Отже, ми сьогодні будемо: Не просто слухати, а (чути) не просто дивитись, а (бачити) не просто відповідати, а (міркувати) дружно і плідно (працювати)

Складання сенкану. Тарас Шевченко. Сильний, талановитий. Пише, малює, вражає, приваблює. Шевченко – народний поет. Складання сенкану. Тарас Шевченко. Сильний, талановитий. Пише, малює, вражає, приваблює. Шевченко – народний поет. Гра "Який цей предмет?" Назвати характерні ознаки того предмета, про який повідомляється. Лелека... (білий, гордий, живе в гнізді, його боїться жаба і т. д.) Луг - …(широкий, сумний, густий…) Письменник... (цікавий, розумний, пише різні твори і т. д.) Об'єднайте ці три слова у речення.

Складання сенкану. Тарас Шевченко. Сильний, талановитий. Пише, малює, вражає, приваблює. Шевченко – народний поет. Складання сенкану. Тарас Шевченко. Сильний, талановитий. Пише, малює, вражає, приваблює. Шевченко – народний поет. Вправа, що сприяє формуванню швидкої реакції на слово. Гра "Точно і швидко. Ким або чим?" Малюю... (олівцями), зачитався... (книгою), граюся... (м'ячем), ліплю... (пластиліном), гуляю з... (друзями), відпочиваю з... (батьками), забавляюся... (іграшками), працюю... (руками).

Гра « Впіймайте слова»

СІЮТЬПОЛЮТЬ МОЛОТЯТЬ ОСИКОЮ Гра « Впіймайте слова»

ТЕМА СВІТ ПРОЗИ. ОПОВІДАННЯ. ОЛЕКСАНДР КОПИЛЕНКО

почати ознайомлення учнів з новою темою «Світ прози»; розширювати знання про літературний жанр оповідання; розкрити красу і своєрідність творчості українського письменника Олександра Копиленка; розвивати спостережливість, творчу уяву, здатність уявляти описані картини, розмірковувати над текстом; виховувати любов до художнього слова.

Працюватимемо над новою темою «Світ прози»; літературний жанр оповідання; своєрідність творчості українського письменника Олександра Копиленка;

розпізнавати літературний жанр оповідання; розкривати красу і своєрідність творчості українського письменника Олександра Копиленка; уявляти описані картини; розмірковувати над текстом;

Матеріал до уроку Оповідання Олександра Копиленка «Ластівка»

Народився Олександр Іванович Копиленко в Констянтинограді на Полтавщині у родині залізничника, Босоноге Сашкове дитинство пройшло в Краснограді, де він закінчив школу та учительську семінарію. Полтавська земля наділила його наснагою та творчим горінням, любовю до природи, до людей, до життя. Людиною життєрадісної вдачі прийшов Копиленко у літературу в 1920-і роки. Прийшов, щоб оспівати у своїх книгах багатство душі людської, тайну природи, яку він спостерігав та дуже любив, героїзм трудового народу в боротьбі за здобуття людських прав. Раз у раз виступав з книжками сучасної, тільки сучасної теми, відгукуючись на проблеми, котрі найбільше хвилювали громадськість. Жадібний до всього нового, закоханий у киплячу сучасність, Копиленко не любив засиджуватись на місці. Він здійснює дві подорожі до Середньої Азії та по Європі (Чехословаччина, Польща, Німеччина). їздив на відкриття Турксибу, оглядав будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, обїздив всю Україну, бував у Грузії. Подорожі збагачували його новими враженнями, давали невичерпний матеріал для роздумів. Перша його книжка для юних читачів «Сенчини пригоди» вийшла в 1928 році. Відтоді письменник до кінця своїх днів багато і натхненно писав для дітей і юнацтва, виявляючи у своїх творах неабиякий хист педагога. «Причин того, чому я почав писати для дітей, згадував письменник, чимало. Ще в дитинстві я багато читав про цікаві пригоди, про нашу природу. Читав я Марка Вовчка, І. Франка. Велике враження справили твори Аксакова, Тургенєва. Як вони уміли писати про природу! А я любив її ще з дитинства. Любив бігати по берегах річки Берестової, по яругах і перелісках. Ловив рибу, ганяв за вужами, бив гадюк. Якось, мабуть у 1921 чи 1922 році, мені потрапили до рук два невеличкі томики творів Дніпрової Чайки. Доти я не знав цієї письменниці. Та почитавши її оповідання і вірші, я побачив, як вона уміла говорити про цікаві речі дітям. Мені самому захотілося так написати. Та не бую ні вміння, ні сили примусити себе сісти писати. Коли ж я надрукував кілька оповідань про громадянську війну, то в мені ожила думка про дитячі оповідання. До цього мене підштовхнули заклики нашої партії про створення літератури для дітей, а також оповідання моїх колег і старших товаришів-письменників, твори яких подобались дітям. Книжковий ринок у перші роки Радянської влади був бідний на дитячу літературу. Мені хотілося дати дітям щось таке, щоб вони читали, щоб було правдою про дітей, доля яких складалася інакше, німе Миколки з відомого оповідання Архипа Тесленка, якого я також любив і читав багато».

Після війни Олександр Іванович багато пише для дітей, працює над перекладами творів письменників братніх літератур, виступає як публіцист. У творах, присвячених дітям, Копиленко багато пише про природу, про тварин, і не тільки тому, що діти, як відомо, найбільше цікавляться життям тварин, а тому, що сам, люблячи до самозабуття тваринний світ, вважав, що таку любов треба прищепити кожній людині змалку: тільки та людина, котра знає і вміє любити тварину, може бути порядною, шляхетною, доброю та доброзичливою так вважав Олександр Іванович. Копиленко любив дітей. І діти завжди відповідали йому взаємною любовю. У школах та Палаці піонерів Копиленко завжди був жаданим гостем і своєю людиною. Можливо, саме любов до природи і єднала письменника з дітьми. А в природу в усіх її проявах Копиленко був закоханий. Пташине щебетання й шум лісу то була для Олександра Івановича найкраща музика; ліс, степ, луки байдуже найкращий пейзаж; аромат квітів чи польових, чи садових найліпші пахощі; край неба на світанку, або під захід сонця найбагатша гамма барв; літо, зима, весна чи осінь однаково найкраща пора року. Кохався Копиленко в рибальстві та полюванні, але ніколи нічого не впольовував. Для нього мисливство і рибалка були просто приводом виїхати за місто на природу. Було й таке, що коли приїздив він з друзями на полювання, забував рушницю біля машини, завдавши цим клопоту друзям шукати рушницю в лісі, коли збиралися додому. І скільки ж було реготу, коли знаходили рушницю біля машини на тому місці, звідкіля рушили на полювання. Зате після кожного завжди метушливого й галасливого виїзду зявлялися чарівні оповідання про природу, що склали відомий цикл оповідань «Як вони поживають», виданий окремою книжкою у 1961 році. Доброзичливий, але принциповий і вимогливий, як до себе, так і до інших. Щиро радів успіхам друзів і не раз горою ставав за письменника, твір якого, на його погляд, неправильно оцінила критика. Він був надзвичайно великодушним, але нікому і ніколи не прощав непорядності.

природою Народними традиціями

2,1956 8,1980р листопад,1982р

Літературний твір або сукупність творів, написаних невіршованою мовою; протилежне поезія.

невеликий прозовий твір, сюжет якого ґрунтується на певному (рідко кількох) епізоді з життя одного (іноді кількох) персонажу.

ставлення автора до своїх героїв, виражене у змісті самої назви твору, в портретах героїв, в їхніх думках і почуттях, у композиції, в символіці, в описах природи, а також безпосередньо в оцінках письменника.

Найтиповіші способи її передачі портрет, пейзаж, взаємні характеристики героїв, ліричні відступи, тобто усі ті деталі, які суттєво впливають на наше ставлення до твору та його героїв.

Словникова робота. Наснага творчий запал; душевна зарядка. Митець той, хто працює в якому-небудь виді мистецтва. Шляхетний який відзначається високими моральними якостями; який дістав добре виховання; благородний.

Оповідання Олександра Копиленка «Ластівка» Тестування Хто є головною героїнею оповідання? а)Оля; б)Валя; в)Юля. За якими пташками любила спостерігати дівчинка? а)За шпаками; б)за солов'ями; в)за ластівками.

Де сиділи пташки? а)На деревах; б)на будинках; в)на дротах. Які пташки пішки вирушають у путь? а)Дрозди; б)деркачі; в)голуби. Яку пташку знайшла дівчинка? а)Синичку; б)ластівку; в)горличку. Що дівчинка зробила із пташкою? а)Залишила на місці; б)забрала додому; в)віднесла в зоопарк.

Ластівки мають характерний вигляд. Вони відомі всім, бо селяться поблизу людських осель (а іноді і в самих оселях). Живляться комахами, яких ловлять на льоту. Дуже добре літають, на землю спускаються рідко. Ластівок люблять у народі, адже вони корисні птахи, а приліт їх символізує прихід весни. Народна прикмета стверджує, що якщо ластівки літають високо це на добру погоду, якщо ж низько буде дощ. Ця прикмета має наукове пояснення: перед дощем вологість повітря збільшується, крильця комах стають важчими і вони літають нижче, а ластівки на них полюють. В Україні найбільш поширені три види ластівок сільська, міська та берегова. Ластівки - птиці з широкими грудьми, короткою шиєю і плоскою головою; дзьоб короткий, плоский, трикутні, лише на кінці стислий з боків і трохи зігнутий; переріз рота дуже широкий, до області очей, крила довгі, вузькі і гострі, завжди з 9 дліними більшими маховими пір'їнами, з яких перше найдовше, хвіст з виїмкою або глибоко роздвоєний; ноги короткі, слабкі, з короткою цівкою і тонкими пальцями; оперення коротке, щільне, на верхній стороні здебільшого з металічним блиском. Ластівки становлять природне сімейство, до якого належить до 120 видів, що населяють всі країни, за винятком крайніх арктичних і антарктичних. П'ють і купаються вони тоже на льоту. Гніздяться здебільшого товариствами, деякі в готових порожнечах і дуплах, інші виривають собі нори в піччаних обривах, інші будують гнізда з землі та глини, змочених слюною, прикріплюючи їх до стін і балок будівель або скелях. Самка кладе яєць і висиджує їх одна; самець допомагає їй в будівлі гнізда і кормить її під час висиджування, вигодовуванням і вихованням дітей занімаются обоє батьків

Цікавинки про ластівку Міські та сільські ластівки живуть поряд з людьми. Вони прикріплюють свої гніздечка до виступів деревяних стін, над вікнами, на горищах, під дахамибудинків, де живуть люди. А у селі ці пташки часто оселяються у повітках та хлівах (це будівлі, де тримають свійських тварин). Берегові ластівки гніздяться у норах, які самі ж і викопують увисоких берегах річок, схилах ярів, старих карєрів. Навесні можна побачити ластівок, що носять у дзьобиках багнюку з калюж, солому, тоненькі гілочки. Саме з цих матеріалів вони ліплять свої маленькі ошатні гніздечка. Іноді в ластівчиному гнізді оселиться горобчик. Ластівка тривожновється навколо гнізда, намагаючись вигнати непроханого гостя. Та іноді й залишає своє гніздо і починає ліпити нове. Адже ластівки – дуже миролюбні пташки. Вони не люблять і не вміють битись, сваритись. Яєчка висиджує тільки мама-ластівка, а тато носить їй їсти. Про малих ластівятподружжя дбає разом, здобуває їм їжу. Ластівки дуже спритно ловлять комашок просто на льоту. Ластівка виводить пташенят аж двічі протягом літа. А на початку осені ластівки збираються у великі зграї. Літають у повітрі, сидять на дротах,готуються до важкого польоту у вирій, аж до далекої Африки. Цих малих пташок люблять у нас в народі. Люди склали про них казки, легенди, пісні, поети написали вірші. ЛАСТІВКА Ти знов защебетала У мене під вікном, Із вирію вернувшись, Клопочешся з гніздом. А там же вічне літо Цвіте як божий рай, Чого ж вернулась знову Ти в мій журливий край? Хоч літо там і сяє, Любіше тут мені: Така квітчасто-пишна Вкраїна по весні. Така квітчасто-люба, Що й в тім краю-раю Все бачу я хатинку, Де се гніздечко вю. Борис Грінченко

Гра "Закінчіть речення". "Я не розумію, звідки..." "Я не знаю, чому..." "А ти знаєш, що...?" "Я хотів побачити, як» Дозволь тобі …

Чи збулися ваші очікування? З яким оповіданням познайомились на уроці? Що нового дізнались про птахів? Що вам цікаво було робити на уроці?

Домашнє завдання

Презентацію підготувала Мосійчук Юлія Миколаївна Вчитель початкових класів Шепетівського НВК 1 Оформлення: ресурси Інтернету Література: Н.О.Ковальчук, А.І.Настенко. Літературне читання. 3 клас. Харків: «Основа», 2013 Віра Науменко. Літературне читання. 3 клас. К: «Генеза», 2013