Родинна соціалізація Підготувала учениця 11 класу Мерецька Діана

Поняття соціалізації Соціалізація – це процес засвоєння індивідом певної системи знань, норм і цінностей, які дозволяють йому бути повноправним членом суспільства.

Фази соціалізації Друга фаза раннє дитинство. У дитини формується почуття автономії й особистої самоцінності або, навпаки, сорому. Зростання самостійності дитини на цій стадії узасаднює такі майбутні якості особистості, як почуття відповідальності, поважання дисципліни та порядку. Перша фаза немовля - її головне завдання сформувати у немовляти несвідоме почуття "базової довіри" до зовнішнього світу. Основним засобом для цього слугують батьківська турбота і любов. Якщо "базова довіра" не виникає, у немовляти з'являється відчуття тривоги, недовіри до світу, у дорослому віці воно може обернутися замкненістю, озлобленістю тощо.

Четверта фаза шкільний вік, коли формуються почуття підприємливості та ефективності, здатність добиватися поставленої мети. Найважливіші цінності тут підприємливість та ефективність. У негативному варіанті в дитини з'являється відчуття неповноцінності як наслідок недостатньо успішного навчання. Саме в цьому віці закладається ставлення до праці. Третя фаза вік гри (приблизно від 5 до 7 років) формує почуття ініціативи. Якщо бажання щось зробити самостійно блокується, у дитини виникає почуття провини. У цьому віці вирішальним чинником є групова гра, яка дає дитині можливість приміряти до себе різні ролі. Цей етап відповідальний за утворення почуття справедливості, яку розуміють як відповідність правилу.

Шоста фаза молодість характеризується появою потреби і здатності до інтимної психологічної близькості з іншою людиною. Незадоволення цих потреб призводить до почуття самотності та ізоляції. П'ята фаза юність характеризується виникненням почуття власної неповторності, індивідуальності, в негативному варіанті виникає протилежне дифузне "я", рольова та особисті сна невизначеність. Типовим для цієї фази є також "програвання ролей", коли молода людина не обирає ролі остаточно, а начебто приміряє їх до себе.

Восьма фаза зрілий вік, або старість, характеризується почуттям задоволеності, виконаного обов'язку, повноти життя; у негативному варіанті виникають відчай та розчарування. Сьома фаза дорослість включає насамперед творчу діяльність та відчуття продуктивності; вони виявляються не лише у праці, а й у турботі про інших, включаючи нащадків, у потребі передати свій досвід. У негативному варіанті з'являється відчуття застою.

Гендерна соціалізація особистості Гендерна соціалізація – це процес засвоєння людиною соціальної ролі, визначеною для неї суспільством від народження залежно від того, чоловіком або жінкою вона народилася Гендерні ролі - норми та правила поведінки жінок і чоловіків, що ґрунтуються на традиційних очікуваннях, повязаних з їх статтю. Вони відрізняються в суспільствах з різною культурою і змінюються із часом.

Важлива роль у формуванні гендерних цінностей належить сімейному вихованню. Саме в родині у світогляді молодої людини формуються базові уявлення щодо поняття чоловічого і жіночого.

Роль школи та однолітків у соціалізації людини Надзвичайно важливу роль у становленні й розвиткові соціальної практики має школа. У школі нас навчають вчитися, самостійно оволодівати знаннями і застосовувати їх на практиці. Розвивальна функція школи формує вміння спілкуватися, приймати рішення, критично мислити. Виховна функція школи спрямована на формування світогляду, мораль­них принципів та етичних норм поведінки, ставлень і ціннісних орієнтацій.

Учнівське самоврядування виконує в школі такі функції: Функцію представництва. Завдяки участі учнівської ради в обговоренні шкільних проблем і ухваленні рішень, формуванні думки учнів з питань шкільного життя, участі в роботі органів за- гальношкільного самоврядування. Вирішення внутрішніх конфліктів шляхом посередництва напринципах добровільності. Інформування учнів про шкільні проблеми і шляхи їх розвязання, діяльність учнівської ради. Функцію організації шефства старших учнів над молодшими. Функцію зовнішніх звязків, тобто організації взаємодії з позашкільними структурами, органами самоврядування сусідніх шкіл, залучення зовнішніх ресурсів до розвязання проблем учнів і школи в цілому. Організаційну функцію, що виявляється у підтримці позашкільних, соціально значущих ініціатив школярів. Правозахисну функцію, через яку здійснюється захист прав учнів у школі.