Україна: загальносистемні проблеми, їх причини та шляхи вирішення Презентацію підготовлено як матеріал для супроводження авторських семінарів В.П. Демиденка

Видима простота нерідко оманлива, а в суспільних процесах – й поготів…

Вимоги й намагання надмірного спрощення, аж до банальної примітивізації, здатні привести лише до грубих помилок. Чи будемо ми насолоджуватися «Джокондою», якщо її намалювати «ПРОСТІШЕ» чи й взагалі «ПРОСТО»?

З іншого боку, неприпустимо ускладнювати (наприклад, заради більшої «науковості») пояснення будь-якого обєкту, якщо для розуміння його суті таке ускладнення нічого не дає.

Процеси, що протікають циклічно, надзвичайно поширені як у природі, так і в техниці. Хорошим й дуже простим прикладом може слугувати наведений тут агрегат: Усі ці процеси проходять, по суті, за однією й тією ж схемою – у якийсь механізм завантажується початкова порція сировини, потім вмикається на деякий час механізм проведення «реакції», після чого отримана в механізмі продукція може бути знову використана як початкова сировина.

Система – це така сукупність елементів та зв'язків між ними, яка веде себе відносно зовнішнього середовища як єдине ціле, і яка має як мінімум одну таку властивість, якою не володіє жоден із складових її елементів.

Приклади різних систем: - комп'ютер, автомобіль, штучний супутник Землі... – технічні системи; - стафілокок, равлик, черепаха, дельфін, людина... – біологічні системи; - басейн Дніпра, рослинний та тваринний світи Прикарпаття, екосистема острова Пасхі... – екологічні системи; - бджолиний рій, мурашник, українське суспільство... – соціальні системи... _____________________________________________ Будь-який реальний об'єкт нескінченно складний й за необхідності може розглядатися як цілісна система з відповідними властивостями.

Суспільства як соціальні системи бувають або керованими ззовні (колонії, домініони, протекторати, т.ін.), або самокерованими (незалежні країни). У другому випадку суб'єкт і об'єкт управління належать до однієї й тієї ж системи.

Будь-якій самокерованій системі притаманне наступне: - склад системи - множина її складових елементів, кожен з яких і сам може бути складною системою; - структура системи - сукупність зв'язків між її складовими елементами, тобто внутрішня організація системи; - системний ефект - будь-яка система набуває нових якостей, яких не має жоден із її складових елементів; - функція (мета, призначення) системи - найважливіша функція будь-якої системи, без виконання якої усі інші функції не мають сенсу, полягає в забезпеченні цілісності цієї системи; - взаємодія системи з навколишнім середовищем - при взаємодіях з навколишнім середовищем будь-яка система прагне забезпечити власне виживання й потім – власний розвиток навіть всупереч несприятливому впливу навколишнього середовища.

Чому, в'їжджаючи в нову квартиру, ми завжди цікавимося тим будинком, в якому знаходиться квартира?

Наскільки важливо хоча би раз побачити складний об'єкт у його цілісному вигляді (тобто зверху), наочно демонструє приклад складання пазлів за умов, коли невідомо, що саме потрібно зібрати (загублена картинка). Якщо пазлів є всього лише чотири, наприклад, то багато часу не знадобиться, щоб зметикувати, яка картинка повинна вийти після складання. А якщо їх тисячі? А якщо 40 мільйонів?

2010-го року підприємці України масово протестували проти прийняття Податкового кодексу...

Однак влада змогла «розвести» підприємців, вмовивши їх на обговорення окремих статей кодексу. Таким чином, суперечка між підприємцями та владою змістилася з питання необхідності кодексу в цілому на питання змісту його окремих статей, тобто в середину кодексу, а це – рівень набагато нижче, ніж кодекс в цілому. Згода на таке переміщення де-факто рівнозначне згоді підприємців з необхідністю прийняття кодексу в цілому за умови коригування лише окремих його статей, хоча самі підприємці цього й не зрозуміли...

Час від часу, починаючи новий (черговий) цикл існування соціально- політичної Системи, виборці формують нову владу. Не "від стелі», звичайно, а у суворій відповідності до правил, затверджених... та самою ж владою й затверджених! Просто чудово, хіба ні?...

Гадаєте, фальсифікації під час «виборів» потрібні владі, аби додати собі голосів? Й для цього теж, звісно, але головною метою є, як і у випадку з податковим кодексом, «розвод», але тепер виборців, щоб ті не замислювалися про самі правила проведення «виборів», що забезпечують прихід до влади саме таких людей, які й потрібні владі, а прізвища... Та яка різниця, Іван чи Степан буде давити на кнопку так, як йому скажуть?

Щоб нам, громадянам України, не опинитися у ролі «розведених» владою підприємців чи виборців, вивчення проблем нашого суспільства необхідно проводити, вийшовши за його межі, ЗГОРИ...

Кожна людина володіє власним рівнем розвитку того, що, власне, й робить її людиною: інтелекту - здатність мислити самостійно; моральності - здатність дотримуватися морально-етичних норм; духовності - здатність виділяти нематеріальний початок у загальній картині світу; освіченості - наявність початкової (довідкової) інформації, корисної для розвитку перелічених якостей, але не замінюючої їх. Будь-яке суспільство має, очевидно, якісь середні (в цілому по суспільству) рівні розвитку цих якостей, а кожен з членів цього суспільства володіє таким розвитком цих якостей, рівень якого може бути або вище, або нижче відповідних середніх величин по всьому суспільству. Тобто (визначення): об'єктивно до Еліти суспільства (за своїми якостями) належить та й тільки та людина, власні рівні розвитку УСІХ вищеназваних якостей у якої вище, ніж відповідні середні величини у цілому по всьому суспільству. Людина, яка має ХОЧА Б ОДНУ якість з нижчим показником розвитку порівняно з відповідною середньою величиною по всьому соціуму, об'єктивно належить до Псевдоеліти. Зауважимо, що приналежність когось до еліти чи псевдоеліти визначається не чиєю б то не було думкою чи рішенням, а величиною та знаком об'єктивно існуючої різниці між індивідуальними у конкретної людини та усередненими по всьому соціуму параметрами розвитку особистісних якостей (інтелекту, моральності й духовності як мінімум).

Систему влади у будь-якому суспільстві може сформувати або еліта, або псевдоеліта, але ніяк не разом через антагонізм та протилежної спрямованості вектори розвитку суспільства за одного та іншого складів систем влади...

Закономірним наслідком правління псевдоеліти є корупція, масштаби якої безперервно й неминуче ростуть відповідно до «розвитку» суспільства, а конкретно – ростуть відповідно до дистанції між суспільством в цілому та його правлячою верхівкою.

Але крім корупції маємо й інші закономірні наслідки правління псевдоеліти, про які влада воліє не згадувати. Постійно зростаюча некомпетентність на всіх рівнях системи влади - не менше, якщо навіть не більше, зло ніж корупція.

Ну й третій обов'язковий "бонус" - тотальна безвідповідальність майже усіх чиновників та політиків (ось вона - псевдоеліта!), що завдає шкоди суспільству у просто невимірюваних масштабах.

Багато хто знає про існування циклічного, тобто такого, який повертається до нас знову й знову, процесу. Але ще більше тих, хто про нього або не знає взагалі, або забуває, або не розуміє сутності… Але як би там не було та скільки про нього людей знають чи не знають, а він все одно працює. Й працює невідворотньо – усі наші вчинки нам і повертаються – його нескасовуваний закон… ЗАКОН!!!

Наявність циклічного процесу, показаного на попередньому слайді, спільно з доступними системі влади інструментами впливу на суспільство й ресурсами, надають їй усі необхідні можливості для формування (виховання) у членів суспільства такої системи цінностей (також і менталітету), яка полегшує подальше перебування у владі або псевдоеліти (як сьогодні), або еліти (якби вона була при владі).

Саме так відбувається сьогодні «розвиток» нашого суспільства шляхом деградації, який було започатковано «завантаженням» совкової спадщини у нашу дійсність...

Українська держава взяла на себе обов'язок гарантувати додержання усіх прав людини, перелічених у -Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (ратифікований ); -Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права (ратифікований ); - Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ратифікований ). Реальне виконання цих зобов'язань неминуче забезпечило б розвиток та процвітання як українського суспільства в цілому, так і усіх його членів. Однак насправді, незалежно від того, що собі думає кожний з громадян, наше суспільство створило й реально має проблему загальносистемного характеру: між рівнями обов'язків держави у сфері прав людини та реального їх виконання ОБ'ЄКТИВНО існує нездоланний розрив.

Щоб знайти першопричини наведеної в попередньому слайді проблеми, необхідно, не впускаючи жодного значущого фактора, обстежити все суспільство в цілому. Оскільки така задача апріорі нездійсненна, якщо намагатися вирішити її на реальному суспільстві, то для її вирішення необхідно побудувати відповідну модель, яка б коректно відображала політичну (в даному випадку) систему нашого суспільства. Найпростіше, і з гарантією врахування усіх даних, таку модель можна побудувати, використовуючи метод «зверху вниз», розглянутий нами раніше. З цією метою побудову необхідно починати, піднявшись над суспільством на таку висоту, коли ми вже не бачимо ніяких деталей і подробиць, крім загальновизнаних кордонів, території всередині них, і того факту, що наша країна незалежна (тобто самокерована)...

За таких умов можна спростити вихідну картину до просто аркуша паперу (територія), обмеженого його краями (межі), пам'ятаючи про незалежність (самоврядності) умовного суспільства, що розташувався всередині листа. Позначимо усе наше суспільство прямокутником приблизно так:

Оскільки наше суспільство самоврядне, то воно САМОСТІЙНО формує свою систему влади, в яку делегує невелику частину своїх же громадян...

Процес формування системи влади є не що інше, як вплив з боку суспільства в цілому (громадян як суб'єкта впливу) на систему влади (обєкт впливу), яка потім буде управляти цим самим суспільством (до наступних виборів):

Система влади, очевидно, якимось чином впливає на суспільство (вона й створюється з цією метою). У даному випадку суспільство є вже об'єктом впливу, а група громадян, що складають систему влади,- суб'єктом.

Очевидна також іще одна різниця у впливах - якщо система влади впливає на суспільство безперервно (інакше й бути не може), то суспільство впливає на систему влади лише епізодично - при її формуванні, переформатуванні, в інших подібних випадках...

Форми впливу також кардинально різняться, як і тривалість впливу, сила (умовне поняття) впливу, й т.ін.

Вочевидь, будь-який вплив має якось регламентуватися, щоб уникнути ризику появи «беспредельщины». Вплив системи влади на суспільство регламентується самою системою влади, що було б цілком логічним, якби були встановлені межі цього впливу, які б не дозволяли самій владі «беспредельничать». Але...

Проте (нонсенс!), у нашому суспільстві всі ми пішли ще та набагато далі - регламентування впливу суспільства на систему влади також здійснюється... самою системою влади!!! Тобто повноваження системи влади НІЧИМ й НІКИМ НЕ обмежені, а влада в суспільстві фактично узурпована групою громадян, що входять до системи влади!

Уважне вивчення цієї моделі дозволяє виявити як процеси розвитку суспільства, так і фактори, що заважають такому розвиткові:

Перша причина існування загальносистемних проблем України: 1. Система влади зформована й складається виключно з представників псевдоеліти.

Друга причина існування загальносистемних проблем: 2. Правила формування системи влади виписані таким чином, що її формування можливе лише з представників псевдоеліти.

Ліквідація будь-якої але лише однієї з вищеназваних причин призводить до того, що кращих змін для суспільства та його громадян можна не чекати – їх не буде. Лише ОДНОЧАСНА ліквідація ОБОХ вказаних причин дає шанс перспективного розвитку й процвітання.

Будь-який «рецепт лікування» повинен передбачати неможливість відродження існуючої нині Системи. "Рецепт" повинен будуватися на абсолютно легітимних діях і тільки на них. "Рецепт" повинен забезпечувати максимально можливу ефективність дій, тобто мінімальні витрати всіх необхідних ресурсів для досягнення мінімально необхідних результатів. Це означає також повну відмову від дій типу "зруйнувати все до…, а вже потім... та максимальне використання тих елементів існуючої сьогодні Системи, які апріорі не впливають і не можуть вплинути на суть Системи в цілому.

План дій – формальний виклад певних дій, здійснюваних у певній послідовності певними суб'єктами з метою зміни стану об'єкта впливу з небажаного, але наявного сьогодні, на бажане, але досяжне лише завдяки виконанню (успішному) описаних у плані дій.

Рівень (і привабливість) життя в тій чи іншій країні мало залежить від використовуваної в ній форми управління суспільством:

Заміна окремих персоналій у владі (Президента, наприклад, або прем'єр-міністра, або кого завгодно ще), або цілих елементів системи влади (наприклад, повністю Верховної Ради чи Кабінету Міністрів), і навіть ВСІЄЇ системи влади, не призведе ні до яких змін самої суті існуючої на сьогодні системи влади в цілому, оскільки від таких перестановок ніяк не змінюються діючі нині можливості системи влади з регламентації впливів як влади на суспільство, так і суспільства на систему влади, отже, завдяки подібним "перезавантаженням" реальний вплив суспільства на владу не з'явиться й існуюча нині Система залишиться в повному здоров'ї та при своїх інтересах...

Єдино можливим варіантом архітектури механізму самокерування, що забезпечує як довготривалість Системи, так і її діяльність на благо людей- учасників соціуму, є такий:

У цій моделі, й саме в ній, за рахунок розширення впливу суспільства на систему влади автоматично забезпечується й процес розвитку суспільства:

«Перезавантаження» згаданого циклічного процесу ІНШОЮ (елітною замість псевдоелітної) «сировиною» гарантовано приведе наше суспільство на протилежний сьогоднішньому шлях шлях розвитку...

Можливі (теоретично) сценарії дій у спробах змінити існуючий на сьогодні устрій політичної системи України: - керуючись принципом «йду напролом» або «оскільки я так хочу», тобто ігноруючи будь-які «правила гри»; - користуючись «правилами гри» й «ігровим полем», що належать нинішній Системі; - користуючись своїми (новими) «правилами гри» й «ігровим полем» при створенні нової Системи, але використовуючи існуючі «правила» й «поле» у взаєминах з нинішньою Системою; - користуючись виключно своїми (новими) «правилами гри» та не заходячи на «ігрове поле» нинішньої Системи.

«Правила гри», в нашому випадку, це, насамперед: - нормативні акти, що встановлюють порядок та принципи формування суспільством системи влади, а також відповідальність за порушення встановлених порядку та принципів формування системи влади; - нормативні акти, що розмежовують сфери впливу, повноваження усередині цих сфер впливу, а також відповідальність між суспільством в цілому та зформованою ним системою влади; - нормативні акти, що регламентують використання наданих системі влади повноважень й відповідальність за порушення регламенту, а також гарантують неможливість узурпації тих прав, які від природи належать лише суспільству в цілому, ким би то не було; - нормативні акти, що встановлюють порядок зміни чи доповнення вище перерахованих нормативних актів.

Влада як стан можлива лише в тому випадку, якщо одночасно виконуються наступні умови: 1. фізично існує група людей, об'єктивно здатних керувати іншими людьми; 2. група людей, про яку йде мова у п.1, має бажання керувати іншими людьми; 3. фізично існує група людей, об'єктивно здатних підкорятися рішенням групи людей з п. 2; 4. люди з п.3 погоджуються добровільно виконувати рішення групи людей з п.2. Невиконання БУДЬ-ЯКОЇ з перерахованих умов негайно призводить до зникнення влади як поняття, що означає можливість одних людей управляти іншими людьми ЛИШЕ за наявності усіх ЧОТИРЬОХ умов.

Чи можна сформувати систему влади таким чином, щоб вона складалася з представників еліти нашого суспільства, а не псевдоеліти, як зараз? Так, можна. І життєво необхідно. Питання лише в тому, ЯК це зробити? Як перемогти одного Дракона, щоб не породити іншого? Відповідь проста - формувати систему влади з еліти таким чином, щоб процеси формування й діяльності системи влади в принципі не суперечили поняттю «еліта».

Будь-які рішення, які стосуються усього суспільства, можуть вважатися легітимними лише в тому випадку, якщо вони були прийняті: - або більшістю членів цього суспільства в процесі референдуму, спеціально проведеного для прийняття (неприйняття) даного рішення; - або більшістю голосів повноважних представників усіх членів суспільства на своїх зборах, якщо раніше всім суспільством було прийнято рішення (проведено референдум) про можливість делегування права прийняття рішень повноважним представникам. Оскільки другий варіант у нашому випадку відсутній (ніхто й ніколи не проводив подібний референдум), то залишається лише перший варіант прийняття рішень, що стосуються суспільства в цілому.

Нова виборна система повинна давати можливість реєстрації кандидатом на будь-яку виборну посаду лише тим людям, ймовірність приналежності яких до псевдоеліти зведена до мінімуму. Правила формування всіх інших гілок та органів системи влади повинні містити в собі бар'єри, що ускладнюють прихід до влади представників псевдоеліти. Вимоги до якостей претендентів повинні бути різко посилені з тим, щоб рівень їхнього інтелекту, духовності та моральності (обовязково всіх цих рис разом) дозволяв розраховувати на їх компетентне й морально-вивірене управління суспільством в інтересах останнього, а значить, і їх власних. Ще до потрапляння на будь-яку посаду в органах влади претендент на неї повинен нести (перед-) відповідальність за достовірність наданої ним інформації про його кандидатуру, за власну діяльність протягом певного періоду часу, за свою поведінку в період передвиборної чи аналогічної кампанії. Форми й рамки відповідальності повинні бути прописані в законі, але не віддані на розсуд будь-яких з комісій. Механізм передвідповідальності, таким чином, повинен виконувати функцію профілактики системи влади від можливих її "захворювань", а механізм поствідповідальності (наприклад, відкликання) - "лікування" окремих "фурункулів", гарантувати повну відсутність яких не може ніхто.

Законодавчо має бути змінений підхід до питання прав та відповідальності виборців, для чого коло тих, хто має право голосу з цього питання, повинен бути обмежений тими, хто особистими працею чи засобами забезпечує існування суспільства як цілісної системи, орієнтованої на розвиток. У законі також повинні бути чітко й детально описані вимоги (критерії) до тих людей, які будуть займати відповідні посади в системі влади, а виборцю має бути надано гарантований доступ до об'єктивної та повної інформації (відповідно критеріям) про кожного з прагнучих попасти до влади кандидатів. Ніякі партійні списки, закриті чи відкриті, надалі не можуть бути використані, оскільки несуть із собою лише безвідповідальність влади перед суспільством. Крім того, усі партії без винятку повинні бути позбавлені будь-якого пріоритету у будь-якій якості при проведенні будь-яких виборів.

Питання: як це може виглядати на практиці? Відповідь на це питання багато в чому визначається ПОТОЧНОЮ ситуацією в країні. Так, наприклад, в моменти найбільшого підйому останнього Майдану відповідні дії могли здійснити його учасники, створивши всередині Майдану якусь зону, де діють нові «правила гри», відповідно до яких всередині Майдану обрано нову владу. Тобто таким чином Майдан міг створити всередині себе нову Систему і закликати членів нинішньої Системи (всіх нас з вами) приєднатися до неї. Тим самим був би реалізований механізм (без бою!) «Влада від влади спливла разом з підлеглим людом». Інший варіант реалізації зміни Системи - через механізми створення територіальних громад, який хоч і більш тривалий у часі, ніж через Майдан, але зате має й свої переваги, хоча б у вигляді великих можливостей використання існуючого законодавства («правил гри» нинішньої Системи) під час відбиття атак чи провокацій з боку чинної системи влади.

Питання: як забезпечити фінансування? Так, для проведення будь-яких перетворень, у тому числі й таких глобальних, потрібні фінансові ресурси. Де їх взяти? Можливих джерел, по суті, є лише два - або позичкові ззовні, або залучені зсередини, тобто власні. Перше джерело, при всьому його деякому розмаїтті, передбачає повернення цих коштів кредитору, а сама послуга повинна бути якимось чином оплачена. В силу самого характеру того заходу, на який займаються кошти, вже можна судити про характер «оплати послуги» з надання фінансів, а звідси - про неприйнятність даного джерела коштів. Друге джерело, як показав досвід Майданів, особливо «податкового», цілком реальний і більш ніж прийнятний, особливо за умови забезпечення повної прозорості приходу/витрати коштів та прийняття відповідних рішень, а також реальних механізмів контролю, звітності й відповідальності.

Питання: де взяти людей? 90,00% «стабілізаторів» + 9,00% «егоїстів» + 0,90% «героїв» 100,00% … «Історію роблять 5-10% людей...» - говорить нам все та ж історія. Для України ця величина складає приблизно 2,1...4,2 млн. чоловік. Тобто для того, щоб повернути шлях нашого буття, необхідно близько 3 млн. чоловік. Вони в України є? Так, вони - є! Але всі роки свого існування діюча нині система влади докладала зусиль для того, аби «розтягнути» цих людей по різних «кутках» - партіях, рухах, ГО, просто різними «ідеями», «пропозиціями», ідеологіями... щоб вони сперечалися між собою про будь-що й ні у якому разі не об'єднувалися. Таким чином, наше завдання - показати всім цим людям ті речі, з якими не надто посперечаєшся, й на цьому грунті допомогти їм знайти взаєморозуміння між собою.

Будь-яка «ідея знаходить свою силу, коли оволодіває масами» - сказав один геніальний покидьок. Незалежно від того, хто саме є автором цього виразу, він є абсолютно вірним й доказово підтвердженим дослідженнями соціологів, які стверджують, що «сила» з'являється у ідеї тоді, коли вона користується підтримкою не менше 10% населення. Звідси простий висновок: починати діяльність по перетворенню України необхідно з поширення ідеї та інформації про ідею. Якої ідеї? Вирішувати - вам, шановні слухачі,- вартий чи ні прослуханий вами матеріал того, аби вважатися такою ідеєю …

Об'єктивно існуюча проблема українського суспільства (відповідь на питання «що?») полягає в тому, що між зобов'язаннями держави та реальним забезпеченням прав людини є і все більш поглиблюється нездоланний розрив. Причини існування зазначеної проблеми (відповідь на питання «чому?») полягають у наступному: 1. Система влади зформована й складається виключно з представників псевдоеліти. 2. Правила формування системи влади прописані таким чином, що допускають її формування лише з представників псевдоеліти. Вирішити згадану проблему можливо, лише усунувши ОБИДВІ (!!!) наведені причини (відповідь на питання «що робити?»)! Оскільки дана проблема породжується на рівні держави, а вирішити проблему, що породжується на якому-небудь рівні, можливо лише піднявшись на рівень вище, то зазначену проблему здатне вирішити лише суспільство, але аж ніяк не система влади (відповідь на питання «хто повинен робити?»). Технічно саме рішення може полягати лише у проведенні референдуму для зміни правил гри (усунення 2-ї причини) та проведенні всеосяжних перевиборів за новими правилами (усунення 1-ї причини) - (усе це - відповідь на питання «як робити?»). У будь-якому разі ні на секунду не можна забувати про те, що: праведні дії не завжди приводять до праведних результатів, але неправедні дії завжди приводять до неправедних результатів. Тобто, намагаючись позбавитися від Дракона й надалі жити без нього, неприпустимо використовувати ті ж самі, що й Дракон, інструменти й засоби, які є априорі несумісними за своєю суттю з поняттям «еліта».

Значно більше інформації є на сайті: Перейти прямо зараз Демиденко В.П. (С) 2014