Підготувала: психолог ЧСШ 8 Кекіш Л.В.

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДО ШКОЛИ ВКЛЮЧАЄ: Інтелектуальну; Інтелектуальну; Мотиваційну; Мотиваційну; Вольову; Вольову; Комунікативну; Комунікативну; Фізичну Фізичну Розвиток дрібної моторики рук Розвиток дрібної моторики рук

Для дітей шестирічного віку є характерним: - переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна; - переважає наочно-образне мислення, логічна форма мислення хоча і доступна, але ще не типова, не характерна; - память - мимовільна (запамятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запамятати); - память - мимовільна (запамятовується, головним чином, те, що цікаво, а не те, що потрібно запамятати); - специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше хвилин. - специфіка уваги така, що дитина здатна продуктивно займатися однією справою не більше хвилин.

Комунікативна готовність Комунікативна готовність має на меті вміти увійти в дитяче товариство, діяти разом з іншими, поступатися, підкорятися, тобто ті риси, які забезпечують безболісну адаптацію дитини, яка сприяє її благотворному розвитку. Краще адаптовані ті діти, які мають високе й адекватне самооцінювання, вона показують високий рівень комунікативної готовності. Низький рівень – діти із низьким самооцінюванням

Інтелектуальна готовність Інтелектуальна готовність містить сформованість уваги, розвинену память, мислительні операції аналізу, синтезу, узагальнення. До 6-7 років дитина повинна знати: свою адресу, назву міста, де мешкає, назву країни та її столицю; імя та по-батькові батьків, де вони працюють; розуміти, що їхня бабуся – це чиясь мама: батька чи матері; знати пори року, їх послідовність й основні ознаки, назви місяців, дні тижня; основні види дерев, квітів, розрізняти домашніх і диких тварин; орієнтуватися в часі, просторі, найближчому оточенні.

Мотиваційна готовність Мотиваційна готовність – це бажання дитини ходити до школи, прийняти на себе нову соціальну роль. Для цього важливо, щоб школа подобалася своєю головною діяльністю – навчанням. Важливим є те, що майбутній школяр починається з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобування знань. Велику роль для такого відношення відіграють правильні уявлення дитини про школу. Не варто залякувати дитину труднощами, що можуть виникнути у навчанні. Треба памятати про те, що в школі часто буває нецікава робота, яку потрібно виконувати, тому слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто поступово формувати вміння доводити розпочату справу до кінця, вміння долати перешкоди.

Емоційно-вольова готовність Вольова готовність потребує від учня вміння поставити мету, прийняти рішення, намітити план дій, виконати його, виявити зусилля, оцінити результат свого вольового зусилля. Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою діяльність. Важливим завдання у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися.

Фізична готовність Характеризує функціональні можливості дитини і стан здоровя. Оцінюючи стан здоровя дітей при вступі до школи, слід враховувати такі показники: рівень фізичного й нервово-психічного розвитку; рівень функціонування основних систем організму; наявність або відсутність хронічних захворювань; ступінь здатності організму протистояти несприятливим впливам; ступінь соціального добробуту дитини, включаючи сімю і школу.

Роль батьків у подолання труднощів, повязаних зі школою? 1. Дбати про здоровя дитини. 2. Допомагати у підготовці домашніх завдань. 3. Не сварити дитину за оцінки. 4. Організовувати робоче місце дитини. Привчати до охайності й порядку. 5. Привчати до самостійності. 6. Заохочувати найменші успіхи дитини у навчанні й поведінці, використовувати для цього слова-схвалення.

ВИХОВУЄМО ОСОБИСТІСТЬ Якщо дитина зазнає постійної критики, вона вчиться звинувачувати. Якщо дитина бачить ворожість, вона вчиться битись. Якщо з дитини насміхаються, вона буде нерішучою. Якщо дитину постійно присоромлюють, вона почувається винною. Якщо до дитини терпимі – вона вчиться бути терпимою. Якщо дитину підтримують – вона вчиться впевненості. Якщо дитину хвалять – вона вчиться цінувати інших. Якщо з дитиною поводяться справедливо – вона вчиться справедливості. Якщо дитина почувається в безпеці – вона вчиться довіряти. Якщо дитину хвалять, вона вчиться поважати себе. Якщо дитину приймають і поводяться з нею по-товариськи – вона вчиться бачити любов у цьому світі.

ПАМЯТАЙТЕ: ДИТИНА – ЦЕ ДЗЕРКАЛО ЖИТТЯ БАТЬКІВ. ЯК У КРАПЛИНЦІ ВОДИ ВІДОБРАЖАЄТЬСЯ СОНЦЕ, ТАК І В ДІТЯХ ВІДОБРАЖАЄТЬСЯ ВСЯ ОРГАНІЗАЦІЯ ЖИТТЯ СІМЇ.