Формування мотивації вивчення молодшими школярами української мови за сучасних умов Матеріали підготовлені методистом відділу освіти Оріхівської РДА Лісовською О.В.

Мотивація навчальної діяльності учнів є невідємним і обовязковим елементом будь-якого уроку, бо основним у педагогічному мистецтві вчителя є вміння спонукати, а не примушувати.

Майстерність учителя виявляється в тому, що він стимулює учня робити все з власної волі, з бажанням і радістю. Отже, в основі теорії й практики мотивації лежить оптимістична гуманістична концепція, зорієнтована на великі потенціальні здібності й можливості самих дітей. Вона ґрунтується на тому положенні, що саме спонукальна, а не примусова сила навчання й виховання здатна перетворити дитину з обєкта впливу педагогів на субєкт особистого розвитку. Проблема як досягти того, щоб учні тривалий час бажали вивчати певний предмет (саме бажали, а не мусили), тобто мотивація учнів до навчання, є надзвичайно актуальною в наш час.

Актуальність проблеми визначається: Метою галузі Мови і літератури – розвиток особистості (Формування особистості – соціалізація і виховання. Оволодіння дійсністю дитиною відбувається в діяльності Розвиток особистості здійснюється в діяльності, керованій системою мотивів); формування комунікативної компетентності; – уявлень про мову як систему і літературу як вид мистецтва Завданнями галузі– формування в учнів мотивації вивчення мови Дослідженнями психології – в молодших школярів преважають ігрові мотиви та мотиви спілкування

Будь-яка діяльність на уроці протікає більш ефективно і дає якісні результати, якщо в учнів є яскраві, глибокі мотиви, які викликають бажання діяти активно, з повною віддачею сили. Все це і називається позитивною мотивацією навчальної діяльності учнів, тобто позитивна настанова учнів на працю.

Мотив: 1) Сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, повязаних із задоволенням певних потреб індивіда, що зумовлюють міру вияву і спрямованість його активності; 2) усвідомлена потреба. Мотивація: 1) система факторів, що спонукають до відповідної активності; 2) усвідомлене використання системи спонук, шо сприяють активізації певних дій.

Види мотивації За відношенням до виконуваної діяльності: внутрішня зовнішня За характером усвідомлення спонукальних санкцій чи заохочень: негативна позитивна За змістом діяльності: пізнавальна; навчальна; професійна; саморозвитку; соціальна;

Навчальна мотивація - система мотивів, що визначають навчальну діяльність особистості. Характеризується: системністю (ієрархічністю мотивів (присутній центральний мотив) за домінування мотивів зовнішніх чи внутрішніх, позитивних чи негативних); спрямованістю (результативна, процесуальна, оцінна, пізнавальная, захисна); стійкістю (стійка – нестійка, особистісна - ситуативна); віковою зумовленістю.

Фактори навчальної мотивації Макро- і мезофактори: соціальні настанови, пріоритети, цінності освіти; престиж освіти; регіональні особливості освітнього простору. Мікрофактори: на рівні навчального закладу: концепція школи, організаційна культура школи, соціально-психологічний клімат в класному колективі, мотиваційні особливості навчального предмета; проф.компетентність учителя, його мотивованість, здатність бути субєктом ідентифікації; організація навчального матеріалу на рівні сім і дитини: освітні настанови родини; збагачене розвивальне середовище в сімї

Інтерес у мотиваційній сфері Формування інтересу забезпечує: створення проблемної ситуації різноманітні прийоми навчальної роботи новизна матеріалу емоційне забарвлення, живе слово учителя зв'язок знань з долями людей практичне застосування знань нові нетрадиційні форми навчання

навчання з компютерною підтримкою застосування мультимедіа-систем взаємонавчання тестування знань, умінь показ досягнень учнів створення ситуацій успіху змагання педагогічний такт і майстерність педагога ставлення педагога до свого предмета, учнів гуманізація шкільних стосунків

Шляхи створення проблемної ситуації Створення ситуації вибору (дощ, дощаний, дощить, дощечка,дощовий ) Класифікація слів за певною граматичною ознакою ознакою (слухати і слухання) Виконання певного практичного завдання (Ми, слухати, розповідь, звільнення, Запоріжжя, німецьких загарбників) Спеціально організоване порівняння явищ (Клумбу прикрашали рожеві, червоні, білі, жовті квіти. Клумбу прикрашали квіти.)

Прийоми навчальної роботи - складові методів, конкретні дії вчителя і учнів, підпорядковані загальному спрямуванню роботи. Складання плану твору, робота з деформованим планом, побудова алгоритму орфографічної дії, доповнення(закінчення) алгоритму, пояснювальний диктант, визначення дієвідміни дієслова, добір перевірних слів, робота зі словником, різні види мовного аналізу, активізація словникового слова, порівняння текстів-описів наукового і художнього стилів, порівняння діалогу і монологу, спостереження за вимовою і артикуляцією звуків.

Ефект активізації забезпечують ситуації відстоювати свою точку зору; брати участь в дискусіях і обговореннях; формулювати запитання своїм товаришам; рецензувати відповіді однокласників; оцінювати відповіді та письмові роботи товаришів; допомагати учням, що мають труднощі в навчанні; знаходити кілька варіантів виконання.

Формування системи цінностей Ціннісне ставлення до суспільства і держави Ціннісне ставлення до людей Ціннісне ставлення до природи Ціннісне ставлення до мистецтва Ціннісне ставлення до праці Ціннісне ставлення до себе

Формування інтелекту – важлива умова успішного засвоєння мови Комунікативно-діяльнісний підхід домінування інтенсивного мовленнєвого і інтелектуального розвитку школярів; засвоєння способів пізнавальної діяльності; опанування лінгвістичними поняттями, що називають мовні і мовленнєві явища, із зазначенням особливостей функціонування цих явищ та основних видів навчальної діяльності, які відпрацьовуються в процесі вивчення цих понять.

Система вправ – умова успішного засвоєння мови рецептивний (упізнавальний) рівень – передбачає розпізнавання мовних явищ репродуктивний (відтворювальний) - формування відповідних мовних навичок продуктивний (творчий) - розвиток мовленнєвих умінь Вправи, що формують рецептивні навички передбачають відтворити схему основної структури явища, що складають поняття дій щодо розпізнавання явища за алгоритмом

Вправи репродуктивного рівня передбачають дії за наведеним зразком, алгоритмом, інструкцією, самостійно відтворюючи необхідне - етапи дій: «голосне мовлення»; «зовнішнє мовлення про себе»; внутрішнє мовлення - вправи з попереднім і наступним аналізом Вправи продуктивного рівня завдання без яких-небудь підказок про способи їх виконання перекази, складання таблиць, схем, алгоритмів, опорних конспектів, і деякі види диктантів

Самоконтроль і самооцінювання – важлива умова продуктивного вивчення української мови