и эмоциональные способности заявителей никогда не ставились под сомнение, и суды признавали усилия, предпринимаемые ими для того, чтобы преодолеть трудности. В связи с этим принятие ответственности за детей заявителей было предписано только на том основании, что в свое время семья занимала несоответствующее жилье. Следовательно, по мнению Европейского суда, речь идет о недостатке материальных средств, который национальные власти могли компенсировать с помощью иных средств, нежели разделение всей семьи, что является наиболее радикальной мерой, которая может применяться только в особо серьезных случаях. 74. Европейский суд счел, что для того, чтобы в данном случае было соблюдено требование соразмерности, власти Чехии должны были предусмотреть другие, менее радикальные меры, чем принятие детей под опеку. Действительно, Европейский суд счел, что роль властей в социальном обеспечении состоит именно в том, чтобы помочь гражданам, попавшим в трудные ситуации, которые не имеют необходимых знаний о существующем порядке, руководить их действиями и, кроме прочего, консультировать их в отношении различных видов социальных пособий, возможностей получить социальное жилье или в отношении других способов преодоления трудностей.

76 77. Кроме того, действительно, заявители обвиняют государственные органы в том, что им не было предоставлено социальное жилье. Вместе с тем, власти Чехии утверждали, что заявители проявили терпимость и не предприняли достаточных действий, для того, чтобы им было предоставлено жилье или социальные пособия (см. выше § 16). Европейский суд принял во внимание различные позиции сторон, вместе с тем отметил, что власти Чехии не представили какой-либо информации относительно возможности предоставить заявителям, в случае необходимости, социальное жилье. Как бы то ни было, принимая во внимание, что в настоящем деле Европейский суд расценил меру в виде помещения под опеку как несоразмерную (см. выше § ), он не счел необходимым высказываться по этому вопросу. 78. Принимая во внимание совокупность элементов дела, Европейский суд счел, что если доводы, выдвинутые властями и национальными судами, являлись надлежащими, они не являются достаточными для того, чтобы оправдать такое серьезное вмешательство в семейную жизнь заявителей, как помещение их детей в государственные учреждения. Кроме того, из обстоятельств дела не следует, что органы социального обеспечения предпринимали значительные усилия, направленные на то, чтобы помочь заявителям преодолеть трудности и как можно быстрее воссоединиться со своими детьми. 79. Следовательно, имело место нарушение статьи 8 Конвенции.

77 НА ЭТИХ ОСНОВАНИЯХ СУД ЕДИНОГЛАСНО: 1) объявил приемлемой часть жалобы, поданной на основании статей 8 и 14 Конвенции, и неприемлемой остальную часть жалобы; 2) постановил, что имело место нарушение статьи 8 Конвенции; 3) постановил, что не возникает отдельного вопроса о том, имело ли место нарушение статьи 14 Конвенции, взятой в совокупности со статьей 8 Конвенции; 4) постановил, a) что государство-ответчик должно выплатить заявителям в течение трех месяцев со дня вступления Постановления в законную силу в соответствии с пунктом 2 статьи 44 Конвенции (десять тысяч) евро в качестве компенсации морального вреда плюс сумму налогов, которые могут быть начислены на присужденную сумму, подлежащие переводу в польские злотые по курсу на день выплаты; b) что по истечении указанного трехмесячного срока и до произведения окончательной выплаты на указанные суммы начисляются простые проценты в размере предельной годовой ставки по займам Европейского центрального банка плюс три процента;

78 Условия достаточности вмешательства со стороны государства: Серьезность вмешательства (отобрание, лишение родительских прав) – возможна только при достаточности аргументов; Должна быть исчерпана (выполнена) обязанность государства по оказанию всесторонней помощи и фактическому исправлению ситуации в семье всеми доступными средствами ПРИ ОТСУТСТВИИ ДАННЫХ УСЛОВИЙ: - ИСК О НЕЗАКОННОСТИ ВМЕШАТЕЛЬСТВА В СЕМЕЙНУЮ ЖИЗНЬ

79 Исковая давность: По делам об отобрании детей установлена сокращенная исковая давность – 7 дней с момента постановления решения об отобрании ребенка (ч. 2 ст. 170 СК Украины) – ст. 20 Семейного кодекса Украины исключает и.д. из семейных правоотношений; В силу ст. 267 ЦК Украины исковая давность применяется только по заявлению стороны в споре и является основанием для отказа в иске; Потерпевший может подать иск о признании недействительным решения об отобрании ребенка в административный суд в течение срока давности, установленного

80 Кодекс адміністративного судочинства України Ст. 99 ч. 2.: Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

81 Правила о доказательствах Цивільний процесуальний кодекс України N 1618-IV, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 58. Належність доказів 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Стаття 59. Допустимість доказів 1. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. 2. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування Стаття 60. Обов'язки доказування і подання доказів 1. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. 2. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. 3. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. 4. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

82 Ненадлежащие доказательства: (противоречие между основанием иска и доказательством) Иск о лишении родительских прав в связи с уклонением от выполнения обязанностей по воспитанию – доказывают ненадлежащие условия проживания; Иск об отобрании ребенка – доказывают наличие болезни без факта причинения вреда родителями

83 Основание иска: п.2 ч. 1 ст. 164 СК Украины (уклонение от исполнения обязанностей по воспитанию) Должны доказывать: - Наличие неоднократной административной преюдиции; -Факт уклонения от воспитания ребенка или аморальность; -Наличие негативных последствий для ребенка Доказывают: -Плохие условия проживания; -Пропуски учебного процесса по непонятным причинам; -Наличие болезни; -Нехватка средств; -Неоткрытие дверей сотрудникам ССД; -Скандальность и конфликтность

84 Недопустимость доказательств (нарушение порядка сбора) Ст. 19 Конституции Украины – должностные лица обязаны действовать только на основаниях, в пределах полномочий и способом, которые предусмотрены законами Украины; Законы Украины предусматривают ограниченное количество случаев, когда CДД вправе собирать данные о лице и ни одного случая, когда СДД имеет право проходить в жилье без согласия проживающих там лиц:

85 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування N 2342-IV, , Закон, Верховна Рада України Стаття 5. Статус дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування За умови втрати дитиною батьківського піклування відповідна служба у справах дітей зобов'язана протягом двох місяців підготувати комплект документів, який підтверджує набуття дитиною статусу дитини-сироти, дитини, позбавленої батьківського піклування.

86 Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування N 2342-IV, , Закон, Верховна Рада України Стаття 12. Функції служби у справах дітей щодо опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування Служба у справах дітей: бере участь у здійсненні заходів щодо соціального захисту і захисту прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і несе відповідальність за їх дотримання, а також координує здійснення таких заходів; оформляє документи на усиновлення і застосування інших форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначених цим Законом; оформляє клопотання щодо переведення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на інші форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює контроль за умовами влаштування і утримання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює моніторинг діяльності стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; здійснює інші заходи стосовно дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

87 Про охорону дитинства N 2402-III, , Закон, Верховна Рада України Стаття 10: Держава через органи опіки і піклування, служби у справах неповнолітніх, центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді у порядку, встановленому законодавством, надає дитині та особам, які піклуються про неї, необхідну допомогу у запобіганні та виявленні випадків жорстокого поводження з дитиною, передачі інформації про ці випадки для розгляду до відповідних уповноважених законом органів для проведення розслідування і вжиття заходів щодо припинення насильства; Процедура розгляду скарг дітей на порушення їх прав і свобод, жорстоке поводження, насильство і знущання над ними в сім'ї та поза її межами встановлюється законодавством.

88 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 4. Особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з'ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім'я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення.

89 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 6. Усі повідомлення про дітей, залишених без батьківського піклування, служба у справах дітей реєструє в журналі обліку повідомлень про дітей, які залишились без батьківського піклування, що ведеться за формою згідно з додатком 1. Служба у справах дітей, а у разі, коли дитина виявлена на території села, селища, - виконавчий орган сільської, селищної ради разом з працівниками органів внутрішніх справ та охорони здоров'я протягом доби після надходження повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, проводять обстеження умов її перебування, стану здоров'я та з'ясовують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування. За результатами обстеження умов перебування дитини складається акт, в якому зазначається дата, місце проведення обстеження, відомості про дитину, її батьків, інших осіб, з якими вона проживає, умови утримання дитини та стан її здоров'я, за яких обставин та з яких причин дитина залишилась без батьківського піклування, а також заходи, що були вжиті для захисту прав дитини. Обстеження умов перебування не проводиться у разі, коли дитина перебуває у закладі охорони здоров'я, притулку для дітей служби у справах дітей, центрі соціально-психологічної реабілітації дітей.

90 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України ЕСЛИ СБЕЖАЛ ИЛИ НАЙДЕН НА УЛИЦЕ БЕЗ ВЗРОСЛОГО ИЛИ ПОТЕРЯЛСЯ И ПРИШЛО СООБЩЕНИЕ ОБ ЭТОМ ОТ ЛЮБОГО ЛИЦА – РЕБЕНОК «СИДИТ» ДО 45 ДНЕЙ 11. Служба у справах дітей за місцем проживання дитини протягом 15 днів після надходження повідомлення з'ясовує умови проживання та утримання дитини батьками або особами, які їх замінюють, розглядає питання про доцільність (недоцільність) повернення дитини в сім'ю або до закладу (коли встановлено, що дитина самовільно залишила заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), готує відповідний висновок з урахуванням інтересів дитини, надсилає його керівникові закладу, в якому тимчасово перебуває дитина, та не пізніше ніж протягом одного місяця з дня надходження повідомлення забезпечує повернення дитини до місця її проживання, а у разі потреби готує документи, які підтверджують статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, подальше її влаштування та захист прав дитини. У разі коли дитина тимчасово перебуває в сім'ї родичів або інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі), висновок про доцільність (недоцільність) повернення її до батьків або закладу, який вона самовільно залишила, надсилається службі у справах дітей за місцем виявлення дитини. Під час вирішення питання про повернення дитини до батьків, осіб, які їх замінюють, або до закладу, який вона самовільно залишила, враховується думка дитини, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Думка дитини має бути зазначена у висновку про доцільність (недоцільність) її повернення.

91 А ЧТО НА САМОМ ДЕЛЕ В ПОЛНОМОЧИЯХ СДД Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей N 20/95-ВР, , Закон, Верховна Рада України Стаття 4: Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах сім'ї, дітей та молоді, уповноважений орган влади Автономної Республіки Крим у справах сім'ї, дітей та молоді, служби у справах дітей мають право: приймати з питань, що належать до їх компетенції, рішення, які є обов'язковими для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності, посадовими особами та громадянами; звертатися у разі порушення прав та законних інтересів дітей, а також з питань надання їм допомоги до відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності; ……. запрошувати для бесіди батьків або опікунів, піклувальників, посадових осіб до служби у справах дітей з метою з'ясування причин та умов, які призвели до порушення прав дітей, бездоглядності, вчинення правопорушень, вживати заходів щодо їх усунення; відвідувати дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, перебувають на обліку в службі у справах дітей, за місцем їх проживання, навчання і роботи; вживати заходів для соціального захисту дітей.

92 Про попередження насильства в сім'ї N 2789-III, , Закон, Верховна Рада України Стаття 6: 1. В органах внутрішніх справ заходи щодо попередження насильства в сім'ї здійснюють служба дільничних інспекторів міліції та кримінальна міліція у справах дітей, які: виявляють причини і умови, що сприяють проявам насильства в сім'ї, вживають у межах своїх повноважень заходів щодо їх усунення; беруть на профілактичний облік осіб, схильних до вчинення насильства в сім'ї, та проводять виховно-попереджувальну роботу з ними; відвідують сім'ї, члени яких перебувають на профілактичному обліку, за місцем їх проживання і проводять з ними профілактичну роботу;

93 Про міліцію N 565-XII, , Закон, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки Стаття 11: 15) входити безперешкодно у будь-який час доби: а) на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, в тому числі митниці, та оглядати їх з метою припинення злочинів, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; б) на земельні ділянки, в жилі та інші приміщення громадян у разі переслідування злочинця або припинення злочину, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та інших надзвичайних обставинах; в) до житла чи до іншого володіння особи, яка перебуває під домашнім арештом або адміністративним наглядом, з метою перевірки виконання встановлених судом обмежень. У разі опору, вчинення протидії працівник міліції може вжити заходів до їх подолання, передбачених цим Законом; 16) перебувати на земельних ділянках, в жилих та інших приміщеннях громадян за їхньою згодою, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання злочину, виявлення і затримання осіб, які його вчинили;

94 Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах N 1983/388/452/221/556/596/106, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 3. Об'єкти соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах: сім'ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх самостійно, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім'ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками в сім'ї, безробіттям одного з членів сім'ї, якщо він зареєстрований в державній службі зайнятості як такий, що потребує працевлаштування; сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка; сім'ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

95 4. Порядок соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах 1. Виявлення сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах Інформацію про сім'ї, які опинилися у складних життєвих обставинах, може отримувати будь-який із суб'єктів соціальної роботи, визначений даним Порядком, у вигляді особистої заяви громадянина або звернення про допомогу одного з членів сім'ї, від організацій, установ, підприємств, сільських і селищних рад, міських та районних у містах державних адміністрацій, органів охорони здоров'я, освіти, внутрішніх справ, установ виконання покарань, яку передають до центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Не допускається розголошення відомостей про особисте життя членів сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, та іншої інформації особистого характеру, які стали відомі під час здійснення соціального супроводу. 2. Соціальне інспектування На підставі отриманої інформації центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді спільно зі службами у справах неповнолітніх та (у разі потреби) із залученням інших суб'єктів здійснюють соціальне інспектування сім'ї (визначають її склад, основні проблеми і потреби її членів тощо), за результатами якого складається акт обстеження житлово-побутових умов сім'ї. На підставі отриманої під час соціального інспектування інформації центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді формують та ведуть загальний банк даних цих сімей у журналі обліку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах (додаток 1). Об'єктами формування загального банку даних для соціального супроводу є сім'ї, яких узято на облік у журналі обліку сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. !!!

96 Про затвердження Порядку взаємодії центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і органів праці та соціального захисту населення в наданні соціальних послуг сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах N 2778/416, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 3. Форми взаємодії До форм взаємодії центрів і органів праці та соціального захисту населення в наданні соціальних послуг сім'ям, які опинилися у складних життєвих обставинах, належать: спільне відвідування соціальним інспектором та соціальним працівником центру сім'ї, яка опинилася у складних життєвих обставинах, з метою здійснення соціального інспектування та проведення обстеження соціально-побутових умов;

97 Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю N 2558-III, , Закон, Верховна Рада України Стаття 1: соціальне інспектування - система заходів, спрямованих на виявлення, здійснення аналізу, нагляду за умовами життєдіяльності сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах, моральним, фізичним і психічним станом дітей та молоді, оцінку їх потреб, контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи Стаття 11. Соціальне інспектування у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Соціальне інспектування здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді. Порядок та умови здійснення соціального інспектування визначаються центральним органом виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.

98 Таким образом: Законы Украины не дают право СДД проникать в жилое помещение без согласия проживающего там лица и производить осмотр; Условно : СДД имеет право осматривать помещения только в случае, если оно осуществляет контроль за детьми, оставленными без родительского попечения, (или находящихся в сложных жизненных обстоятельствах – совместно с Центром соц. служб) - и только с согласия проживающих там лиц (ст. 30 Конституции Украины); Следовательно акты осмотра жилых помещений семей (без согласия проживающих там лиц), у которых дети на имеют статуса оставленных без родительского попечения должны признаваться в суде недопустимыми доказательствами.

99 Неконфликтная аргументация недопуска Личные обстоятельства, о которых говорить не имею желания; Отсутствие согласия собственника на осмотр (если не свое жилье); Праздник – родственники и знакомые в доме; Предложение прийти в другой день

100 Рекомендации при допуске без конфликта Письменное заявление о графике посещения; Видеозапись; Просьба предоставить копию акта осмотра; Просьба предъявить служебные удостоверения и полномочия; Присутствие свидетелей

101 Рекомендации при недопуске с конфликтом Физические препятствия к проникновению (закрытые двери) Письменное заявление о недопуске по ст. 30,32 Конституции; Видеозапись Присутствие свидетелей Присутствие юриста и общ. орг.; Жесткая проверка полномочий (удостоверения и приказы о приеме на работу, мед. справки о здоровье); Последующие жалобы в прокуратуру и заявление в милицию о превышении полномочий; Последующий иск в суд (при наличии оснований).

102 При угрозах и требованиях представить к осмотру Заявление о недопуске; Свидетели и видеозапись того, что человек запрещает проход в его жилье чиновников; Допуск в условиях насилия (взлом дверей, отталкивание, психические угрозы) Иск в суд и жалобы в прокуратуру

103 Предоставление добровольного доступа или в связи с внутрисемейным конфликтом

104 Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах N 1795, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 1.1. Цей Порядок визначає процедуру здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді (далі - Центри) соціального супроводу сімей або осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах, з метою надання своєчасної допомоги (у т.ч. ужиття негайних заходів для подолання життєвих труднощів), здійснення комплексу заходів, спрямованих на вихід сім'ї або особи зі складних життєвих обставин, наслідки яких вона не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів та можливостей, створення умов для самостійного розв'язання та подолання життєвих труднощів, збереження та підвищення соціального статусу сім'ї або особи, яка опинилася у складних життєвих обставинах. Центри при здійсненні соціального супроводу керуються: Конституцією України; Законами України "Про охорону дитинства", "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю", "Про соціальні послуги", "Про попередження насильства в сім'ї", нормативно-правовими актами Мінсім'ямолодьспорту та цим Порядком.

105 1.2. Об'єктами соціального супроводу є: сім'ї з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв'язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного або обох з членів сім'ї, перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім'ї, складними стосунками в сім'ї тощо; сім'ї, у яких існує ризик передачі дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; одинокі матері чи батьки (у тому числі неповнолітні), яким потрібна підтримка; сім'ї, члени яких є випускниками інтернатних закладів; сім'ї, члени яких перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань; діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування (за потреби), та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які є випускниками інтернатних закладів; матері (у тому числі неповнолітні), які мали або мають намір відмовитися від новонароджених дітей; молоді особи, які перебували у виховних, виправних колоніях, слідчих ізоляторах та повернулися з них або були засуджені до покарань без позбавлення волі, відбували альтернативні види покарань.

106 Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах N 1795, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 1.4 Соціальний супровід базується на принципах: добровільності в прийнятті допомоги, активної участі сім'ї або особи в подоланні складних життєвих обставин; поваги до людини, визнання її цінності незалежно від реальних досягнень та поведінки особистості; реалізації першочергового права дитини на зростання та виховання в сім'ї. Індивідуального та диференційованого підходу до кожної особи, кожної сім'ї з урахуванням їхніх потреб та особливостей; системності, комплексності, безоплатності, доступності соціальних послуг; толерантності та гуманізму, відповідальності за дотримання норм професійної етики; пріоритетності інтересів сім'ї в цілому й окремих її членів, збереження цілісності сім'ї При здійсненні соціального супроводу Центри мають право порушувати перед відповідними органами клопотання про застосування передбачених законодавством санкцій до підприємств, установ та організацій усіх форм власності, громадян, накладання дисциплінарних та адміністративних стягнень на посадових осіб у разі порушення ними законодавства стосовно дітей та молоді відповідно до статті 12 Закону України "Про соціальну роботу з дітьми та молоддю".

107 Про затвердження Порядку здійснення соціального супроводу центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді сімей та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах N 1795, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 3.1. Обов'язковою умовою взяття сім'ї чи особи під соціальний супровід Центром є згода сім'ї чи особи та укладання договору про здійснення соціального супроводу, в якому зазначаються права та обов'язки кожної із сторін. Один примірник договору зберігається в Центрі, другий отримує сім'я або особа. На початку здійснення соціального супроводу соціальний працівник відвідує сім'ю або особу з метою комплексного обстеження та здійснення оцінки потреб сім'ї або особи. Під час комплексного обстеження соціальний працівник вивчає: стан здоров'я, умови розвитку та виховання дитини та ставлення до неї; думки членів сім'ї або особи про проблеми і потреби, шляхи їх подолання; спільно з сім'єю або особою та найближчим її оточенням (родичами) матеріальні, соціальні та інші можливості щодо подолання складних життєвих обставин тощо. За результатом комплексного обстеження сім'ї/особи оформлюється облікова картка сім'ї або особи, яка перебуває під соціальним супроводом, форма якої визначається Держсоцслужбою.

108 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 72. Для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт обстеження житлово-побутових умов за формою згідно з додатком 9. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.

109 СЛУЖБА ШКОЛЬНЫХ ПСИХОЛОГОВ Положение о психологической службе системы образования Украины – утв. Приказом Минобразования и науки от Противоречит Порядку применения методов психологического и психотерапевтического влияния 199 от года

110 Психологическое влияние – применение направленных действий на психику человека, осознанного или неосознанного характера с помощью убеждения, психологического преформирования или суггестии для формирования определенной системы представлений, явлений, действий и отношений, который субъективно воспринимаются лицом как личностно принадлежные п. 2 Порядка

111 Психологическое обеспечение учебно- воспитательного процесса (определение психофизического развития детей, психолого- педагогическая коррекция, профилактика, реабилитация) осуществляется психологом в лечебно- профилактических учреждениях – п Порядка

112 Положение о психологической службе системы образования Украины – приказ Минобр.и науки от Основными видами деятельности психологической службы является: диагностика, коррекция, реабилитация, профилактика, прогностика,

113 Применение к лицу методов психологического и психотерапевтического влияния могут применяться только по осознанному согласию информированного дееспособного лица или по согласию его законного представителя (родителей). – п. 7 Порядка

114 СОЦИАЛЬНОЕ ИНСПЕКТИРОВАНИЕ

115 Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах N 1480, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 1.2. Об'єктами соціального інспектування є сім'ї, діти та молодь, які перебувають у складних життєвих обставинах (далі - особи) Соціальне інспектування передбачає заходи, спрямовані на: з'ясування факту наявності у осіб складних життєвих обставин; вивчення причин, що призвели до виникнення складних життєвих обставин, які особи не можуть подолати самостійно; оцінку потреб та визначення необхідності у здійсненні соціального обслуговування осіб; з'ясування можливості та здатності осіб до самостійної життєдіяльності; вжиття негайних заходів для усунення реальної загрози життю і здоров'ю осіб, які не можуть захистити себе від насильства або жорстокого поводження; забезпечення прав осіб на отримання своєчасної допомоги; контроль за дотриманням державних стандартів і нормативів у сфері соціальної роботи.

116 Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах N 1480, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 2.1. Соціальне інспектування здійснюється у разі: особистого звернення осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах; звернення громадян, яким стало відомо про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах; надходження повідомлень від суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, закладів, підприємств, установ чи організацій різних форм власності про осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах; необхідності здійснення оцінки результатів проведеної соціальної роботи з особами Соціальне інспектування здійснюється центрами. Наказом центру визначаються склад комісії для здійснення соціального інспектування, спеціаліст, відповідальний за його здійснення, та дата проведення. Окрім спеціалістів центру, до складу комісії для здійснення соціального інспектування у разі потреби залучаються за згодою представники служби у справах дітей, управлінь (відділів) у справах сім'ї, молоді та спорту, управлінь (відділів) освіти і науки, управлінь (відділів) охорони здоров'я районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських рад, закладів охорони здоров'я, закладів освіти, органів праці та соціального захисту населення, органів внутрішніх справ та органів місцевого самоврядування, житлово-комунальних господарств, інших підприємств, установ, об'єднань громадян, благодійних, релігійних організацій, фізичні особи, про що зазначається у наказі Під час здійснення соціального інспектування використовуються такі методи: обстеження, спостереження, інтерв'ю, бесіда, анкетування, тестування.

117 Про затвердження Порядку здійснення центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді соціального інспектування сімей, дітей та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах N 1480, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту 3.1. Соціальне інспектування передбачає такі етапи: відвідування осіб за місцем фактичного проживання; збір додаткової інформації про осіб щодо умов їх життєдіяльності, причин та факторів, які обумовили виникнення складних життєвих обставин, засобів та можливостей для їх подолання; аналіз потреб осіб, підготовка рекомендацій щодо здійснення подальшої роботи з ними.

118 4.1. Відвідування осіб за місцем фактичного проживання передбачає обстеження умов їх проживання та з'ясування наявності складних життєвих обставин, про що спеціалістом центру заповнюється розділ I акта соціального інспектування (додаток 1). Якщо під час відвідування інформація про наявність складних життєвих обставин осіб не підтверджується, соціальне інспектування закінчується, про що зазначається у пункті 1.8 розділу I акта соціального інспектування. У випадку, коли членам комісії відмовлено в доступі до жилого приміщення, про це зазначається у пункті 1.10 розділу I акта соціального інспектування, але це не є підставою для припинення соціального інспектування. Спеціаліст центру, відповідальний за його здійснення, з'ясовує умови життєдіяльності осіб шляхом залучення до збору інформації їх близького соціального оточення та суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю.

119 Наличие админ. преюдиции Стаття 184 КУпАП. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, -Кримінальним кодексом України тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. !!! При отсутствии факта привлечения к административной ответственности родителей иск о лишении родительских право только по п. 2 ч.1 ст. 164 СК не может быть обоснованным

120 Стаття 38 КУпАП. Строки накладення адміністративного стягнення Адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). Якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті. !!! При наличии сведений о факте привлечения лица к административной ответственности необходимо обеспечить его защиту в суде с целью недопуска вынесения судом решения о привлечении лица к админ.ответственности

121 Восстановление родительских прав (2) Статистичні показники наведено за даними, наданими апеляційними судами. Дані не включають показників по м. Києву, оскільки відповідної інформації апеляційним судом м. Києва надано не було. Як свідчать дані статистики, в Україні, на жаль, справ про поновлення батьківських прав значно менше, ніж справ про позбавлення батьківських прав. У 2007 р. місцеві суди України розглянули 155 справ про поновлення батьківських прав (тоді як справ про позбавлення батьківських прав - понад 17 тис). Найбільше справ цієї категорії було розглянуто судами областей: Хмельницької - 19, Донецької - 18, Дніпропетровської - 15 та Запорізької 14. У більшості областей кількість розглянутих справ про поновлення батьківських прав не перевищує десяти; суди Волинської, Івано-Франківської, Полтавської, Рівненської, Чернівецької областей розглянули по 1 справі зазначеної категорії, а в Львівській, Тернопільській областях та м. Севастополі такі справі не розглядалися взагалі. У переважній більшості випадків місцеві суди задовольняють позовні вимоги у справах цієї категорії. Так, у 2007 р. суди України задовольнили позовні вимоги у 116 таких справах, або у 88,5% від кількості справ, розглянутих з ухваленням рішення. У 2007 р. в апеляційному порядку було оскаржено лише 1 рішення місцевого суду у справі про поновлення батьківських прав (до апеляційного суду Дніпропетровської області). За результатами розгляду апеляційної скарги рішення місцевого суду було скасоване.

122 Аргументация в исках о восстановлении родительских прав Практика розгляду судами справ, пов'язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми* , Узагальнення судової практики, Верховний Суд України: Справи про поновлення батьківських прав нечисленні й особливих труднощів у судів не викликають. Звертаючись до суду з позовами, батьки критично ставляться до своєї поведінки в минулому стосовно дітей, вказують на зміну обставин та ставлення до дітей, фактичне поновлення сім'ї та досягнення порозуміння з дітьми, зміну матеріально-побутових умов життя. До матеріалів справи долучаються рішення суду про позбавлення батьківських прав, акти обстеження умов проживання батьків, характеристики як за місцем роботи, так і за місцем проживання, висновок органу опіки та піклування щодо можливості поновлення позивачів у батьківських правах. Розглядаючи такі справи, суди чинять правильно, перевіряючи наскільки змінилися поведінка особи та обставини, що були підставою для позбавлення її батьківських прав, і вимагають достатніх обґрунтувань. Так, Краснокутський районний суд Харківської області розглянув справу за позовом В. до органу опіки і піклування про поновлення батьківських прав. Суд з'ясував такі обставини, як зацікавленість позивача у житті та здоров'ї дитини, стан здоров'я, розвитку та поведінки дитини, обґрунтування щодо відсутності обставин, які стали підставою для позбавлення батьківських прав у минулому, умови проживання та забезпечення позивача. Рішенням від 6 вересня 2007 р. позов було задоволено повністю.

123 Иск о изъятии данных о лице из базы данных Про захист персональних даних N 2297-VI, , Закон, Верховна Рада України 2. Персональні дані підлягають знищенню у разі: 3) набрання законної сили рішенням суду щодо вилучення даних про фізичну особу з бази персональних даних 3. Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають знищенню у встановленому законодавством порядку. Основание иска: - нарушение ч. 2 ст. 12 – неуведомление субъекта персональных данных о факте сбора + фактическое отсутствие оснований для сбора как дополнительное основание (при наличии)

124 Общественная организация – субъект соц. работы также как и служба по делам детей Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю N 2558-III, , Закон, Верховна Рада України Стаття 3. Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Суб'єктами соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є: уповноважені органи, що здійснюють соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю; фахівці з соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; об'єднання громадян, благодійні, релігійні організації; юридичні та фізичні особи, які надають соціальні послуги сім'ям, дітям та молоді; волонтери у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю. До уповноважених органів належать: органи виконавчої влади; органи місцевого самоврядування; центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді та їх спеціалізовані формування; служби у справах дітей. !!! Включите аргументацию в судебные документы и переписку с ООП о том, что Ваша общественная организация является субъектом соц. работы с данной семьей и занимает иную позицию, чем служба по делам детей !!!

125 Соотношение CДД и общественной организации Общепринятое соотношение: CДД – властная структура, ОО – проситель и ходатай за потерпевшего; Соотношение по закону: CДД и ОО – равные субъекты соц. работы, и ОО имеет право также работать с семьей как и СДД; CДД подотчетна ОО в случае, если ОО представляет интересы семьи или принимает решение осуществить общественный контроль за деятельностью гос. органа - СДД

126 Про соціальну роботу з сім'ями, дітьми та молоддю N 2558-III, , Закон, Верховна Рада України Стаття 12. Завдання суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Завданнями суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю є: участь у виконанні загальнодержавних, регіональних та інших програм соціальної підтримки сімей, дітей та молоді; надання різноманітних соціальних послуг, соціально-медичної, психолого-педагогічної, правової, інформаційної, матеріальної та інших видів соціальної допомоги, консультування дітей та молоді; здійснення соціально-профілактичної роботи серед дітей та молоді, реалізація системи заходів щодо запобігання негативним явищам та їх подолання; розроблення та здійснення реабілітаційних заходів щодо відновлення соціальних функцій, морального, психічного і фізичного стану дітей та молоді, пристосування їх до безпечних соціальних та інших умов життєдіяльності, а також надання допомоги сім'ям, дітям та молоді, які потрапили у складні життєві обставини; впровадження державних соціальних стандартів і нормативів, нових форм, методів проведення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; здійснення міжнародного співробітництва, вивчення і поширення передового міжнародного досвіду з питань соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; здійснення інших повноважень у сфері соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю відповідно до законодавства.

127 Права субъектов соц. работы (общественной организации в том числе): Стаття 13. Права та обов'язки суб'єктів соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю Суб'єкти соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю мають право: вносити до органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пропозиції щодо вдосконалення соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю, брати участь у їх реалізації; укладати в установленому порядку договори з підприємствами, установами та організаціями, у тому числі іноземними, про виконання ними робіт, що спрямовані на виконання завдань, передбачених статтею 12 цього Закону, та сприяють підвищенню ефективності соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; створювати спеціалізовані формування, займатися благодійництвом у порядку, визначеному законодавством; одержувати від підприємств, установ та організацій усіх форм власності інформацію з питань соціальної роботи з сім'ями, дітьми та молоддю; проводити на підприємствах, в установах та організаціях соціологічні дослідження з проблем сімей, дітей та молоді; представляти інтереси сімей, дітей та молоді в їх відносинах з підприємствами, установами, організаціями, а також вживати вичерпних заходів щодо забезпечення доступу до безоплатної правової допомоги на підставах та в порядку, встановлених законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги.

128 Про затвердження Порядку взаємодії суб'єктів соціальної роботи із сім'ями, які опинилися у складних життєвих обставинах N 1983/388/452/221/556/596/106, , Наказ, Міністерство України у справах сім'ї, молоді та спорту Розділ 5: 5. Міністерство освіти і науки Автономної Республіки Крим, управління (відділи) освіти і науки обласних, міських, районних державних адміністрацій, дошкільні, загальноосвітні, професійно-технічні та позашкільні навчальні заклади можуть створювати при освітніх закладах об'єднання батьків, педагогів, громадськості щодо забезпечення педагогічного впливу на дітей із сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, та схильних до протиправних дій, залучають до цієї роботи соціальних працівників центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді;

129 Общественная экспертиза Про затвердження Порядку сприяння проведенню громадської експертизи діяльності органів виконавчої влади N 976, , Постанова, Кабінет Міністрів України 2. Громадська експертиза діяльності органів виконавчої влади (далі - громадська експертиза) є складовою механізму демократичного управління державою, який передбачає проведення інститутами громадянського суспільства оцінки діяльності органів виконавчої влади, ефективності прийняття і виконання такими органами рішень, підготовку пропозицій щодо розв'язання суспільно значущих проблем для їх врахування органами виконавчої влади у своїй роботі 4. Орган виконавчої влади після надходження від інституту громадянського суспільства письмового запиту щодо проведення громадської експертизи: 1) видає у тижневий строк наказ (розпорядження) про проведення такої експертизи і заходів, пов'язаних з підготовкою матеріалів, із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові та посади особи (осіб), відповідальної (відповідальних) за забезпечення взаємодії з інститутом громадянського суспільства, зміст якого доводить до відома інституту громадянського суспільства, що ініціює проведення громадської експертизи, протягом трьох днів з моменту його видання; 2) утворює у разі потреби робочу групу для підготовки матеріалів із залученням представників інституту громадянського суспільства, що ініціює проведення громадської експертизи; 3) розміщує у тижневий строк інформацію про надходження запиту щодо проведення громадської експертизи та заходи, здійснені органом виконавчої влади з метою сприяння її проведенню, на власному веб-сайті; 4) подає інституту громадянського суспільства матеріали або завірені в установленому порядку їх копії з урахуванням вимог та строку, визначених Законом України "Про інформацію"."Про інформацію" 5. Посадові особи органу виконавчої влади не повинні перешкоджати проведенню громадської експертизи та втручатись у діяльність інституту громадянського суспільства, пов'язану з її проведенням. 6. Пропозиції, підготовлені інститутом громадянського суспільства за результатами проведеної громадської експертизи (далі - експертні пропозиції), враховуються органом виконавчої влади під час підготовки програм соціально-економічного розвитку, державних цільових та регіональних програм, формування бюджетів відповідного рівня, вирішення питань поточної діяльності. !!! Обобщение случаев нарушения прав семей в конкретном регионе может быть поводом для проведения такой экспертизы, также ненадлежащее, с превышением полномочий (необоснованное отобрание ребенка) действие органа власти может быть поводом для проведения такого действия как общественная экспертиза.

130 Элементы документальной работы центра правовой защиты Договор о представлении интересов ребенка (с ребенком в том числе); Договор о представлении интересов с семьей (одним из родителей); Устав и положение о членстве в общественной организации; Договор с органами власти о сотрудничестве и взаимодействии в интересах защиты семьи и ребенка

131 Основания для проверки Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 4. Особи, яким стало відомо про факт залишення дитини без батьківського піклування, зобов'язані негайно повідомити про це службу у справах дітей за місцем виявлення дитини. Служба у справах дітей або виконавчий орган сільської, селищної ради, до яких надійшло повідомлення про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, повинні з'ясувати місце знаходження дитини, її вік, відомості про батьків або осіб, які їх замінюють, обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування, прізвище, ім'я, по батькові та адресу особи, від якої надійшло повідомлення, та отримати іншу інформацію, що має істотне значення. !!! Указанная норма не устраняет положения ст. 30 Конституции Украины о неприкосновенности жилого помещения и ст. 32 Конституции Украины о праве на невмешательство в личную и семейную жизнь

132 Конституционные гарантии Конституція України N 254к/96-ВР, , Конституція, Верховна Рада України Стаття 30. Кожному гарантується недоторканність житла. Не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, можливий інший, встановлений законом, порядок проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду і обшуку. Стаття 32. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Кожний громадянин має право знайомитися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, установах і організаціях з відомостями про себе, які не є державною або іншою захищеною законом таємницею. Кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

133 Определение конфиденциальной информации Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України N 2-рп/2012, , Рішення, Конституційний Суд України 1. В аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої Конституції України слід розуміти так:конституційного подання положення частин першоїстатті 32частин другоїтретьоїКонституції України - інформацією про особисте та сімейне життя особи є будь-які відомості та/або дані про відносини немайнового та майнового характеру, обставини, події, стосунки тощо, повязані з особою та членами її сімї, за винятком передбаченої законами інформації, що стосується здійснення особою, яка займає посаду, повязану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування, посадових або службових повноважень. Така інформація про особу є конфіденційною; - збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. !!! Практически всегда CДД сообщает конфиденциальную информацию о потерпевшей семье общественным организациям или журналистам, обращающимся для защиты интересов семьи

134 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 13. Облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини. У разі коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилась без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров'я, в якому дитину залишили. 14. Відомості про дитину, яка залишилась без батьківського піклування, збираються службою у справах дітей протягом 10 днів після надходження повідомлення про таку дитину. Зазначений строк може бути продовжений за рішенням керівника служби у справах дітей, але не більше ніж на 25 днів. Служба у справах дітей на підставі зібраних відомостей про дитину приймає рішення, яке оформлюється наказом, про взяття її на первинний облік дітей, які залишились без батьківського піклування, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування (далі - первинний облік), і вносить дані про таку дитину до книги первинного обліку, яка ведеться за формою згідно з додатком 3. Дитина вважається такою, що взята на первинний облік, з дати прийняття такого рішення. Підставою для прийняття рішення про взяття дитини на первинний облік є акт обстеження умов перебування дитини, в якому зазначається факт відсутності батьківського піклування, або інші документи, що підтверджують факт залишення дитини без батьківського піклування. 15. Відомості про дитину, яка поставлена на первинний облік, вносяться до єдиного електронного банку даних про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, і сім'ї потенційних усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків- вихователів (далі - єдиний банк даних). У єдиному банку даних відомості про кожну дитину зберігаються в електронній обліково- статистичній картці дитини, яка складається на підставі документів, що посвідчують особу дитини. З електронної обліково-статистичної картки виготовляється дублікат на паперовому носії інформації (далі - дублікат обліково-статистичної картки).

135 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 24. Статус дитини, позбавленої батьківського піклування, надається дітям: 1) батьки яких позбавлені батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 2) які відібрані у батьків без позбавлення батьківських прав, що підтверджується рішенням суду; 3) батьки яких визнані безвісно відсутніми, що підтверджується рішенням суду; 4) батьки яких оголошені судом померлими, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим органами реєстрації актів цивільного стану; 5) батьки яких визнані недієздатними, що підтверджується рішенням суду; 6) батьки яких відбувають покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується вироком суду; 7) батьки яких під час здійснення кримінального провадження тримаються під вартою, що підтверджується ухвалою слідчого судді (суду); 8) батьки яких знаходяться у розшуку органами внутрішніх справ, пов'язаному з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, що підтверджується ухвалою суду або довідкою органів внутрішніх справ про розшук батьків та відсутність відомостей про їх місцезнаходження; 9) у зв'язку з тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов'язки, що підтверджується висновком медико-соціальної експертної комісії про наявність у батька, матері хвороби, що перешкоджає виконанню ними батьківських обов'язків, виданим у порядку, встановленому МОЗ; 10) підкинутим, батьки яких невідомі, покинутим в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров'я або яких відмовилися забрати з цих закладів батьки, інші родичі, про що складено акт за формою, затвердженою МОЗ і МВС.

136 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 21. Для надання дитині статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, служба у справах дітей за місцем походження дитини протягом двох місяців повинна зібрати необхідні документи (свідоцтво про народження дитини та документи, що засвідчують обставини, за яких дитина залишилась без батьківського піклування). 22. Рішення про надання статусу дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської чи районної у місті ради за місцем походження такої дитини за поданням служби у справах дітей. У рішенні зазначаються прізвище, ім'я, по батькові дитини, дата народження, обставини, за яких вона залишилась без батьківського піклування, документи, які підтверджують ці обставини, та форма влаштування дитини.

137 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України 31. Тимчасове влаштування дитини, яка залишилась без батьківського піклування, у межах своєї компетенції здійснюють служба у справах дітей за місцем виявлення дитини та кримінальна міліція у справах дітей органів внутрішніх справ. Дитина, яка залишилась без батьківського піклування, тимчасово може бути влаштована у: притулок для дітей служби у справах дітей (далі - притулок); центр соціально-психологічної реабілітації дітей (далі - центр); соціально-реабілітаційний центр (дитяче містечко); заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; сім'ї громадян. Тимчасове влаштування дитини до притулку, центру, соціально- реабілітаційного центру (дитячого містечка) здійснюється за направленням служби у справах дітей. Влаштування дитини до притулку можливе також на підставі акта кримінальної міліції у справах дітей про доставлення дитини до притулку.

138 До вынесения судебного решения об отобрании ребенка или лишении родительских прав, вступившего в законную силу – отсутствуют основания для предоставления ребенку статуса РЛРП; Формально отсутствую основания для помещения ребенка, отобранного в порядке ч.2 ст. 170 СК в приют или иное соц. учреждение.

139 Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини N 866, , Постанова, Кабінет Міністрів України ч.3 п. 31: Дитина, у якої є родичі або інші особи, з якими у неї на момент залишення без батьківського піклування склалися близькі стосунки (сусіди, знайомі) і які бажають залишити її на виховання у своїй сім'ї, може перебувати у їх сім'ї до прийняття рішення про влаштування дитини. Підставою для тимчасового перебування дитини в сім'ї родичів, інших осіб, з якими у неї склалися близькі стосунки, є заява цих осіб про згоду на її тимчасове проживання, акт обстеження житлово-побутових умов заявників та рішення служби у справах дітей про тимчасове влаштування дитини.

140 Направления обжалования решения об отобрании ребенка (в форме возражений против иска или отдельного иска) Нарушения процедуры Отсутствие факта, дающего право на отобрание ребенка Изменение обстоятельств, послуживших основанием для отобрания на момент судебного слушания

141 Фабула дела (из решения суда первой инстанции, Украина): 08 квітня 2011 року Шепетівський міжрайонний прокурор звернувся до суду із позовом до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про позбавлення батьківських прав, посилаючись на те, що проведеною Шепетівською міжрайонною прокуратурою перевіркою в порядку нагляду встановлено, що відповідачі ухиляються від виховання своїх неповнолітніх дітей. Так, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, будучи батьками неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, малолітньої ОСОБА_4, не виконують батьківських обовязки по вихованню та утриманню останніх, не піклуються про їх фізичний, духовний і моральний розвиток. Згідно акту обстеження умов проживання сімї ОСОБА_5 встановлено, що будинок, в якому проживає дана сімя, знаходиться в антисанітарних умовах: у вікнах вибиті шибки, житло не опалюється, брудно, речі розкидані по всіх кімнатах, меблі поламані, відсутні продукти харчування. Крім того, через відсутність догляду та контролю з боку батьків, старші сини відповідачів схильні до скоєння злочинів, часто без поважної причини залишали навчальні заклади, в яких навчаються, старший із дітей - ОСОБА_2 з року по року перебував на обліку у відділі кримінальної міліції у справах дітей Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області. Останній двічі притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 178 та ст КУпАП, перебуває на обліку, як схильний до зловживання спиртних напоїв, неодноразово вчиняв дебоші та скандали в побуті, що підтверджується довідками-характеристиками, наданими Плесненським сільським головою КУпАП Сімя ОСОБА_5 перебуває на обліку в службі у справах дітей Шепетівської РДА з року як така, що опинилась в складних життєвих обставинах. Відповідачів неодноразово викликали в Службу у справах дітей для проведення бесід, заслуховували на опікунських радах, здійснювали обстеження умов проживання, неодноразово попереджали про наслідки їх поведінки по відношенню до дітей. Батьки дітей характеризуються з негативної сторони, систематично зловживають спиртними напоями, ніде не працюють, проявляють агресивну поведінку. Сімя утримується лише за рахунок пенсії по інвалідності малолітньої ОСОБА_4 Будинок, в якому проживає родина ОСОБА_5, знаходиться в антисанітарних умовах: брудно, речі розкидані по всіх кімнатах, меблі поламані, відсутні продукти харчування.

142 Під час спільного рейду працівників Шепетівського РДА, ВКМСД Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області, районного педіатра ОСОБА_13., помічника прокурора Бойко Т.М року була відвідана родина ОСОБА_5. Подружжя було напідпитку, в будинку брудно, антисанітарія, відсутня постільна білизна. Малолітня ОСОБА_4 була одягнена в брудний одяг, невмита. Старший син ОСОБА_2 був вдома, хоча мав бути на навчанні в Грицівському ВПУ 38. Сімя не була забезпечена продуктами харчування в достатній кількості. Під час повторного рейду року за участю начальника у справах дітей Шепетівської РДА Калініченко З.П., працівників ВКМСД Шепетівського МВ УМВС України в Хмельницькій області ОСОБА_11 та ОСОБА_12, лікаря швидкої допомоги ОСОБА_7 та помічника Шепетівського міжрайонного прокурора Бойко Т.М., в присутності Плесненського сільського голови ОСОБА_10 була вилучена із сімї ОСОБА_4 у звязку із загрозою життю та здоровю та влаштована у дитяче відділення Шепетівської ЦРЛ. З року малолітня ОСОБА_4 перебуває в спеціалізованому будинку дитини "Берізка"м. Хмельницького. Виходячи із вищевикладеного, Шепетівський міжрайонний прокурор просить позбавити батьківських прав ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стосовно неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та стягнути аліменти на утримання дітей в розмірі ? всіх видів заробітку з кожного, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку на особисті рахунку дітей. В судовому засіданні Шепетівський міжрайонний прокурор змінив позовні вимоги, просив відібрати неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3 та малолітню ОСОБА_4 від батьків: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 без позбавлення їх батьківських прав терміном на 1 рік з передачею дітей органові опіки та піклування Шепетівської РДА для подальшого влаштування дітей, та стягнути з відповідачів аліменти на утримання дітей. Представник органу опіки та піклування Шепетівської РДА позовні вимоги позивача підтримала та просила задовольнити на підставах, викладених у позовній заяві.

143 Відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та заперечували проти відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів. Заслухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є батьками неповнолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження дітей (а.с. 8-10). На сьогоднішній день відповідачі мешкають разом зі старшими дітьми за адресою: АДРЕСА_1.(а с ) Малолітня ОСОБА_4 знаходиться в спеціалізованому будинку дитини "Берізка"в. м. Хмельницькому, вул. Хотовицького, 4. Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він був присутній року під час перевірки житлово-побутових умов сімї ОСОБА_5, вході якої із сімї вилучена малолітня ОСОБА_4, оскільки остання перебувала в умовах, які загрожували її життю та здоровю. В будинку ОСОБА_5 було брудно, відсутні продукти харчування, теплий одяг для дитини. Даний факти в судовому засіданні підтвердив також свідок ОСОБА_12 Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7, показав суду, що працює лікарем швидкої допомоги року він, приїхавши за викликом, оглянув малолітню ОСОБА_4, і оскільки остання перебувала в неохайному вигляді, відсутня тепла одежа, умови проживання були неналежні, то він доставив дитину в дитяче відділення Шепетівської ЦРЛ. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, пояснила, що працює завідуючою дитячим відділенням Шепетівської Центральної районної лікарні року у дитяче відділення Шепетівської ЦРЛ доставлена малолітня ОСОБА_4, яка потребувала медичної допомоги. Подружжя ОСОБА_5 під час відвідувань доньки у лікарні перебувало в нетверезому стані, батьківської турботи не проявляли (годували та переодягали дівчинку медсестри). Дані факти підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_13.

144 Прокурор ставить питання про відібрання дітей без позбавлення відповідачів батьківських прав, виходячи з того, що останні вихованням дітей не займаються та ухиляються від обовязків по вихованню останніх. Однак, з таким висновком суд погодитись не може, оскільки він є помилковим та не відповідає дійсним обставинам справи. Так, протягом квітня-липня 2011 року під час відвідування сімї за місцем проживання встановлено, що житлово-побутові умови в яких утримуються діти є задовільними, відповідачі разом з дітьми проживають у власному, повністю пристосованому до життя будинку, мають земельну ділянку та ведуть підсобне господарство. Діти останніх забезпечені всім необхідним, в тому числі одягом та продуктами харчування. Вказані обставини підтверджуються поясненнями голови Плесенської сільської ради Шепетівського району ОСОБА_10, який ствердив, що постійно відвідує відповідачів і останні зробили належні висновки зі своєї негативної поведінки, яка мала нетривалий період, на даний час працевлаштовані, в будинку прибрано, придбано нові меблі, одяг та іграшки для дитини, сімя в достатній кількості забезпечена продуктами харчування. Відповідачі належним чином та в повному обсязі виконують покладені на них обовязки по утриманню та вихованню дітей. Просив суд не відбирати дітей у батьків. Дані факти підтверджуються також показаннями секретаря Плесенської сільської ради Шепетівського району ОСОБА_8 Судом встановлено, що відповідачі на даний час алкогольними напоями не зловживають, ведуть нормальний спосіб життя, мають постійні доходи, оскільки працевлаштовані і ведуть підсобне господарство, забезпечені житлом, характеризуються з позитивної сторони. Крім того, згідно рішення координаційної ради при Плесенській сільській раді від року вбачається, що відповідачами будо подано клопотання про повернення в сімю ОСОБА_5 їх доньки ОСОБА_4, яка була тимчасово вилучена з сімї. Сімя ОСОБА_5 контролюється зі сторони координаційної ради, на даний час в сімї припинено пянки, батьки тимчасово працевлаштовані та координаційна рада с. Плесна клопоче перед судом про залишення дітей в сімї.

145 Вказані факти повністю стверджуються актами обстеження житлово-побутових умов проживання останніх від року, року, року, року (а.с.53, 73 83, 93). За таких обстави відібрання дітей від батьків фактично призведе до поміщення дітей до дитячого будинку, як це підтверджує представник органу опіки та піклування, що на думку суду вкрай негативно відібється ні їх психіці та розвитку та пристосуванні до самостійного життя. Суд також враховує, що відповідачі по справі –батьки неповнолітніх дітей мають всі умови для належного виховання останніх, можуть налагодити з ними контакти для подальшого виховання. Відібрання ж дітей від батьків, як вбачається із вищенаведених позовних вимог, позбавить останніх батьківської турботи та допомоги та призведе до влаштування їх в подальшому до дитячого будинку. Суд вважає, що при вирішенні даного питання слід враховувати і принципи моралі, а не виключно підстави, передбачені законодавством. Тому, суд не приймає до уваги акт обстеження умов проживання від року та висновок органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації 12/ /2011 від року в частині того, що батьки жодної допомоги на утримання дітей не надають, ухиляються від виконання батьківських обовязків, оскільки вказані твердження є суперечливими та спростовуються показами голови Плесенської сільської ради Шепетівського району ОСОБА_10 та секретаря Плесенської сільської ради Шепетівського району ОСОБА_8 актами обстеження житлово-побутових умов відповідачів. Крім того, висновок органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації 12/ /2011 від року щодо надання згоди на позбавлення батьківськх прав є передчасним та наданим без належного дослідження всіх обставин справи.

146 Обґрунтовуючи позов, прокурор не надав суду належних та достатніх доказів зловживання відповідачами алкогольними чи наркотичними засобами, та відсутності у останніх можливостей для виховання та утримання дітей, забезпечення належного розвитку та виховання дітей, налагодження з ними стосунків, окрім як поміщення дітей у спеціалізовані дитячі заклади. Виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача щодо відібрання дітей без позбавлення батьківських прав є передчасними, неминуче потягнуть за собою влаштування неповнолітніх до дитячого будинку, що вкрай негативно відібється на їх розвитку та підготовці до самостійного життя. З огляду на те, що законних підстав для відібрання дітей без позбавлення батьківських прав у відповідачів суд не вбачає, не підлягають задоволенню вимоги прокурора про стягнення з останніх аліментів на утримання дітей, оскільки неповнолітні залишаються проживати з батьками та знаходяться на їх повному утриманні. Керуючись ст.ст. 10, 11, 209, 212, , 218 ЦПК України, ст.ст. 164, 166, 170 СК України, ЦПК України СК України В И Р І Ш И В: В позові Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа на стороні позивача служба у справах дітей Шепетівської РДА про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів –відмовити. рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Хмельницької області протягом десяти днів з дня його проголошення через Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області. Суддя:

147 Про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів N 22ц-3174/11, , Рішення, Апеляційні загальні суди України Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів. Відповідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи. Ухвалюючи рішення про відмову прокурору у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні справи слід враховувати й принципи моралі, а не виключно підстави, передбачені законом; що відібрання дітей від батьків позбавить останніх батьківської турботи та допомоги; що батьки неповнолітніх мають всі умови для належного виховання дітей, можуть налагодити з ними контакти для подальшого виховання; що протягом квітня-липня 2011 року відповідачі алкогольними напоями не зловживають, працевлаштувалися, ведуть підсобне господарство, забезпечені житлом і позитивно характеризуються; що координаційна рада при Плесенській сільській раді клопоче перед судом про залишення дітей в сімї.

148 Однак, з такими висновками суду повністю погодитись не можна, оскільки вони зроблені без врахування обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, та вимог закону. Згідно вимог ст. 170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоровя та морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування.170 Сімейного кодексу України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоровя та морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Відповідно до пунктів 2-5 частини першої ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляються від виконання своїх обовязків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва. Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є батьками неповнолітніх ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3. Сімя проживає та зареєстрована в будинку АДРЕСА_1, в якому є дві кімнати та кухня. Згідно довідок –характеристик, виданих Плесенською сільською радою року, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 характеризуються негативно як особи, які схильні до зловживання спиртних напоїв, вчинення дебошів, скандалів і мало приділяють уваги вихованню своїх дітей (а.с.12-13, 22-23,48) Згідно даних координаційної ради у справах неповнолітніх та молоді при виконкомі Плесенської сільської ради убачається, що вказана сімя постійно з 2009 року перебуває на обліку сільської ради як неблагополучна, оскільки батьки не працюють, зловживають спиртними напоями, ухиляються від виконання своїх батьківських обовязків, мало приділяють уваги догляду та вихованню дітей, внаслідок чого сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 схильні до правопорушень, дочка ОСОБА_3 хворіє, перенесла операцію в Київській медичній клініці, є інвалідом і потребує особливого догляду. З наявних у справі актів обстеження побутово-житлових умов, складених за період з січня 2010 року по березень 2011 року убачається, що житлово-побутові умови сімї не придатні для проживання дітей, оскільки в кімнатах будинку брудно, одяг розкиданий, порваний, на ліжках відсутня постільна білизна, сімя не забезпечена продуктами харчування, батьки на час обстеження перебували в нетверезому стані (а.с.24-25, 43-47, 52)

149 У звязку із загрозою здоровю та життю малолітньої ОСОБА_3, остання рішенням виконкому Плесенської сільської ради Шепетівського району від 23 листопада 2010 року 1 вилучена із сімї та влаштована до дитячого відділення Центральної районної лікарні м. Шепетівка, де перебуває й на даний час (а.с.42) Про те, що дитина перебувала в умовах, які загрожували її життю та здоровю, підтвердили свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11 З пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вбачається, що батьки під час відвідин дочки у лікарні перебували в нетверезому стані і ніякої турботи щодо неї не проявляли, дитину в лікарні годувала та переодягала медсестра. З матеріалів справи також видно, що відповідачі не цікавляться навчанням та не займаються вихованням неповнолітніх синів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які через бездоглядність та безконтрольність з боку батьків за місцем їх навчання мають безпричинні пропуски занять, схильні до вчинення правопорушень (а.с.16-19, 22-23) З огляду на ці обставини, а також враховуючи висновок органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації від року, який вважає за доцільне позбавити відповідачів батьківських прав щодо їх неповнолітніх дітей, колегія суддів приходить до висновку, що вимоги прокурора про відібрання у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав їх неповнолітніх дітей є підставними, доведеними і підлягають задоволенню. Акти обстеження житлово-побутових умов відповідачів у квітні 2011 року та у червні 2011 року, згідно яких убачається, що відповідачі після звернення прокурора до суду із означеним позовом вчинили деякі дії щодо покращення умов проживання в будинку не дають підстави для відмови у задоволенні позову прокурора з огляду на встановлені обставини, з яких вбачається, що відповідачі протягом тривалого часу ухилялися від виконання своїх обовязків по вихованню дітей і залишення їх в них є небезпечним для життя, здоровя і морального виховання.

150 Відповідно до ч.4 ст. 170 Сімейного кодексу України підлягають задоволенню й вимоги прокурора про стягнення з відповідачів аліментів на їх неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) з кожного із батьків, починаючи з року до досягнення дітьми повноліття.170 Сімейного кодексу України підлягають задоволенню й вимоги прокурора про стягнення з відповідачів аліментів на їх неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) з кожного із батьків, починаючи з року до досягнення дітьми повноліття. Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів в и р і ш и л а: Апеляційну скаргу Шепетівського міжрайонного прокурора в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 задоволити. рішення Шепетівського міськрайонного суду від 11 серпня 2011року скасувати. Позов задоволити. Відібрати у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без позбавлення батьківських прав дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, і передати дітей органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації Хмельницької області. Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 аліменти на неповнолітніх дітей: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) з кожного із батьків, починаючи з року до досягнення дітьми повноліття. Стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 судовий збір в дохід держави по 25 грн. 50 коп. з кожного. рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили. Головуючий: підпис Судді: підписи

151 Про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів N св11, , Ухвала суду, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2011 року рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2011 року було скасовано та ухвалено нове про задоволення позову. Відібрано у ОСОБА_8 та ОСОБА_9 без позбавлення батьківських прав дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, і передати дітей органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації Хмельницької області. Стягнуто з ОСОБА_8, ОСОБА_9 аліменти на утримання неповнолітніх дітей у розмірі Ѕ частини заробітку (доходу) з кожного з батьків, починаючи з 08 квітня 2011 року до досягнення дітьми повноліття. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_8 просить зазначене рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються ; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

152 Відмовляючи в задоволенні позову про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відібрання дітей від батьків позбавить дітей батьківської турботи та допомоги; що батьки неповнолітніх мають всі умови для належного виховання дітей; відповідачі змінили свою поведінку на краще. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що умови проживання неповнолітніх дітей є небезпечними для життя та здоровя і нормального виховання, а саме, відповідачі не цікавляться навчанням та не займаються вихованням неповнолітніх дітей, які через бездоглядність та безконтрольність з боку батьків за місцем їх навчання мають безпричинні пропуски занять та схильні до вчинення правопорушень та рішенням виконкому Плесенської сільської ради Шепетівського району від 23 листопада 2010 року 1 малолітня ОСОБА_7 вилучена із сім`ї та влаштована до дитячого відділення Центральної районної лікарні м. Шепетівка, де перебуває й на даний час. Однак, такий висновок зроблено судом без належного з`ясування дійсних обставин справи, прав та обовязків сторін та без належної оцінки наданих ними доказів. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 є батьками неповнолітніх ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження.

153 Відповідачі мешкають разом із двома старшими дітьми за адресою: АДРЕСА_1. Малолітня ОСОБА_7 знаходиться в спеціалізованому будинку дитини "Берізка" в м. Хмельницькому. Відповідно до ч. 1 ст. 170 Сімейного Кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 частини першої ст цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.170 Сімейного Кодексу України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених п. 2-5 частини першої ст цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Як правило, відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом, яке, має безстроковий характер. Тому якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками (наприклад, той з батьків, хто був психічно хворим, видужав, батьки перестали бути хронічними алкоголіками або наркоманами), суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини. При цьому суд керується інтересами дитини. Судом першої інстанції встановлено, що батьки неповнолітніх мають всі умови для належного виховання дітей; відповідачі змінили свою поведінку, починаючи з квітня 2011 року алкогольними напоями не зловживають, працевлаштувалися і позитивно характеризуються, ведуть підсобне господарство, тобто діти забезпечені нормальним харчуванням, житло приведено в належний для проживання стан, зроблено ремонт; координаційна рада при Плесенській сільській раді клопоче перед судом про залишення дітей в сім`ї. Встановивши такі обставини, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що при вирішенні даного спору необхідно враховувати не тільки підстави, передбачені законом, а й принципи моралі, що відповідачі по справі – батьки неповнолітніх дітей мають всі умови для належного виховання дітей, можуть налагодити з ними контакти для подальшого виховання, а відібрання ж дітей від батьків, позбавить дітей батьківської турботи та допомоги і призведе до влаштування їх в подальшому до дитячого будинку.

154 Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не навів обґрунтованих мотивів на спростування висновків суду першої інстанції, покладених в основу рішення та доказів, наданих ОСОБА_8 Крім того, висновки про те, що житлово-побутові умови сім`ї не придатні для проживання дітей, ґрунтуються виключно на доповідях, складених представниками відповідних міських служб за результатами окремих несистематичних перевірок помешкання заявників. Таким чином, апеляційним судом було помилково скасовано рішення суду першої інстанції, яке ухвалено згідно із законом. Враховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст.ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,-336, 339 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,- у х в а л и л а: Касаційну скаргу ОСОБА_8 задовольнити. Рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 23 вересня 2011 року скасувати. Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 серпня 2011 року залишити в силі. Ухвала оскарженню не підлягає. ГоловуючийКузнєцов В.О. Судді:Ізмайлова Т.Л. Кадєтова О.В. Мартинюк В.І. Мостова Г.І.

155 Судебные способы защиты Иск о признании незаконным решения органа власти или действий должностных лиц; Иск об обязании органа власти совершить определенные действия; Иск о признании права на общение с ребенком и установлении графика и форм общения; Заявление о признании незаконным нормативно-правового акта; Обращение в Конституционный Суд о неконституционности нормативного акта;

156 Доктрина Евросуда о пределе усмотрения при вмешательстве государства в семейную жизнь Диапазон предела усмотрения будет различаться в соответствии с контекстом, и, например, он может оказаться особенно значительным в таких областях, как защита прав детей. В этом случае Суд признал, что между странами, заключившими соглашение, существует различие в подходах к проблемам защиты ребенка и вмешательства государства в дела семьи. Он принял это во внимание при разбирательстве соответствующих случаев в рамках Конвенции, разрешив государствам определять степень свободы действий в данной области. Кроме того, Суд признал, что ввиду своей большей близости к подобным деликатным и сложным проблемам, определяемым на национальном уровне, было бы лучше предоставить местным органам власти возможность проведения оценки обстоятельств в каждом конкретном случае и, в результате, определить наиболее приемлемый способ защиты прав ребенка. Например, в случаях установления опеки и попечительства местным органам власти, имеющим непосредственный контакт с заинтересованными лицами на стадии, когда меры по обеспечению интересов детей только еще вырабатываются или же непосредственно после их применения, виднее какие именно меры наиболее приемлемы в той или иной ситуации.[1] Государство определяет степень свободы в отношении того, как личная и семейная жизнь рассматриваются в ст. 8, и это отражается на том, как оценивается баланс между вмешательством государства в дела семьи и его целью.[1] [1] Olsson v Sweden, judgment of 30 Oct 1992.

157 Характеристика вмешательства в личную жизнь Является ли сбор государством в отношении своих граждан сведений личного характера вмешательством в их личную жизнь? Сбор информации официальными представителями Государства об отдельном человеке без его согласия всегда касается личной жизни этого человека и, таким образом, подпадает под защиту ч. 1 ст. 8. Можно привести следующие примеры: официальная перепись населения,[1] в которую включаются обязательные вопросы, относящиеся к полу, семейному положению, месту рождения и другим сведениям личного характера;[1] снятие и хранение отпечатков пальцев, фотографий и других сведений о личности полицией,[2] даже если полицейские архивы являются секретными;[3][2][3] сбор медицинских сведений и ведение записей медицинского характера;[4][4] принудительный сбор сведений налоговыми органами для выявления и детализации личных расходов (и, таким образом, интимных сведений, относящихся к личной жизни);[5][5] система персональной идентификации, подобная тем, которые охватывают административные и гражданские сведения, включая состояние здоровья, социальные услуги и налоги. [1][1] 9072/82 Xv uk (Dec) Oct. 1994, Series A no 300-A. [2] Murry v UK, judgment of 28 Oct. 1994, Series A no 300-A.[2] [3] Leander v Sweden, judgment of 26 Mar. 1987, Series A no 116.[3] [4] 14661/81 (Dec) 9 July 991, 71 DR 231.[4] [5] 9804/82 (Dec) & Dec. 1982, 31 DR 231[5]

158 Являются ли обязательные медицинские обследования нарушением неприкосновенности личной жизни? Обязательное медицинское обследование, вне зависимости от его объема, подпадает под действие ч. 1 ст. 8. Известны следующие примеры: анализы крови и мочи, которые берутся у заключенных для проверки на наркотики, которые берутся у водителей для определения наличия алкоголя в организме, или те, которые используются при определении отцовства;[1] Обязательную вакцинацию, обследования зубов, ТВ анализ и рентгенография у детей;[2][1][2] обязательное управление питанием.[3][3] [1] 8278/78 (Dec) 13 December DR 154 (bloodtest); 21132/93 Peters v Netherlands, (Dec) 6 April 1994, 77-A (urine test). [1] [2] 10435/83 (Dec) 12 July 1978, 14 DR 31.[2] [3] Herczegfalvy v Austria, judgment of 24 Sept 1992.[3]

159 Как указал Суд: «Хотя по существу целью ст. 8 является в основном защита индивида от произвольного вмешательства со стороны органов государственной власти, она не просто обязывает государство воздерживаться от такого вмешательства: это негативное обязательство может дополняться позитивными обязательствами, неотъемлемыми от действительного уважения личной и семейной жизни. Таким образом, также как и негативное обязательство не допускать произвольного вмешательства в личную и семейную жизнь человека, в его жилище и корреспонденцию, на Государство возлагается позитивное обязательство уважать весьма многочисленные личные интересы, не указанные в самой статье. Основой такой интерпретации ст. 8 служит содержащаяся в самой статье формулировка о праве человека на уважение его личной и семейной жизни и т.д., и это позволяет Суду расширить обязательства по отношению к одним только указанным правам. В деле X & Y против Нидерландов суд признал, что [Статья 8] не только принуждает государство воздерживаться от … вмешательства: в дополнении к этому негативному первоначальному обязательству могут быть и положительные обязательства, неотъемлемые от действительного уважения личной и семейной жизни… Kroon v Netherlands, judgment of 27 Oct Р. 31. X&Y v Netherlands, judgment of 26 Mar

160 Например, в деле Маркс против Бельгии Суд признал, что уважение к семейной жизни между незамужней матерью и ее ребенком влечет положительное обязательство для государства по принятию мер, направленных на обеспечение интегрирования ребенка в его/ее семью с момента рождения. В этом случае ущерб для незамужней матери и ее дочери будет более существенным по сравнению с нестоль значительным интересом государства по защите семьи, основанной на браке. Более того, предел усмотрения, предоставляемый государству, был слишком узким уже в силу того, что правовые и социальные условия в странах-участницах отражают тенденцию по исключению неравного отношения для замужних матерей и их детей. Это нашло свое отражение в принятии Европейской Конвенции по правовому статусу детей, рожденных вне законного брака. Таким образом, было определено, что положительное обязательство по отношению к семейной жизни необходимо влечет принятие мер по интегрированию ребенка в его/ее семью. Marckx v Belgium, judgment of 13 June ETS No 85.

161 Что представляет собой вмешательство? После того как было установлено, что разбирательство касается права, защищаемого по ст. 8, следующим шагом проверки является установление того, нарушает ли действие, которое обжалуется, это право. В качестве примеров можно привести: отобрание детей у родителей и передача их на государственное попечение; приостановление получение корреспонденции заключенным; обыск дома частного лица; сбор и хранение информации в секретном полицейском досье. Olsson v Sweden, judgment of 24 Mar Campbell & Fell v UK, judgment of 28 June Chapbell v UK, judgment of 30 Mar Leander v Sweden, judgment of26 Mar

162 Если вмешательство признано совместимым с законом, Суд приступает к рассмотрению вопроса о том, преследовало ли такое вмешательство законную цель в рамках ч. 2 ст. 8. В части 2 ст. 8 содержится перечень целей, для достижения которых государство вправе добиваться доказательства обоснованности и правомерности своих действий. Например, государство может утверждать, что: сбор и хранение информации об определенных лицах проводится в «интересах национальной безопасности»; просматривая корреспонденцию заключенных, оно добивается предотвращения «беспорядков и преступлений»; при отобрании детей из неблагополучной семьи преследуется цель защиты «здоровья и морали» или «прав и свобод других лиц»; решение о высылке или депортации служит интересам «экономического благополучия страны».

163 Конфликт с государственным контролирующим органом: рекомендации по защите

164 НАЧАЛО КОНФЛИКТА

165 Уклонение от прямого столкновения – лучшая стратегия защиты при конфликте с СДД Почему так? -Потому что у контролеров есть право отобрать ребенка незаконно и немотивированно, и он будет находиться в приюте, пока законность восторжествует. -Система прокурорского надзора и контроля вертикальной власти неэффективна

166 Советы при начале конфликта Прямой отказ в допуске при серьезных «пробоях» в воспитательно-материальной сфере – провокация СДД к отобранию ребенка; Не «развязывайте» руки контролерам прямым конфликтом, а уклонитесь от конфликта в копромиссный вариант (если он возможен); Используйте тактику «объяснения вопросами», «перекрестной переписки», «реакции на ошибки» при письменном и устном диалоге с контролерами; Привлеките для защиты профессионалов – специалистов-экспертов в данной области – пусть они ведут переговоры и проводят тактику «эксперта- благотворителя»

167 ЕСЛИ РЕБЕНОК УЖЕ ОТОБРАН – СУДИТЕСЬ, ЖАЛУЙТЕСЬ, ПОДНИМАЙТЕ ШУМ, - КАК МОЖНО БОЛЬШЕ АКТИВНЫХ ДЕЙСТВИЙ, - НО ИСПРАВЛЯЙТЕ СИТУАЦИЮ ПО ПУНКТАМ «ОБВИНЕНИЯ» КОНРОЛЕРОВ; Установите и поддерживайте максимально тесный контакт с ребенком; Обеспечьте психологическую поддержку тем, кто борется за ребенка (не всегда это родители);

168 Роль защитника Защитник – представитель общественной организации, журналист, юрист: Кроме фактической помощи выполняет роль «надзора» за действиями СДД; Фиксирует позитивные изменения в материально-психологическом состоянии семьи (потерпевших) – создает базу доказательств; Защитник иногда может быть свидетелем

169 Установление коммуникаций с ребенком, изолированным от родителей Цель: поддержка контакта + противодействие психологическим манипуляциям

170 Способы установления коммуникаций с ребенком в приюте Как можно более частое личное посещение родителями приюта или иного места нахождения ребенка с фиксацией дат и продолжительности такого посещения; Письменные заявления в адрес руководителя учреждения, в котором пребывает ребенок, ООП, CДД; Переписка с ребенком; Привлечение к общению священника, психолога, врача

171 Право родительского контакта в приюте или ином учреждении Право контакта с ребенком гарантируется законом; Закон гарантирует право прямого контакта; Объем (продолжительность), формы, место, способы контакта законом не предусмотрены; Существует механизм судебного обеспечения права родительского общения; Отсутствует практика споров по обращениям родителей за защитой своего права на контакт с ребенком, находящимся в приюте

172 Правовые нормы о праве ребенка на контакт с родителями в приюте Национальное законодательство Ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Ст. 11: Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Ст. 15: Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (!!! Ця норма надає право вимагати судового рішення у випадку обмеження способів спілкування із дитиною).

173 Порядок подачи документов в государственные органы Через канцелярию с обязательной регистрацией и отметкой на втором экземпляре При отказе в регистрации или постановке отметки о приеме документа или затруднениях в подаче –отправить ценным письмом с описью вложений и указанием содержания документа

174 Ответственность по делам об отобрании ребенка Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв'язку з виконанням службових повноважень Незаконне розголошення або використання в інший спосіб особою у своїх інтересах інформації, яка стала їй відома у зв'язку з виконанням службових повноважень, - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Примітка. Суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 Закону України " Про засади запобігання і протидії корупції ".

175 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Невжиття заходів щодо протидії корупції Невжиття передбачених законом заходів посадовою чи службовою особою органу державної влади, посадовою особою місцевого самоврядування, юридичної особи, їх структурних підрозділів у разі виявлення корупційного правопорушення - тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до ста двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

176 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Вчинення насильства в сім'ї, невиконання захисного припису або непроходження корекційної програми Вчинення насильства в сім'ї, тобто умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, непроходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім'ї, - тягнуть за собою накладення штрафу від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'яти діб. Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин, або виправні роботи на строк від одного до двох місяців з відрахуванням двадцяти процентів заробітку, або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб.

177 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов'язків щодо виховання дітей Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

178 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Порушення законодавства про об'єднання громадян Керівництво об'єднанням громадян, яке не легалізувалося у встановленому законом порядку чи якому відмовлено у легалізації, або яке примусово розпущено за рішенням суду, але продовжує діяти, а так само участь у діяльності таких об'єднань - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до ста тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

179 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Невиконання розпорядження державного або іншого органу про працевлаштування Невиконання посадовою особою, яка користується правом прийняття на роботу і звільнення, розпорядження виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, місцевої державної адміністрації або рішення служби у справах дітей чи рішення іншого органу про працевлаштування осіб, забезпечення роботою яких відповідно до законодавства покладено на ці органи, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів - тягнуть за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян

180 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Порушення законодавства у сфері захисту персональних даних Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення суб'єкта персональних даних про його права у зв'язку із включенням його персональних даних до бази персональних даних, мету збору цих даних та осіб, яким ці дані передаються, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від трьохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань захисту персональних даних про зміну відомостей, що подаються для державної реєстрації бази персональних даних, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від двохсот до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частинами першою або другою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від чотирьохсот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Ухилення від державної реєстрації бази персональних даних - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб'єктів підприємницької діяльності - від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Недодержання встановленого законодавством про захист персональних даних порядку захисту персональних даних у базі персональних даних, що призвело до незаконного доступу до них, - тягне за собою накладення штрафу від трьохсот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( Кодекс доповнено статтею згідно із Законом 3454-VI від )

181 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Повідомлення неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану та несвоєчасна реєстрація народження дитини Утаювання обставин, що перешкоджають реєстрації шлюбу, або повідомлення завідомо неправдивих відомостей державним органам реєстрації актів цивільного стану - тягне за собою накладення штрафу від одного до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Несвоєчасна без поважної причини реєстрація батьками народження дитини в державних органах реєстрації актів цивільного стану - тягне за собою накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

182 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Порушення права на інформацію Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у випадках, коли така інформація підлягає наданню на запит громадянина чи юридичної особи відповідно до законів України "Про інформацію", "Про доступ до публічної інформації", "Про звернення громадян", "Про доступ до судових рішень" та "Про засади запобігання і протидії корупції", або на адвокатський запит, запит кваліфікаційно- дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Повторне протягом року вчинення порушення з числа передбачених частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

183 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Здійснення незаконного доступу до інформації в інформаційних (автоматизованих) системах, незаконне виготовлення чи розповсюдження копій баз даних інформаційних (автоматизованих) систем Здійснення незаконного доступу до інформації, яка зберігається, обробляється чи передається в інформаційних (автоматизованих) системах, - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу, або без такої. Та сама дія, вчинена особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за порушення, передбачене в частині першій цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією засобів, що використовувалися для незаконного доступу. Дія, передбачена частиною першою цієї статті, вчинена стосовно інформаційних (автоматизованих) систем, призначених для зберігання та обробки інформації з обмеженим доступом, - тягне за собою накладення штрафу від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією програмних або технічних засобів, що використовувалися для незаконного доступу. Незаконне копіювання інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі - тягне за собою накладення штрафу від десяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовлених копій баз даних. Безоплатне незаконне розповсюдження інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі - тягне за собою накладення штрафу від п'яти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно розповсюджених чи призначених для розповсюдження копій баз даних. Незаконний збут інформації, яка зберігається в інформаційних (автоматизованих) системах, у паперовій чи електронній формі - тягне за собою накладення штрафу від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно збутих чи призначених для збуту копій баз даних, а також грошей, отриманих від їх продажу.

184 Кодекс України про адміністративні правопорушення Стаття Порушення порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків Порушення посадовими особами порядку або строків подання інформації про дітей-сиріт і дітей, які залишилися без опіки (піклування) батьків, для централізованого обліку - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. ( Кодекс доповнено статтею згідно із Законом 210/98-ВР від )

185 Заявление о преступлении Не всегда то, что называют преступлением является таковым по закону; Не нужно спешить рассылать заявления о преступлениях, иногда следует сказать о том, что Вы считаете что это нарушение устно; В большинстве случаев заявления о преступлении не работают, но подавать их нужно.

186 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 135. Залишення в небезпеці 1. Завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан, - карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дитини, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років.

187 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані 1. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, - караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста п'ятдесяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців. 2. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам - караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 3. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

188 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 137. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров'я дітей 1. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язків щодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. 2. Ті самі діяння, якщо вони спричинили смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

189 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років.

190 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 149. Торгівля людьми або інша незаконна угода щодо людини 1. Торгівля людьми або здійснення іншої незаконної угоди, об'єктом якої є людина, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи, - караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років. 2. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або особою, від якої потерпілий був у матеріальній чи іншій залежності, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої. 3. Дії, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров'я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, -

191 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 162. Порушення недоторканності житла 1. Незаконне проникнення до житла чи до іншого володіння особи, незаконне проведення в них огляду чи обшуку, а так само незаконне виселення чи інші дії, що порушують недоторканність житла громадян, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені службовою особою або із застосуванням насильства чи з погрозою його застосування, - караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

192 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер 1. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер, - караються штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені щодо державних чи громадських діячів або вчинені службовою особою, або з використанням спеціальних засобів, призначених для негласного зняття інформації, - караються позбавленням волі на строк від трьох до семи років.

193 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 166. Злісне невиконання обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - карається обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Стаття 167. Зловживання опікунськими правами Використання опіки чи піклування з корисливою метою на шкоду підопічному (зайняття житлової площі, використання майна тощо) - карається штрафом від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк.

194 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) 1. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння) всупереч волі усиновителя (удочерителя) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років. 2. Те саме діяння, вчинене службовою особою або працівником медичного закладу, яким відомості про усиновлення (удочеріння) стали відомі по службі чи по роботі, або якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) 1. Незаконна посередницька діяльність або інші незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння) дитини, передачі її під опіку (піклування) чи на виховання в сім'ю громадян - караються обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк. 2. Ті самі дії, вчинені щодо кількох дітей, повторно, за попередньою змовою групою осіб, з використанням службового становища або якщо вони спричинили тяжкі наслідки, - караються позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років.

195 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій Умисне перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій або їх органів - карається виправними роботами на строк до двох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів 1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Переслідування журналіста за виконання професійних обов'язків, за критику, здійснюване службовою особою або групою осіб за попередньою змовою, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до п'яти років, або позбавленням права обіймати певні посади на строк до трьох років.

196 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя 1. Незаконне збирання, зберігання, використання, знищення, поширення конфіденційної інформації про особу або незаконна зміна такої інформації, крім випадків, передбачених іншими статтями цього Кодексу, - караються штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. 2. Ті самі дії, вчинені повторно, або якщо вони заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам особи, - караються арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років, або позбавленням волі на той самий строк. Примітка. Істотною шкодою у цій статті, якщо вона полягає у заподіянні матеріальних збитків, вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

197 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 183. Порушення права на отримання освіти 1. Незаконна відмова у прийнятті до навчального закладу будь-якої форми власності - карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Незаконна вимога оплати за навчання у державних чи комунальних навчальних закладах - карається штрафом до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

198 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно- правових зобов'язань 1. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, тобто вимога виконати чи не виконати договір, угоду чи інше цивільно-правове зобов'язання з погрозою насильства над потерпілим або його близькими родичами, пошкодження чи знищення їх майна за відсутності ознак вимагання, - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років. 2. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене повторно або за попередньою змовою групою осіб, або із погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або поєднане з насильством, що не є небезпечним для життя і здоров'я, або з пошкодженням чи знищенням майна, - карається позбавленням волі на строк від трьох до п'яти років. 3. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань, вчинене організованою групою або поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров'я, або таке, що завдало великої шкоди чи спричинило інші тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від чотирьох до восьми років.

199 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 367. Службова недбалість 1. Службова недбалість, тобто невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб, - карається штрафом від двохсот п'ятдесяти до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. 2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, - карається позбавленням волі на строк від двох до п'яти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та зі штрафом від двохсот п'ятдесяти до семисот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або без такого

200 Кримінальний кодекс України N 2341-III, , Кодекс України, Верховна Рада України Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину 1. Завідомо неправдиве повідомлення суду, прокурору, слідчому або органу досудового розслідування про вчинення злочину - карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до двох років. 2. Ті самі дії, поєднані з обвинуваченням особи в тяжкому чи особливо тяжкому злочині або із штучним створенням доказів обвинувачення, а також вчинені з корисливих мотивів, - караються обмеженням волі на строк від двох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

201 Особенности защиты лиц, имеющих психические расстройства ч. 3 ст. 15 СК: Если в результате психического расстройства, тяжкой болезни или иной уважительной причины лицо не может выполнять семейные обязанности, оно не может считаться таким, которое уклоняется от их исполнения.

202 Докладчик: Денисов Олег Сергеевич, юрист. Презентация и материалы по теме доступны на сайте: Для вопросов и предложений: