Класифікація наук

2 Нау́ка сфера діяльності людини, спрямована на одержання (вироблення і систематизацію у вигляді теорій, гіпотез, законів природи чи суспільства тощо) нових знань про навколишній світ

3 Основою науки є: збір оновлення систематизація аналіз фактів синтез нових знань або узагальнень що описують природні або суспільні явища, які досліджуються, та дозволяють будувати причинно- наслідков зв'язки між явищами і прогнозувати їх перебіг

4 Проблема класифікації наук має таку тривалу історію, як і сама наука, тому будь-який науковий аналіз, що претендує на цілісність, не може уникнути розгляду історії питання, оскільки у кожну історичну епоху наукові знання виконували своєрідні функції. Це було зумовлене рівнем розвитку науки, можливостями суспільства використовувати наявні знання

Великий старогрецький мислитель Аристотель (IV ст. до н.е.) залишив перший досить упорядкований перелік розділів науки По суті Аристотелем дана не класифікація, а перелік існуючих наук і відображення їх ролі у житті суспільства. Ця роль полягала у задоволенні трьох потреб: пізнання природи удосконалення матеріального виробництва розвиток духовної діяльності 5

За Аристотелем, вся наука була об'єднана спільною назвою філософія і розподілена на три частини. Перша з них має назву теоретична філософія і охоплює логіку, фізику (природничі науки), математику, метафізику (філософію у сучасному сенсі). Друга частина – практична філософія включає етику, економіку, політику. Третя – образотворча філософія, до якої входять поетика, риторика, різноманітні мистецтва. Такий поділ науки віддзеркалює досить глибоке розуміння старогрецьким мислителем суті пізнавально-практичної діяльності людини 6

З точки зору однорідності наук, що включаються до однієї групи, більш серйозною є класифікація вченого з Середньої Азії Аль-Фарабі (870–950 рр.). 7 Він поділив науки на п'ять розділів: мовознавство, логіка, математика, природознавство і політика (включаючи богослов'я) Кожний з поданих розділів був ним поділений на низку підрозділів, що визначали менш загальні науки. Така класифікація встановлювала послідовність, у який було доцільно вивчати науки

Епоха Ренесансу Наука набула більш розгалуженого характеру і це знайшло віддзеркалення у енциклопедичній класифікації наук Френсіса Бекона (1623 р.) У своїй класифікації вчений протиставив у наступному порядку такі науки: Кожний розділ містив низку конкретних наук недоліки класифікації Ф. Бекона є: суб'єктивність підходу до вирішення проблеми нечітка диференціація предметів наук З цієї причини у його класифікації одні й ті ж самі природні об'єкти без конкретизації аспекту розгляду вивчаються науками, вміщеними у різних розділах історія пам'ять філософія розум поезія уява 8

О ҐЮСТ К ОНТ (19 СТ.) - ФРАНЦУЗЬКИЙ ФІЛОСОФ "К УРС ПОЗИТИВНОЇ ФІЛОСОФІЇ ", ОПУБЛІКОВАНИЙ У 1830–1842 РР. 9 Рух від абстрактного до конкретного Рух від древнього до нового в відповідності з історією виникнення і розвитку наук Рух від простого до складного Принципи побудови класифікації наук Контом: Ієрархія наук за Контом: 1)математика; 2) астрономія; 3) фізика; 4) хімія; 5) біологія (фізіологія); 6) соціальна фізика (соціологія); 7) мораль

Сучасна розробка проблеми класифікації наук дається в роботах радянських філософів В.М. Букановського, М.В. Баграда, Л.Г. Джахая, Б.М. Кедрова Наука порівняно з минулим суттєво ускладнилася. В ній мали прояв дві взаємопротилежні тенденції – диференціація наук (виділення все більшої кількості самостійних напрямів) та їх інтеграція. Значне ускладнення об'єкту, що класифікується, потребує суттєво нових підходів до його розгляду 10

У сучасному природознавстві виділяють два типи напрямки наук: 11 Природничий напрям Гуманітарний напрям

Предметною областю природничо типу науки, є чисто природні властивості, зв'язки і відносини речей, «працюють» у світі людської культури у вигляді природних наук, технічних винаходів та пристосувань, виробничих технологій і так далі 12

Предметною областю гуманітарного напрямку науки є галузь явищ, в яких подано властивості, зв'язки і відносини самих людей як істот, по-перше, соціальних (громадських), по-друге, духовних, наділених розумом. У нього входять людинознавчі науки (філософія, соціологія, історія та інші), а також релігія, мораль, право і т.д.. 13

Система наук Природознавчі Суспільні (гуманітарні) Прикладні фізика, хімія біологія астрономія математика В тому числі точні науки електроніка менеджмент логіка історія психологія В тому числі науки про мислення техніка сільське господарство, медицина 14

У межах різних дослідницьких позицій існують відмінні підходи до проблеми диференціації наукових знань. Найвідомішими і найбільш визнаними класифікаціями наук і наукових досліджень є їх розмежування за критеріями: - об'єкта і предмета дослідження (механіка, фізика, хімія, біологія, фізіологія, географія тощо, а також науки, що утворилися внаслідок їх синтезу - біофізика, біохімія, фізична хімія та ін.); - сфери дослідження (природничі, суспільні і технічні); - способу і методів одержання нового знання (теоретичні й емпіричні науки); - зв'язків із предметною діяльністю (теоретичні і практичні науки) 15

Критерії розрізнення Природно наукові знання Гуманітарні знання 16

В умовах сьогодення користувачам, що подорожують океаном знань, стають у нагоді системи орієнтацій: абеткові каталоги (покажчики авторів) та систематичні і предметні каталоги. Останні, в нашій країні, найчастіше створені на основі принципів десяткової класифікації Мелвіла Дьюі (ДКД), яка згодом розвинулася в універсальну десяткову класифікації (УДК) або бібліотечно-бібліографічну класифікацію (ББК)

Системою УДК почали користуватися з 1905 року. Створена Полем Отле та його колегою Анрі Лафонтеном, вона має великий ступінь штучності, оскільки в ній використовується по десять підрозділів у різних царинах науки. Прийнята ще за радянських часів, система ББК має ширші можливості. Вона, на відміну від УДК, містить по 28 основних підрозділів певної царини науки, які зручно пристосувати до літер слов'янських алфавітів